Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 161/3634/26
Провадження № 2/161/3329/26
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостйних вимог щодо предмтета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
В С Т А Н О В И В :
16 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою. В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2016 року у справі №161/8171/16-ц ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_4 . Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року у справі №161/11344/17 затверджено мирову угоду між нею та відповідачем щодо визначення способу участі у вихованні дитини. Згідно зазначеної ухвали встановлено порядок зустрічі та спілкуванні відповідача з донькою. Рішенням служби у справах дітей від 22 липня 2024 року визначено місце проживання дитини з позивачем. Однак, незважаючи на вказане судове рішення у формі ухвали суду та рішення служби у справах дітей, відповідач забрав доньку та унеможливив для позивача спілкування з дитиною. Вказує, що ОСОБА_2 перешкоджає бачитись позивачу з дитиною, психологічно тисне на доньку та усіляко налаштовує дитину проти неї. Поведінка відповідача спрямована на те, щоб унеможливити участь позивача як матері у вихованні власної доньки, що не відповідає справжнім інтересам дитини, психоемоційним потребам дитини та шкодить здоровому розвитку дитини. Зазначає, що вона неодноразово подавала до Луцького РУП ГУНП у Волинській області звернення щодо невиконання рішення суду, а також за фактами нанесення відповідачем позивачу тілесних ушкоджень. Оскільки бажає підтримувати стосунки з донькою, просить суд: 1) зобов?язати відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні та вихованні доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) визначити спосіб і графік побачень та спілкування позивачу зі своєю донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із дня вступу рішення у законну силу шляхом: надання особистих побачень три рази на тиждень з можливістю ночівлі у матері; надання можливості спільного святкування днів народження доньки з матір?ю; необмеженого спілкування по телефону або через відеозв?язок з урахуванням розпорядку дня дитини та стану її здоров?я; під час канікул матір перебуватиме з дитиною половину кожних канікул (осінніх, зимових, весняних, літніх) з правом перебування дитини з ночівлею у матері; усі інші можливі дні або часи визначаються домовленістю між батьком та матір?ю окремо шляхом усної або письмової домовленості.
01 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що на сьогоднішній день їх спільна дитина проживає разом з ним. Таке проживання не є результатом будь-якого примусу, психологічного впливу чи перешкоджання з його боку у спілкуванні з матір`ю. Вказує, що проживання дитини разом з ним стало наслідком її позиції та небажання проживати разом з матір`ю. Єлизавета є розумною, розвиненою, відповідальною та самостійною дитиною. Вона навчається у Луцькому ліцеї №4, відвідує музичну школу імені ОСОБА_6 за класом фортепіано, художню студію «Чарівний пензлик», школу англійської мови та інші освітні заходи. Її розвиток не обмежується лише відвідуванням занять. Дитина щоденно виконує домашні завдання ліцею, займається музикою вдома, готується до творчих занять та приділяє значний час самостійному навчанню. Крім навчання та позашкільної освіти, Єлизавета має власні побутові обов?язки. Вона допомагає підтримувати порядок у житлі, виконує посильну домашню роботу, бере участь у побуті сім?ї та вчиться відповідальності. Як і будь-яка дитина її віку, вона потребує часу для відпочинку, спілкування з друзями, дозвілля та відновлення емоційних ресурсів. Запропонований позивачем порядок спілкування фактично не враховує реальне навчальне навантаження дитини, її творчий розвиток, потребу у відпочинку та сформований спосіб життя. Особливе значення у даній справі має психологічний висновок спеціаліста-психолога ОСОБА_7 від 09 червня 2025 року, який був складений за результатами індивідуальної роботи з дитиною, матір?ю та батьком. Психологом встановлено, що у дитини спостерігається підвищена тривожність, емоційна нестабільність та стриманість у вербалізації власних переживань. Проективні методики показали актуалізацію образу батька як джерела безпеки, уникнення образу матері у малюнках та розповідях дитини, а також емоційно забарвлені висловлювання щодо матері з ознаками протесту або байдужості. У висновку прямо зазначено, що на момент обстеження у дитини відсутнє бажання перебувати поруч із матір?ю, що є наслідком тривалого психоемоційного напруження у цих відносинах. Також психологом встановлено прояви вербальної агресії з боку матері щодо дитини та батька, переживання образи, покинутості та фрустрації, низьку готовність до рефлексії власної ролі у взаємодії з дитиною та відмову від продовження терапевтичної роботи, попри рекомендації спеціаліста. У висновку зазначено, що емоційний зв?язок між матір?ю та дитиною є порушеним та потребує тривалої корекційної роботи. Подальша психокорекція не була завершена саме через відмову матері від її продовження. Таким чином, незалежний психолог фактично підтверджує, що проблема полягає не у відсутності графіка побачень чи недостатній кількості зустрічей, а у відсутності здорового емоційного контакту між матір?ю та дитиною. За таких обставин примусове встановлення тривалих зустрічей, перебування дитини з матір?ю без її згоди, а тим більше ночівель чи поїздок, не лише не вирішить проблему, а може призвести до ще більшого психологічного відторгнення, посилення тривожності та погіршення емоційного стану дитини. Категорично заперечує, що ним створюються перешкоди для спілкування дитини з матір?ю. Навпаки, він неодноразово намагався переконати доньку підтримувати зв?язок із матір?ю та погоджуватися на зустрічі. Проте ОСОБА_8 послідовно відмовляється від особистих контактів. Причиною такої поведінки є не вплив батька, а власний життєвий досвід дитини, сформований під впливом негативних висловлювань матері, образ, конфліктів, агресивних випадів щодо самої дитини та близьких для неї людей, погроз, емоційного тиску та постійних спроб знецінення її почуттів і переживань. Дитина продовжує спілкуватися з матір?ю телефоном, відповідає на дзвінки, однак категорично відмовляється від особистих зустрічей без моєї присутності. Вона також відмовляється від перебування у житлі матері та від поїздок з ночівлею, оскільки не почувається там психологічно безпечно. Позовні вимоги не враховують фактичний спосіб життя, навчальне навантаження, психологічний стан та реальні потреби дитини. Фактично позивач просить встановити порядок спілкування, який виходить виключно з її особистого бажання бачитися з дитиною, однак не враховує думку самої дитини, її навчання, розвиток, режим дня та емоційний стан. Вказує, що у нього викликає занепокоєння позиція матері про те, що думка дитини не має значення, а після ухвалення рішення суду дитина буде зобов?язана проводити час із матір?ю незалежно від власного бажання. Дитина є достатньо дорослою, щоб усвідомлювати власні почуття, оцінювати події та формувати самостійну позицію. Всі витрати на утримання, навчання, розвиток та забезпечення потреб дитини несе саме він. Мати фактично не бере участі у повсякденному житті дитини та не забезпечує її матеріальні потреби. При цьому реальних кроків щодо відновлення довіри та налагодження емоційного контакту з донькою позивач не вчиняє. Не заперечує проти того, щоб у майбутньому між матір?ю та донькою були відновлені здорові та гармонійні відносини. Однак це можливо лише за умови проведення відповідної психологічної роботи, відновлення довіри дитини та врахування її інтересів. На сьогоднішній день відсутні підстави вважати, що примусове виконання запропонованого позивачем порядку спілкування буде відповідати найкращим інтересам ОСОБА_8 . Просив під час розгляду справи заслухати думку дитини. У задоволенні позову просить відмовити.
