Ухвала суду № 141317627, 09.11.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5205/26

Провадження № 4-с/159/10/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретарки судового засідання - Клевецької О.М.,

заявника - не з`явився,

представниці заявника - не з`явилась,

суб`єкта оскарження - не прибув,

представника заінтересованої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представниця адвокат Чих Ольга Василівна, на бездіяльність начальника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа Ковельське СЛАТ «ТУР», щодо незняття арешту з майна та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі заявник), від імені якого діє представниця адвокат Чих Ольга Василівна, звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області із скаргою, в якій просить:

1) визнати неправомірною бездіяльність начальника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Ковельський відділ ДВС) щодо незняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 (земельної ділянки площею 0,2 га, кадастровий номер 0722189500:01:001:0234, та 1/7 частки житлового приміщення у м. Ковель), що накладений постановою від 07.06.2013 року № 38072371 (реєстраційний номер обтяження 1246673 від 10.06.2013 р.);

2) зобов`язати начальника Ковельського відділу ДВС вчинити дії, спрямовані на зняття вказаного арешту.

Вимоги скарги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та співвласником 1/7 частки житлового приміщення. У листопаді 2025 року він дізнався про наявність арешту на все його майно, накладеного у виконавчому провадженні ВП № 38072371 від 16.05.2013 року про стягнення з нього на користь Ковельського СЛАТ «Тур» 18 787,00 грн. Державний виконавець закінчив виконавче провадження у 2013 році (направлення за належністю до іншого відділу), проте арешт не зняв. На звернення заявника Ковельський відділ ДВС відмовив у знятті арешту. Заявник зазначає, що відкритих виконавчих проваджень щодо нього немає, стягувач понад 10 років не виявляв інтересу до стягнення, а існування арешту понад 13 років грубо порушує його право власності.

Також заявник подав клопотання про поновлення строку на подання скарги, обґрунтовуючи це тим, що первісна скарга була повернута судом через відсутність ідентифікатора доступу до ВП, а копію ухвали про повернення він отримав із значним запізненням.

Ковельський відділ ДВС надав суду інформацію, що виконавче провадження щодо ОСОБА_1 відсутнє, а матеріали ВП № 38072371 знищені за закінченням терміну зберігання.

Заінтересована особа Ковельське СЛАТ «ТУР» надала відповіді, що кошти за виконавчим листом від ОСОБА_1 не надходили, виконавчий лист після 2013 року повторно не пред`являвся, без виконання не повертався, а заборгованість станом на даний час не обліковується.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відкрив провадження у справі.

Ухвалами від 04.09.2026 та 02.10.2026 суд витребовував необхідні докази у відділу ДВС та стягувача.

У судове засідання 05.11.2026 учасники справи не прибули. Представник заявника подала заяву про розгляд справи за її відсутності та заявника, просила скаргу задовольнити. Суб`єкт оскарження та представник заінтересованої особи про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Під час розгляду справи суд встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 є одноосібним власником земельної ділянки площею 0,2 га кадастровий номер 0722189500:01:001:0234 з 24.09.2015, а також співвласником 1/7 частки житлового приміщення у АДРЕСА_1 , з 01.11.2010, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 451972044 від 13.11.2025, з якої також видно, що 10.06.2013 року зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна № 1246673 на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови ВДВС Ковельського МРУЮ № 38072371 від 07.06.2013 року.

З витягу з АСВП від 02.10.2026 суд встановив, що 18.05.2013 було відкрито ВП № 38072371 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ковельського СЛАТ «ТУР» 18787,00 грн. 07.06.2013 головним державним виконавцем ДВС Ковельського МУЮ винесено постанову у цьому виконавчому провадженні про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми заборгованості. 27.11.2013 у цьому виконавчому провадженні винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю).

Листом Ковельського відділу державної виконавчої служби від 16.06.2026 року № 76374/4, наданим у відповідь на адвокатський запит від 09.06.2026 року, підтверджується, що обтяження (арешт) майна ОСОБА_1 було накладено в межах виконавчого провадження ВП № 38072371 від 16.05.2013 року з примусового виконання виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду № 2/159/10/2013 від 13.05.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Ковельського СЛАТ «Тур» 18787,00 грн заподіяної шкоди. Листом стверджується, що орган ДВС не вбачає законних підстав для зняття арешту в позасудовому порядку через відсутність обставин, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», та роз`яснює право звернутися до суду для вирішення цього питання.

Листом Вараського відділу державної виконавчої служби від 05.03.2026 року № 2546/21.1120-26 підтверджується, що у Вараському відділі ДВС у Вараському районі Рівненської області станом на 05.03.2026 року відсутнє на виконанні виконавче провадження ВП № 38072371 з виконання виконавчого листа № 2/159/10/2013 від 13.05.2013 року, виданого Ковельським міськрайонним судом стосовно боржника ОСОБА_1 , та будь-які інші відомості про хід цього провадження у відділі відсутні.

Відповіддю Ковельського СЛАТ «ТУР» від 08.09.2026 підтверджується, що щодо ОСОБА_1 згідно з рішенням суду, на виконання якого видано виконавчий лист № 2/159/101/2013 від 13.05.2013, стягнення боргу на користь Ковельського СЛАД ТУР не надходило.

Інформацією щодо результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 02.10.2026 підтверджується, про відсутність діючих та завершених виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ковельського СЛАТ «ТУР» заборгованості.

Листом-відповіддю Ковельського СЛАТ «ТУР» від 05.11.2026 підтверджується, що виконавчий лист № 2/159/101/2013 виданий 13.05.2013 Ковельським міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 , коштів, до примусового виконання після 27.11.2013 Ковельським СЛАТ «ТУР» не пред`являвся, без виконання вказаний виконавчий лист не повертався, а заборгованість, на примусове виконання якої його було видано, станом на дату надання відповіді не обліковується.

Згідно із ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що в разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як встановив суд, арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено 07.06.2013 в межах виконавчого провадження № 38072371 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення на користь Ковельського СЛАТ «ТУР» 18787,00 грн.

27.11.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч.1 ст 49 Закону № 606-XIV у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що не є підставою для скасування раніше накладеного арешту.

Водночас зазначена обставина не означає, що арешт, накладений у межах такого виконавчого провадження, повинен зберігатися безстроково незалежно від подальшої долі виконавчого документа, наявності діючого виконавчого провадження та можливості досягнення мети, задля якої його було застосовано.

За своєю правовою природою арешт майна боржника є заходом примусового виконання рішення, який застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, з часу накладення арешту та закінчення виконавчого провадження у якому він був накладений минуло майже тринадцять років.

Відповідно до інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 02.10.2026 відомості про відкрите чи завершене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ковельського СЛАТ «ТУР» заборгованості - відсутні. Вараський відділ державної виконавчої служби також повідомив про відсутність у нього на виконанні цього виконавчого провадження.

Водночас орган державної виконавчої служби, в якому перебувало первісне виконавче провадження, не надав відомостей, до якого саме відділу було направлено виконавчий документ, не зміг підтвердити його фактичне направлення та не володіє інформацією про подальший рух документа. У відновлених матеріалах виконавчого провадження також відсутні належні відомості про конкретний орган, який прийняв виконавчий документ до виконання, та про здійснення ним виконавчих дій.

Суд станом на час розгляду цієї справи не встановив факту подальшого здійснення примусового виконання судового рішення, на виконання якого було накладено арешт, будь-яким органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.

Суд також бере до уваги лист Ковельського СЛАТ «ТУР» від 05.11.2026, відповідно до якого виконавчий лист після 27.11.2013 повторно стягувачем до примусового виконання не пред`являвся, без виконання йому не повертався, а заборгованість за ним станом на дату надання відповіді не обліковується.

Водночас суд враховує, що самим стягувачем 08.09.2026 повідомлялося про ненадходження коштів на виконання судового рішення. Тому відсутність облікової заборгованості не розцінюється судом як безумовне підтвердження фактичного погашення боргу або припинення зобов`язання.

Вказані відповіді стягувача у сукупності підтверджують відсутність будь-яких відомостей про фактичне виконання рішення, подальше пред`явлення виконавчого документа стягувачем чи здійснення ним дій, спрямованих на продовження примусового стягнення.

За таких обставин суд вважає, що арешт майна ОСОБА_1 , який первісно був спрямований на забезпечення виконання судового рішення, протягом тривалого часу фактично зберігається без встановленої законом необхідності.

Суд також враховує положення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним, та статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Втручання держави у здійснення цього права допускається лише за умов, передбачених законом, в інтересах суспільства та за умови дотримання справедливого балансу між загальним інтересом і необхідністю захисту прав конкретної особи.

Зазначені положення вимагають, щоб обмеження права власності не лише мало формальну правову підставу, а й залишалося виправданим з огляду на конкретні обставини, тривалість та інтенсивність такого втручання, а також наявність легітимної мети, для досягнення якої воно застосовується.

У постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 751/9335/24 (провадження № 61-17091св24) Верховний Суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що судове рішення, на виконання якого було накладено арешт, понад десять років не перебувало на примусовому виконанні, виконавчі провадження були знищені, виконавчі документи повторно до виконання не пред`являлися, строк їх пред`явлення сплив та не був поновлений, а стягувач не пред`являв до боржника майнових претензій. За таких обставин подальше збереження арешту було визнано невиправданим обмеженням права власності боржника.

Суд враховує, що обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи № 751/9335/24, оскільки в останній виконавчий документ був повернутий стягувачу, а у цій справі його було направлено за належністю іншому органу. Водночас правовий висновок Верховного Суду щодо необхідності оцінки пропорційності тривалого збереження арешту за відсутності реального примусового виконання є застосовним і до спірних правовідносин.

У справ що розглядається тривалість арешту становить понад тринадцять років.

Суд не встановив органу, у якому продовжувалося б виконання судового рішення для забезпечення виконання якого накладено арешт, відсутні відомості про відкриття іншого виконавчого провадження, виконавчий документ не повертався стягувачу та не пред`являвся ним повторно, а його подальша доля залишається невідомою, крім того заборгованість заявника не обліковується у стягувача.

Арешт зареєстрований щодо всього нерухомого майна заявника, внаслідок чого обмежено можливість розпорядження як належною йому часткою житлового приміщення, так і земельною ділянкою, право власності на яку зареєстровано вже після накладення арешту.

Отже, обмеження продовжує поширюватися на майно боржника в умовах відсутності діючого виконавчого провадження уже тривалий час.

Водночас зняття цього арешту не означає визнання судом припиненим зобов`язання, встановленого вироком суду, або позбавлення стягувача права на судовий захист. Таке рішення стосується виключно усунення конкретного обтяження, подальше збереження якого за встановлених обставин не має належного та доведеного виправдання. Стягувач не позбавляється права на примусове виконання судового рішення за наявності передбачених законом підстав.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що подальше збереження арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № 38072371, за відсутності підтвердженого факту подальшого примусового виконання судового рішення протягом понад тринадцяти років, відомостей про діюче виконавче провадження та реальних дій стягувача, спрямованих на його виконання, не відповідає меті, з якою такий арешт було накладено, та становить надмірний тягар для скаржника та непропорційне втручання у його право на мирне володіння своїм майном, порушує справедливий баланс між інтересами стягувача та правом боржника на вільне володіння майном.

На підставі наведеного, керуючись ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

ПОСТАНВОИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Ковельського відділу Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного в межах виконавчого провадження №38071237.

Зобов`язати Ковельський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт (припинити дію обтяження) усього нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного у виконавчому провадженні №38071237 - номер запису про обтяження №1246673 від 10.06.2013, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 38072371, виданий 07.06.2013, видавник ВДВС Ковельського МРУЮ, вид обтяження арешт нерухомого майна, суб`єкт обтяження Відділ державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, предмет обтяження все нерухоме майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09.11.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх