Рішення № 141318330, 02.11.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 676/9233/25

Провадження № 2/675/1317/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання Хом`як І. Г., представника відповідачки адвоката Воробця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що 29 листопада 2023 року між сторонами укладено кредитний договір (оферти) № 29.11.2023-100004138 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною вказаного договору. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 42 дні зі сплатою процентів у розмірі 2 % за один день користування кредитом протягом первинного періоду та 2,5 % за один день користування кредитом протягом всього строку, на який надано кредит, окрім первинного періоду.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 04 грудня 2025 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 21 780,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 780,00 грн - заборгованість за процентами.

За указаних обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 21 780,00 грн та судові витрати.

Ухвалою судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Заочним рішенням суду від 07 квітня 2026 року позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.11.2023-100004138 від 29 листопада 2023 року у розмірі 21 780,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Додатковим рішенням суду від 20 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 6000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення від 07 квітня 2026 року та додаткове рішення від 20 квітня 2026 року. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр», у якому остання просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів. Водночас зазначає, що нарахована позивачем заборгованість за процентами суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки є непропорційно великою. ТОВ «Споживчий центр» нараховано відсотки за межами строку дії кредитного договору. Натомість проценти за користування кредитом стягуватись із відповідачки не можуть, оскільки ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України.

Представник позивача Логош Т. В. у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідачки адвокат Воробець А. В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив із підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи і витраченим адвокатом часом.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір № 29.11.2023-100004138, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 11 000,00 грн, строк надання кредиту - 42 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 10 січня 2024 року, первинний період користування кредитом 14 днів із дня його надання, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 2,0 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Неустойка становить 275,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до умов договору реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором 4601-60ХХ-ХХХХ-3841.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, кредитний договір № 29.11.2023-100004138 від 29 листопада 2023 року, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Квитанцією LIQPAY від 30 листопада 2023 року підтверджено успішне перерахування коштів на рахунок клієнта 30 листопада 2023 року у сумі 11 000,00 грн, номер картки - 460160*41, призначення платіжної операції - видача за договором № 29.11.2023-100004138.

Також відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Ідея Банк» від 09 жовтня 2026 року № Л-БТ-2026/4365 платіжна карта за номером НОМЕР_1 приєднана до рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 . Згідно з випискою по вказаному рахунку 30 листопада 2023 року відбулося зарахування коштів у розмірі 11 000,00 грн.

Зобов`язання за договором відповідачка належним чином не виконала.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 29.11.2023-100004138 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 21 780,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 780,00 грн - заборгованість за процентами.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Установлено, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, кредитний договір № 29.11.2023-100004138, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, адресу, паспортні дані, а також банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4601-60ХХ-ХХХХ-3841, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самою відповідачкою під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів і строк дії.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується квитанцією LIQPAY від 30 листопада 2023 року, повідомленням Акціонерного товариства «Ідея Банк» від 09 жовтня 2026 року № Л-БТ-2026/4365 і випискою по рахунку відповідачки.

ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на спростування обставин укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також того, що відповідна банківська карта їй не належить.

Отже, доведеним є факт укладення між сторонами кредитного договору № 29.11.2023-100004138.

ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору була обізнаною з процентною ставкою за користування кредитними коштами та сумою кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів не виконала.

Тому доводи відзиву щодо недоведеності укладення кредитного договору між сторонами не заслуговують на увагу.

Твердження про неспівмірність нарахованих процентів, несправедливість умов кредитного договору як на підставу для відмови в позові не можуть бути взяті до уваги, так як ОСОБА_1 не зверталась з вимогами про визнання договору недійсним в частині визначення процентів.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд не може застосовувати без відповідної позовної вимоги споживача. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформульовано у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Доводи відзиву про нарахування процентів поза межами строку кредитування є необґрунтованими.

Кредитним договором № 29.11.2023-100004138 передбачено, що строк кредитування складає 42 дні (до 10 січня 2024 року).

Відповідно розмір відсотків складає:

- за первинний період (14 днів) 3080,00 грн (11 000,00 ? 2,0 % ? 14 = 3080,00);

- за решту строку кредиту (28 днів) 7700,00 грн (11 000,00 ? 2,5 % ? 28 = 7700,00).

Загалом відповідно до довідки-розрахунку розмір нарахованих відсотків за весь строк кредитування становить 10 780,00 грн, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору і здійснено в межах строку кредитування.

Не заслуговують на увагу посилання у відзиві на те, що відповідачка має право на звільнення від нарахування та сплати відсотків за кредитом відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на чинній редакції частини 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом із тим, ці положення внесені до Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

На дату укладення кредитного договору та на період нарахування відсотків за кредитом дружини (чоловіки) військовослужбовців, зазначених у частині 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Отже, із урахуванням норм статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства в часі, чинна норма частини 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку посилається відповідачка, не регулює спірні правовідносини сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 21 780,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України позивач має право на стягнення із відповідачки судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідачки 6000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).

Представник відповідачки адвокат Воробець А. В. у судовому засіданні вказав, що витрати у сумі 6000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому мають бути зменшені до обґрунтованого рівня.

За матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу позивача підтверджуються: договором про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року, у якому вказано, що вартість послуг становить 6000,00 грн за один позов, оплата правової допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом (пункти 3.1, 4.1); додатковою угодою № 6 до договору про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року, платіжною інструкцією № СЦ00095054 від 09 квітня 2026 року, з якої убачається, що кошти за надання правничої допомоги в сумі 6000,00 грн сплачені після ухвалення рішення судом; звітом про виконану роботу від 08 квітня 2026 року відповідно до договору № 01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року.

Згідно з звітом про виконану роботу від 08 квітня 2026 року відповідно до договору № 01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року адвокатом надано наступну правову допомогу: сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складено позов; роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику для відправлення відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведено детальну консультацію замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Оцінюючи надані докази щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для позивача; наявністю заперечень відповідачки щодо розміру заявлених витрат позивача, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ «Споживчий центр» на професійну правничу допомогу становлять 3000,00 грн. Такі витрати на професійну правничу допомогу в межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом позивачу обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Із матеріалів справи слідує, що адвокат у цій справі підготував позовну заяву. Розгляд справи відбувся за відсутності представника позивача.

Отже, враховуючи наявні у суду відомості про характер та обсяг виконаної представником позивача роботи (послуг), що полягає у складанні позовної заяви, позицію відповідачки, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підлягають стягненню понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, які покладаються на відповідачку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 29.11.2023-100004138 від 29 листопада 2023 року у розмірі 21 780 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 06 листопада 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський