Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №333/9644/26
Провадження №2/333/6634/26
РІШЕННЯ
Іменем України
09 листопада 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Варнавської Л.О.
за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 10.09.2026 звернулося до суду з вказаним позовом до Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3792936 від 09.03.2021 укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в сумі 7000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 15960,00 грн, всього 22960,00 грн.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» стверджує, що відповідач самостійно зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, обрав суму кредиту 7 000 грн та строк кредитування, ознайомився з умовами договору й іншою обов`язковою інформацією. За твердженням позивача, кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано одноразовим ідентифікатором C880317 відповідно до статей 1112 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти в розмірі 7 000 грн були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжного провайдера. На підтвердження цього позивач посилається на довідку про перерахування коштів та документи платіжного провайдера. Також позивач обґрунтовує правомірність переказу положеннями пункту 10 Постанови НБУ № 113 від 03.11.2021 щодо зазначення в кредитному договорі реквізитів платіжної картки споживача.
Відповідно до укладеного Договору факторингу № 18/10/2021 від 18.10.2021 року до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі сума кредиту 7000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 15960,00 грн, всього 22960,00 грн. (картка обліку договору від ТОВ АВЕНТУС УКРАЇНА додається). Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 7000,00 грн - тіло кредиту та 15960,00 грн - нараховані проценти, всього 22960,00 грн.
Ухвалою суду від 17.09.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу час 15 днів для скерування до суду відзиву на позовну заяву з моменту отримання ухвали суду.
Також дані РНОКПП відповідача внесені у обліково-статистичну картку в програмі документообігу загальних судів «Д-3», що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку «Дія».
21 жовтня 2026 року на адресу Комунарського районного суду м.Запоріжжя повернувся конверт з рекомендованим повідомленням та ухвалою суду від 17.09.2026 року, який було скерована на адресу місця реєстрації відповідача ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а встановлені процесуальні строки сплинули, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.
Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи.
Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.
Суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів, без проведення судового засідання.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 09 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено електронний договір №3792936 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 30 календарних днів. Договір передбачав можливість продовження строку кредитування за ініціативою позичальника або шляхом автоматичної пролонгації відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору.
Згідно з пунктом 1.5 договору стандартна процентна ставка становила 1,90 % за кожен день користування кредитом. Також договором передбачалася знижена процентна ставка в розмірі 0,95 % за умови виконання позичальником визначених договором вимог.
Як зазначає позивач, кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора «C880317». На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачу 7000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою платіжного провайдера.
У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів первісний кредитор посилається на застосування передбаченої договором автоматичної пролонгації строку кредитування загалом на 90 календарних днів.
Позивач також зазначає, що відповідач здійснював часткову оплату процентів за користування кредитом, однак належного виконання зобов`язань щодо повного погашення заборгованості не відбулося.
18 жовтня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 18/10/2021, відповідно до якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №3792936 від 09 березня 2021 року.
Перехід права вимоги, за твердженням позивача, підтверджується договором факторингу, реєстром боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників.
Про відступлення права вимоги відповідача було повідомлено шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, зазначену під час оформлення кредитного договору.
Звертаючись до суду, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 960 грн, з яких: 7 000 грн основна сума кредиту; 15 960 грн проценти за користування кредитом.
Позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та перехід до нього права грошової вимоги на підставі договору факторингу.
На виконання вимог ухвали від 17.09.2026 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація стосовно рахунків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 . Зазначається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). По рахунку (ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 7000 UAH за період 09.03.2021-14.03.2021 р. від 09.03.2021 р., призначення: Зарахування переказу.
Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на веб-сайті. Приймаючи умови кредитного договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.
09.03.2021 року о 09-31 годині відповідачем ОСОБА_1 підписано договір №3792936 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом застосування одноразового ідентифікатора С880317, який був надісланий на його мобільний номер телефону.
Відповідно до листа повідомлення наданого ТОВ «ФК Контрактовий дім» від 18.01.2023 року за вих..:№2345 повідомляє ТОВ «Авентус Україна» про успішність операції з перерахування коштів в сумі 7000 грн від 09.03.2021 року о 09-32 годині на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Згідно з указаним листом, між ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №087/20-П від 08.07.2020 року.
Судом встановлено, що факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, вказаний лист підтверджує факт перерахування грошових коштів відповідачу та є належним і допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства України.
Отже, TOB «Авентус Україна» зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на платіжну картку відповідача грошові кошти в сумі 7000,00 грн., а останній їх отримав.
ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконував, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ «Авентус Україна» розмірі 22 960,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
18.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №18/10/2021, відповідно до якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за договором №3792936 від 09.03.2021 року до відповідача ОСОБА_1 .
Норми права, якими керувався суд.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Відповідно до положень ст.ст.1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Отже, Кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін таких договорів виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Аветус Україна». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується самим договором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Аветнус Україна» та ОСОБА_1 не був би укладений.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки відповідач отримав та користувався кредитними коштами.
Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості в повному обсязі, що нарахована в межах строку дії договору, суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 22 960,00 грн. задовольнити повністю, оскільки такі ґрунтуються на законі та договорі, підтверджені належними та допустимими доказами.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому, судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.
Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача було надано: копію договору про надання професійної правової допомоги№01-08-2024-А від 01.08.2024 року.
Частиною 3 ст.141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обґрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
З урахуванням викладеного, враховуючи задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, принципи розумності і співмірності, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу в сумі 5880 грн., за виключенням вартості складання інших документів (крім процесуальних) 840 грн., складання процесуальних документів (відповідь на відзив та інш.) 1640 грн., представництво в суді - 1640 грн., оскільки вказані документи представник позивача не складав, представництво в суді не здійснював.
Суд зазначає, що під час розгляду справи права відповідача порушені не були, а провадження здійснювалося з дотриманням принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, передбачених статтями 12, 13 ЦПК України.
Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження. Судом вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення його участі у справі та реалізації права на захист.
Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог та на підставі поданих доказів. Позивач довів обставини, на які посилався, тоді як відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався. Отже, рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону та без порушення прав відповідача.
Керуючись ст.ст.10, 12-13, 76, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 267, 273-274, 279, 354, 435 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суму заборгованості в розмірі 22960,00, з яких: сума кредиту 7000,00, сума процентів за користування кредитом 15960,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплачений судовий збір 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 5880,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 09.11.2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Л.О. Варнавська
Судове рішення № 141313778, Комунарський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 333/9644/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: