Рішення № 141316704, 28.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2431/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,

представника позивача Ткаченка Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 509/2431/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Ткаченко Бориса Романовича, звернулась до суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ», в якому просила:

1. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "АРТ ВІЛЛЬ" (ЄДРПОУ:39803569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) внесені: цільовий внесок у розмірі: 493 104.86 грн (чотириста дев`яносто три тисячі сто чотири гривнi 86 копійок) та вступний і пайовий внесок у розмірі: 3319,25 (три тисячі триста дев`ятнадцять гривень 25 копійок.

2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати зісплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 6 лютого 2021 року укладено Персональний Меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-20-05/00014.

Відповідно до п. 3.1 Меморандуму - Позивач взяв на себе зобов`язання по внесенню вступного та цільового внеску, а Відповідач в свою чергу взяв на себе зобов`язання досягти мети діяльності із задоволення Позивача правом на об`єкт нерухомості.

Відповіднодо умов Меморандуму об`єкт нерухомості це - квартира (будівельний номер 14), у секції № 20, 5 поверх, будівельною площею 36.96 кв.м.

Відповідно до п. 4.2 Меморандуму строк введення об`єкта будівництва в експлуатації ю - до 30.06.2023 року.

В день підписання Меморандуму Позивач внесла частину цільового та вступного і пайового внеску на рахунок Відповідача. Надалі Позивач внесла на рахунок Відповідача 496 424.11 грн.

Проте Відповідач навіть не почав будувати будинок, а об`єкт будівництва в експлуатацію у встановлений строк не введено.

12 березня 2025 року між Позивачем і Відповідачем укладено угоду про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014.

Відповідно до п.2 Угоди, сторони дійшли згоди, що грошова сума в розмірі 408 841.59 гривень яка внесена Позивачем стороні Відповідача на виконання умов Меморандуму, підлягає поверненню Позивачу на вказаний у п. 2.1 Угоди банківський рахунок на протязі одного календарного року.

Відповідач листом вих. № 166 від 18.03.2026 року повідомив Позивача, що вони не можуть повернути грошові кошти у встановлений Угодою строк.

Кооператив свої зобов`язання не виконав, грошові кошти в установленний угодою про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014 не повернув.

Представник відповідача адвокат Бойко А.В. 03.07.2026 року подала відзив на позовну заяву в якому вказала що 12.03.2025 року між ОК «Арт Вілль» та Позивачем укладено Угоду про розірвання Меморандуму, відповідно до п. 1. якої Сторони дійшли згоди розірвати Меморандуми разом з усіма додатками до них з моменту підписання Сторонами цих угод.

Щодо розмірів внесків, які підлягають поверненню Позивачу зазначила наступне.

Позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь вступний, цільовий та пайовий внески за персональний меморандум у загальному розмірі 496 424,11 грн.

Відповідач не заперечує щодо наявності у нього обов`язку стосовно повернення Позивачу сплачених нею внесків, однак у розмірі передбаченому в Угоді про розірвання, а саме 408 841,59 грн., а не у розмірі зазначеному Позивачем 496 424,11 грн.

Водночас зазначає що, за умовами пунктів 7.5.2.5.-7.5.2.6. Персональних меморандумів Сторони Меморандуму погодили, що повернення Цільового внеску та Паю на умовах, зазначених у п. 7.5.2. Меморандуму здійснюється у гривні в сумі, що сплачена таким Асоційованим членом за Меморандумом.

У разі дострокового розірвання Меморандуму за вищевказаними обставинами (п.7.5.2.1.), до Асоційованого члена кооперативу застосовуються наступні обмеження:

«Вступний внесок, сплачений Асоційованим членом кооперативу при вступі до Кооперативу йому не повертається».

Щодо розміру витрат Позивача на правничу допомогу вважає що розмір витрат є повністю необґрунтованим та недоведеним належними доказами.

Враховуючи все вищевикладене, представник Відповідача просила суд, відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, хоча була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 6 лютого 2021 року між Обслуговуючим кооперативом «АРТ ВІЛЛЬ» та громадянкою України ОСОБА_1 укладено Персональний Меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-20-05/00014, відповідно до п. 3.1 Меморандуму - Позивач взяв на себе зобов`язання по внесенню вступного та цільового внеску, а Відповідач в свою чергу взяв на себе зобов`язання досягти мети діяльності із задоволення Позивача правом на об`єкт нерухомості.

Відповіднодо умов Меморандуму об`єкт нерухомості це - квартира (будівельний номер 14), у секції № 20, 5 поверх, будівельною площею 36.96 кв.м. Відповідно до п. 4.2 Меморандуму строк введення об`єкта будівництва в експлуатації ю - до 30.06.2023 року.

В день підписання Меморандуму позивач внесла частину цільового та вступного і пайового внеску на рахунок відповідача. Надалі Позивач внесла на рахунок Відповідача 496 424.11 грн.

Проте Відповідач не почав будувати будинок, а об`єкт будівництва в експлуатацію у встановлений строк не введено.

Тому, 12 березня 2025 року між позивачем і відповідачем укладено Угоду про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014.

Відповідно до п.2 Угоди, сторони дійшли згоди, що грошова сума в розмірі 408 841.59 гривень яка внесена позивачем стороні відповідача на виконання умов Меморандуму, підлягає поверненню позивачу на вказаний у п. 2.1 Угоди банківський рахунок на протязі одного календарного року.

Тобто за умовами Угоди про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014 грошові кошти мали бути повернуті відповідачем позивачу до 13 березня 2026 року. Однак відповідач взятих на себе забов`язань не виконав грошові кошти не повернув.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Сторони укладають правочин з метою врегулювання певних правовідносин, що визначає виникнення у них цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справ № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК Українив разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).

Враховуючи, що позивачем були сплачені грошові кошти на користь відповідача за умовами Меморандуму, а за умовами Угоди про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014 - відповідач не повернув грошові кошти у визначений строк у позивача виникло право повернути свої кошти.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сторонами не заперечувалось, що на підставі персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014 позивач сплатив цільовий внесок у розмір 493 104.86 грн (чотириста дев`яносто три тисячі сто чотири гривнi 86 копійок) та вступний і пайовий внесок у розмірі: 3319,25 (три тисячі триста дев`ятнадцять гривень 25 копійок.

Стороною відповідача визнано щодо наявності у нього обов`язку стосовно повернення Позивачу сплачених нею внесків, однак у розмірі передбаченому в Угоді про розірвання, а саме 408 841,59 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості виконувати свої зобов`язання через введений на території України військовий стан не може бути взято судом до уваги, оскільки саме пособі таке твердження без належного доказового підтвердження є неспроможним.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі розірвання договору зобов?язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Отже, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 р. у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов Угоди про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014 та невиконанням своїх зобов`язань за договором та Законом, сплачені позивачем грошові кошти на виконання умов договору підлягають поверненню позивачу частково у розмірі визначеному Угодою про розірвання персонального Меморандуму асоційованого члена кооперативу від 6 лютого 2021 року № АВ-20-05/00014, а саме - 408 841 (чотириста вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 59 коп, за виключенням сплаченого вступного та пойового внеску.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошової суми в розмірі 408 841 (чотириста вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 59 коп.

Крім того, з відповідача на користь позивача, в порядку ст.ст. 137, 141 ЦПК України - підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 4088 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 42 коп.,

Також, аналізуючи розмір заявлених витрат на оплату послуг адвоката на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, а також у зв`язку з частковим задоволенням позову та наявності обгрунтованих заперечень сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить висновку, що на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн..

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову суму в розмірі 408 841 (чотириста вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 59 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати зі сплати судового збору у розмірі 4088 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 42 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 06.11.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко