Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 560/8962/26
РІШЕННЯ
іменем України
09 листопада 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС" звернулося в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Д» від 13.05.2026 №11426/22-01-24-08 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 405 006,00 грн.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Д» від 13.05.2026 № 11427/22-01-24-08 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 33 750,34 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 13.05.2026 № 11430/2201-0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 579 609,00 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 13.05.2026 №11441/2201-0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19 935,97 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 13.05.2026 №11443/2201-0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28 049,09 грн.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «ПН» від 12.05.2026 №11439/2201-0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 394,52 грн.
7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «ПН» від 13.05.2026 № 11431/2201-0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 900,00 грн.
8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «В4» від 13.05.2026 №11442/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 208 890 грн.
9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «ПС» від 13.05.2026 №11443/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 340 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що висновки акта перевірки є необгрунтованими, а підстави для нарахування податкових зобов`язань відсутні.
Відповідачем подано відзиви на позовну заяву та заяви про збільшення позовних вимог, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що контролюючим органом проведено перевірку позивача, в результаті якої: встановлено, що платником, як податковим агентом, не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 265 147,56 грн. з доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 , у вигляді сплати ФГ «Європа-Агро Плюс» за ОСОБА_1 , орендної плати за орендовані земельні ділянки за 2019 -2022 роки в загальній сумі 1 185 798,79 грн; ФГ «Європа-Агро Плюс» безпідставно перебувало на спрощеній системі оподаткування за 2021 рік, оскільки частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік не перевищувала 75% та зобов`язане було перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування; встановлено операції, що не є господарською діяльністю платника податків.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Судом встановлені такі обставини справи.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 19.03.2026 №941-П була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Фермерського господарства «ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27.07.2015 по 31.12.2025.
За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ«ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС», контролюючим органом складено акт від 09.04.2026 №6607/22-01-07-01/39915199.
На підставі висновків зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 13.05.2026 №11426/22-01-24-08, №11427/22-01-24-08, №11430/22-01-24-08, №11441/22-01-24-08, №11443/22-01-24-08, №1143922-01-24-08, №11431/22-01-24-08, №11442/22-01-24-08, №11433/22-01-24-08 протиправними, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 13.05.2026 №11426/22-01-24-08, 11427/22-01-24-08.
Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зі ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Нормою п. 270.1 ст. 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування платою за землю є:
270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
За приписами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV).
У ст. 1 Закону № 973-IV законодавець закріпив, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 973-IV).
Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV).
Нормою ст. 12 Закону № 973-IV регламентовано, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
У ст. 14 Закону № 973-IV законодавець закріпив за фермерським господарством та його членами, зокрема, право самостійно господарювати на землі.
За приписами ст. 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, на яку, зокрема, робила посилання Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.06.2024 у справі № 320/6885/23, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Подібні за змістом висновки викладені й у інших постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 16.01.2019 у справі у справі № 483/1863/17, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.09.2024 року по справі № 320/6885/23 послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 № 927/79/19, у п.п. 6.22 та 6.23 якої зазначено, що нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував про те, що усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. В силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що земельні ділянки, за які позивачеві нараховані оскаржувані податкові зобов`язання, фактично перебуває у його користуванні, а ОСОБА_1 , який отримав такі земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, обов`язок щодо сплати орендної плати покладено саме на позивача, до якої перейшли права й обов`язки землекористувача.
Окрім того, як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивачем було сплачено орендну плату за даними ділянками.
Щодо тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 оформив передачу земельних ділянок позивачу як землекористувачу тільки у 2024 році, і відповідне право у 2019-2022 роках за ним було не зареєстроване, суд зауважує таке.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.
Відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме позивачем, яким сплачуються всі необхідні податкові платежі.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 13.05.2026 №11430/2201-0701, №11441/2201-0701, №11443/2201-0701, №11433/2201-0701.
В акті перевірки від 09.04.2026 №6607/22-01-07-01/ НОМЕР_1 податковим органом зроблені висновки про:
1) порушення вимог п.п.14.1.235, пп.14.1.262 п.14.1 ст.14, абз.а) п.п.4 п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України ФГ «Європа-Агро Плюс» безпідставно перебувало на спрощеній системі оподаткування за 2021 рік, оскільки частка сільськогосподарського товґаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік не перевищувала 75% та зобов`язане було перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування;
2) порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України; п.5, п.6, п.11, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.2.3 розділу ІІІ «Фінансова звітність мікропідприємства» П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 N 9, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 №161/4382, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV( із змінами та доповненнями), п.1.3 ст.1 п.2.1, п.2.3 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 ФГ «ЄвропаАгро Плюс» завищено показники у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звітів про фінансові результати (форма №2-м) в загальні сумі 16 800 грн., в тому числі: за 2020 рік в сумі 16 800 грн., в результаті відображення у їх складі вартості послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_2 ПН НОМЕР_2 , ФОП ОСОБА_3 ПН НОМЕР_3 не підтверджених первинними документами, оформленими відповідно до вимог ст.9 Закону №996 та Положення №88, та які неможливо достовірно оцінити;
3) порушення вимог п.46.1 ст.46, п. 49.2, пп.49.18.3, п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2021 рік;
4) порушення вимог п.п.14.1.235, пп.14.1.262 п.14.1 ст.14, абз.а) п.п.4 п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України ФГ «Європа-Агро Плюс» завищено єдиний податок в сумі 47985,06 грн. за 2021 рік;
5) порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України; п.5, п.6, п.7, п.18, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.5.5. розділу 2 П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №9, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 N 161/4382, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV( із змінами та доповненнями), п.1.3 ст.1 п.2.1, п.2.3 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 ФГ «Європа-Агро Плюс» завищено показники у рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звітів про фінансові результати (форма №2-м) в загальні сумі 370 860 грн., в тому числі: за 2021 рік в сумі 370 860 грн., в результаті відображення у їх складі витрат, не підтверджених первинними документами, що не дає можливості достовірно оцінити понесені витрати;
6) порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України; п.5, п.6, п.27, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.5.6 розділу 2 П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 N 9, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 N 161/4382, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV( із змінами та доповненнями), п.1.3 ст.1 п.2.1, п.2.3 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 ФГ «Європа-Агро Плюс» завищено показники у рядку 2270 «Інші витрати» Звітів про фінансові результати (форма №2-м) в загальній сумі 2 303 075 грн., в тому числі: за 2021 рік в сумі 1 110 200 грн., за 2022 рік в сумі 479 969 грн., за 2023 рік в сумі «-»7 694 грн., за 2024 рік в сумі 510 500 грн., за 2025 рік в сумі 210 100 грн. в результаті встановлених перевіркою невідповідності показників бухгалтерського обліку показникам фінансової звітності.
7) самостійно задекларованого ФГ «Європа-Агро Плюс» фінансового результату до оподаткування: прибуток (рядок 2290) Звіту про фінансові результати (форма №2-м) за 2021 рік №9432705570 від 11.03.2022 в сумі 1 766 200 грн.
Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).
Згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
За змістом підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
1) загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
2) звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки,
3) розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
4) відомості (довідку) про наявність земельних ділянок контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Податковим органом в результаті проведеної перевірки не підтверджено власне вирощування сільськогосподарської продукції, а саме ріпаку, враховуючи відсутність працівників, обладнання, сільськогосподарської техніки, відсутності придбання насінєвого матеріалу, добрив, ЗЗР, пального, послуг передпосівного обробітку в періодах проведення робіт, відсутності місць зберігання запасів та готової продукції.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 01.04.2020, укладеного між приватним підприємством «ГВМ-Агро» в особі директора ОСОБА_2 (Продавець) та фермерським господарством «ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС» в особі голови ОСОБА_1 (Покупець) позивач придбав ріпак (насіння) в кількості 0,5 тонни за ціною 12 000 грн/т, загальна сума договору 6 000,00 грн. На виконання зазначеного договору купівлі-продажу складено Акт приймання-передачі товару від 01.04.2020.
За умовами попереднього договору про надання сільськогосподарських послуг від 01.04.2020, між фермерським господарством «ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС» (Замовник, ОСОБА_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 сторони зобов`язуються укласти в майбутньому Основний договір про надання сільськогосподарських послуг зі збирання врожаю ріпаку. Перелік послуг визначено у Специфікації (Додаток № 1): передпосівний обробіток ґрунту, сівба ріпаку, збирання врожаю ріпаку на площі 10 га за ціною 695,28 грн/га, загальна вартість 6 952,8 грн. Замовник зобов`язується передати Виконавцю насіння ріпаку, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Строк укладення Основного договору не пізніше 30.09.2020. Договір підписаний сторонами.
Специфікацією до договору сторони погодили перелік сільськогосподарських послуг зі збирання врожаю ріпаку: передпосівний обробіток ґрунту, сівба ріпаку та збирання врожаю ріпаку. Обсяг 10 га, ціна 695,28 грн/га, загальна вартість 6 952,8 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг до Попереднього договору від 01.04.2020 на виконання пункту 1.3 Попереднього договору Замовник передав, а Виконавець (прийняв насіння ріпаку в кількості 0,5 т для надання сільськогосподарських послуг зі збирання врожаю. Виконавець підтверджує відповідність насіння встановленим вимогам щодо якості та кількості, претензій не має.
Згідно з договором про надання сільськогосподарських послуг від 04.09.2020, укладеним між фермерським господарством «ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС» (Замовник, ОСОБА_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) предметом договору є надання послуг зі збирання врожаю ріпаку з використанням власної техніки та власних сил Виконавця на площі 10 га за ціною 695,28 грн/га.
Загальна вартість послуг становить 6 952,80 грн. Оплата здійснюється у безготівковій формі протягом 60 календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець має право залучати третіх осіб. Строк дії договору до 31.12.2020.
На підтвердження виконання робіт складено Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання сільськогосподарських послуг від 04.09.2020, датований 04.09.2020, с. Ярмолинці. Надано послугу зі збирання врожаю ріпаку на площі 10,0000 га, сума без ПДВ 6 952,8 грн.
Актом приймання-передачі товару до Договору від 04.09.2020 підтверджено, що Виконавець передав, а Замовник прийняв зібраний врожай ріпаку в кількості 10 т.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2020, укладеного між фермерським господарством «ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_4 предметом договору є ріпак у кількості 10 т на загальну суму 50 000,00 грн. Місцем передачі товару визначено сільськогосподарське угіддя, де безпосередньо проводиться збір врожаю. Продавець зобов`язується передати товар Покупцеві в момент його збирання комбайнами за відповідним актом приймання-передачі. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Строк дії договору до 31.12.2020.
На виконання договору купівлі-продажу від 04.09.2020 складено Акт приймання-передачі товару від 04.09.2020, відповідно до якого передано ріпак у кількості 10 т за ціною 5 000 грн/т на загальну вартість 50 000,00 грн без ПДВ (видаткова накладна № 1 від 30.09.2020).
Суд зазначає, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про відсутність вирощування сільськогосподарської продукції позивачем, при тому, що окремі дефекти або технічні помилки у первинних документах не є самостійною підставою для висновку про нереальність господарської операції за умови її фактичного виконання та відображення в бухобліку.
Відтак у 2020 році частка сільськогосподарського товаровиробництва ФГ «Європа-Агро Плюс» є більшою за 75%, отже позивач правомірно перебував на спрощені системі оподаткування.
Крім того, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується правомірність віднесення фермерським господарством "Європа-Агро Плюс" до складу собівартості вартість оренди частини приміщення на загальну суму 4200 грн та вартість послуг оренди сільськогосподарської техніки на загальну суму 5000 грн.
Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення від 13.05.2026 №11430/2201-0701, №11441/2201-0701, №11443/2201-0701, №11433/2201-0701 є протиправними.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 13.05.2026 №11431/2201-0701, №11439/2201-0701, №11442/2201-0701 суд зазначає, що вони винесені в результаті встановлення за результатами перевірки ФГ «Європа-Агро Плюс» порушень:
- заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 99000 грн, в тому числі за грудень 2023 в сумі 99000 грн в результаті не нарахування податкових зобов`язань на вартість списаного дизельного палива, під час придбання якого суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, та яке не використано в операціях, що є господарською діяльністю платника податків;
- з податку на додану вартість за грудень 2025 в сумі 88704 грн в результаті не нарахування податкових зобов`язань на вартість товарів, робіт, послуг, в тому числі які є складовими собівартості сільськогосподарської продукції власного виробництва, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю платника податків.
Стосовно використання дизельного палива у господарській діяльності позивача, судом встановлено, що воно було використано в обробці землі (грунту) після зібраного урожаю в 2023 році, що підтверджується первинними документами (шляхові листи, акт на списання та інш.), отже збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 99000,00 грн та на 9900,00 грн штрафних санкцій, а також нарахування штрафних санкцій за нереєстрацію зведеної податкової накладної у сумі 3400,00 грн є протиправним.
Щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2025 в сумі 88704 грн, суд зазначає, що відповідно до наказу «Про проведення позапланової інвентаризації активів та зобов`язань» №4 від 30.03.2026 року позивачем було проведено інвентаризацію власних ТМЦ (виробничі запаси, товари) та основних засобів у присутності працівників Головного управління ДПС області станом на 31.03.2026 року.
За результатами проведеної інвентаризації складено Інвентаризаційні описи запасів та основних засобів станом на 31.03.2026 року та виявлено ТМЦ, які перебувають на обліку, але немає в наявності, станом на 31.03.2026 року (інвентаризаційна відомість б/н від 31.03.2026 року): хлормекват-хлорид 750 - 530 л, насіння ріпаку 1 класу врожаю 2022 року - 10 т та соняшник некласного врожаю 2022 року - 1,759 т.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( в подальшому ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Згідно із п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.189.4. ст. 189 ПК України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем). Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 198.5 ст. 198 ПК України, контролюючий орган наділений правом вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Згідно із ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 р. (в подальшому Положення № 879).
Відповідно до п. 5 розділу І Положення № 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.
Пунктом 7 розділу І Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, у тому числі на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Положення № 879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що: контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати проведення платником податків інвентаризації; контролюючий орган має направити належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації; платник податків, який отримав вимогу про проведення інвентаризацію, зобов`язаний провести інвентаризацію; розпорядчим документом керівника платника податків створюється інвентаризаційна комісія. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи; посадові особи контролюючого органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Положення № 879, на підприємстві, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії.
Згідно із п.п. 2.1. п. 2 розділу ІІ Положення № 879, до складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).
Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 розділу ІІ Положення № 879, до складу робочих інвентаризаційних комісій можуть бути включені члени інвентаризаційної комісії.
Згідно із абз. 2 п. 8 розділу ІІ Положення № 879, у разі зберігання активів у різних ізольованих приміщеннях в однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання.
Відповідно до п. 16 розд. II Положення № 879, в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядковий номер активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.
Тобто, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат.
Як встановлено судом при розгляді справи, за результатами проведеної інвентаризації складено Інвентаризаційні описи запасів та основних засобів станом на 31.03.2026 року та виявлено ТМЦ, які перебувають на обліку, але немає в наявності, станом на 31.03.2026 року (інвентаризаційна відомість б/н від 31.03.2026 року): хлормекват-хлорид 750 - 530 л, насіння ріпаку 1 класу врожаю 2022 року - 10 т та соняшник некласного врожаю 2022 року - 1,759 т.
Отже податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «В4» від 13.05.2026 №11442/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а також податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.05.2026 №11439/2201-0701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 6 994,52 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути 17 684,86 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фермерського господарства "ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС" задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.05.2026 №11426/22-01-24-08, № 11427/22-01-24-08, №11430/2201-0701, №11441/2201-0701, №11443/2201-0701, №11431/2201-0701, №11433/2201-0701.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.05.2026 №11439/2201-0701 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3400 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фермерського господарства "ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС" судові витрати в розмірі 17 684 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 86 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Фермерське господарство "ЄВРОПА-АГРО ПЛЮС" (Павликівці, Волочиський район, Хмельницька область, 31266 , код ЄДРПОУ - 39915199)Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя О.О. Михайлов
Судове рішення № 141321267, Хмельницький окружний адміністративний суд було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 560/8962/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: