Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
Справа № 947/22546/26
Провадження № 3/947/2234/26
09.11.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №662718 від 10.05.2026, складений інспектором УПП в Одеській області капралом поліції Слободян І.Ю. щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
ВСТАНОВИВ:
Водій ОСОБА_1 10.05.2026 року, близько 22:57, напроти буд.140В по вул.Люстдорфська дорога в м.Одесі, керував транспортним засобом BMW X5 M, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовилася, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України».
ОСОБА_1 , представлений адвокатом Миколюк А.П., до суду не з`явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Адвокат Миколюк А.П. заявив клопотання про розгляд справи без ОСОБА_1 .
Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, у вказаній категорії справ не є обов`язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 , за участю його представника - адвоката Миколюка А.П.
Адвокат Миколюк А.П. подав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, в яких зазначив, що зазначене обвинувачення не підтверджене належними, допустимими та достатніми доказами. Навпаки, відеозапис з нагрудної камери та письмові матеріали фіксують істотне порушення установленої законом процедури направлення на огляд: бланк направлення фактично заповнювався поліцейським вже після часу, зазначеного в самому направленні, без зафіксованого вручення водієві та без доставления останнього до закладу охорони здоров`я.
Юридично значущою є не наявність бланка в матеріалах справи, а доведений факт належного направлення та відмови після його вручення.
Частина перша ст.130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку. Отже, обов`язковою ознакою складу є не будь-яка відповідь водія і не формальне внесення слова «відмовився» до протоколу, а відмова від конкретної, законної та зрозумілої процедури огляду.
Далі адвокат наводить хронологію подій, яка на його думку, має принципове, а не технічне значення.
Направлення покликане передувати відмові та забезпечувати усвідомлення водієм: до якого закладу, з якою метою і в який строк він повинен прибути. Документ, складений після заявленої відмови і заднім числом датований 22:59, не міг бути належною підставою для відмови, що нібито відбулася раніше або одночасно з його оформленням.
Стоп-кадри нагрудної камери №475795 підтверджують ретроспективне оформлення направлення. Отже, відеодоказ, поданий самим органом поліції, спростовує достовірність часу 22:59, вписаного до направлення, та підтверджує, що документ створювався постфактум.
Оформлення направлення після складання фактичної версії обвинувачення є грубим порушенням, оскільки направлення не є додатком, який можна виготовити для комплектності справи. Це первинний процедурний документ, який повинен бути оформлений і доведений до відома водія до того, як поліція робить висновок про його відмову від медичного огляду.
Повний послідовний перегляд відеозапису дозволяє простежити не окремий випадковий аркуш, а безперервний рух саме того документа, який безпосередньо перед цим заповнювався на планшеті.
Захист не підміняє дослідження доказу припущенням і не стверджує, що реквізити документа можна прочитати у відбитті. Ідентифікація ґрунтується на безперервності відеоряду: аркуш знімається з планшета, переміщується на панель і залишається в тому самому місці; жодного руху передачі цього аркуша ОСОБА_1 не зафіксовано.
Відеохронологія не просто не підтверджує вручення - вона позитивно спростовує його. Документ весь час залишається в службовому автомобілі, тоді як ОСОБА_1 перебуває зовні. Формальна наявність направлення в матеріалах справи є результатом внутрішнього комплектування паперів поліцейськими, а не доказом належного направлення водія до конкретного закладу охорони здоров`я.
Сам бланк направлення містить внутрішні суперечності та не доводить ані вручення, ані доставления водія до медичного закладу.
Відеозапис не демонструє вручення цього заповненого документа водієві. Тому сама фізична наявність паперу в адміністративній справі не підтверджує виконання поліцейським процедури.
Відсутність свідків у протоколі сама по собі не є порушенням за умови повної відеофіксації. Проте коли орган поліції обрав відеозапис як спосіб доказування, саме відео повинно безперервно і чітко фіксувати всі суттєві етапи: виявлення ознак, оформлення та вручення направлення, пропозицію проїхати, роз`яснення наслідків і відмову. Прогалини не можуть заповнюватися протоколом, який складений тією ж посадовою особою і містить лише її підсумковий висновок.
Заявлені «ознаки наркотичного сп`яніння» не підтверджені об`єктивною фіксацією.
У протоколі вказано: «зіниці очей сильно звужені та не реагують на світло», «виражене тремтіння пальців рук», «неприродна блідість». Однак у матеріалах відсутня окрема якісна відеофіксація перевірки реакції зіниць із належним освітленням, крупним планом та порівнянням до/після направлення джерела світла. Не зафіксовано спеціального тесту або медичного спостереження, яке б об`єктивно підтвердило тремор чи патологічну зміну кольору шкіри.
Тобто, на думку адвоката, направлення формально наявне, однак технічний таймкод доводить його пізніше оформлення; на відео відсутній належно зафіксований факт вручення; реквізит про «доставления» заповнений без доказів фактичного прибуття до лікарні; об`єктивна відмова від огляду саме у медичному закладі не підтверджена; свідків не залучено; протокол створено після ретроспективного комплектування документів. Додаткова розкадровка встановлює позитивний факт: після заповнення аркуш не передається водієві, а залишається на торпеді щонайменше до 23:32:29; показаний о 23:30:59 вузький талон є іншим за форматом документом. Епізод 23:32:34-23:32:38, де поліцейський лише тримає пакет паперів, не містить жодної зафіксованої дії, яка за законом могла б вважатися врученням направлення.
Таким чином, наявна не просто окрема формальна неточність, а порушена причинно-часова послідовність усієї процедури: спочатку повинні бути ознаки та направлення, потім вручення/пропозиція доставления, далі однозначна відмова, і лише після цього протокол. У матеріалах поліції направлення з`являється як документальне оформлення вже сформованого обвинувачення. Це позбавляє його доказового значення.
Будь-які сумніви щодо факту вручення, часу оформлення та змісту відповіді водія не можуть тлумачитися на користь органу, який допустив ці прогалини. За ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. За п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, CD-диск в відеозаписом, яким поліцейський обґрунтовує складений протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові заперечення адвоката Миколюка А.П. та вислухавши його пояснення в судовому засіданні, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушені правил дорожнього руху України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерств внутрішніх справ України і охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11.11.2015, (далі, Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі, поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.4 розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Тобто, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу самостійно виявляє і приходять висновку про наявність у водія відповідних ознак наркотичного сп`яніння.
В свою чергу, на виконання вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винність ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується сукупністю доказів, що є у справі: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 10.05.2026 о 22.59 год.; оптичним диском із відеозаписом обставин адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано, у т.ч. керування транспортним засобом, зупинка і підстава зупинки транспортного засобу, називаються водієві ознаки наркотичного сп`яніння, пропозиція пройти відповідне обстеження у лікувальному закладі та відмова особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння; довідками інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України протягом року не притягувався та отримував посвідчення водія.
Зокрема, з відеозапису на оптичному диску вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції порушення правил дорожнього руху, а саме проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору. Водієві були повідомлені причини зупинки. Поліцейський під час спілкування з водієм і під час поверхневого огляду виявив та повідомив ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, які у нього виявляються. ОСОБА_1 відповів поліцейському, що щодо нього вже складався протокол за ст.130 КпАП України за відмову від проходження дослідження. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, після чого запропонував ОСОБА_1 пройди огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичну закладі. Поліцейський також роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Після чого починається процедура виписування направлення водія на медичний огляд та складання протоколу про адміністративне правопорушення, з якими ОСОБА_1 був ознайомлений. Після вручення водієві копії протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис закінчується.
Оскільки водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, то він визнається винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Правомірність зупинки ОСОБА_1 , підтверджується відеозаписом обставин подій. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявляє у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Відмова ОСОБА_1 від проходження відповідного обстеження також зафіксована на відео.
Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тому, наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписом обставин адміністративного правопорушення, як належний та допустимий доказ, повністю спростовує адвоката, які він виклав в своїх письмових запереченнях та озвучив в судовому засіданні.
Цей відеозапис підтверджує, що працівниками поліції була дотримана належна правова процедура, а тому здобуті ними докази вини ОСОБА_1 в вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАп України, є допустимими та належними.
Доводи захисника про непослідовність дій поліцейських з приводу оформлення письмових документів не виправдовують водія транспортного засобу. Факт порушення водієм правил дорожнього руху фактично був і зафіксований.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106., з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів - ГУК в Одеській області /Київський район/ 22030101, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.308 КпАП України, згідно якої у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст.307 КпАП України, а саме не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Після чого в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Термін позбавлення ОСОБА_1 права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня здачі або вилучення документа, що засвідчує це право.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.
Судове рішення № 141316162, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 947/22546/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: