Ухвала суду № 141314203, 27.10.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
496/3343/23
Номер документу
141314203
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 496/3343/23

Провадження № 1-кс/496/1730/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України по довіреності ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023167250000073 від 06.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2026 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшло клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023167250000073 від 06.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, в якому представник ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі № 496/3343/23 на автомобіль марки «Toyota Prado», 2005 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України, Код ЄДРПОУ 23314215, адреса: АДРЕСА_1 та зобов`язати орган досудового розслідування передати транспортний засіб представнику військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, Код ЄДРПОУ 23314215, адреса: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.05.2023 року накладено арешт на майно у кримінальному проваджені № 12023167250000073 від 06.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, а саме: автомобіль марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та в подальшому продовжено відповідними Указами Президента. Військовослужбовці підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України мужньо протистоять збройній агресії ворога та звільняють українські території, що є можливим, в тому числі, завдяки тісній взаємодії військових та цивільних структур та наданні допомоги армії у різних формах та видах. Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» № 4765-VI від 17.05.2012 року визначено механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна для потреб держави в період дії воєнного чи надзвичайного стану у юридичних та фізичних осіб, територіальних громад, а також нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних земельних часток (паїв) та особливості передачі в користування таких земельних ділянок. На теперішній час військовослужбовці військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України виконують критично важливі завдання із відсічі збройної агресії проти нашої держави, захисту та оборони України. Наявність надійного автотранспорту є визначальним чинником оперативності та ефективності виконання покладених обов`язків. Згідно з чинним законодавством України в умовах правового режиму воєнного стану, арештоване, конфісковане та безоплатно вилучене майно може бути передане на потреби Збройних Сил України для забезпечення оборони держави.

За приписами п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та переходить у власність держави для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 4 Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У зв`язку з чим, командиром військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України видано наказ № 1394 від 16.09.2026 року про примусове відчуження або вилучення майна, а саме: автомобіль марки Toyota Prado», 2005 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав громадянину ОСОБА_4 . Таким чином, за приписами п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», власником зазначеного транспортного засобу є військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, Код ЄДРПОУ 23314215, адреса: АДРЕСА_1 . Вказаним наказом доручено начальнику автомобільної служби секції озброєння і техніки(технічної частини) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковнику ОСОБА_3 здійснити заходи з примусового відчуження вищевказаного майна з дотриманням чинного законодавства України, а також забезпечити його оцінку та складання актів про примусове відчуження у порядку та за формою, передбаченою відповідним законодавством України. Враховуючи викладене, скасування арешту з вищевказаного майна необхідне для реалізації питання про його примусове відчуження, оскільки це є необхідним для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, забезпечення сил оборони країни транспортними засобами для відсічі ворога, оскільки в Україні діє воєнний стан. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19 на слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування. У разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні. На підставі викладеного, беручи до уваги, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та керуючись Законом України «Про правовий режим военного стану», «Про оборону України», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», ст. 174 КПК України, заявник звернувся до слідчого судді.

Представник ВЧ 3012 за довіреністю ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, однак надав слідчому судді через канцелярію суду заяву в якій просив клопотання розглянути без його участі та просив задовольнити заявлене ним клопотання.

Начальник СД ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином про слухання клопотання, причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань від нього не надходило.

Прокурор Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 до судового засідання також не з`явся, також через канцелярію суду подав письмову позицію в якій вказав, що клопотання підтримує та вважає обґрунтованим.

Володілець майна ОСОБА_7 до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином про слухання справи. Заяв та клопотань від нього не надходило.

Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_8 до судового засідання не з`явився, однак надав заяву в якій просив розгляд проводити без його та ОСОБА_7 присутності, просивши відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на доводи, викладені в запереченнях. В запереченнях, поданих через систему «Електроний суд» 08.10.2026 року зазначив, крім іншого, що власником арештованого автомобіля є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 10.10.2019 року. Володільцем вищезазначеного автомобіля є ОСОБА_7 , у якого вказаний автомобіль був вилучений, що також підтверджується довіреністю на право користування та розпорядження. Щодо незаконності Наказу командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України видано наказ № 1394 від 16.09.2026 року про примусове відчуження або вилучення майна зазначає, що наказ ухвалено без обов`язкового погодження, передбаченого частиною першою статті 4 Закону № 4765-VI. Наказ ухвалено одноосібно командиром в/ч НОМЕР_1 без жодного погодження. Наказ не містить ні посилання на рішення відповідного органу, ні реквізитів такого погодження, ні візи уповноваженої посадової особи. Підстав для застосування винятку, передбаченого частиною другою статті 4 Закону № 4765-VI, немає. Автомобіль перебуває в м. Одесі. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 (у редакції наказу від 26.05.2026 року № 987), Одеська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій, а не до територій активних бойових дій. Більше того, командир в/ч НОМЕР_1 у Наказі не посилається на частину другу статті 4 Закону № 4765-VI і не мотивує, чому вважає можливим діяти без погодження. Відповідно, обов`язок довести правомірність такого рішення покладається на командира в/ч НОМЕР_1 . Отже, рішення військового командування, ухвалене поза зоною бойових дій без передбаченого частиною першою статті 4 Закону № 4765-VI погодження, не відповідає вимогам закону щодо порядку його ухвалення і є протиправним.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України та статтею 21 КПК України судове рішення є обов`язковим до виконання. Ухвала слідчого судді про арешт Автомобіля є чинною, а отже, до її скасування в порядку, встановленому КПК України, будь-яке відчуження Автомобіля, у тому числі на користь держави, є неможливим. Попри це, командир в/ч НОМЕР_1 ухвалив рішення про примусове відчуження майна, щодо якого діє судова заборона на відчуження та розпорядження. Тобто Наказ спрямований на розпорядження майном усупереч чинному судовому рішенню і ухвалений за відсутності правової можливості його виконання. Цей факт фактично визнав і сам командир в/ч НОМЕР_1 , звернувшись після видання Наказу з клопотанням про скасування арешту. Слід також зазначити, що командир ВЧ НОМЕР_1 , обґрунтовуючи свої дії, посилається на можливість передачі «арештованого, конфіскованого та безоплатно вилученого майна» на потреби оборони. Проте це інший правовий механізм, ніж реквізиція за Законом № 4765-VI. Арешт майна не припиняє права власності, не тягне його переходу до держави і не є конфіскацією. Примусове відчуження за Законом № 4765-VI не може використовуватися як спосіб обійти кримінальну процесуальну процедуру вирішення долі арештованого майна.

Непропорційність втручання в цій справі посилюється тим, що власник автомобіля громадянин ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Таким чином, Наказ в оскаржуваній частині не відповідає ні вимозі обґрунтованості, ні вимозі пропорційності втручання у право власності, а отже є протиправним і з цієї підстави. Враховуючи що Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №1394 від 16.09.2026 року про примусове вилучення арештованого автомобіля є протиправним, а до військової частини фактично не перейшло право власності на автомобіль, дане клопотання не підлягає розгляду так як подано особою яка не має права передбаченого ст. 174 КПК України для звернення з таким клопотанням, бо не є ані власником ані володільцем арештованого майна. Крім того просив врахувати що 08.10.2026 року власником арештованого автомобіля ОСОБА_4 подано Позовну заяву про визнання протиправним та скасування Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.09.2026 року № 1394 «Про примусове відчуження або вилучення майна» в частині примусового відчуження належного йому автомобіля Toyota Prado. Враховуючи даний факт, вважаю що клопотання про скасування арешту подано передчасно, та може бути подано та розглянуто тільки після вирішення питання законності Наказу у судовому порядку та відповідного оформлення за ВЧ 3012 права власності у встановленому законом порядку. Відповідно до кримінально-процесуального закону, тимчасово вилучене майно може повертатись тільки особі у якої воно було вилучене. Також нормами КПК України не передбачено право слідчого судді при винесенні ухвали про скасування арешту зобов`язати орган досудового розслідування передати арештовано майно конкретній особі.

Таким чином, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч.4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, з урахуванням письмової позиції прокурора, слідчий суддя робить такий висновок.

