Ухвала суду № 141314987, 09.11.2026, Київський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
947/45210/26
Номер документу
141314987
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

______________________

Справа № 947/45210/26

Провадження № 6/947/1257/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року м. Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

за участю:

старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сульжика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у справі № 523/14100/13-ц,

У С Т А Н О В И В :

До Київського районного суду м. Одеси надійшло подання Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) у справі № 523/14100/13-ц,

Подання мотивоване тим, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 75276123 з примусового виконання виконавчого листа № 523/14100/13-ц, виданого Суворовським районним судом міста Одеси 26.03.2024, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в розмірі 17124,81 доларів США та 342,20 грн судового збору.

З огляду на викладене, обмеження боржника у праві виїзду за межі України є мірою, яка змусить останню виконати свої зобов`язання по виконанню судового рішення, яке фактично не виконується, починаючи з моменту його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що на виконанні у старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сульжика В.В. перебуває виконавче провадження № 75276123 з примусового виконання виконавчого листа № № 523/14100/13-ц, виданого Суворовським районним судом міста Одеси 26.03.2024, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в розмірі 17124,81 доларів США та 342,20 грн судового збору.

Постановою державного виконавця від 09.07.2026 здійснено заміну сторони виконавчого провадження, зокрема замінено стягувача ПАТ КБ "Надра" на стягувача ТОВ «Фінанс Проперті Групп».

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець вказує на те, що боржник ОСОБА_1 на сьогодні не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду та відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

11.06.2024 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано постанову рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на поштові адреси боржника та стягувача. Тобто, боржник повідомлена про початок примусового виконання належним чином у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи з того, що 17.06.2024 на електронну пошту виконавчої служби від представника ОСОБА_1 адвоката Нестерової І. надійшла заява про визнання поточного рахунку банку для здійснення видаткових операцій, ОСОБА_1 достеменно відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, де вона є боржником.

Постановами державного виконавця від 11.06.2024 накладено арешт на кошти, на майно боржника.

Після отримання від представника боржника адвоката Нестерової І. заяви від 17.06.2024 про визнання поточного рахунку банку для здійснення видаткових операцій, відповідно до якої представник боржника просила визначити рахунок, відкритий у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» поточним рахунком для здійснення операції відповідно до положень Закону України «виконавче провадження», державний виконавець 19.06.2024 виніс постанову про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

У судовому засіданні повідомив, що за весь цей період з вказаного рахунку відбулось списання 2,60 грн.

Божник добровільно у виконавчому провадженні заборгованість не погашала, грошові кошти не вносила.

Крім того, державним виконавцем 17.07.2025та 14.10.2026 на адресу ОСОБА_1 скеровувались Виклики, яким зобов`язував боржника з`явитися до виконавця та одночасно надати відповідні відомості щодо причин невиконання вимог виконавчого документи, щодо доходів та місця роботи , щодо майна, майнових прав та інше.

Також державним виконавцем 16.10.2026 року здійснено вихід за відомою адресою боржника (вказаної у рішенні суду та виконавчому листі), однак за вказаною адресою житлові приміщення не виявлені. Суду для огляду надані фото адреси: АДРЕСА_1 . Знаходження боржника за вказаною адресою не виявлено, про що складений Акт державного виконавця від 16.10.2026.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону боржником від 14.10.2026 встановлено, що ОСОБА_1 перетинала державний кордон України у 2025 та 2026 році. Зокрема:

-21.01.2025 (о 13-31 годині виїзд, о 15-17 годині - в`їзд);

-з 21.01.2025 по 27.01.2025 (о 16-20 годині 21.07.2025 виїзд, о 15-49 годині 27.01.2025 - в`їзд);

-13.04.2025 (о 06-04 годині виїзд, о 08-53 годині - в`їзд);

-17.05.2025 (о 06-54 годині виїзд, о 09-57 годині - в`їзд);

-14.08.2025 (о 13-10 годині виїзд, о 20-15 годині - в`їзд);

-17.10.2025 (о 09-01 годині виїзд, о 11-29 годині - в`їзд);

-05.07.2026 (о 07-04 годині виїзд, о 11-57 годині - в`їзд).

Таким чином, після 05.07.2026 по день отримання виконавцем відповіді (14.10.2026) ОСОБА_1 державний кордон не перетинала та перебуває в України.

Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України на запит від 16.10.2026, за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України на запит від 16.10.2026, з моменту відкриття виконавчого провадження у справі та до дати отримання відповіді (16.10.2026) ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2026 року отримала дохід у розмірі 642,62 грн від Благодійної організації «Благодійний Фонд «РАНОК ВІДРОДЖЕННЯ».

Інформація з ПФУ в рамках виконавчого провадження не отримувалась.

Через відсутність у виконавчому провадженні інформації про місце роботи боржника, відповідні вимоги до роботодавця про відрахування з заробітної плати боржника коштів в рахунок виконання рішення суду, не направлялись.

У виконавчому провадженні також відсутні постанови про зобов`язання ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно, про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей боржника не попереджалось, та як наслідок відповідні заходи не вживались.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ у редакції від 10.12.2015 встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов`язань.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звернув увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме приватний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Суд не встановив фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

У справі також відсутні докази про вжиття приватним виконавцем будь-яких інших заходів та вчинення додаткових дій у разі якщо боржник без поважних причин не з`являвся за викликом виконавця.

Будь-яких інших доказів перешкоджання боржником у вчиненні виконавчих дій виконавцем також не надано.

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Посилання у поданні на те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, судом до уваги не беруться, оскільки сам факт відкриття виконавчого провадження, вжиття приватним виконавцем передбачених законом заходів для виконання судового рішення та його невиконання боржником, не свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду, а відтак не свідчить і про необхідність застосування до боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Суд при вирішенні вказаного подання також враховує практику ЄСПЛ.

Так, у справі Гочев проти Болгарії (Gochevv.Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Таким чином, обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного злісного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Доводи приватного виконавця про те, що боржник обізнаний про відкрите виконавче провадження, на вимогу виконавця не з`являється, не свідчать про умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання боржником зобов`язань. Доказів, які б свідчили про доцільність обмеження боржнику у праві виїзду за кордон, матеріли подання не містять.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі дії боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).

У матеріалах справи відсутні докази наявності у боржника майна, коштів чи транспортних засобів за рахунок яких і можливо виконати рішення суду.

У справі немає доказів того, що маючи майно чи грошові кошти боржник приховує їх з метою ухилення від виконання рішення суду.

Також не надано доказів вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань.

Відсутність такого майна у боржника визнається і в поданні, в якому зазначається про те, що будь-якого майна боржника, за рахунок якого можна виконати рішення суду виконавцем не виявлено, у боржника відсутні відкриті рахунки в банках, коштів на рахунках немає. Транспортних засобів, які би належали боржнику не виявлено. Іншого рухомого або такого, що належить боржнику майна також немає.

Також слід зауважити, що в поданні не обґрунтовано відсутність можливості виконання рішення суду без застосування до боржника заходів обмеження у праві виїзду за межі України.

Обмеження права виїзду боржника за межі України є крайнім заходом, який застосовується у випадку коли боржник має реальну можливість виконати рішення суду, але за рахунок саме виїзду за межі України не виконує його чи має намір не виконати його.

Проте, подання не містить належного обґрунтування, а також доказів стосовно того, що такий захід, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України є єдиним дієвим заходом за рахунок якого можливо виконати рішення суду.

Відповідно державним виконавцем не доведено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду.

У свою чергу, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи.

Достатніх та беззаперечних підстав для застосування судом саме такого виключного заходу в цьому конкретному випадку відсутні.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Суд враховує, що відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Отже, з огляду на викладене, оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення боржника від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого листа, суд вважає, що подання Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", Законом України "Про виконавче провадження», ст. 260, 441 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) у справі № 523/14100/13-ц, відмовити.

Ухвала може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду підписана 09.11.2026.

Суддя Ю. А. Скриль

Часті запитання

Який тип судового документу № 141314987 ?

Документ № 141314987 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141314987 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141314987 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141314987 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141314987, Київський районний суд м. Одеси

Судове рішення № 141314987, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141314987 відноситься до справи № 947/45210/26

Це рішення відноситься до справи № 947/45210/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141314975
Наступний документ : 141314988