Рішення № 141315142, 06.11.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-о/447/147/26Справа №447/2629/26Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

06.11.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

заявник ОСОБА_1 ,

представник заявника ОСОБА_4 .

Процесуальні дії у справі.

16.07.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подана представником заявниці адвокатом Зарембою В.В.

В обґрунтування заяви зазначає, що заявниця ОСОБА_1 звертається з цією заявою, щоб установити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив військову службу у лавах Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер від поранень, отриманих під час виконання обов`язків із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. З 2004 року заявниця та ОСОБА_3 добровільно створили сім`ю та розпочали спільне проживання як чоловік і дружина без державної реєстрації шлюбу. З того часу й до дня загибелі ОСОБА_3 вони безперервно проживали разом понад 20 років, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, притаманними подружжю, хоча шлюб зареєстрований не був. Проживали заявниця та ОСОБА_3 у належній їй квартирі по АДРЕСА_1 . Відсутність реєстрації ОСОБА_3 за цією адресою обумовлена виключно особливостями реєстраційного обліку та не впливає на характер їх сімейних відносин чи фактичне спільне проживання. Між заявницею та ОСОБА_3 склалися міцні, тривалі та сталі сімейні відносини, засновані на взаємній любові, довірі, підтримці, повазі та спільній відповідальності один за одного. Вони разом організовували побут, спільно вирішували питання повсякденного життя, забезпечували утримання житла, придбавали продукти харчування, разом готували їжу, здійснювали поточні господарські роботи, відзначали державні, релігійні та сімейні свята, приймали гостей, підтримували одне одного під час хвороб, вирішували фінансові питання та будували спільні плани на майбутнє. Протягом усього періоду спільного життя заявниця та ОСОБА_3 сприймалися родичами, друзями, сусідами та знайомими саме як подружжя. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 мала двох дітей від попереднього шлюбу, ОСОБА_3 фактично став повноправним членом їх сім`ї та виконував щодо них роль батька, тобто постійно брав участь у вихованні цих дітей, допомагав їм у повсякденному житті, підтримував морально та матеріально, приділяв їм увагу, проводив з ними дозвілля, брав участь у сімейних заходах і святкуваннях. Діти заявниці сприймали його як батька. Особливо показовими є відносини, що склалися між ОСОБА_3 та сином заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_6 незважаючи на відсутність біологічного споріднення. Між ними склалися міцні сімейні стосунки, засновані на взаємній повазі, підтримці та довірі. ОСОБА_3 пишався військовою службою ОСОБА_7 , переживав за нього під час проходження ним військової служби як за сина, підтримував його. Представник заявника покликається на те, що на підтвердження доводів, викладених у заяві, заявницею надаються фотографії сімейні фото, зроблені протягом 20 років спільного життя, листування з ОСОБА_3 та знімки екрану перерахування грошових коштів. У січні 2026 року життя сім`ї змінилося безповоротно у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_3 на військову службу до лав ЗС України. Сама по собі мобілізація та проходження військової служби не припинили та не змінили сімейних відносин, що існували між ним і заявницею. Єдиною зміною стала вимушена розлука, обумовлена проходженням військової служби. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжували постійно підтримувати зв`язок між собою, спілкувалися практично щоденно, обговорювали повсякденні сімейні питання, ділилися переживаннями, планували подальше спільне життя після завершення військової служби та морально підтримували один одного. Спілкування відбувалося телефоном, листуванням у мобільних застосунках і регулярних відеодзвінках. Крім цього, представник заявника звертає увагу на те, що після мобілізації ОСОБА_3 ним було залишено всі особисті документи у ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 здійснював матеріальну підтримку сім`ї після його мобілізації, а саме продовжив забезпечувати сім`ю та регулярно здійснював грошові перекази на користь заявниці. Таким чином, просять задоволити заяву, оскільки така має значення для заявниці з метою встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвалою суду від 16.07.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання у справі.

12.08.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник заінтересованої особи Міністерства оборони подав письмові пояснення у справі (а.с. 34-45). Заявник не є дружиною військовослужбовця. Проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не легітимізує правове становище неодружених осіб, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набуває тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Заява ОСОБА_1 є такою, що не спрямована на досягнення визначеної мети, тобто, не здатна досягти завдань цивільного судочинства шляхом ефективного захисту прав чи інтересів. Беззаперечних доказів, які б однозначно і без припущень вказували на наявність у заявника та ОСОБА_3 спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин до суду не надано. До заяви долучено фотографії про перебування заявника та ОСОБА_3 на святкуванні окремих подій, що також не підтверджує ведення спільного побуту, оскільки коло осіб присутніх на таких подіях є досить широким і присутність осіб на таких подіях може бути й за запрошенням, у якості гостя, що не свідчить про наявність спільного побуту, участі в утриманні майна один одного тощо. Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності дружини та інших дітей у загиблого військовослужбовця. Представник заінтересованої особи також посилається на те, що судом має бути встановлено відсутність спору про право при встановленні певного факту в порядку окремого провадження. Просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , а також проводити розгляд справи з відсутності представника Міністерства оборони.

16.09.2026 засобами системи «Електронний суд» представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 подала пояснення (а.с. 46-56), у яких просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання заявниці та ОСОБА_3 як чоловіка і жінки, тобто наявність сім`ї, зокрема, що вони постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин.

Заявниця у судовому засіданні заяву підтримала, просила таку задоволити з підстав у ній наведених. Вказала, що вони з ОСОБА_3 прожили разом 22 роки. Вона познайомилася з ОСОБА_3 у 2004 році, у цьому ж році вони почали жити разом у неї вдома по АДРЕСА_1 . У неї є двоє дітей від першого шлюбу, а у ОСОБА_3 також є син від першого шлюбу. Обоє вони вже перебували у шлюбі, які розірвали, тому вони прийняли рішення не реєструвати шлюб. Два рази разом їздили на заробітки в Польську Республіку. Сина ОСОБА_3 звати ОСОБА_3 . Також у ОСОБА_3 є мама ОСОБА_2 , яка проживає у АДРЕСА_2 , батько ОСОБА_3 помер більше 10 років тому, також покійний чоловік має рідного брата ОСОБА_8 . Заявниця зазначила, що має всі документи загиблого ОСОБА_3 , її доводи, викладені в заяві підтверджуються також долученими фотографіями, знімками екрану мобільного телефону, показами свідків, яких просять допитати у заяві. ОСОБА_3 пропонував одружитися, у тому числі й коли почалася війна, вона не захотіла розписуватися, бо не знала, що буде чекати їх у майбутньому, проте, вони прийняли рішення зареєструвати шлюб, коли ОСОБА_3 мав повернутися додому у відпустку.

Представник заявника просив задоволити заяву, подану ним в інтересах його довірительки ОСОБА_1 з підстав у ній наведених, заперечив доводи, викладені у поясненнях Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказав, що такі спростовуються долученими до заяви доказами та показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомила, що не є родичем заявниці, вони є сусідами, знайомі з дитинства. Зазначила, що ОСОБА_1 проживала більше 20 років із ОСОБА_5 , бачила їх разом, у тому числі на балконі. Вони часто ходили разом всюди.

Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказала, що вона не є родичем заявниці, являється її подругою, з якою познайомилися у 2010 році на дні народженні. ОСОБА_11 проживала з ОСОБА_12 разом від часу, з якого вона їх обох знає, вони мали спільний побут. До мобілізації ОСОБА_12 навіть не знала, що вони з ОСОБА_11 «не розписані». ОСОБА_12 утримував дітей ОСОБА_11 , поки вони були маленькими, виховував їх.

Свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , повідомила, що вона являється сусідкою заявниці та ОСОБА_12 , не є їх родичкою. З ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знайомі давно, все життя проживали на одному кварталі, у сусідніх під`їздах. Вказує, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проживали разом, приблизно 20-22 роки, вели спільний побут. Спільних дітей у них не було. Бачила їх часто разом, ОСОБА_11 довго хворіла, дуже поганий стан здоров?я мала, а ОСОБА_12 бачила кожного дня як він йшов на роботу і з роботи додому до ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який є сином заявниці ОСОБА_1 вказав, що покійний ОСОБА_14 проживав із його матір?ю як чоловік з жінкою з дуже давнього часу, зійшлися ще коли він був маленьким, а саме приблизно 23 роки тому. Вони всі проживали разом за однією адресою, вели спільний побут. ОСОБА_12 був йому як батько, ставлення було дуже хороше у дитинстві, він називав покійного татом.

Свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка є подругою заявниці, вказала, що вони дружать сім?ями з 2008 року. Зустрічалися на днях народженнях, пікніках, відвідували одне одного на свята. ОСОБА_1 вела спільний побут із ОСОБА_3 . Вказала, що їй достеменно відомо, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 жили як чоловік і дружина по АДРЕСА_3 . Донька свідка з дитинства дружила з сином заявниці, тому їй про сім`ю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 багато відомо.

Свідок ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , вказала, що з 2000 року є сусідкою заявниці ОСОБА_1 . Часто бачила вдвох ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вони жили разом як подружжя близько 22 років.

У судовому засіданні 29.09.2026 представник заявника та заявниця відмовилися від допиту інших свідків, зазначених у заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка є вказала, що є матір?ю покійного ОСОБА_5 , у судовому засіданні не заперечила щодо задоволення заяви ОСОБА_1 . Вказала, що її син проживав як чоловік з жінкою з ОСОБА_11 довго, більше 20 років, чому вони з невісткою не зареєстрували шлюб, вона не знає, вказала, що то була їхня справа.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який вказав, що є сином покійного ОСОБА_5 , не заперечив щодо задоволення заяви ОСОБА_1 . Зазначив, що його батько ОСОБА_3 проживав із заявницею як чоловік і дружина більше 20 років. Інших родичів, окрім бабусі та нього, ОСОБА_11 у батька немає.

Суд встановив:

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.06.2026 виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Вибранівка, Жидачівського району Львівської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 48 років у м. Київ, про що 02.06.2026 складено відповідний актовий запис №181 (а.с. 5).

Згідно з копією корінця сповіщення №163 вих. №690/16099 від 23.05.2026, виданого командиром ВЧ НОМЕР_2 , сповіщення на солдата ОСОБА_5 , який загинув, надіслано начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 6).

З копії сповіщення №163 вих. №690/16099 від 23.05.2026, виданого командиром та начальником штабу заступником командира ВЧ НОМЕР_2 вбачається, що начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 просять сповістити ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 , про те, що її син, навідник 3 групи бойових машин 2 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_3 солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу по мобілізації 22.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_14 , мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 від отриманих поранень у стаціонарі в Національному військово-медичному клінічному центрі ГВКГ у м. Києві (а.с. 6).

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу матері ОСОБА_3 ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 скеровано сповіщення №618 сім`ї померлого військовослужбовця від 23.05.2026, про те, що солдат ОСОБА_5 внаслідок отриманих раніше поранень у бою за свободу і незалежність України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи на лікуванні у стаціонарі в Національному військово-медичному клінічному центрі ГВКГ у м. Києві (а.с. 7).

На підтвердження доводів, викладених у заяві, заявник і її представник долучили копії фотографій, листування та відеодзвінків у мобільних додатках, знімки екрану з банківського застосунку про перерахування грошових коштів (а.с. 8-16), а також копії документів ОСОБА_3 (а.с. 17-19).

Оцінка суду.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що від встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю спадкування, реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв?язку із загибеллю військовослужбовця.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження.

Частиною 7 статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Вказаний правовий висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 11.02.2026 у справі №308/17634/23 у справі про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином у заявниці існують підстави встановлення факту спільного проживання із ОСОБА_3 , оскільки він впливає на її правовий статус та надає їй відповідні права встановлені законом як для члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

У даній справі судом було з?ясовано, що спір про право відсутній, відтак, суд відхиляє доводи представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про спір про право, зокрема, щодо наявності конфлікту інтересів заявника та заінтересованих осіб. Встановлення факту проживання однією сім`єю для реалізації прав установлених законом, не може ставитись у залежність від наявності таких прав у інших осіб, як членів сім`ї, так і родичів загиблого (померлого).

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для визначення статусу сім`ї необхідне встановлення трьох складових: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

Вказане міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі №582/18/21.

У постанові від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, провадження №14-130цс19, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до положень ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №5-рп/99 від 03.06.1999, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

При цьому факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3 статті 89 ЦПК України).

У цій справі заявник і її представник на підтвердження факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю у період з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 (дня його смерті), надала суду такі докази: спільні фото з ОСОБА_3 , у тому числі й у колі сім?ї, копії документів ОСОБА_3 , які знаходяться у неї вдома на зберіганні, знімки екрану з банківського застосунку, згідно з якими ОСОБА_3 перераховував заявниці грошові кошти, а також знімки екрану телефону листувань та відеодзвінків із ОСОБА_3 . Заявник вказувала на те, що факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 підтверджується й показаннями свідків, а також осіб, яких вона залучила як заінтересованих матері ОСОБА_3 ОСОБА_2 та його сина ОСОБА_3 .

Суд зауважує, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, переваги більш вагомих доказів. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Під час розгляду справи у судових засіданнях усіма свідками, а також заінтересованими особами надано показання про те, що заявниця більше 20 років проживала з померлим ОСОБА_3 як дружина та чоловік, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, відтак, ураховуючи наведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заявник ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день смерті (загибелі) ОСОБА_3 , були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Оскільки заявник не має іншої можливості документально підтвердити факт проживання її та померлого однією сім`єю, а встановлення такого факту породжує юридичні наслідки, а саме надає їй право на спадкування, отримання одноразової грошової допомоги, у зв?язку із загибеллю військовослужбовця, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, у суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, що містяться у матеріалах справи, оскільки такі узгоджуються між собою з відомостями, які містяться в долучених до справи доказах.

Відтак, суд вважає, що заяву слід задоволити.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву задоволити.

Встановити факт проживання однією сім?єю без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день смерті (загибелі) ОСОБА_5 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересовані особи:

- Міністерство оборони України, місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 06.11.2026.

Суддя Головатий А.П.