Рішення № 141314702, 09.11.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
462/7046/26
Номер документу
141314702
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 462/7046/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мруць І. С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заробітної плати,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася в суд з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» у якому просить стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1

недораховану заробітну плату за період з 01 січня 2010р. по 30 вересня 2015р. в сумі 42 310 грн. 00 коп. (Сорок дві тисячі триста десять гривень 00 копійок), також стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 132 016 грн. 81 коп. (Сто тридцять дві тисячі шістнадцять гривень 81 копійку), та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач з 14.10.1998 по 05.04.2024 працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго», 14 жовтня 1998 року позивач був прийнятий в Філію ТЕЦ-2 ЛОКП «Львівтеплоенерго» електромонтером диспетчерського зв`язку обладнання і пневматики п`ятого розряду в порядку переведення з Львівської ТЕЦ-2 ДАЕК «Львівобленерго» згідно наказу № 153-к від 14.10.1998р. Згідно наказу по ЛОКП «Львівтеплоенерго» за № 56 від 03.03.99р. ЛОКП

«Львівтеплоенерго» перейменовано на ЛМКП «Львівтеплоенерго». 01 квітня 1999 року позивач був переведений на ЛМКП «Львівтеплоенерго» електромонтером диспетчерського зв`язку, обладнання з телеавтоматики 5р. згідно наказу № 40-к від 01.04.1999р. 01 липня 2002 року позивач був переведений в службу зв`язку електромонтером зв`язку по шостому розряду згідно наказу № 199-к від 25.06.2002р. 01 червня 2012 року позивач був переведений на ТЕЦ «Північна» слюсарем з котрольно-вимірювальних приладів та автоматики по п`ятому розряду цеху теплової автоматики та вимірювань згідно наказу № 285-к від 01.06.2012р. 05 квітня 2024 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 239/к від 05.04.2024р.

Зазначає, що починаючи з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, порушував її трудові права, що призвело до недонарахування та недоплати за вищевказаний період належної їй заробітної плати. Так, при нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» 2010-2013 роки, Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 та 2013-2015 роки, згідно яких мінімальна тарифна стака (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду у розмірі не менше 120 відсотків мінімальної заробітної плати встановленої законом. Додатком № 1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах, по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електрообчислювальної техніки, машин, механізмів, даний коефіцієнт становить 1,40, та для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить - 1,59. Додатком № 2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово- комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить 1,54, для робітників 6 розряду 1,80. Згідно з Тарифною частиною Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2012-2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України. Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду для працівників, зайнятих на роботах, по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електрообчислювальної техніки, машин, механізмів, даний коефіцієнт становить 1,40, для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ даний коефіцієнт становить - 1,59. Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житловокомунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить 1,54, для робітників 6 розряду 1,80. Натомість, відповідачем самостійно встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.03.2026 року представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» Негря Г.Ю. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги заперечила у повному обсязі та просила у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідно вимог ч. 3 ст. 97 КзПП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюється власником або уповноваженим ним органом, а виплата заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» регулюється наказами «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. №150 від 29.04.2013 р., №170 від 30.04.2014 р. №176, та 27.06.2014 р. №264, що є чинними, скасованими у встановленому порядку не були. Дані накази підприємства належать до правових актів локального характеру, котрі містять норми права, які регулюють конкретні правовідносини і є обов`язковими до застосування на підприємстві, крім того, такі були погоджені первинною профспілковою організацією. Вказує на неправильність проведеного позивачем розрахунку як заборгованості по недоразованій заробітній платі, так по компенсації втрати частини заробітної плати, оскільки сторона позивача врахувала у своїх розрахунках помилкові вихідні дані щодо недоплаченого розміру заробітної плати, відтак відповідачем представлено власний контррозрахунок. Окрім того, звертає увагу на те, що при цьому слід також враховувати необхідність утримання податку та військового збору з таких сум.

03.09.2026 року представник позивача адвокато Прімєрова Н.Г. подала до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача недораховану заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року у сумі 42273 грн та 131940,01 грн. та стягнути понесені судові витрати.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що із врахуванням поданої стороною позивача заяви про зменшення позовних вимог, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до приписів ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» з з 14 жовтня 1998 року по 05 квітня 2024 року, зокрема 14 жовтня 1998 року позивач був прийнятий в Філію ТЕЦ-2 ЛОКП «Львівтеплоенерго» електромонтером диспетчерського зв`язку обладнання і пневматики п`ятого розряду в порядку переведення з Львівської ТЕЦ-2 ДАЕК «Львівобленерго» згідно наказу № 153-к від 14.10.1998р. Згідно наказу по ЛОКП «Львівтеплоенерго» за № 56 від 03.03.99р. ЛОКП «Львівтеплоенерго» перейменовано на ЛМКП «Львівтеплоенерго». 01 квітня 1999 року позивач був переведений на ЛМКП «Львівтеплоенерго» електромонтером диспетчерського зв`язку, обладнання з телеавтоматики 5р. згідно наказу № 40-к від 01.04.1999р. 01 липня 2002 року позивач був переведений в службу зв`язку електромонтером зв`язку по шостому розряду згідно наказу № 199-к від 25.06.2002р. 01 червня 2012 року позивач був переведений на ТЕЦ «Північна» слюсарем з котрольно-вимірювальних приладів та автоматики по п`ятому розряду цеху теплової автоматики та вимірювань згідно наказу № 285-к від 01.06.2012р. 05 квітня 2024 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 239/к від 05.04.2024р

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14 листопада 2013 року

директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, і накладено на нього стягнення штраф у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерація роботодавців ЖКГ України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України Про оплату праці, тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом України Про державний бюджет України на 2010 рік мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 р. 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України Про державний бюджет України на 2012 рік мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 р. 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 р. розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України Про державний бюджет України на 2013 рік мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. 1147 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 р. годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11,59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду становить 16,53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту парогазотурбінного устаткування 5 розряду становить 16,23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. 3986 грн., начальник цеху 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010-2012 роки та в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці, заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.

Згідно даної постанови встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи окремої ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 рр. в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.

Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 рр., 2012-2013 рр. ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а також ЗУ «Про Державний бюджет України».

Відповідно до п. 1.1.3. Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки та п. 3.1.1. Галузевої угоди на 2013-2015 роки мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Згідно з Тарифною частиною Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України.

Додатком № 1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах, по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електрообчислювальної техніки, машин, механізмів, даний коефіцієнт становить 1,40, та для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить - 1,59. Додатком № 2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово- комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить 1,54, для робітників 6 розряду 1,80. Згідно з Тарифною частиною Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднання роботодавців та профспілковими об`єднанням Львівської області на 2012-2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог Тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України. Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду для працівників, зайнятих на роботах, по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електрообчислювальної техніки, машин, механізмів, даний коефіцієнт становить 1,40, для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ даний коефіцієнт становить - 1,59. Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житловокомунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 5 розряду становить 1,54, для робітників 6 розряду 1,80.

Встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2010-2015 роки встановлені були встановлені Законами України: „Про Державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010р. № 2154-VI, Про Державний бюджет України на 2011 рік від 23.12.2010р. № 2857- VI, „Про Державний бюджет України на 2012 рік від 22.12.2011р. № 4282-VI, „Про Державний бюджет України на 2013 рік від 06.12.2012р. № 5515-VI, „Про Державний бюджет України на 2014 рік від 16.01.2014р. № 719-VIІ, „Про Державний бюджет України на 2015 рік від 28.12.2014р. № 80-VIІ, і становили: - на 2010 рік: з 1 січня 869,00 грн., з 1 квітня 884,00 грн., з 1 липня 888,00 грн., з 1 жовтня 907,00 грн., з 1 грудня 922,00 грн.; - на 2011 рік: з 1 січня 941,00 грн., з 1 квітня 960,00 грн., з 1 жовтня 985,00 грн., з 1 грудня 1004,00 грн.; - на 2012 рік: з 1 січня 1073,00 грн., з 1 квітня 1094,00 грн., з 1 липня 1102,00 грн., з 1 жовтня 1118,00 грн., з 1 грудня 1134,00 грн.; - на 2013 рік: з 1 січня 1147,00 грн., з 1 грудня 1218,00 грн.; - на 2014 рік: 1218,00 грн.; - на 2015 рік: з 1 січня 1218,00 грн.; з 1 вересня 1378,00 грн.

Статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч. 2 ст. 5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).

Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.

За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт - мін. з/плата х 1,2 х Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).

Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.

Підтвердження вказаного порушення відповідачем трудового законодавства встановлено як в ході перевірки, проведеної Територіальною державної інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.

Суд також критично оцінює наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву покликання щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення та неможливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо відсутності обмеження строку звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статтям 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Із врахуванням наведеного, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, тобто порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача підлягає стягненню недорахована заробітна плата за період з 01 січня 2010р. по 30 вересня 2015р.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати і провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050-111 від 19.10.2000 р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно із ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів.

З долучених відповідачем до матеріалів справи контррозрахунків, обгрунтованість яких визнав позивач, вбачається, що заборгованість заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед ОСОБА_1 за період з січня 2010 по вересень 2015 року становить 42273 грн, та відповідно сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить 131940.01 грн.

Враховуючи, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» у визначені законодавством строки не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить ОСОБА_1 необхідно стягнути 42273 грн заборгованості заробітної плати за період з січня 2010 по вересень 2015 року та 131940 грн 01 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Разом з цим, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно Витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.05.2026, додаткової угоди №1 до вказаного договору від 05.08.2026, ордера серії на надання правничої (правової) допомоги, акта приймання-передачі від 05.08.2026 року до договору про надання правничої (правової) допомоги, платіжної інструкції, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по даній справі від 05.08.2026, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснив оплату у розмірі 6000,00 грн.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Також, із відповідача на користь позивача слід стягнути 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Поруч з цим, в частині зауважень сторони відповідача щодо необхідності врахування, що сума відшкодованих фізичній особі судових витрат (судовий збір та витрати на правову допомогу) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткве благо з відповідним оподаткуванням, суд приходить до такого висновку.

Питання судових витрат у цивільному процесі врегульоване главою 8 розділу І ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом положень частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз наведених положень процесуальних кодексів дає змогу дійти висновку про те, що судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін у справі, що пов`язана із необхідністю розгляду та вирішення судом спору.

Водночас можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача у справі, а отже фактично передбачає компенсацію збитків внаслідок заподіяння матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.

Так, пунктом першим частини другої статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тобто, з метою відновлення свого порушеного права позивач вимушений звертатись до суду, сплачуючи судовий збір, а також витрати, пов`язані з розглядом справи, у зв`язку з чим несе матеріальні витрати, відповідно зазнає реальних збитків в розумінні статті 22 ЦК України.

За наведеного, компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим процесуальним законом, і фактично є формою відшкодування збитків, заподіяних особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв`язку із зверненням за судовим захистом з метою відновлення свого порушеного права, а не додатковим благом, як стверджує відповідач.

Схожі за змістом висновки викладені також і Верховним Судом у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22.

Отже, судові витрати є збитками у розумінні абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України та не відносяться до загального оподатковуваного доходу.

На підставі та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, ст. 12, 16, 82 ЦК України, ст. 43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, суд -

ухвалив:

позов представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заробітної плати -задовольнити.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 недораховану заробітну плату за період з з січня 2010 по вересень 2015 року у розмірі 42273 (сорок дві тисячі двісті сімдесят три) гривні, 00 копійок, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 131940 (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок) гривень, 1 копійка, без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 1 331 грн 20 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», (код ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Д. Апостола, будинок 1.)

Судове рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць

Часті запитання

Який тип судового документу № 141314702 ?

Документ № 141314702 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141314702 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141314702 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141314702 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141314702, Залізничний районний суд м. Львова

Судове рішення № 141314702, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141314702 відноситься до справи № 462/7046/26

Це рішення відноситься до справи № 462/7046/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141314698
Наступний документ : 141314704