22 червня 2026 року позивач подала відповідь на відзив. Зазначає, що у квітні 2024 року між сторонами виник конфлікт, який полягав у здійсненні відповідачем психологічного тиску на дитину, її фізичному утриманні та повній ізоляції від матері. Також вказала на випадки вчинення відповідачем насильства стосовно неї, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до поліції. За твердженням позивачки, після того як відповідач забрав доньку та обмежив її спілкування з матір?ю, він звернувся до служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання дитини. За результатами розгляду цього питання 22 липня 2024 року було складено відповідний висновок, згідно з яким відповідачу відмовлено у визначенні місця проживання доньки разом із батьком. Позивачка зазначила, що також зверталася до служби у справах дітей із повідомленнями про психологічний тиск на доньку, її ізоляцію та створення відповідачем перешкод у спілкуванні матері з дитиною. В межах розгляду спору в даній справі Службою у справах дітей складено висновок №81 від 12 травня 2026 року, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №308-1 від 02 червня 2026 року. Однак, даний висновок вона вважає необ`єктивним та упередженим, оскільки Службою не перевірено та не надано оцінку ряду обставин, та такий не може вважатись таким, що відповідає інтересам дитини.
06 липня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якій підтримав раніше викладені у відзиві на позовну заяву доводи та просив надати критичну оцінку твердженням позивача як таким, що значною мірою ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують обставин, викладених у відзиві. Під час вирішення спору керуватися виключно найкращими інтересами малолітньої дитини, врахувати її думку, психоемоційний стан, висновок спеціаліста-психолога та всі інші докази у їх сукупності.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала з підстав викладених у позові. Суду пояснила, що відповідач не бажав із нею одружуватися, після одруження спільну з відповідачем дитину на себе записав її чоловік. Водночас за результатам проведеної експертизи було встановлено, що біологічним батьком дитини є відповідач. Зазначила, що від народження дитина проживала разом із нею та її чоловіком. У 2016 році ОСОБА_2 поновили в батьківських правах, після чого було визначено графік його побачень із донькою, однак фактично вони спілкувалися значно частіше. У подальшому позивачка розлучилась, проте відповідач з нею не одружився. У березні 2022 року відповідач пропонував їй виїхати разом із дитиною за кордон, однак вона відмовилася. У квітні 2024 року відповідач забрав дитину, повідомивши, коли її можна буде забрати назад, оскільки необхідно було відвезти доньку до лікаря. Однак, коли позивачка прийшла за дитиною у домовлений час, їй ніхто не відчинив двері. У зв?язку з цим вона викликала працівників поліції, проте вони нічого не зробили. Після цього, за її словами, почалися проблеми у спілкуванні з донькою, яка перестала бажати повертатися до неї. Зазначила, що відтоді бачила дитину лише на День матері та Пасху. Крім того, позивачка зазначила, що 22 липня 2024 року Службою у справах дітей було відмовлено у визначенні місця проживання дитини разом із відповідачем. Пояснила, що фактично бачила доньку лише тоді, коли відповідач залишався в неї на ніч. Згодом вона перестала впускати відповідача до свого помешкання. Тепер дитина може не відповідати на її телефонні дзвінки та не погоджується погуляти без присутності батька. За словами позивачки, коли донька перебувала з нею, то поводилася інакше, була привітною та тягнулася до неї. Також зазначила, що дитину налаштовують проти неї та навчили приховувати від неї інформацію, зокрема не розповідати нічого про те, що відбувається. Доводи відповідача про те, що вона жорстоко поводилася з дитиною, вважає неправдивими. Пояснила, що забирала у доньки телефон лише через те, що та постійно проводила в ньому час. Крім того, зазначила, що відповідач без її згоди перевів дитину до іншої школи. На цей час відповідач не відповідає на її телефонні дзвінки, а дитина під час телефонних розмов повідомляє, що не бажає її бачити. Такі обставини, за словами позивачки, почалися з кінця квітня 2024 року. Вважає, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з донькою, зокрема не відповідає на дзвінки, не надає можливості отримувати інформацію про дитину, а сама дитина повторює висловлювання батька, безпідставні звинувачення щодо неї. Крім того, зазначила, що відповідач проігнорував рішення Служби у справах дітей щодо визначення місця проживання дитини разом із ним. Повідомила, що у березні 2025 року відповідач застосував до неї фізичне насильство, у зв?язку з чим вона зверталася до поліції, однак наслідком звернення стало лише проведення з ним профілактичної бесіди. Зауважила, що подібні випадки траплялися неодноразово протягом останніх восьми років. Також пояснила, що відповідач має квартиру, до якої її не допускають. Із заявою про викрадення дитини вона не зверталася, натомість зверталася до Служби у справах дітей. Також повідомила, що зверталася до психолога, однак роботу з ним не завершила, оскільки втратила довіру до спеціаліста. За її словами, психолог радив їй не підтримувати стосунки з батьком дитини у зв?язку з тим, що той підняв на неї руку, однак у висновку охарактеризував відповідача як врівноважену особу, що викликало в неї сумніви щодо об?єктивності такого висновку. У зв?язку з цим вона відмовилася від подальшої роботи з психологом. На даний час проживає в квартирі одна. Також зазначила, що відповідач не пояснює, хто буде піклуватись про дитину у разі його призову на військову службу.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала.
