Рішення № 141319445, 09.11.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 р. № 520/21971/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

3. визнати протиправною бездіяльність військової частину НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 10.05.2023 р. до 31.12.2023 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2024 р. до 31.12.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2025 р. до 31.12.2025 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2023 року до 09.05.2026 року із урахуванням норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 та грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 10.05.2023 року до 09.05.2026 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 09.05.2026 року № 107 старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 3-го зенитного ракетного відділення 1-го зенитного ракетного взводу 3-ї зенитної ракетної батареї зенитного ракетно-артилерійського дивізіону солдата ОСОБА_1 (Г-193996) звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з закінченням строку служби, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) з 09 травня 2026 року.

Представник позивача 26.05.2026 року звернувся до відповідача з питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, а також перерахунку грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Листом від 17.06.2026 № 25/17/12-М-768-Аз військова частина надала особові картки на грошове забезпечення позивача за 2023-2026 роки, які містять відомості про помісячні нарахування грошового забезпечення, його складові, утримання та індексацію за період проходження служби. Щодо вимог про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, а також перерахунок і виплату грошового забезпечення зазначено, що такі вимоги не можуть бути предметом адвокатського запиту, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит передбачає виключно отримання інформації та копій документів, а не вчинення певних дій чи здійснення виплат.

Відповідно до наданих відповідачем розрахунків, позивачу за період служби з травня 2023 року до серпня 2024 року включно індексація грошового забезпечення не нараховувалась, з вересня 2024 року до грудня 2024 року частково нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, з січня 2025 року до липня 2025 року включно індексація грошового забезпечення не нараховувалась, з серпня 2025 року до грудня 2025 року частково нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, з січня 2026 року до травня 2026 року включно індексація грошового забезпечення не нараховувалась.

Зазначеними розрахунками підтверджується, що у спірний період розмір посадового окладу та окладу за військовими званнями позивача обчислюється шляхом множення 1762,00 грн на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 14 до постанови № 704, відповідно до військового звання військовослужбовця.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів) та з урахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також грошове забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону № 1282-ХІІ Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, який, відповідно до пункту 1 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

За визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, з наведеного слідує, що перш ніж досліджувати правильність обчислення нарахованої індексації (застосування базового місяця при її нарахуванні), слід встановити чи перевищувала величина індексу споживчих цін поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка у спірний період.

Так, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.

Отже, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100).

Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року, що з огляду на наведені вище приписи п. 1-1 Порядку №1078, свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 грудня 2018, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

У позовній заяві та відзиві на позов, сторони не заперечували і не оспорювали тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення зі служби.

Щодо фіксованої суми індексації, суд враховує, що Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21.

Суд зазначає, що поняття «фіксованої» суми індексації, у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то в якій сумі.

Суд зауважує, що з огляду на абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Разом з тим, позивач заявляє позовні вимоги про перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Суд зважає, що згідно з абз.1 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; далі за текстом Порядок №1078) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тож, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків: 1) або у разі підвищення тарифних ставок; 2) або у разі підвищення посадових окладів.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294, положення якої діяли у період часу 01.01.2008р.-28.02.2018р., були встановлені фіксовані грошові розміри посадових окладів за конкретними посадами державної служби.

01.03.2018р. постанова КМУ від 07.11.2007р. №1294 утратила чинність у зв`язку із набуттям чинності постановою КМУ від 30.08.2017р. №704.

Натомість, пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у кореспонденції із відповідними додатками було встановлено не посадові оклади (арифметичні розміри посадових окладів) за конкретними посадами державної служби, а механізм (формулу) обчислення посадових окладів, котрий полягав у множенні відповідної величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на арифметичне значення величини тарифного коефіцієнту тарифного розряду.

Однак, застосування законодавцем іншої юридичної конструкції визначення розміру посадового окладу аніж позначення у тексті нормативно-правового акту конкретної грошової суми не означає не може бути витлумачено у якості відсутності події підвищення (зростання) посадового окладу за рахунок використання під час обчислення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад арифметичну величину - "1.762,00грн.".

Відтак, з 01.01.2020р. (у разі незастосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у силу правового висновку постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24) або з 29.01.2020р. (у разі застосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 до моменту визнання нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2021р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2022р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2023р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн.") настала подія підвищення грошового забезпечення саме за рахунок збільшення розміру окладу за посадою.

Указана обставина припиняє існування права: на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення березень 2018р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2020р./29.01.2020р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення січень 2020р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2021р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення січень 2021р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2022р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення січень 2022р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2023р. безвідносно до подання учасником суспільних відносин позову з приводу перерахунку грошового забезпечення за будь-який з періодів 01.01.2020р.-31.12.2022р. та стану виконання постановленого у такій справі судового акту.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, у 2023 році механізм індексації грошових доходів населення, визначений Законом №1282-XII та прийнятим на його виконання Порядком №1078, не застосовувався, а отже позовні вимоги в частині періоду з 10.05.2023 до 31.12.2023 не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд враховує, що правове регулювання індексації грошових доходів населення у 2024-2026 році має спеціальні особливості, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Суд відмічає, що положення ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р. чи січень 2022р. або січень 2023р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

Суд зазначає, що у спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .

Разом з цим, варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

Отже, суд висновує, що управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2024 році із застосуванням норм ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р. чи січень 2022р. або січень 2023р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2024р.-31.12.2024р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для індексації грошових доходів населення у 2025 році проводиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Суд відмічає, що положення ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по травень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по червень 2025 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за травень 2025 року, є червень 2025 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше липня 2025 року.

Отже, суд висновує, що управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2025 році із застосуванням норм ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року, а не березень 2018р. чи січень 2024р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2025р.-31.12.2025р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Статтею 41 Закону "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 %. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Суд відмічає, що положення ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2026 року по квітень 2026 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2026 року по квітень 2026 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за квітень 2026 року, є травень 2026 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше червня 2026 року.

ОТже, суд висновує, що управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2026 році із застосуванням норм ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року, а не березень 2018р. чи січень 2025р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2026р.-09.05.2026р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Вказані норми є чинними, неконституційними не визнавались та підлягаю застосуванню до спірних правовідносин як норми закону, що спеціально врегульовують порядок обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2024-2026 році.

Отже, починаючи з 01.01.2024, з 01.01.2025 та з 01.01.2026 право на проведення індексації грошових доходів населення було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для такої індексації мало здійснюватися наростаючим підсумком саме з 01.01.2024, з 01.01.2025 та з 01.01.2026, а не з березня 2018 року.

Тому доводи позивача про необхідність застосування березня 2018 року як місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.05.2026, суд вважає необґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 до 09.05.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, суд зазначає наступне.

Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103).

Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривень, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривні.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п. 4 Постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України є чинною, що підтверджено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними у вказаній вище постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, Постановою № 481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня кожного поточного календарного року.

Установлення Законами України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Окрім того, суд враховує, що п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в первинній редакції, на яку посилається позивач, ніколи не набирав чинності, оскільки на момент набрання чинності зазначеною постановою п. 4 постанови Кабінету Міністрів України містив розмір посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму на 2018 рік, що дорівнює 1762,00 грн. Отже, єдиним повноважним органом щодо встановлення розміру посадового окладу, а саме Кабінетом Міністрів України, не визначався інший розмір посадового окладу.

Жодна норма Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлює імперативного обов`язку Кабінету Міністрів України застосовувати актуальний прожитковий мінімум для обчислення посадових окладів, розмір грошового забезпечення військовослужбовців не встановлюється законами України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік та визначення (встановлення) розміру грошового забезпечення не є повноваженням суду під час розгляду відповідних справ. Кабінетом Міністрів України інших рішень про визначення посадового окладу не приймалося.

Отже, зважаючи на викладені вище норми законодавства, враховуючи межі позовних вимог, суд зазначає, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 № 481, що набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 09.05.2026 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 25.09.2025 у справі № 380/19882/24, від 27.11.2025 у справі №440/2947/24 та від 21.01.2026 у справі №200/8730/24.

За викладених обставин, суд висновує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 до 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 до 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 рік згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 до 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 до 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 рік згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 09.11.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко