Рішення № 141315718, 29.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
29.10.2026
Номер справи
380/17139/26
Номер документу
141315718
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 рокусправа № 380/17139/26

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Согор А.Н.,

представника позивача Оприска М.В., згідно з договором,

представника відповідача Онущак А.А., Мандзиняк Г.В., згідно з наказом,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.10.2025 №50351/13-01-24-08;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.10.2025 №50350/13-01-24 08;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.10.2025 №50347/13-01-24-08;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27.01.2026 № 0001950-1303-1301 про сплату податкового боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у 2008 році придбав квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.09.2008. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру було зареєстровано позивачем лише 14.06.2018. Вказане нерухоме майно відчужене 08.01.2019. У подальшому відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №50350/13-01-24-08 від 30.10.2025, яким донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 445856,25 грн., та №50347/13-01-24-08 від 30.10.2025, яким донараховано позивачу військовий збір в сумі 133756,88 грн. Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що згідно з п. 172.1. ст. 172 Податкового кодексу України не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку зокрема від продажу (обміну) житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об`єкт незавершеного будівництва таких об`єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці). Відповідно, були відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв`язку із відчуженням квартири у 2018 році, оскільки право власності на неї виникло у відповідача 17.09.2008 (перебувало у власності платника податку більше трьох років). На основі наведеного наявні усі підстави для задоволення позову та визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень та похідної від них податкової вимоги.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі.

04.09.2026 за вх. № 78813 до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Львівській області на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, вважаючи оскаржувану податкову вимогу законною та обґрунтованою. Відповідач зазначив, шо спірна податкова вимога винесена у зв`язку з наявністю податкового боргу станом на 27.01.2026 по ПДФО та по військовому збору. Як вбачається із інтегрованої картки відповідача, станом на 27.01.2026 заборгованість відповідача по ПДФО становила 482162,86 грн. Вищевказаний борг по ПДФО виник на підставі нарахованих контролюючим органом сум коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення № 50350/13-01-13-24-08 від 30.10.2026, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 445194,75 грн. Окрім вказаного, таку заборгованість становила пеня у розмірі 36 968,11 грн. Заборгованість по військовому збору виникла на підставі нарахованих контролюючим органом сум коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення № 50347/13-01-13-24-08 від 30.10.2026, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 133 456,43 грн. Окрім вказаного, таку заборгованість становила пеня у розмірі 11090,41 грн. На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом було скеровано податкову вимогу на податкову адресу позивача. Так, у відповідності до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до вимог Податкового кодексу України податкова вимога вважається врученою, коли на поштовому відправленні є відмітка пошти про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Львівській області правомірно виставлено податкову вимогу, яку належним чином відправлено на податкову адресу відповідача.

09.09.2026 за вх. № 79888 до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Львівській області на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Відповідач зазначив, шо платник податків - фізична особа ОСОБА_1 протягом 2018 року отримав дохід, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). 08.01.2019 платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 відчужено нерухоме майно - квартиру загальною площею 120,5 кв.м, житловою площею 72,9 кв.м, яка складається з 4 (чотирьох) кімнат, за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебувало у власності платника податку менше трьох років, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано 14.06.2018 за № 26662403. Пунктом 12 договору купівлі-продажу квартири від 17.09.2008 сторони - ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) - прямо погодили: «Цей договір відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України підлягає державній реєстрації та вважається укладеним згідно зі частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, з моменту його державної реєстрації». Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири підлягав саме і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Отже, самі сторони договору при його підписанні прямо погодили, що договір не вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення, а стає укладеним лише з моменту його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту державної реєстрації. За відсутності доказів проведення такої реєстрації договір протягом усього періоду з 2008 по 2018 рік не міг вважатися укладеним (вчиненим) у розумінні наведених норм, а відтак не міг і породжувати перехід права власності до позивача відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2013), згідно з якою, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає саме з моменту такої реєстрації. У постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, на яку посилається позивач, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що до 01.01.2013 право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України з моменту державної реєстрації такого договору саме як правочину, тобто з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів, який до 01.01.2013 діяв на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671. При цьому Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що необхідність реєстрації самого права власності на нерухоме майно (тобто реєстрації в органах бюро технічної інвентаризації) не впливала на виникнення в покупця права власності юридичне значення має саме реєстрація договору як правочину. Водночас, у договорі купівлі-продажу від 17.09.2008 сам нотаріус Шевченко В.Ф. зазначив: «Цей договір підлягає державної реєстрації. Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на житлове приміщення підлягає державній реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна». Тобто в самому документі державна реєстрація, необхідна за п. 12 договору, роз`яснена саме як реєстрація права власності в органах БТІ. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону. За відсутності доведених позивачем підстав для іншого висновку, право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , виникло саме з моменту державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 14.06.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.06.2018 № 127904057. Відчуження квартири відбулося 08.01.2019 на підставі свідоцтва про право власності на майно, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. за реєстровим № 20, згідно з яким право власності на квартиру набула стягувачка ОСОБА_3 у зв`язку з нереалізацією майна на прилюдних торгах у виконавчому провадженні ВП № 56828616. Отже, з моменту державної реєстрації права власності позивача (14.06.2018) до моменту відчуження майна (08.01.2019) минуло менше одного року, тобто спірне майно перебувало у власності Позивача значно менше трирічного строку, встановленого п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України як умова звільнення доходу від оподаткування. Водночас, згідно з п.п. 172.1 та п.п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років. Враховуючи вищенаведене, оскільки основним документом, що підтверджує право власності на майно є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за 2018 рік податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу не подано, доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна не задекларовано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від доходів у вигляді операцій з продажу нерухомого майна (квартири) за 2018 рік не декларовано та не сплачено, чим порушено вимоги п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179, п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2 ст. 167, п.п. 168.2.1, п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168, п. 172.1, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями. В порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179, п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2 ст. 167, п.п. 168.2.1, п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168, п. 172.1, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 356685,0 грн. Щодо правомірності нарахування військового збору, звертає увагу суду, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, перелік яких визначений ст. 163 та п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у т.ч. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) а також іноземні доходи. Крім того, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід або сукупний чистий дохід, який отримує відповідно фізична особа підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому для визначення об`єкта оподаткування до вказаних доходів мають бути застосовані норми окремих статей розділу IV ПК України. Оскільки отриманий позивачем дохід у сумі 7133700,00 грн. від продажу нерухомого майна, яке перебувало у власності менше трьох років, підлягав оподаткуванню, до цього доходу підлягав застосуванню й військовий збір за ставкою 1,5 відсотка, що становить 107005,50 грн. (7133700,00 грн х 1,5 %). Позивач зазначений дохід не задекларував та військовий збір з нього не сплатив, чим порушив наведені норми Кодексу. Підсумовуючи викладене, ГУ ДПС у Львівській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України, а доводи позивача, викладені у позовній заяві, є безпідставними та необґрунтованими.

09.09.2026 за вх. № 79897 від ГУ ДПС у Львівській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

09.09.2026 за вх. № 79912 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання.

21.09.2026 за вх. № 79912 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 23.09.2026 поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений законом для подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень без розгляду відмовлено.

07.10.2026 за вх. № 90124 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просить розглядати позовні вимоги у такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області від 30.10.2025 №50351/13-01-24-08;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області від 30.10.2025 року №50350/13-01-24- 08;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області від 30.10.2025 №50347/13-01-24-08;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27.01.2026 № 0001950-1303-1301 про сплату податкового боргу.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що підставою прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.10.2025 року №50351/13-01-24-08 було неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік. Однак, як уже зазначалося в позовній заяві, були відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв`язку із відчуженням квартири у 2018 році, оскільки право власності на неї виникло у відповідача 17.09.2008 (перебувало у власності платника податку більше трьох років). Згідно з ст. 172.1. Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Відповідно, фізична особа, яка отримала дохід від продажу об`єктів нерухомого та/або рухомого майна, які не підлягають оподаткуванню, не зобов`язана подавати річну декларацію та відображати у графі 4 розділу І та графі 4 розділу ІІ додатка Ф4, за умови відсутності інших підстав для її подання. Водночас, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України визначено, що відповідно до Податкового кодексу України обов`язок платника податку щодо подання декларації вважається виконаним і декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до Податкового кодексу України не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV Податкового кодексу України. У зв`язку з цим у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, відповідно податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за неподання такої декларації є протиправним та підлягає скасуванню.

Протокольною ухвалою від 07.10.2026 суду прийняв до розгляду заяву про зміну позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

13.10.2026 за вх. № 92089 від ГУ ДПС у Львівській області надійшли додаткові пояснення у справі, в яких звертає увагу суду, що відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України (у чинній редакції) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Право власності позивача на квартиру зареєстроване 14.06.2018 саме з цього дня воно і виникло. Дата виникнення права власності позивача (14.06.2018) підтверджена даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач, стверджуючи про інший момент набуття права, доказів державної реєстрації договору чи права власності до 2018 року не надав. Отже, квартира перебувала у власності позивача з 14.06.2018 до 08.01.2019, тобто менше трьох років. Звільнення від оподаткування, передбачене п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України, до цього доходу не застосовується. Податок на доходи фізичних осіб і військовий збір нараховано правомірно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та заперечення учасників справи, а також дослідивши й оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

17.09.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В.Ф. та зареєстрований в реєстрі за номером 2245, за яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 15 зворот - 16).

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру було зареєстровано ОСОБА_1 лише 14.06.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 16 зворот).

20.07.2018 приватним нотаріусом ЛМНО Шафраном Р.І. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3851 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ) коштів в розмірі 330000 грн.

На підставі виконавчого напису №3851, виданого 20.07.2018, про стягнення з ОСОБА_1 330000 грн. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 20.07.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56828616.

В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. до Львівської філії ДП «Сетам» було подано заявку з метою здійснення заходів щодо організації електронних торгів та реалізації майна боржника - ОСОБА_1 , а саме: чотирикімнатна квартира загальною площею 120.5 м. кв., житлова площа 72,9 м. кв., за адресою АДРЕСА_2 .

19.10.2018 електронні торги щодо реалізації спірної квартири не відбулися, у зв`язку з чим стягувач ОСОБА_3 у заяві від 27.12.2018 до приватного виконавця Пиць А.А. висловила своє бажання залишити за собою нереалізоване на електронних торгах майно боржника чотирикімнатну квартиру, загальною площею 120,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

28.12.2018 позивач подав заяву приватному нотаріусу (отримана 11.01.2019), в якій повідомив, що ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження ВП №56828616 сплачено йому кошти в розмірі 6803700 (шість мільйонів вісімсот три тисячі сімсот) гривень, які становлять різницю від вартості чотирикімнатної квартири загальною площею 120,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (сім), квартира АДРЕСА_4 , та його боргу перед стягувачем в розмірі 330000 (триста тридцять тисяч) гривень.

На підставі акту приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.12.2018, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 29.12.2018 прийнято постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

08.01.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Є.А. видала свідоцтво про право власності на майно за реєстровим номером 20 про те, що, оскільки спірна квартира не реалізована/торги не відбулися, стягувач ОСОБА_3 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.09.2008, право власності на яку зареєстровано 14.06.2018 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 26662403, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1578725580000.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, та наказу ГУ ДПС у Львівській області № 4703-ПІП від 07.08.2025 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )", головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Хованець Наталією Ярославівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 01.10.2025 № 45123/13-01-2408-03/ НОМЕР_1 , відповідно до якого документальною позаплановою невиїзною перевіркою платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року встановлено порушення:

- п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2018 рік;

- п. 179.1, п. 179.7 ст. 179, п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2 ст. 167, п.п. 168.2.1, п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168, п. 172.1, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 356685,0 грн.;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.5, п.п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179, п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2 ст. 167, п.п. 168.2.1, п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168, п. 172.1, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військового збору за 2018 рік в сумі 107005,50 грн.

Висновки акта перевірки, зокрема, обґрунтовані тим, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 15.07.2025, листа № 42019-31 вих. 20 від 17.04.2020 Київської місцевої прокуратури, заяви приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича від 20.07.2018 за № 996, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56828616 від 20.07.2018, заяви ОСОБА_3 від 27.12.2018, акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 27.12.2018, постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 29.12.2018 ВП № 56828616, заяви від 28.12.2018 ОСОБА_1 , в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року платник податків - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримав дохід в сумі 7133700,0 грн. в результаті відчуження нерухомого майна 08.01.2019 відповідно до п.п. 172.1, п.п. 172.2 ст. 172, п.п. 164.2.4, п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України (п. 172.5 ст. 172, п.п. 167.2 ст. 167 Кодексу)".

Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2018 рік не подавав, доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна за 2018 рік не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від доходи у вигляді вартості продажу об`єктів нерухомого майна (квартири) за 2018 рік не декларував та не сплачував.

На підставі акта перевірки від 01.10.2025 № 45123/13-01-2408-03/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №50351/13-01-24-08 від 30.10.2025 на суму 340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с. 65);

- №50350/13-01-24 08 від 30.10.2025, яким донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 445856,25 грн. (а.с. 65 зворот);

- №50347/13-01-24-08 від 30.10.2025, яким донараховано відповідачу військовий збір в сумі 133756,88 грн.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України податковий орган сформував та направив на адресу позивача податкову вимогу від 27.01.2026 № 0001950-1303-1301 форми «Ю» на суму 626709,70 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого за принципом «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з положеннями п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України);

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п. 79.3 ст. 79 ПК України).

Заперечень щодо підстав та процедури проведення контролюючим органом перевірки позивачем не наведено.

У загальноекономічному розумінні дохід це загальна сума грошових коштів, матеріальних цінностей або інших благ, які особа (фізична чи юридична) отримує в результаті своєї діяльності, підприємництва, праці, володіння майном чи інвестицій за певний період часу.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За приписами п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Статтею 172 ПК України визначено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, подільного об`єкта незавершеного будівництва та відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця.

Не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну), зокрема житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об`єкт незавершеного будівництва таких об`єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці) (п. 172.1 ст. 172 ПК України).

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об`єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (п. 172.2 ст. 172 ПК України).

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст. 168 ПК України.

За приписами п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

За приписами п. 167. 2 ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Доходи, визначені ст. 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

З огляду на наведені норми ПК України не оподатковується один раз протягом звітного податкового року дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну), зокрема квартири, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років.

При цьому, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об`єкта нерухомості, із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (п. 172.2 ст. 172 ПК України).

Отже, дохід отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року об`єкта нерухомості, зокрема квартири, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПК України, лише за умови перебування такого майна у власності платника податку менше ніж три роки.

Відповідач стверджує, що з моменту державної реєстрації права власності позивача (14.06.2018) до моменту відчуження майна (08.01.2019) минуло менше одного року, тобто спірне майно перебувало у власності позивача значно менше трирічного строку, встановленого п. 172.1 ст. 172 ПК України як умова звільнення доходу від оподаткування.

Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що були відсутні підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв`язку із відчуженням квартири у 2018 році, оскільки право власності на таку виникло у позивача 17.09.2008 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2245 (перебувала у власності платника податку більше трьох років).

Вирішуючи питання моменту набуття права власності за відсутності державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України (далі ЦК України, в редакції на момент укладення договору купівлі продажу квартири) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 334 ЦК України передбачає момент набуття права власності за договором. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, де зазначено, що особа, яка до 01.01.2013 придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскільки позивач придбав нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 17.09.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за номером 2245, то це належним чином посвідчує набуття права власності позивача на квартиру до 01.01.2013, незалежно від того, чи здійснив позивач в подальшому державну реєстрацію свого права власності вчасно чи ні.

За таких обставин, суд висновує, що нерухоме майно (квартира) перебувало у власності позивача з 17.09.2008 до моменту відчуження майна - 08.01.2019, тобто більше трьох років.

А покликання відповідача про те, що спірне майно перебувало у власності позивача значно менше трирічного строку, встановленого п. 172.1 ст. 172 ПК України, є необґрунтованими.

Враховуючи висновки суду про перебування у власності позивача нерухомого майна (квартира) більше трьох років, в силу п. 172.1 ст. 172 ПК України у позивача не виникало обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час продажу квартири АДРЕСА_1 .

Отже, податкове повідомлення-рішення №50350/13-01-24-08 від 30.10.2025, яким донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 445856,25 грн. та податкове повідомлення-рішення №50347/13-01-24-08 від 30.10.2025, яким донараховано позивачу військовий збір в сумі 133756,88 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки податкова вимога від 27.01.2026 № 0001950-1303-1301 сформована на підставі податкових повідомлень рішень №50350/13-01-24-08 від 30.10.2025 та №50347/13-01-24-08 від 30.10.2025, які судом визнані протиправними, то таку теж слід визнати протиправною та скасувати.

Щодо обов`язку позивача подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, то суд зазначає таке.

Як встановлено судом, на підставі акта перевірки від 01.10.2025 № 45123/13-01-2408-03/3032406276, ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №50351/13-01-24-08 від 30.10.2025 на суму 340,00 грн., що становить штрафну (фінансову) санкцію (штраф) за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с. 65).

Висновки акта перевірки, зокрема, обґрунтовані тим, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2018 рік не подавав, доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна за 2018 рік не декларував.

Відповідно до вимог п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За приписами п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, позивач отримав дохід у 2018 році в розмірі 7133700,00 грн. внаслідок відчуження нерухомого майна - чотирикімнатної квартири загальною площею 120,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Різниця у вартості квартири та боргу перед ОСОБА_3 була сплачена на користь ОСОБА_1 28.12.2018.

Отже, саме за 2018 рік позивачу слід було подати податкову декларацію в установлені ПК України строки (до 01.05.2019) контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (ГУ ДПС у Львівській області).

Чого, однак, зроблено не було.

При цьому, враховуючи висновок суду про наявність у позивача пільги, передбаченої п. 172.1 ст. 172 ПК України, позивачу слід було вказати у відповідних графах декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік розмір зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору 0.

Отже, враховуючи те, що судом встановлено, що позивач отримав дохід у 2018 році та не подав річну декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, то суд дійшов висновку про правомірність застосування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №50351/13-01-24-08 від 30.10.2025 до позивача на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України, штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В цій справі відповідач належними і допустимими доказами не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2025 №50350/13-01-24-08 та №50347/13-01-24-08, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27.01.2026 № 0001950-1303-1301 про сплату податкового боргу, прийняту Головним управлінням ДПС у Львівській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений по подачі позову до суду судовий збір в сумі 5013,68 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141315718 ?

Документ № 141315718 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141315718 ?

Дата ухвалення - 29.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141315718 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141315718 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141315718, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141315718, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141315718 відноситься до справи № 380/17139/26

Це рішення відноситься до справи № 380/17139/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141315717
Наступний документ : 141315726