Відповідач у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував. Пояснив, що для налагодження стосунків між матір?ю та дитиною було визначено психолога, однак відповідну роботу не завершено, оскільки позивачка відмовилася від подальшої участі в ній. Сам він не заперечує щодо спілкування доньки з матір?ю. Зазначив, що ще до народження дитини визнав своє батьківство. Позов про визнання батьківства був поданий ним разом з позивачкою до її тодішнього чоловіка. Впродовж тривалого часу він звертався до служби у справах дітей з метою отримати можливість бачитися з донькою, однак реалізувати це не вдавалося. У подальшому між сторонами було укладено мирову угоду. Вперше позивачка передала йому дитину, коли тій було близько двох років. Коли дитина почала відвідувати дитячий садок, він став бачитися з нею частіше. Також пояснив, що після вступу дитини до школи вона після уроків перебувала в нього, виконувала домашні завдання, а він її відвозив додому. При цьому донька залишалася в нього ночувати три-чотири дні на тиждень. Зазначив, що родичі з позивачкою не спілкуються через те, що вона їх образила. Доводи позивачки про те, що він застосовував до неї фізичне насильство, заперечив. Стверджував, що ще задовго до того, як донька почала постійно проживати разом із ним, вона висловлювала небажання повертатися до матері. Коли дитина захворіла, він самостійно записав її на прийом до поліклініки, щоб перевірити, чи все з нею гаразд, оскільки позивачка нічого не повідомляла йому про стан здоров?я дитини. Надалі позивачка мала забрати дитину, однак остання сказала, що не хоче їхати до матері. За словами відповідача, конфлікт між сторонами почав поглиблюватись після того, як позивачка ображала дитину під час телефонних розмов. Пояснив, що за 2 тижні вмовили дитину поїхати до мами. Він привіз доньку до позивачки в понеділок, однак наступного дня дитині необхідно було готуватися до іспитів у музичній школі. При цьому позивачка вимкнула телефон та поїхала до лісу, у зв?язку з чим він поїхав аж у Воротнів забрати дитину, оскільки їй потрібно було готуватися до іспитів. Крім того, зазначив, що протягом 2024 року відбувалися неодноразові зустрічі з позивачкою, приблизно два-три рази на тиждень, під час яких вони гуляли та намагалися вирішити питання щодо дитини. Однак такі зустрічі нерідко супроводжувалися образами з боку позивачки. У 2025 році служба у справах дітей направила сторони до психолога, однак позивачка відмовилася від подальшої роботи з ним. Зазначив, що йому відмовлено у визначенні місця проживання дитини разом із ним, однак донька не бажає спілкуватися з матір?ю. Самостійно визначити спосіб спілкування дитини з позивачкою він не може, оскільки донька вже дорослішає та сама розуміє, що може не їхати туди, куди не хоче. Пояснив, що коли він перебуває на роботі, за дитиною доглядає бабуся. Також повідомив, що траплялися випадки, коли позивачку через агресивну поведінку працівники поліції забирали з його квартири. Матеріально дитину забезпечує він самостійно. Зазначив, що зустрічі дитини з матір?ю відбувалися неодноразово, однак під час таких зустрічей знову виникала лайка. На даний час він має документи про відстрочку до завершення мобілізації.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06 жовтня 2026 року зазначив, що обставини сімейних відносин сторін йому відомі. Вважає, що саме поведінка дорослих призвела до того, що склалась така ситуація. Зауважив, що дорослі не вживають належних заходів для відновлення контакту дитини з матір?ю, зокрема й відповідач не докладає достатніх зусиль для налагодження їхнього спілкування. На його думку, позивачка не враховує правосуб`єктності дитини, а зосереджується переважно та обов?язках. Водночас і відповідач не вбачає можливості впливати на дитину та не докладає достатніх зусиль для відновлення її стосунків із матір?ю. Не бачить можливості переконати дитину.
