Рішення № 141315044, 09.11.2026, Київський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
947/11248/26
Номер документу
141315044
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 947/11248/26

Провадження № 2/947/3232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Жекової А.О.,

представник позивача Земляков О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорам позики -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси, через систему «Електронний суд» 16.03.2026 року, надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг Партнер» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по договору позики №26619113938-154068 від 26.11.2021 у загальній сумі 12 732,50 грн., заборгованості по кредитному договору №0851-9516 від 20.11.2021 у загальній сумі 10 034,00 грн., заборгованості по договору позики №4306811 від 28.10.2021 у загальній сумі 71 227,25 грн., заборгованості по кредитному договору №4955013 від 22.10.2021 у загальній сумі 56 480,00 грн, а всього вимагають стягнути заборгованість у розмірі 150 473,75 грн.

При подачі позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн., та заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

За клопотаннями представника позивача судом були витребувані з Універсал Банку відомості про емітовані на ім`я відповідача банківські картки та інформацію про нарахування на вказані банківські картки запозичених грошей.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на повному задоволенню заявлених вимог та заперечував проти застосування строків позовної давності.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти факти отримання у позику грошей за вказаними договорами але просив суд застосувати строки позовної давності по заявленим вимогам а також заперечував проти розміру заявленої заборгованості по процентах за користування грошима та проти стягнення комісії за користування кредитами.

Судом встановлено:

22 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» ( кредитодавець ) та ОСОБА_2 ( позичальник) укладено Договір споживчого кредитування № 4955013 (далі - Договір №1) , за умовами якого позичальником були отримані грошові кошти у сумі 20 000 гривень строком на 30 днів з оплатою за користування грошима процентів, та визначенням орієнтованої вартості кредиту у 27 980 гривень, з яких 7 980 гривень є процентам нарахованими за вказаний період.

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість визначена на 24.02.2022 у розмірі 56 480 грн., з яких 20 000 грн не погашене тіло кредиту та заборгованість по процентах за користування кредитом 36 480.

Враховуючи що відповідач (позичальник) визнав факт отримання кредитних коштів, що також підтверджено і випискою по банківському рахунку , суд вважає доведеним як факт укладення Договору так і факт отримання позичальником кредитних коштів у вказаній в Договорі №1 сумі.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається що кредитодавець врахував здійснення оплати позичальником сплату 20.11.2021 нарахованих на цей час процентів у сумі 7980 грн., як пролонгацію кредиту яка здійснена позичальником у порядку п. 4.2. 2 кредитного Договору, за умовами яких: пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів:- перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або- протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.

У даному випадку судом не може бути прийнято даний факт оплати саме як пропозицію продовження строку кредитування так як сама по собі диспозиція вказаного пункту є вкрай незрозумілою та фактично визначає що будь який платіж по кредиту у вказаний період у сумі нарахованих але ще не сплачених процентів фактично є пропозицією щодо продовження строку кредитування, так як позичальник повинен не підтвердити таке волевиявлення щодо продовження а фактично кожного разу спростовувати що це є саме пропозиція.

Крім того у порядку пункту 4.2.3. цього ж Договору визначено що Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі. Тобто вказана диспозиція пункту свідчить що вже Товариство, якщо прийме рішення про пролонгацію ( що є її правом), повинна підтвердити цей факт шляхом направлення текстового повідомлення. Але доказів такого акцептування до суду не було надано внаслідок чого судом вважається не доведеним факт продовження строку кредитування за межами визначеного строку кредитування.

28 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" ( кредитодавець) та ОСОБА_2 ( позичальник) укладено Договір споживчого кредитування № 4306811 (далі - Договір №2 ), згідно умов якого позичальник отримує грошові кошти у розмірі 20 000 гривень на умовах повернення вказаних грошей протягом 30 днів та оплати за користування кредитом процентів у загальному розмірі 7500 грн.

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість визначена у розмірі 71 227,25 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 15829,00 грн, та заборгованість за нарахованими процентами 53 398,25 грн., а також 2000 гривень оплати комісії за видачу кредиту.

Враховуючи що відповідач (позичальник) визнав факт отримання кредитних коштів, що також підтверджено і випискою по банківському рахунку , суд вважає доведеним як факт укладення Договору так і факт отримання позичальником кредитних коштів у вказаній в Договорі №2 сумі.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається що кредитодавець нараховував проценти до 20.02.2022, при чому позичальником за вказаний період до 19.12.2021 включно були внесені кошти за тіло кредиту у розмірі 4 171 грн., по нарахованим процентам 7 073 грн, та оплачене по комісії 4 171 грн.

20 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (позикодавець) та ОСОБА_2 ( позичальник) укладено кредитний Договір № 0851-9516 (далі - Договір №3), за умовами якого позичальник отримує кредитні кошти у сумі 14 500 грн., строком на 70 календарних днів з обов`язком оплати за користування кредитом процентів та встановлення орієнтованої вартості кредиту у розмірі 26 680 грн., з яких 12 180 грн., розмір процентів.

Враховуючи що відповідач (позичальник) визнав факт отримання кредитних коштів, що також підтверджено і випискою по банківському рахунку , суд вважає доведеним як факт укладення Договору так і факт отримання позичальником кредитних коштів у вказаній в Договорі №3 сумі.

Згідно розрахунку заборгованості на 09.02.2023 визначена наявна заборгованість у сумі 10 034,00 грн, яка складається з несплаченої суми тіла кредиту.

26 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» ( позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено Договір позики № 2661913938-154068 (далі - Договір №4) за умовами якого позичальник отримує у позику грошові кошти у розмірі 3 500 грн., строком на 20 днів з зобов`язанням повернути кредит та сплатити за користування кредитом проценти у сумі 1273 грн.

Згідно п.9.6 Договору №4 Сторони домовились, що після закінчення Строку дії цього Договору, проценти за користування Кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на усю суму боргу та встановлюються у розмірі 1 404 % річних та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної Вимоги Позикодавця Позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти Позичальника.

Враховуючи що відповідач (позичальник) визнав факт отримання коштів, що також підтверджено і випискою по банківському рахунку , суд вважає доведеним як факт укладення Договору позики так і факт отримання позичальником запозичених коштів у вказаній в Договорі №4 сумі.

Згідно розрахунку заборгованості на 23.03.2022 позичальнику були нараховані проценти у сумі 9 232,50 грн.

07.03.2023 було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2661913938-154068. 28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2661913938-154068.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2661913938-154068.

28.10.2021 було укладено договір № 02/10/2021 відповідно до якого ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0851-9516.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0851-9516.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4306811.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4306811.

10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4955013. 01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4955013. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4955013.

Приймаючи до уваги що позовна заява надійшла через систему «Електронний суд» суд зазначає що зазначені у даному рішенні докази, надані до позову, знаходяться у електронному вигляді та не були роздруковані у паперовому вигляді.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини, пов`язані із стягненням заборгованості за договорами покази та за кредитними договорами, врегульовані Цивільним кодексом України ( скорочене ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У силу ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

З аналізу наведених постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникли зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

По даної справі вимог про визнання договорів по яким відбувся перехід прав вимоги по вказаним кредитним договорам та договору позики не заявлялось , таких рішень суду не надавалось а тому суд розглядає вимоги позивача із визначенням того що існуючи договори підтверджують його право на відповідні вимоги.

Крім того , у даному випадку, судом враховується що по Договору №1 ( №4955013 від 22.10.2021 ) сторонами були узгоджені умови про надання кредитних коштів у сумі 20 000 гривень строком на 30 днів з оплатою позичальником за користування грошима процентів, та визначенням орієнтованої вартості кредиту у 27 980 гривень, з яких 7 980 гривень є процентам нарахованими за вказаний період.

У кредитному договорі відсутні умови автоматичного застосування у випадку порушення строків повернення кредиту та оплати процентів вимог ч.2 ст. 625 ЦК України стосовно стягнення процентів поза межами кредитування, та як встановлено судом відсутні докази пролонгації Договору а тому судом при визначені розміру заборгованості визначаються розмір орієнтований вартості кредиту встановлений як у Договорі так і у паспорті кредиту 27 980 гривень, з яких 7 980 гривень є процентам нарахованими за вказаний період а також що гідно розрахунку заборгованості проценти які були нараховані на 20.11.2021 року у сумі 7 980 були повністю сплачені позичальником, приходить до висновку що стягненню по даному кредитному договору №4955013 від 22.10.2021 підлягає лише несплачене позичальником тіло кредиту у розмірі 20 000 грн.

По Договору №2 ( №4306811 від 28.10.2021) сторонами у п. 2.3.1.1. та 2.3.2.2 було узгоджено що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Також позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно п.4.1 та 4.2 Договору №2 також визначено що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником 5 за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. У разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

У даному випадку суду не було надані докази а ні факту пролонгації договору а ні факту наявності направлення позичальнику кредитодавцем вимоги про сплату неустойки, а тому суд вважає недоведеним розмір заборгованості визначений у відповідному розрахунку, що дозволяє суду прийти до висновку що з заявленим вимог стягненню підлягають лише орієнтована вартість кредиту визначена сторонами у розмірі 27500 грн., за виключенням внесених позичальником коштів за тіло кредиту у розмірі 4 171 грн., по нарахованим процентам 7 073 грн, та оплачене по комісії 4 171 грн, а всього підлягає стягненню несплачена сума тіла кредиту у сумі 12 085 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно з висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.

Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду враховується судом під час розгляду даної справи у зв`язку із чим суд визнає вимоги про стягнення заборгованості за договором комісії такими що не підлягають задоволенню.

За Договором №3 (№0851-9516 від 20.11.2021) суд вважає доведеним факт отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів та неналежне виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів та сплати процентів , внаслідок чого виникла заборгованість у вигляді несплаченої суми тіла кредиту у розмірі 10 034,00 грн., яка підлягає стягненню.

За Договором №4 (№26619113938-154068 від 26.11.2021) судом приймається до уваги, що згідно п. 9.13. за користування, наданими за цим Договором, грошовими коштами у строк передбачений п.п. 2.3. цього Договору встановлюється процентна ставка у розмірі 180% річних (або 0.50 % за 1 (один) день користування грошовими коштами).

Приймаючи до уваги що Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту) : 3500.00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок.) ( п. 2.2. ) а відповідно до 2.3. період користування кредитними коштами визначено 20 (днів) - починається з 26.11.2021 року та закінчується 16.12.2021 року (включно) - на день закінчення строку кредитування зобов`язання позичальника визначаються у сумі тіла кредиту 3500 грн., та процентів на суму 350 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.2. цього Договору , строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений Сторонами строк, згідно Тарифів Товариства, за умови задоволення (акцептування) Товариством відповідного звернення Позичальника про врегулювання заборгованості та при відсутності у Позичальника непогашеної заборгованості передбаченої п.п. 3.10.1 та п.п. 3.10.3 цього Договору, шляхом внесення Позичальником плати, згідно Тарифів Товариства, шляхом прийняття Товариством від Позичальника вказаної оплати.

Тобто на момент продовження строку користування повинно бути відсутня непогашена заборгованість , внесена додаткова сума яка прийнята Товариством.

Жодних доказів пролонгації строку кредитування , згідно розрахунку заборгованості ( відсутність на 16.12.2021 нарахованої заборгованості та сплати додаткової суми ) суду не надано тому при розрахунку заборгованості судом визначається заборгованість за тілом кредиту у 3500 грн та заборгованість за несплаченими процентами за період строку кредитування у розмірі 350 грн.

Також а ні умовами договору а ні розрахунком заборгованості на визначається наявність застосування до заборгованості автоматично вимог ч.2 ст. 625 ЦК України .

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Сплачений позивачем, при подачі позовної заяви, у розмірі 2662,40 судовий збір підлягає стягненню з відповідача ,пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 827,44 грн.

Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу у заявленому у позові розміру 25 000 грн., то згідно вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) загальну суму заборгованості у сумі 45 969 ( сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять ) грн., яка складається з заборгованості: за кредитним договором №4955013 від 22.10.2021 у розмірі несплаченого тіла кредиту у сумі 20 000 грн.; за кредитними договором №4306811 від 28.10.2021 несплаченого тіла кредиту у сумі 12 085 грн.; за кредитним договором (№0851-9516 від 20.11.2021 несплаченого тіла кредиту у сумі 10 034 грн.; за Договором позики (№26619113938-154068 від 26.11.2021 несплаченого тіла позики у сумі 3500 грн та несплачених процентів за користування позикою у сумі 350 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у сумі 827,44 грн.

Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу вирішити у порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 09.11.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141315044 ?

Документ № 141315044 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141315044 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141315044 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141315044 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141315044, Київський районний суд м. Одеси

Судове рішення № 141315044, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141315044 відноситься до справи № 947/11248/26

Це рішення відноситься до справи № 947/11248/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141315039
Наступний документ : 141315055