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 10.05.2023 у справі № 496/3343/23 задоволено клопотання дізнавача СД ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області, та накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на автомобіль марки «Toyota Prado» д.н.з. НОМЕР_2 , 2005 року випуску, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_5 , користувачем якого, є ОСОБА_7 , прож. за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходився у власності ОСОБА_4 , вилучений в ході огляду місця події 06.05.2023 року за адресою Одеська область, Одеський район, Київське Шосе.

Частиною першою статті 174 КПК України визначено коло осіб, які мають право заявити клопотання про скасування арешту майна. До нього належать підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо ці особи доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або що арешт накладено необґрунтовано.

Отже, обов`язок доведення підстав для скасування арешту закон покладає на заявника.

Військова частина НОМЕР_1 , яку представляє ОСОБА_3 не є підозрюваним, обвинуваченим, захисником, законним представником чи представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Свій статус заявник наводить виключно з підстав набуття права власності на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 про примусове відчуження від 16.09.2026 року № 1394.

Разом з тим, наказ командира ВЧ НОМЕР_1 датовані пізніше, ніж винесена ухвала слідчого судді, якою на це саме майно накладено арешт із прямою забороною розпоряджатися ним, користуватись ним, а також здійснювати відчуження.

Примусове відчуження майна є способом розпорядження ним із переходом права власності до держави, а тому воно охоплюється забороною, встановленою чинною ухвалою суду.

За таких обставин обґрунтування, за яким право власності на арештоване майно перейшло до держави в особі ВЧ 3012 поза передбаченим КПК України порядком скасування арешту, слідчий суддя відхиляє.

Підстав вважати, що заявник набув статусу власника або володільця майна в розумінні ч. 1 ст. 174 КПК України, матеріали клопотання не дають, а тому клопотання подане особою, яка не наділена правом на таке звернення.

Незалежно від наведеного слідчий суддя не встановив і підстав для скасування арешту по суті.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023167250000073 від 06.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України триває.

Кінцеве рішення кримінальному провадженні не прийнято. До ухвалення такого рішення мета, задля якої застосовано цей захід забезпечення кримінального провадження, не досягнута і не відпала.

Більше того, вибуття майна з-під арешту до вирішення справи по суті призводить до вибуття основного речового доказу у справі, оскільки ст. 290 КК України передбачена відповідальність саме за - знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу. Арешт майна за ч.1 ст. 170 КПК України полягає не лише у забезпеченні фізичної схоронності речі, а й у позбавленні права на її відчуження та розпорядження. Метою звернення є вчинення реєстраційних дій щодо майна, вчиненню яких арешт і має запобігти. Фактичне перебування автомобіля під охороною юридичної заборони розпорядження не замінює.

Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» констатована заборона експлуатації незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені.

Практика Європейського суду з прав людини формулює позиції спрямовані на захист права особи мирно володіти своїм майном від втручання держави.

Слідчий суддя звертає увагу на положення ст. 41 Конституції України та ст. 319, 320 ЦК України, за змістом яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з постановою ВС від 02.09.2013 року № 712/4407/17 зміна ідентифікаційного номера кузова транспортного засобу позбавляє можливості ідентифікувати транспортний засіб як власність особи, експлуатація такого транспортного засобу на території України заборонена.

Відомостей стосовно призначення та проведення відповідних експертних досліджень якими встановлено знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу - слідчому судді не надано. Також відсутні відомості про пред`явлення будь-яким особам обвинувачення.

Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, при цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Разом з цим, вимогами п.31 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

За наявності підстав для закриття даного кримінального провадження, може бути встановлено необхідність скасування накладеного ухвалою слідчого судді арешту. Крім цього, чинне законодавство не відносить до компетенції слідчого судді (суду) вирішення питання про передачу в разі конфіскації майна конкретній державній установі, в тому числі, військовій частині, тощо.

З огляду на викладене клопотання ВЧ 3012 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 100, 170, 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника ВЧ 3012 по довіреності ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023167250000073 від 06.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141314203 ?

Документ № 141314203 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141314203 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141314203 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141314203 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141314203, Біляївський районний суд Одеської області

Судове рішення № 141314203, Біляївський районний суд Одеської області було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141314203 відноситься до справи № 496/3343/23

Це рішення відноситься до справи № 496/3343/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141314200
Наступний документ : 141314212