ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101
РІШЕННЯ
Іменем України
07.02.2008
Справа №2-7/399-2008
За позовом Державного підприємства Конструкторсько-технологічного бюро «Судокомпозит» (98100, м. Феодосія, вул. Куйбишева, 14; . Феодосія, вул. Куйбишева, 16, ідентифікаційний код 14310554)
До відповідача Науково-дослідного інституту аеропружних систем (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, ідентифікаційний код 16502169)
Про стягнення 11445,00 грн.
Суддя Дворний І. І.
представники:
Від позивача – Славка В. О., директор, наказ №124-Л від 27.06.2002 р.
Від відповідача - не з’явився.
Суть справи: Державне підприємство Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Науково-дослідного інституту аеропружних систем про стягнення 11445,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті вартості виконаних позивачем за договором №15/09/02-89/02 від 02.09.2002 р. робіт, через що заборгованість Науково-дослідного інституту аеропружних систем перед Державним підприємством Конструкторсько-технологічним бюро «Судокомпозит» складає 10500,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 945,00 грн.
Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
02.09.2002 р. між Науково-дослідним інститутом аеропружних систем (Замовник) та Державним підприємством Конструкторсько-технологічним бюро «Судокомпозит» (Виконавець) був укладений договір №15/09/02/89/02, п. 1.1 якого передбачено, що Виконавець зобов’язується виконати та здати Замовнику, а останній зобов’язується прийняти та оплатити роботу: «Проектування та виготовлення склопластикової пожежної ємності».
Відповідно до п. 1.2 Договору обсяг робіт вказаний в доданому до договору календарному плані, який є невід’ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 Договору передбачена договором робота виконується Виконавцем з моменту укладання договору та закінчується в строк через 2 місяця після передачі Замовником останнього первинного оснащення для виготовлення ємності.
Датою виконання зобов’язань за договором в цілому вважається дата підписання Замовником акту-приймання робіт (п. 2.2 Договору).
Підставою для підписання Замовником акту здачі-приймання робіт є затвердження Замовником акту стендових випробувань ємності з позитивними результатами досліджень (п. 2.3 Договору).
П. 3.1 Договору передбачено, що пожежна ємність та технічна документація, яка підлягає передачі Виконавцем Замовнику, приведені в додатку №1, передача здійснюється супровідними документами Виконавця.
Відповідно до п. 3.2 Договору після отримання від Замовника акта за результатом стендових випробувань ємності з позитивним висновком, Виконавець направляє Замовнику оформлений акт здачі-приймання робіт та рахунок на виконані роботи.
Після отримання від Виконавця акту здачі-приймання Замовник зобов’язаний протягом 3 днів направити Виконавцю підписаний акт здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.3 Договору).
В п. 4.1 Договору сторони передбачили, що договірна ціна робіт за цим договором складає 15000,00 грн., у тому числі ПДВ – 2500 грн.
Згідно з п. 4.2 Договору Замовник перераховує аванс у розмірі 60% від вартості договору в сумі 9000 грн. в триденний строк з моменту підписання договору сторонами. Остаточна оплата роботи здійснюється після оформлення двостороннього акту здачі-приймання робіт, протягом 15 днів після затвердження акту здачі-приймання робіт.
Укладеною між сторонам додатковою угодою №1 від 25.09.2002 р. вартість робіт за договором була збільшена на суму 18631,37 грн. отже, загальна вартість робіт за договором складає 33631,37 грн. Саме на цю суму між сторонами був підписаний акт здачі-приймання продукції (а. с. 18).
З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку (а. с. 6-7) вбачається, що відповідачем була сплачена лише частина вартості виконаних робіт на суму 23131,37 грн. Отже, заборгованість Науково-дослідного інституту аеропружних систем перед Державним підприємством Конструкторсько-технологічним бюро «Судокомпозит» складає 10500,00 грн., підтверджується матеріалам справи та актами звірки взаємних розрахунків від 22.05.2005 р. та від 09.10.2006 р.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 10500,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №15/09/02-89/02 від 02.09.2002 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, через що позовні вимоги Державного підприємства Конструкторсько-технологічного бюро «Судокомпозит» відносно стягнення з Науково-дослідного інституту аеропружних систем заборгованості у сумі 10500,00 0 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 945,00 грн.
Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що суми річних у розмірі 945,00 грн. за трирічний строк прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання розраховані позивачем правомірно, а тому також підлягають стягненню з Науково-дослідного інституту аеропружних систем на користь Державного підприємства Конструкторсько-технологічного бюро «Судокомпозит»
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Науково-дослідного інституту аеропружних систем (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 85, ідентифікаційний код 16502169) на користь Державного підприємства Конструкторсько-технологічного бюро «Судокомпозит» (98100, м. Феодосія, вул. Куйбишева, 14; . Феодосія, вул. Куйбишева, 16, ідентифікаційний код 14310554) суму заборгованості у розмірі 10500,00 грн., 3% річних у розмірі 945,00 грн., 114,45 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.
Судове рішення № 1413213, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 07.02.2008. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 399-2008. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: