Єдиний державний реєстр судових рішень № 207/3589/26
№ 2/207/3038/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Кам`янське
Південний районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді: Юрченко І.М.
при секретарі: Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Дніпродзержинська» про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру,-
в с т а н о в и в :
Звертаючись до суду, позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 11 січня 2002 року ОСОБА_2 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 в приміщенні товарної біржі «Дніпродзержинська» уклали договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , який був зареєстрований за №17/040, і який в подальшому було зареєстровано в Комунальному підприємстві «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (на той час КП «Дніпродзержинське РБТІ» ДОР) в реєстровій книзі №133 за реєстровим №21790.
Перед укладенням договору купівлі-продажу була здійснена інвентаризаційна оцінка об`єкта нерухомості, яка на той момент склала 10678 гривень, продаж було вчинено за 3700 гривень, які одержані продавцем до підписання договору.
Біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна була укладена відповідно до вимог законодавства, що діяло на час її укладення. Відповідно до положень Закону України «Про товарну біржу», який діяв на час укладення угоди, товарна біржа «Дніпродзержинська» мала право посвідчувати угоди купівлі-продажу нерухомого майна і в подальшому вони нотаріальному посвідченню не підлягали. (ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).
Після укладення договору купівлі-продажу вона вважала, що, як покупець, набула право власності на об`єкт продажу з моменту укладення угоди і реєстрації її на біржі, окрім того, як того на той час вимагав Закон, дана біржова угода додатково була зареєстрована Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації, та записано в реєстрову книгу №133 за реєстровим номером №21710, тому вона вважала, що є добросовісним набувачем нерухомого майна.
На даний час у неї, як у власниці, виникла потреба в переоформленні квартири, проте вона не може реалізувати зазначений намір через те, що при відвідуванні нотаріуса їй були надані роз`яснення про те, що біржова угода не є правовстановлюючим документом і вчинити будь які дії з об`єктом нерухомості вона не має можливості без визнання на нього права власності в судовому порядку.
На даний час посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу нерухомого майна неможливо, оскільки позивачу невідоме фактичне місце знаходження колишнього власника квартири, тому для вирішення цього питання вона вимушена звернутись до суду.
На підставі вищевикладеного, позивачка просить суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Товарною біржею «Дніпродзержинська», з подальшою реєстрацією права власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в реєстрі речових прав на нерухоме майно, та з одночасним припиненням речових прав іншої особи відомості стосовно якої зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на час ухвалення судового рішення.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивачки надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за їх відсутністю на підставі наданих доказів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді судового збору просять покласти на позивачку та не стягувати судовий збір з відповідача.
Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив справу розглянути за його відсутністю, зазначив, що позовні вимоги позивачки та обставини, якими вони обґрунтовані визнає у повному обсязі.
Представник третьої особи Товарної біржі «Дніпродзержинська» в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи вищенаведене у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2002 року, укладеного та зареєстрованого на Товарній біржі «Дніпродзержинська» за реєстраційним № 17/040, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Зареєстровано в Комунальному підприємстві «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (на той час КП «Дніпродзержинське РБТІ» ДОР) в реєстровій книзі №133 за реєстровим №21790 (арк. с. 10).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 складеного 10.01.2002, власником квартири є ОСОБА_1 . Отже, позивач фактично вступив у володіння і користування вказаним об`єктом нерухомості (арк. с. 8-9).
Згідно інформаційної довідки виданої директором КП «КРБТІ» ДОР ОСОБА_3 від 15.07.2026 вих №7-2-24 зазначено, що станом на 31.12.2012 право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 11.01.2002, зареєстрованого на Товарній біржі «Дніпродзержинська», р № 17/040. Зареєстровано в Комунальному підприємстві «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (на той час КП «Дніпродзержинське РБТІ» ДОР) в реєстровій книзі №133 за реєстровим №21790 (арк.с. 13).
Вирішуючи позовні вимоги позивача, суд виходив з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., що набрав чинності з 01 січня 2004 року, встановлено, що цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР1963 року.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст.ст.128,153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР(1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
У період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст.ст. 224, 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових будинків (квартир) повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст.128 ЦК України (1963р.), а у відповідності зі ст.153 ЦК України (1963 р.) договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Частина 2 ст. 15 Закону про товарну біржу передбачає, що зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному посвідченню. Проте є також статті 227 «Форма договору купівлі-продажу жилого будинку» та 242 «Застосування до договору міни правил купівлі-продажу» Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 р., відповідно до яких договори купівлі-продажу (міни) житлового будинку (квартири), однією зі сторін яких виступає громадянин (фізична особа), обов`язково мають посвідчуватися нотаріально. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст. 15 Закону «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.
Таким чином, договір купівлі-продажу (міни) житлового будинку (квартири), укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.
Такої самої позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України, яку він офіційно виклав у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 р. № 3. Так, у п. 4 цієї постанови зазначено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (в тому числі при придбанні на біржових торгах), міни або дарування житлового будинку (квартири) чи його (її) частини. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Будь-яких доказів з приводу того, що у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми визнавалася недійсною суду не було надано. А отже суд приходить до висновку, що угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною. Крім того, як убачається з угоди купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , укладеної між позивачем та відповідачем та яка була зареєстрована на Товарній біржі «Дніпродзержинська», 11 січня 2002 року, сторони дійсно уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж майна належного продавцю на праві власності. Позивачем у справі усі умови за договором виконані.
Відповідно до ст. 47 ч. 2 ЦК України /1963р./, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати угоду дійсною. У такому випадку подальше нотаріальне посвідчення угоди не вимагається.
Враховуючи вище викладене, та позицію позивача, укладений договір купівлі-продажу нерухомості не є ані фіктивним, ані уявним; внаслідок його виконання кожна із сторін досягла тієї мети, яку вона пов`язувала з укладанням договору, тобто ця угода була реально виконана, доказів того, що сторони заперечували проти укладення договору суду не було надано, тому, суд вважає, що існують законні підстави для визнання спірного договору дійсним.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , укладеного 11 січня 2002 року на товарній біржі «Дніпродзержинська».
Ст.16 ЦК України передбачено, що визнання права є одним із способів захисту цивільних прав. Цей же спосіб захисту цивільних прав і інтересів регламентує ст.392 ЦК України, згідно з якою власник майна має право заявити позов про визнання його права власності, якщо це право сперечається або не визнається іншою особою.
Позивач вимушено звернувся із позовом до суду, так як право власності не може бути зареєстровано органом реєстрації, оскільки з урахуванням ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, підставою відмови у проведені державної реєстрації права власності є відсутність нотаріального посвідчення даного договору.
Повною мірою реалізувати своє право власності, в тому числі право розпорядження квартирою, позивач не зможе, так як враховуючи вимоги «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україні» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, зареєстрованого в МЮУ 22.02.2012 р. за №282/20595 - п.1. глави 2 розділу 2 якого передбачено, що при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
«Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року)». «Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року)».
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що вище вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений відповідно до вимог законодавства діючого на момент його укладення, містив всі істотні умови договору, був направлений на реальне настання наслідків, виконаний сторонами, що підтверджено в судовому засіданні письмовими доказами, на даний момент можливість його нотаріального посвідчення вичерпана, а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості, непорушності права власності, суд приходить до висновку про можливість визнання вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.
Заперечень проти позову відповідачем не надано, тому оскільки відповідачем жодна з обставин, зазначених за текстом позовної заяви не оспорюється, їх наявність слід вважати доведеною.
Визнанням позову не зачіпаються права та інтереси осіб, не залучених до участі у справі і його можна прийняти.
Витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді судового позивач просить покласти на нього та не стягувати судовий збір з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , третя особа: Товарна біржа «Дніпродзержинська», знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Васильєвська, буд. 3 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру,- задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Товарною біржею «Дніпродзержинська», з подальшою реєстрацією права власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в реєстрі речових прав на нерухоме майно, та з одночасним припиненням речових прав іншої особи відомості стосовно якої зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на час ухвалення судового рішення.
Витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді судового збору покласти на позивача за його згодою.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Юрченко
Судове рішення № 141319532, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 21.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 207/3589/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: