Рішення № 141315005, 02.11.2026, Київський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
523/8801/26
Номер документу
141315005
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

______________________

Справа № 523/8801/26

Провадження № 2/947/6100/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось в Пересипський районний суд м.Одеси з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свій позов тим, що 20.03.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» був укладений Кредитний договір №9618022, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 10599,30 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Згідно умов цього кредитного договору його дія припиняється виконанням зобов`язань за ним, проведеним належним чином.

Згідно положень Договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця після підписання сторонами договору. На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано довідку про видачу готівки первісним кредитодавцем ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» від 02.02.2026 року.

У позові зазначено, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, але відповідач не виконав умови кредитного договору. Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

25.06.2020 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №11-БЛД.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №9618022 від 20.03.2020 року, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , при цьому сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №9618022 від 20.03.2020 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» згідно Договору відступлення прав вимоги №11-БДЛ від 25.06.2020 року.

Відповідачу було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19818801 від 10.04.2026 року.

Крім того, відповідачу було направлено досудову вимогу, з якої вбачається про зміну кредитора та вимога про погашення кредитної заборгованості в розмірі 22745,16 грн., яку до наступного часу не погашено, що змусило позивача звернутись з позовом до суду. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 19.05.2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю на розгляд Київському районному суду м. Одеси.

26.06.2026 року цивільна справа № 523/8801/26 надійшла до Київського районного суду м.Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 року справу за вказаним позовом було розподілено судді Гниличенко М.В.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.06.2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128, 131 ЦПК України.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» -Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надано клопотання, яким позовні вимоги підтримали та просили розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, шляхом направлення судових документів на зареєстровану адресу місце проживання АДРЕСА_1 , через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

07.07.2026 року відповідач надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази перерахування кредитних коштів за вищезазначеним договором відповідно до вимог ст.ст.526, 1054,1088 ЦК України, зокрема до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інші первинні документи, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, складений ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», проте інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені та можливості перевірити розрахунок, не може бути доказом наявності заборгованості. Також, відповідач звертає увагу на той факт, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1% по споживчим кредитам, та заборону нарахування комісії, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

13.07.2026 року представником позивача до суду було надано відповідь на відзив, якою просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи тим, що матеріали справи містять сукупність взаємопов`язаних письмових доказів, які підтверджують як факт укладення кредитного договору, так і реальне надання кредитних коштів позичальнику. Зокрема, факт проведення операції з видачі коштів підтверджується офіційною довідкою ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», у якій містяться конкретні реквізити фінансової операції, дата видачі кредиту, сума видачі, а також номер фіскального чеку РРО. Крім того, кожна операція відображається в обліково-реєстраційній системі та синхронізується з РРО/ПРРО, що свідчить про належний бухгалтерський та фіскальний облік проведеної операції. Наявність конкретного номеру фіскального чеку підтверджує здійснення розрахункової операції у встановленому законом порядку та є доказом реального руху грошових коштів. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» не створює окремий рахунок для позичальника для перерахування кредитних коштів, а надає кредитні кошти готівкою. Представник позивача зазначає, що матеріали справи містять підписану ОСОБА_1 . Заявку на отримання кредитів від 20.03.2020 року, в який вона просить надати їй кредит у сумі 10599,30 грн., що свідчить про добровільний характер укладення кредитних правовідносин, крім того в кредитній справі є копії паспорту та ідентифікайного коду позичальниці, які було подано під час оформлення кредиту. Внаслідок чого позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 22745,16 грн. та судові витрати.

Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, зокрема неявка учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки не перешкоджає розгляду справи по суті, крім інших випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, які було надано в електронному вигляді, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 20.03.2020 року ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 , в якій було зазначено ідентифікуючі дані позичальника, та умови укладення у майбутньому кредитних договорів, як у простій письмовій формі так і у електронній формі. Також, в Заявці вказано сума кредиту, яку бажає оформити особа 10599,30 грн. та термін кредиту 7 днів, вирішено питання щодо згоди до її персональних даних, обмін смс-повідомленнями тощо.

20.03.2020 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 у письмовій формі було укладено Кредитний договір № 9618022 від 20.03.2020 року, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10599,30 грн. строком на 7 днів, дата повернення до 27.03.2020 року.

Із позову вбачається, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, але відповідач не виконав умови кредитного договору. Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

25.06.2020 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №11-БЛД.

Відповідно до ст.ст.512,514 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором №9618022 від 20.03.2020 року. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сума заборгованості відповідача, яка зазначена у виписці з особового рахунку, становить 22745,16 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту становить -10599,30 грн., заборгованість за відсотками становить 11403,91 грн., заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику - 741,95 грн.

10.04.2026 року за вих. № 19818801 відповідачу було направлено досудову вимогу про зміну кредитора та погашення кредитної заборгованості, проте до наступного часу кредитні зобов`язання не виконано. Докази повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи встановлено, що кредитний договор підписаний відповідачем, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач обґрунтовуючи правову позицію у відзиву, не заперечував проти укладення між сторонами кредитного договору, посилаючись лише на відсутність належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів за вищезазначеним договором у відповідності до вимог ст.ст.526, 1046, 1054,1088 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач після підписання вищезазначеного договору отримав кредитні кошти в зазначеному у договорі розмірі, готівкою, і в подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови Договору.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 року по справі № 234/3840/15ц зазначив, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суди не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

На підтвердження стягнення заборгованості позивачем надано копію кредитного договору, копію заявки, копію договору Факторингу, витягу з реєстру боржників, лист ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», проте зазначені документи не можуть підтвердити наявність заборгованості та її розмір.

Відповідно умов Договору № 19618022 про надання споживчого кредиту від 20.03.2020 року, вбачається, що загальна сума кредиту складає 10599,30 грн., строк кредиту 7 днів.

Пунктом 1.4. передбачено з 1-го по 7-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,5200%. У зв?язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, в момент повернення фінансового кредиту позичальник зобов?язується сплатити

кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредиту, що дорівнює 7,00% від суми кредиту, тобто

741,95 грн. Пункт 1.5. у випадку несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений п. 1.3, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії цього Договору по 17.04.2020. Пункт 1.6. Після продовження строку дії Договору, визначеного п. 1.5, позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 8-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом. Пункт 1.7. Тип процентної ставки у п. 1.4 та 1.6.: фіксована (незмінна протягом усього строку кредитного договору). Пункт 1.9. У разі прострочення позичальником строку повернення кредиту та сплати процентів, встановленого у п.1.6 цього Договору у може перевищувати 50 % від суми зобов`язань позичальника по даному Договору.

Позивач, надавши розрахунок заборгованості, який було здійснено первісним кредитодавцем, просить стягнути з відповідача заборгованість за сумою кредиту -10599,30 грн., заборгованість за відсотками 11403,91 грн., заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику- 741,95 грн.

При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належними доказами наявності заборгованості та її розміру, оскільки це документ, який складено безпосередньо первісним кредитодавцем.

Крім того, відповідач звертає увагу на той факт, що відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тобто відсотки нараховані в кредитному договорі є незаконними.

Також, відповідач звертає увагу на ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Зокрема, заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику в сумі 741,95 грн.

Також, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 03.11.2021 року (справа № 301/2368/14-ц), якою зазначено, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Проте, як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, видаткові касові ордери, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, які підтверджують, як факт видачі готівкових коштів (платіжні квитанції) так і наявність заборгованості відповідача за Договором, яку б можливо було достовірно перевірити.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав належних доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, який був передбачений наявним у матеріалах справи Договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новому кредитору.

За таких обставин, розмір заборгованості відповідача, який було передано від первісного кредитора до позивача також не доведений, а відтак розрахунок такої заборгованості, який здійснений позивачем, відхиляються судом, як необґрунтований.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правничу допомогу, відповідно до ст.ст.137, 141 ЦПК України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 615, 629, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9618022 від 20.03.2020 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.11.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141315005 ?

Документ № 141315005 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141315005 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141315005 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141315005 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141315005, Київський районний суд м. Одеси

Судове рішення № 141315005, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141315005 відноситься до справи № 523/8801/26

Це рішення відноситься до справи № 523/8801/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141315000
Наступний документ : 141315008