Ухвала суду № 141313844, 06.11.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
334/5072/26
Номер документу
141313844
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 06.11.2026

Справа № 334/5072/26

Провадження № 1-кп/334/608/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників обвинувачених адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, кримінальне провадження №22023000000000643 від 27.06.2023 року відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст.111-2, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст.111-2, ч. 2 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження № 22023000000000643 від 27.06.2023 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ..

17.08.2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання та повернення застави заставодавцю.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.03.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 514 000 грн). У подальшому, ухвалами від 16.04.2025 та від 14.05.2025 розмір застави неодноразово зменшувався до 250 прожиткових мінімумів (757 000 грн), а згодом до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн. 15.05.2025 ОСОБА_7 було звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної ухвалою суду, яку сплатила його донька ОСОБА_6 . Ухвалою від 11.07.2025 ОСОБА_7 востаннє було продовжено строк дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 11.09.2025, і надалі вказані обов`язки не продовжувалися.

Захисник стверджує, що з моменту застосування застави минуло понад рік, обвинувачений демонструє належну та зразкову процесуальну поведінку, своєчасно з`являється до суду та органів розслідування, не перешкоджає правосуддю. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на переконання сторони захисту, на теперішній час відсутні або значно зменшилися: докази стороною обвинувачення зібрані, свідки допитані під час досудового розслідування, а намір переховуватися не підтверджений фактичними даними. Крім того, захисник посилається на особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який має похилий вік (83 роки), є особою з інвалідністю II групи, страждає на тяжке хронічне захворювання серця, кісту нирки, двобічну втрату слуху та інші хвороби, потребує стороннього постійного догляду й значних фінансових витрат на дороговартісне лікування. Також догляду та коштів на лікування потребує його дружина, яка є особою з інвалідністю I групи. На підставі викладеного захисник просить змінити обраний ОСОБА_7 запобіжний захід на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків прибувати за кожною вимогою та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи, а внесені заставодавцем ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 302 800 грн повернути заставодавцю.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник у судовому засіданні клопотання підтримали повністю з наведених у ньому підстав, просили його задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник у судовому засіданні підтримали вимоги клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу та повернення застави.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника заперечувала повному обсязі, надала письмові заперечення. Зазначила, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за ч. 1 ст. 111-2 КК України та злочину за ч. 2 ст. 209 КК України у складі організованої групи, за що законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 12 років із конфіскацією майна. Тяжкість покарання та специфіка обвинувачення (пособництво державі-агресору) створюють реальний ризик переховування від суду, зокрема виїзду на непідконтрольні території чи до держави-агресора, з огляду на його вік, що виключає мобілізаційні обмеження щодо виїзду за кордон. Крім того, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним, оскільки вказані особи судом безпосередньо ще не допитувалися. Прокурор підкреслила, що застава відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України діє до ухвалення остаточного судового рішення і не має присічного строку дії, а припинення строку покладених додаткових обов`язків не означає припинення самого запобіжного заходу. Розмір застави вже неодноразово зменшувався і становить мінімально допустимий розмір для особливо тяжких злочинів (100 прожиткових мінімумів), є співмірним та справедливим балансом, а повернення коштів заставодавцю до вирішення справи по суті суперечить правовій природі застави.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи клопотання, надані письмові заперечення та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити або скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Згідно з вимогами ст. 201 КПК України, обвинувачений або його захисник мають право звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Водночас інститут зміни запобіжного заходу не передбачає повторної переоцінки раніше встановлених обставин, а вимагає наявності нових обставин, які не були відомі слідчому судді чи суду під час попереднього вирішення питання, або виникнення реальних правових підстав, які вказують на відсутність чи істотне зниження ступеня процесуальних ризиків або на неможливість подальшого застосування чинного запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо доцільності зміни запобіжного заходу, суд зобов`язаний оцінити сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення особою кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його майновий стан та міцність соціальних зв`язків.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також злочину у сфері господарської діяльності за ч. 2 ст. 209 КК України, вчинених у складі організованої групи. Санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «В. проти Швейцарії» («W. v. Switzerland») від 26.01.1993 та «Ілійков проти Болгарії» («Ilijkov v. Bulgaria») від 26.07.2001, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, є вагомим чинником при оцінці ризику його зникнення чи переховування від правосуддя, оскільки загроза тривалого позбавлення волі значно підвищує схильність особи до втечі. З огляду на характер інкримінованих діянь, пов`язаних із пособництвом державі-агресору, та суворість безальтернативного основного покарання, колегія суддів погоджується з позицією прокурора про збереження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду). Додатково суд враховує, що обвинувачений досяг 83-річного віку, що усуває встановлені для громадян України мобілізаційні обмеження щодо перетину державного кордону, та у поєднанні з інкримінованими зв`язками з представниками держави-агресора створює реальні передумови для спроби виїзду на тимчасово окуповану територію або за межі підконтрольної території України.

Колегія суддів відхиляє посилання сторони захисту про те, що ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) повністю відпав після допиту цих осіб слідчим на етапі досудового розслідування. За змістом ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не має права брати до уваги показання, дані слідчому або прокурору (окрім винятків, прямо передбачених ст. 225 КПК України). Реалізація принципу безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК України) у цьому кримінальному провадженні ще триває, свідки безпосередньо судом не допитані, а коло цих свідків складають колеги та знайомі обвинуваченого, стосовно яких останній обізнаний зі змістом їхніх показань на слідстві. За таких обставин ризик позапроцесуального тиску на свідків з метою схилення їх до зміни показань залишається актуальним та вимагає дієвого стримуючого заходу.

Аргументи захисника щодо належної поведінки обвинуваченого впродовж тривалого періоду часу не свідчать про повне зникнення ризиків, оскільки саме наявність діючого запобіжного заходу у вигляді застави та загроза звернення внесених коштів у дохід держави забезпечували дотримання процесуальної дисципліни.

З матеріалів справи вбачається, що слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ухвалою від 25.03.2025 первинно обрав ОСОБА_7 тримання під вартою із заставою у 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 514 000 грн). У подальшому, ухвалами від 16.04.2025 та від 14.05.2025 розмір застави послідовно зменшувався судом спочатку до 757 000 грн, а потім до мінімально можливої за ч. 5 ст. 182 КПК України межі для особливо тяжких злочинів: 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (302 800 грн).

Такі рішення суду попередньо вже базувалися саме на врахуванні віку обвинуваченого (1943 року народження), наявності у нього інвалідності II групи, хронічних захворювань (ішемічна хвороба серця, кіста нирки, втрата слуху), майнового стану його сім`ї та необхідності витрат на життєзабезпечення. Доводи захисника про потребу ОСОБА_7 та його дружини у постійному догляді та коштах на лікування були предметом судового розгляду під час попередніх зменшень розміру застави і не є нововиявленими факторами.

Будь-яких медичних документів або висновків експертів, які б засвідчували різке чи критичне прогресування хвороб після травня 2025 року, що виключало б або істотно утруднювало виконання обов`язків у межах застави, захисником надано не було. При цьому застава є м`якшим запобіжним заходом порівняно з триманням під вартою: вона взагалі не передбачає фізичної ізоляції особи від суспільства, не перешкоджає вільному проживанню в колі сім`ї, проходженню обстежень, укладенню договорів про догляд та отриманню медичних послуг за місцем проживання.

Твердження сторони захисту про те, що застава втратила дію через непродовження судом строку дії обов`язків, покладених згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів оцінює як помилкове трактування процесуального закону.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Аналіз норм глави 18 КПК України вказує на чітке розмежування строку дії самого запобіжного заходу та строку дії додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України процесуальні обов`язки можуть покладатися на строк не більше двох місяців із правом їх продовження. Натомість ані стаття 182, ані стаття 202 КПК України не встановлюють присічного двомісячного чи іншого граничного строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава діє безперервно з моменту її внесення та звільнення особи з-під варти і зберігає юридичну силу протягом усього судового провадження до набрання вироком законної сили чи ухвалення остаточного процесуального рішення про її скасування або зміну. Закінчення строку дії додаткових покладених обов`язків (таких як здача паспорта чи заборона спілкування) призводить лише до скасування цих конкретних обмежень, але жодним чином не припиняє функціонування застави як основного майнового запобіжного заходу, покликаного гарантувати явку обвинуваченого до суду під загрозою звернення коштів у дохід держави.

Вимога про повернення коштів застави заставодавцю ОСОБА_6 на даній стадії процесу є юридично безпідставною.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України та п. п. 7, 8 «Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15, внесені грошові кошти повертаються особі або заставодавцю виключно після припинення дії цього запобіжного заходу на виконання вироку суду чи ухвали, у якій констатовано припинення застави та ухвалено рішення про її повернення. До вирішення кримінального провадження по суті та за наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, внесені заставодавцем кошти є єдиною реальною матеріальною гарантією належної поведінки обвинуваченого. Той факт, що заставодавцем виступає донька обвинуваченого, яка одночасно є співучасницею за цим же обвинувальним актом, лише підтверджує тісний зв`язок між ними та необхідність збереження дієвого превентивного важеля.

За таких умов визначений слідчим суддею розмір застави в сумі 302 800 грн повністю відповідає критеріям розумності, співмірності та вимогам ст. 182 КПК України, забезпечуючи справедливий баланс між суспільним інтересом щодо виконання завдань кримінального провадження та правами особи. Перехід на найм`якший запобіжний захід - особисте зобов`язання, за обвинуваченням в особливо тяжкому кримінальному правопорушенні проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану не зможе запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10 належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 194, 201, 202, 315, 369372, 376 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

У задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошений 09 листопада 2026 року о 10 год. 10 хв.

Суддя: ОСОБА_1

Інші судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Часті запитання

Який тип судового документу № 141313844 ?

Документ № 141313844 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141313844 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141313844 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141313844, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141313844, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141313844 відноситься до справи № 334/5072/26

Це рішення відноситься до справи № 334/5072/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141313843
Наступний документ : 141313845