Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/16735/26
2/212/9757/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 28.02.2026 року між ТОВ ФК «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит №1605973463835, підписаний електронним підписом через одноразовий ідентифікатор. За Кредитним договором ТОВ ФК «Український платіжний центр» надало відповідачу кредит у розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків за кожен день користування кредитом. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив погашення існуючої заборгованості. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 10319,24 грн., з яких 1550,60 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 2768,64 грн. сума прострочених платежів по процентах, 6000 грн. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки. На підставі викладеного вмотивування просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Український платіжний центр» заборгованість за кредитним договором №1605973463835 в сумі 10319,24 грн. та понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн.
Не погоджуючись із позовом, відповідач, ОСОБА_1 , подав відзив, де просив відмовити в задоволенні позову в частині вимог, які не підтверджені належними доказами. Додавав, що він частково сплатив існуючи суму заборгованості, у розмірі 2288 грн. При цьому в матеріалах справи зазначені різні суми боргу, 8646,52 грн. та 10319,24 грн., тому в разі недоведеності відповідних вимог просив відмовити в їх задоволенні. Також просив суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог стягнення з нього неустойки, оскільки це суперечить законодавству. Вказував, що він звертався до позивача з проханням реструктурувати заборгованості, однак отримав відмову. Зазначив, що має тяжке захворювання та скрутне матеріальне становище, тому не в змозі сплачувати суму заборгованості. Також він заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу адвоката, які документально не підтверджені, на не відповідають співмірності зі складністю справи.
Представник позивача просив провести розгляд справи без участі представника ТОВ ФК «Український платіжний центр».
Відповідач, ОСОБА_1 , також на розгляд справи не з`явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.
За ст. 223 ч. 1 ЦПК суд вказує, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 2 ст. 223 ЦПК, відсутні.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що 28.02.2026 року між ТОВ ФК «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір надання грошових коштів у кредит №1605973463835.
Згідно договору надання грошових коштів у кредит №1605973463835 його було підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора D2845.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір №1605973463835 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Підписуючи електронним підписом кредитний договір №1605973463835, ОСОБА_1 зазначив номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Згідно квитанції №47231-05330-73504 грошові кошти в розмірі 3000 грн. було перераховано 28.02.2026 року на банківську карту НОМЕР_1 .
Згідно відповіді АТ «Банк Альянс» №51.1/12693-БТ від 20.10.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком емітовано картку НОМЕР_3 , на яку 28.02.2026 року відбулось зарахування коштів у сумі 3000 грн.
Суд звертає увагу на те, що факт укладання кредитного договору, та факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3000 грн. не заперечувалось останнім у наданому ним відзиві на позовну заяву.
Так за умовами Кредитного договору №1605973463835 ТОВ "ФК "Український платіжний центр" надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 3000 гривень (п. 3.2 Кредитного договору) строком на 360 днів з 28.02.2026 до 23.02.2027 (п. 6.1, 6.2, 6.4 Кредитного договору). За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ "ФК "Український платіжний центр" проценти за зниженою процентною ставкою 0,01% в день, яка застосовується тільки на перший платіж, та за стандартною процентною ставкою 0,93% в день (п. 4.3 Кредитного договору). Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту. У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п.10.2.1 Кредитного договору).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1605973463835 вбачається, що сума боргу станом на 09.10.2026 року складає 10319,24 грн., з яких 1550,60 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 2768,64 грн. сума прострочених платежів по процентах, 6000 грн. - неустойка.
Суд враховує, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1605973463835, ОСОБА_1 було частково сплачену суму заборгованості, а саме у розмірі 2447,22 грн., з яких: 1449,40 грн. тіло кредиту, 247,82 відсотки за користування кредитом, 750 грн. комісія за надання кредиту.
Таким чином суд відкидає посилання відповідача на різні суми боргу за кредитним договором, оскільки сума боргу в розмірі 8646,52 грн. була зазначена у претензії кредитора на момент її формування, тому з часом сума боргу збільшилась до встановленого судом розміру 10319,24 грн.
Отже, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості, суд зазначає наступне.
Так, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Враховуючи вищезазначене, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству.
На підставі переліченого вимоги ТОВ ФК «Український платіжний центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою в розмірі 6000 грн., задоволенню не підлягають.
В той же час суд не приймає посилання відповідача на захворювання та скрутне матеріальне становище, оскільки це не впливає на суму боргу та не може свідчити про можливість його зменшення.
Отже, наявність у відповідача хвороби та скрутне матеріальне становище не може впливати на порядок обрахунку відсотків за кредитним договором №1605973463835.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ФК «Український платіжний центр», заявлені до відповідача, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з відповідача боргу за договором кредиту в розмірі 4319,24 грн., яка складається з: 1550,60 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 2768,64 грн. сума прострочених платежів по процентах.
Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ ФК «Український платіжний центр» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює відповідно 1114,38 грн. (4319,24 / 10319,24 х 2662,40 = 1114,38).
Керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4319 грн. 24 коп.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» витрати з оплати судового збору в сумі 1114,38 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 9 листопада 2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр», ЄДРПОУ 39898755, юридична адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал буд. 4-В, під`їзд 1 поверх 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов
Судове рішення № 141320333, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 212/16735/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: