Ухвала суду № 141320654, 09.11.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

09 листопада 2026 р. Справа № 520/36409/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд.3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні пенсійних виплат у повному розмірі починаючи з 17 лютого 2025 року

- зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії з 17 лютого 2025 року (дати призначення пенсії), у повному розмірі визначеному відповідно до ст. 27 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням того, що виплата пенсії позивачу повинна здійснюватися в межах видатків Бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст.171 КАС України, суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року у справі № 200/2277/25 позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24 лютого 2025 року № 056650011119 Про відмову у призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком за Списком № 2, період роботи з 29 травня 1995 року по 01 січня 2008 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 за її заявою від 17 лютого 2025 року, з дня звернення за призначенням пенсії.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року у справі № 200/2277/25 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду позивачу призначено пенсію, однак відповідач не здійснює виплату пенсії позивачу, що підтверджується відомостями з особистого кабінету та випискою з банку. Заборгованість з виплати пенсії складає 118 599,67 грн. Як вбачається з виписки з банку, позивач жодного разу не отримав виплату пенсії.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не виплачує належні йому суми відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі Постанова № 821, Порядок № 821), а саме пунктів 5 8 затвердженого нею Порядку. Крім того, з 19.08.2026 Відповідач застосовує (або застосовуватиме) до виплати належних Позивачу сум аналогічний за змістом обмежувальний порядок, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).»

У зв`язку з цим позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не виплати щомісячної пенсії у повному обсязі від перерахованого розміру та відтермінування виплати нарахованої за минулий час суми пенсії шляхом віднесення цих сум до спеціального порядку виплати, передбаченого Постановою № 821.

Отже, судом встановлено, що предметом спору в даній справі є неправомірність дій відповідача вчинені на виконання рішення суду у справі № 200/2277/25.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини в цій справі фактично виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року у справі № 200/2277/25, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Отже суд, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2026 року у справі № 200/2277/25).

При цьому, суд враховує, що правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26 про те, що у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених КАС України.

Судова палата підтримала підхід, сформульований у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі №620/13341/25, відповідно до якого визначальним при вирішенні питання про належний спосіб судового захисту є не сам по собі зміст нормативно-правового акта, який суб`єкт владних повноважень застосував під час виконання рішення, а процесуальна природа правовідносин, у межах яких були вчинені відповідні дії.

Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 170 КАС України суд відмовляє у відкриття провадження у адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Спір у даній справі, є тотожним спору у справі від 6 лютого 2026 року у справі № 200/2277/25, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у Постанові від 03.04.2019 р. у справі № 820/4261/18.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у даній справі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд.3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Рубан В.В.