Малолітня ОСОБА_5 в судовому засіданні 26 серпня 2026 року пояснила, що проживає з татом та бабусею. У вільний час займається музикою, читає книги. Вільний час проводить із бабусею, подругами та татом. З татом грають у різні ігри, наприклад, «Монополію» чи карти. У спілкуванні з татом їй усе подобається. З мамою спілкується нечасто. Раніше вони разом їздили на природу, до лісу. Водночас їй не подобається, що мама говорить недобре про тата. Також зазначила, що мама говорила, що краще б зробила аборт або віддала її до дитячого будинку. З мамою бачитися не хоче, оскільки та ображає її тата, бабусю та дідуся. Вважає, що їй було б зручніше бачитися з мамою лише у присутності тата, бабусі чи дідуся. Також пояснила, що тато з мамою сваряться. Тато про маму нічого поганого не говорить. Канікули дитина хоче проводити з татом, з мамою проводити їх не бажає. Ночувати у мами також не хоче. Пояснила, що в неї завантажені дні, оскільки вона ходить до школи, а після цього відвідує багато гуртків, тому у вільний час хотіла б просто відпочити. Коли має час, спілкується з мамою по телефону. Водночас дитина зазначила, що не почувається з мамою у безпеці та думає, що мама більше не дозволить їй повертатися до тата.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2017 року затверджено мирову угоду, укладену між сторонами в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні на наступних умовах:
«1.Батько - ОСОБА_2 має право на спілкування з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням режиму відвідування донькою дошкільних, позашкільних та шкільних закладів, а саме:
- щотижневі зустрічі з можливістю прогулянок: щосереди не менше двох (2) годин підряд за попередньою домовленістю між батьками дитини., І, ІІІ, V неділі місяця, ІІ, ІV суботи місяця;
- ОСОБА_2 має право на спілкування з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місцях перебування дочки, в тому числі і відвідування дошкільного (або шкільного) закладу з врахуванням навчально-виховного режиму;
2. ОСОБА_1 не чинить перешкод у спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дочкою з врахуванням розпорядку дня малолітнього доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. ОСОБА_1 зобов`язується в разі зміни місця проживання дитини повідомляти ОСОБА_2 невідкладно. Вразі перебування за межами постійного місця проживання дитини негайно повідомляти про місце перебування дитини та кола осіб, з якими може перебувати дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №421-1 від 24 липня 2024 року ОСОБА_2 відмовлено у визначенні місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
У своїй позовній заяві ОСОБА_5 зазначає, що відповідач забрав їх спільну доньку та унеможливив для неї спілкування з дитиною, психологічно тисне на доньку та усіляко налаштовує дитину проти неї, на підтвердження чого долучає до матеріалів справи копії її звернень до правоохоронних органів та Служби у справах дітей Луцької міської ради. Дана обсавина стала підставою для звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у ч. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до принципу 1 Декларації прав дитини, затвердженої Резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і можливості та прийнятні умови, які дозволяли би їй розвиватися фізично, умово, духовно і в соціальному відношенні здоровою і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини с надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:
по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;
по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur vs. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Hunt vs. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006 року).
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Частинами 1 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутні такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові.
Отже, предметом доказування у спорі щодо усунення матері перешкод у спілкуванні з дочкою є існування факту наявності таких перешкод, які чинить той із батьків, з ким проживає дитина, а також того, що таке спілкування не перешкоджатиме їх нормальному розвиткові.
Положеннями ст.ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, виходячи з наданих стороною позивача доказів вважає доведеним, що у ОСОБА_1 наявні перешкоди у вільній реалізації своїх прав щодо спілкування із малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та здійсненні батьківських обов`язків щодо дитини.
Про наведені вище обставини свідчать численні матеріали, складені уповноваженими органами Національної поліції з приводу різноманітних конфліктних ситуації, які виникали між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу реалізації ними своїх батьківських прав відносно їх спільної дитини.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу участі позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому існує необхідність у визначенні позивачу такого способу у судовому порядку.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» контакт з дитиною це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спілкування позивача зі своєю дочкою сприятиме її фізичному та духовному розвитку та відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначено СК України.
Відповідно до ч. ч. 9 та 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, питання щодо способів участі одного із батьків, має вирішуватися судом не тільки з урахуванням інтересів кожного з них, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з матір`ю, що є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Одним із завдань СК України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Виховання у колі сім`ї, як раз передбачає у повній сім`ї, тобто при участі усіх членів родини, у тому числі й матір`ю.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
Отже, з урахуванням наведеного вище у своєму взаємозв`язку, суд вважає за необхідне визначити позивачу спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки.
Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, із наданого Службою у справах дітей Луцької міської ради висновку №81 від 12 травня 2026 року «Про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні дитини», який завтверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 308-1 від 02 червня 2026 року, вбачається наступне.
Питання про підготовку висновку щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні Єлизавети розглядалося 08.05.2026 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Луцької міської ради, на яке були запрошені обоє батьків разом із дитиною. ОСОБА_1 повідомила членам комісії, що проблема насправді не є складною. Питання полягає в тому, що батько дитини шукає можливості уникнути мобілізації. Батько та дідусь дитини зробили все, щоб дочка з нею не спілкувалася. Єлизавета не відповідає на її дзвінки, не читає її повідомлень. Зустріч із дитиною відбувається тільки в присутності батька. У житлі, де вона зараз проживає, для дочки є окрема кімната. Вона офіційно працевлаштована, має стабільний дохід. Вона стверджує, що вихованням дитини займаються батьки ОСОБА_2 . Окрім того, висновок, який був наданий психологом, був, на її думку, неправдивий. Наразі її психологічний стан є задовільний. Вона не вважає за доцільне відвідувати психолога. Її дії та поведінка були зумовлені провокацією зі сторони батька. Дочка малолітня, у неї ще немає своєї думки, вона робить те, що скажуть дорослі. Останній раз вона бачила дитину на прогулянці позаминулого літа.
ОСОБА_2 , батько дитини, повідомив членам комісії, що дочка сама не хоче спікуватися із матір`ю. Минулого року вони ходили до психолога, але згодом ОСОБА_1 відмовилась від індивідуальної роботи зі спеціалістом. Сьогодні робота з психологом є необхідною. Він не може змушувати дочку до спілкування з матір?ю, коли вона сама цього не хоче. ОСОБА_9 повідомила членам комісії, що має друзів у школі, у неї є найкраща подружка. Стосунки між її батьками не дружні. Із татом у неї гарні стосунки, з мамою - ні. Вона не може пригадати гарних моментів під час її перебування у мами. За покупками у магазини вона ходить разом із бабусею. У неї гарні стосунки як із бабусею по лінії тата, так і по маминій лінії. Вона відвідує музичну школу, на концерти приходять обидві бабусі. 3 мамою вона спілкуватися не хоче, тому що вона ображає її рідних. Мама також ображала її. Втрьох із мамою та батьком вони не можуть зустрітися, тому що тато працює. Одного разу вона була з мамою на прогулянці в лісі, хоча їй треба було йти у школу. Після цієї прогулянки вона захворіла.
На підставі викладеного, беручи до уваги вік та інтереси дитини, рішення комісії з питань захисту прав дитини, протокол від 08.05.2026 №5, керуючись ст. 159 Сімейного кодексу України, п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) протягом перших шести місяців із дня набрання рішенням суду законної сили:
- побачення з дитиною двічі на тиждень без можливості ночівлі у матері за попереднім повідомленням ОСОБА_2 дати, а також часу початку і закінчення зустрічі, з урахуванням бажання дитини;
- зустріч з дочкою 29 червня у парні роки з метою спільного святкування дня народження дитини;
- спілкування з дитиною телефоном або через відеозв?язок тривалістю до 30 хвилин у період з 19.00 до 20.00 у дні, коли відсутні побачення з нею;
- проведення спільного відпочинку з дитиною під час усіх канікул протягом одного тижня з урахуванням думки дитини;
2) по закінченні шести місяців із для набрання рішенням суду законної сили:
- побачення з дитиною тричі на тиждень з можливістю ночівлі у матері за попереднім повідомленням ОСОБА_2 дати, а також часу початку і закінчення зустрічі, з урахуванням бажання дитини;
- зустріч з дочкою 29 червня у парні роки з метою спільного святкування дня народження дитини;
- спілкування з дитиною телефоном або через відеозв?язок тривалістю до 30 хвилин у період з 19.00 до 20.00 у дні, коли відсутні побачення з нею;
- проведення спільного відпочинку з дитиною половину усіх канікул протягом одного тижня з урахуванням думки дитини.
Також, на вимогу суду відповідачем надано відомості про щоденне навчальне та позашкільне навантаження ОСОБА_5 , з якого вбачається наступне: Понеділок. Навчання у школі триває з 08:30 до 15:00. Після цього з 17:00 до 18:00 Єлизавета відвідує «Академію руху». Вівторок. Навчання у школі триває з 08:30 до 14:05. З 16:00 до 17:00 у дитини заняття з англійської мови, з 17:10 до 18:15 фортепіано. Середа. Шкільні заняття з 08:30 до 14:05. Четвер. Навчання у школі триває з 08:30 до 15:00. З 16:00 до 17:00 дитина відвідує заняття з англійської мови. П`ятниця. Навчання у школі триває з 08:30 до 13:05. З 15:30 до 17:00 дитина відвідує заняття з музики, а з 20:00 до 21:00 «Академію руху». Субота. З 08:50 до 10:50 у дитини заняття із сольфеджіо / музичної літератури, а з 14:30 до 16:30 - IT.
Суд враховує висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, однак, з урахуванням установлених обставин справи, віку дитини, її інтересів та необхідності забезпечення належних умов для підтримання й розвитку стосунків із матір?ю, а також наданих відповідачем відомостей про щоденне навчальне та позашкільне навантаження вважає за доцільне визначити інший порядок участі позивачки у вихованні дитини, зокрема щодо періодичності зустрічей, їх тривалості та можливості спільного відпочинку з матір?ю під час шкільних канікул.
Оскільки з відомостей про щоденне навчальне та позашкільне навантаження дитини вбачається, що вільними від позашкільних творчих та інших активностей у дитини є лише середа та неділя, у інші дні між шкільними заняттями та іншими активностями є час для обіду, вечері, виконання домашніх завдань, суд вважає, що періодичні побачення матері з дитиною можуть безперешкодно відбуватися двічі на тиждень: щосереди з 15:00 год до 18:00 год та щонеділі з 15:00 год до 19:00 год.
У дні, коли відсутні побачення, з урахуванням графіку шкільних та позашкільних заходів дитини, мати може спілкуватися з дитиною телефоном або через відеозв?язок тривалістю до 30 хвилин у період з 19.00 до 20.00.
День народження дитини є важливим днем у житті матері, а тому суд вважає необхідним визначити для матері години для привітання та спілкування з дитиною у цей день.
З врахуванням наведеного вище у своєму взаємозв`язку, суд вважає за необхідне визначити позивачу наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки, а саме: побачення з дитиною 2 (два) рази на тиждень: щосереди з 15:00 год до 18:00 год та щонеділі з 15:00 год до 19:00 год.;
- спілкування з дитиною телефоном або через відеозв?язок тривалістю до 30 хвилин у період з 19.00 до 20.00 у дні, коли відсутні побачення з нею;
- зустріч з дитиною 29 червня щороку тривалістю 2 год з метою привітання та святкування дня народження дитини.
Крім того, суд вважає необхідним визначити для матері спільний відпочинок із дитиною під час осінніх, зимових та весняних шкільних канікул протягом перших трьох днів кожного повного тижня канікул, а під час літніх канікул -- протягом одного тижня кожного календарного місяця канікул.
Визначаючи такий порядок спілкування під час шкільних канікул, суд ураховує насичений навчальний та позашкільний графік дитини, її потребу у відпочинку, а також необхідність забезпечення регулярного спілкування з матір?ю та можливості проводити разом більше часу.
Суд бере до уваги небажання дитини проводити канікули з матір?ю, однак вважає, що повне виключення такої можливості не сприятиме підтриманню та поступовому відновленню їхніх стосунків.
Конкретний період часу під час літніх канікул слід визначати з урахуванням позашкільного навантаження дитини, запланованих занять, поїздок та її інтересів.
Також суд враховує конфліктні стосунки між батьками дитини, ризик виникнення непорозумінь та сварок між ними в присутності дитини, а тому вважає, що зустрічі дитини з матір?ю повинні відбуватися без присутності батька чи інших родичів з його сторони.
Суд вважає обґрунтованим передбачити можливість ночівлі дитини за місцем проживання матері лише за її бажанням, оскільки дитина висловила небажання ночувати у матері та зазначила, що не почувається з нею у безпеці. Такий підхід дозволить уникнути додаткового психологічного напруження та створить умови для поступового відновлення довіри й налагодження стосунків із матір?ю без примушування дитини до перебування в умовах, у яких вона наразі не почувається комфортно.
Розуміючи можливе виникнення у учасників правовідносин обставин, які перешкоджатимуть чіткому виконанню визначених судом способів участі матері у вихованні доньки, суд вважає, що зміна та коригування визначеного судом порядку повинні відбуватися за домовленістю між батьками дитини з урахуванням думки дитини.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмтета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме по сплаті судового збору в розмірі 2662, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 81, 263-265, 353 ЦПК України, на підставі ст.ст. 7, 141, 157, 159 СК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостйних вимог щодо предмтета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
1. Побачення з дитиною 2 (два) рази на тиждень: щосереди з 15:00 год до 18:00 год та щонеділі з 15:00 год до 19:00 год.;
- спілкування з дитиною телефоном або через відеозв?язок тривалістю до 30 хвилин у період з 19.00 до 20.00 у дні, коли відсутні побачення з нею;
- зустріч з дитиною 29 червня щороку тривалістю 2 год з метою привітання та святкування дня народження дитини;
- спільний відпочинок із дитиною під час осінніх, зимових та весняних шкільних канікул протягом перших трьох днів кожного повного тижня канікул,
- спільний відпочинок із дитиною під час літніх канікул протягом одного тижня кожного календарного місяця канікул. Конкретний період часу під час літніх канікул визначати з урахуванням позашкільного навантаження дитини, запланованих занять, поїздок та її інтересів.
2. Побачення, зустрічі та спільний час ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_5 проводити без присутності батька дитини та його родичів.
3. Ночівля дитини у матері можлива з урахуванням бажання дитини.
4. Зміна та коригування визначеного судом порядку відбуваються за домовленістю між батьками дитини з урахуванням думки дитини.
Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа: Виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса: Волинська обл., м.Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ: 04051327.
Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій
Судове рішення № 141317909, Луцький міськрайонний суд Волинської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 161/3634/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: