Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/22511/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.04.2026 №0229510708;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.04.2026 № 0229520708.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 09.03.2026 №1297-п проведено фактичну перевірку господарської одиниці готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 20.03.2026 № 996/04/36/Ж5/07/08/РРО/ НОМЕР_1 . На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2026 № 0229510708 (форма «С») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1680,00 грн та № 0229520708 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки фактичну перевірку призначено та проведено з порушенням установленого законодавством порядку, а висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач наголошує на відсутності належної фактичної підстави для призначення перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України). Так, у наказі від 09.03.2026 № 1297-п як підставу для проведення перевірки зазначено письмове звернення покупця (споживача), однак жодних відомостей щодо дати його надходження, реєстраційного номера та змісту в наказі не наведено. Водночас, як повідомив відповідач листом від 02.04.2026 № 67/ЗПІ/04-36-07-08-10, відповідне звернення було отримано та зареєстровано лише 27.03.2026, тобто після видання наказу та проведення перевірки. Крім того, надана відповідачем копія звернення не містить відміток про його реєстрацію, що, на думку позивача, не дає можливості встановити дійсну дату його надходження до контролюючого органу. Також позивач звертає увагу, що в наказі про проведення перевірки та направленнях на її проведення № 1925, № 1926 від 09.03.2026 не зазначено ідентифікуючих відомостей платника податків, щодо якого призначено перевірку, а об`єкт перевірки визначено лише як суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у готелі «КАЗАНОК». Разом з цим, позивач, з посиланням на абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України, зауважує, що у наказі про проведення перевірки, зокрема, обов`язково зазначаються найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та, у разі проведення перевірки в іншому місці, адреса об`єкта, перевірка якого проводиться; ці вимоги є кумулятивними, і зазначення адреси об`єкта не заміняє ідентифікації самого платника. Зазначення лише місця провадження діяльності не є ідентифікацією платника: за однією адресою може провадити діяльність будь-яка кількість суб`єктів господарювання, і документ, який не визначає, чия саме діяльність перевіряється, не дозволяє ані встановити межі повноважень перевіряючих, ані перевірити правомірність заходу щодо конкретної особи. Окремо позивач зазначає про порушення відповідачем строків проведення перевірки, оскільки направленнями на перевірку було визначено строк їх дії протягом 10 діб, тоді як фактичну перевірку, відповідно до акта, завершено 20.03.2026 о 16:00, тобто після закінчення строку дії направлень. При цьому відомості про продовження строку проведення перевірки у відповідних направленнях відсутні. Крім того, позивач вказує на порушення порядку проведення контрольної розрахункової операції. За його твердженнями, така операція має здійснюватися як безперервний процес, однак у цьому випадку її зафіксовано о 17:26, тоді як фіскальний чек сформовано о 17:41, тобто вже після пред`явлення посадовими особами контролюючого органу службових посвідчень, наказу та направлень на перевірку. При цьому початок перевірки в акті зафіксовано о 18:17, що, на переконання позивача, свідчить про проведення контрольної розрахункової операції до початку перевірки. Позивач також вважає необґрунтованим застосування штрафних санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), оскільки в податковому повідомленні-рішенні № 0229510708 у графі щодо суті порушення зазначено порушення порядку обліку товарних запасів, тоді як в акті перевірки та в нормі законодавства, на підставі якої застосовано санкцію, йдеться про проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій. Таким чином, позивач вказує на невідповідність між описаним у податковому повідомленні-рішенні порушенням та правовою підставою застосування штрафу. Крім того, позивач звертає увагу на розбіжності у визначенні періоду фінансово-господарської діяльності, охопленого перевіркою, оскільки в наказі зазначено посилання на статтю 102 ПК України без конкретизації періоду, у запиті про надання документів визначено період з 10.03.2023, а в податковому повідомленні-рішенні № 0229510708 з 20.03.2023 по 20.03.2026. На думку позивача, визначення такого трирічного періоду виходить за межі предмета фактичної перевірки, яка має стосуватися дотримання порядку проведення розрахункових операцій на момент її здійснення. Також, позивач зазначає про розбіжності у зазначенні адреси господарської одиниці в документах, складених за результатами перевірки: у наказі вказано « АДРЕСА_1 », в акті перевірки « 1/1», у відповідному пункті акта « 1», у фіскальному чеку « 1/1», а у зверненні споживача «б. 1ж». Крім того, позивач вважає, що обсяг документів, витребуваних контролюючим органом під час перевірки, виходив за межі її предмета. Позивач також зазначає, що подав заперечення на акт від 30.03.2026, які були отримані відповідачем 10.04.2026 та розглянуті комісією, про що свідчить лист від 23.04.2026 №31653/6/04-36-07-08-16. Водночас, всупереч заявленому в запереченнях проханню повідомити позивача про час та місце їх розгляду для забезпечення особистої участі, відповідач розглянув такі заперечення без його повідомлення та участі, чим, на думку позивача, порушив вимоги пункту 86.7 статті 86 ПК України. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем допущено істотні порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки, процедури розгляду заперечень, а також вимог до оформлення її результатів і прийняття податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання останніх протиправними та їх скасування.
Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДПС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, за результатами фактичної перевірки, проведеної з дотриманням вимог податкового законодавства. Зокрема, відповідач зазначає, що для призначення фактичної перевірки достатньо посилання в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить фактичну підставу для її проведення, без обов`язкового розкриття в наказі конкретних обставин, що зумовили необхідність перевірки. При цьому відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.04.2023 у справі №520/3328/20, відповідно до якої формулювання конкретного змісту наказу належить до дискреційних повноважень контролюючого органу за умови дотримання вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України. На підтвердження наявності підстав для проведення перевірки відповідач вказує, що її призначено на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку з надходженням звернення покупця (споживача) щодо можливого порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій. Таке звернення, за твердженням відповідача, отримано 02.03.2026 та зареєстровано за вхідним № Д-83/ЕЗ. Перевірку господарської одиниці готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , проведено в період з 10.03.2026 по 20.03.2026. Стосовно доводів позивача про порушення строків проведення перевірки відповідач зазначає, що відповідно до пункту 82.3 статті 82 ПК України тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб. При цьому, як зазначено в акті перевірки, її розпочато 10.03.2026 о 18:17 та завершено 20.03.2026 о 16:00, а тому, на переконання відповідача, встановленої законом тривалості перевірки не перевищено. Щодо встановлених під час перевірки порушень відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення пункту 1 статті 3 Закону України № 265/95-ВР у частині проведення розрахункової операції без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій на суму 1680,00 грн, пункту 5 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, а також пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині ненадання в повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Зокрема, відповідач стверджує, що 10.03.2026 о 17:26 у готелі «КАЗАНОК» адміністратором ОСОБА_2 отримано від посадових осіб контролюючого органу грошові кошти в сумі 1680,00 грн за замовлення проживання в номері готелю на одну добу, однак відповідну розрахункову операцію через ПРРО не проведено. Лише після пред`явлення працівниками контролюючого органу службових посвідчень, копії наказу та направлень на проведення перевірки адміністратором було сформовано фіскальний чек на зазначену суму о 17:41. Таким чином, відповідач вважає доведеним факт проведення розрахункової операції без застосування ПРРО. Крім того, відповідач зазначає, що на початку перевірки адміністратору готелю було вручено письмовий перелік документів, інформації та пояснень, які необхідно надати контролюючому органу, про що свідчить його особистий підпис. Однак відповідні документи ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі надані не були, чим, на думку відповідача, порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України. Також відповідач заперечує проти доводів позивача щодо неналежного повідомлення про розгляд заперечень на акт перевірки та зазначає, що на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено запрошення від 14.04.2026 № 28491/6/04-36-07-08-16 для участі в їх розгляді, призначеному на 22.04.2026 о 15:00. Стосовно доводів позивача про не надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначає, що примірники податкових повідомлень-рішень від 28.04.2026 №0229510708 та № 0229520708 направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення за поштовим ідентифікатором R491070027783. Водночас поштове відправлення повернуто до контролюючого органу 21.05.2026 у зв`язку з відсутністю особи за місцем знаходження. Крім того, відповідач стверджує, що зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені до Електронного кабінету позивача. З огляду на викладене відповідач вважає, що фактичну перевірку проведено за наявності передбачених законом підстав, встановлені порушення підтверджуються матеріалами перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
20.08.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та додатково наголошує на відсутності доказів направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до його Електронного кабінету. Крім того, позивач заперечує факт проведення контрольної розрахункової операції на суму 1680,00 грн, зазначаючи, що матеріали справи не містять належних доказів фактичної передачі грошових коштів посадовими особами контролюючого органу адміністратору готелю. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що відповідно до листа відповідача від 02.04.2026 № 67/ЗПІ/04-36-07-08-10 окреме фінансування контрольних розрахункових операцій не здійснювалося, готівкові кошти інспекторам під звіт не видавалися, видаткові касові ордери та авансові звіти не складалися. Водночас, в акті перевірки у пункті 2.2.19 зазначено, що фактична сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 0,00 грн, незважаючи на одночасне зазначення суми 1680,00 грн з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції. Також позивач наголошує на суперечливості відомостей щодо руху грошових коштів, оскільки у відзиві відповідач зазначає, що адміністратором готелю не було повернуто службовим особам контролюючого органу кошти в сумі 1680,00 грн, що, на думку позивача, не узгоджується з іншими матеріалами перевірки та не підтверджує належними доказами сам факт передачі таких коштів. Отже, позивач вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного проведення контрольної розрахункової операції на суму 1680,00 грн, а відомості, наведені в акті перевірки та відзиві, є суперечливими й не підтверджують обставин, покладених в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
26.08.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погоджується з доводами позивача щодо відсутності факту проведення контрольної розрахункової операції та передачі готівкових коштів у сумі 1680,00 грн. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач заперечує факт проведення ОСОБА_2 розрахункової операції як адміністратором готелю, а також факт передачі йому готівкових коштів. Водночас, на думку відповідача, такі доводи є необґрунтованими, оскільки фіскальний чек від 10.03.2026 №GipNHSe5oM4 на суму 1680,00 грн, сформований ОСОБА_2 , містить відомості про ФОП ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У зв`язку з цим відповідач ставить під сумнів твердження позивача про те, що ОСОБА_2 не був адміністратором готелю та не мав відношення до проведення розрахункових операцій. Крім того, відповідач наголошує, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки дотримано вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України. Зокрема, зазначає, що адміністратору готелю ОСОБА_2 було вручено належним чином оформлену та засвідчену копію наказу від 09.03.2026 № 1297-п про проведення фактичної перевірки, а також пред`явлено направлення на перевірку від 09.03.2026 № 1925 та № 1926, про що свідчать його особисті підписи у відповідних направленнях. Отже, відповідач вважає, що контролюючим органом дотримано встановлений порядок допуску до проведення фактичної перевірки, а доводи позивача щодо відсутності належного підтвердження проведення розрахункової операції та передачі грошових коштів не спростовують правомірності дій посадових осіб контролюючого органу та прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень.
26.08.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, необхідних для розгляду справи.
Ухвалою суду від 07.09.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено; зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів.
Копії відповідних документів долучено до матеріалів справи представником відповідача 18.09.2026 та 05.11.2026.
Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з наказом заступника начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Терханова Ф. від 09.03.2026 №1297-п «Про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 », з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись статтею 19-1, статтею 20, підпунктом 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ІІ, підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75, на підставі підпункту 80.2.3. пункту 80.2.2. статті 80 ПК України наказано провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Перевірку розпочато з 10.03.2023. Тривалість не більше 10 діб.
Період діяльності, який перевіряється: згідно зі статтею 102 ПК України.
09.03.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області видані направлення на перевірку №1925 та №1926.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області 10.03.2026 складено запит про надання копій додаткових документів у термін до 13.03.2026 за період з 10.03.2023 по дату закінчення фактичної перевірки.
За наслідком проведення фактичної перевірки, контролюючим органом ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт фактичної перевірки від 20.03.2026 №996/04/36/Ж5/07/08/РРО/ НОМЕР_1 у розділі 2.2.20 «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» зазначено таке:
«Проведення розрахункової операції без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій на суму 1680,00 грн. Розрахункову операцію проведено о 17:26. Після надання адміністратору готелю ОСОБА_2 особистих посвідчень, наказу та направлень на перевірку адміністратором о 17:41 проведено через ПРРО на суму 1680,00 грн.
Ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Перевіркою встановлено, що на момент перевірки 10.03.2026 відсутні трудові відносини між адміністратором готелю ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , який здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 10.03.2026 адміністратор готелю ОСОБА_2 у трудових відносинах ФОП ОСОБА_1 не перебував. Повідомлення про прийняття працівників на роботу до ДПС не подано.».
У висновках акту перевірки зазначено про порушення платником податків ОСОБА_1 :
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- пункту 85.2. статті 85 ПК України;
- статей 21, 22, 23, 24 Кодексу законів про працю України;
- пункту 5 розділу ІІІ Порядку реєстрації за застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016 №547.
Перевірку закінчено 20.03.2026 о 16:00.
09.04.2026 позивачем подано до контролюючого органу заперечення на акт перевірки.
На запити ОСОБА_1 від 27.03.2023 про отримання публічної інформації щодо надання копій документів, які стали підставою для призначення перевірки готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 та від 27.03.2026 щодо виділення з державного бюджету готівкових коштів для проведення контрольної розрахункової операції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 02.04.2026 №67/ЗПІ/04-36-07-08-10 повідомило, що фактична перевірка готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 проведена на підставі підпункту 80.2.3. пункту 80.2. статті 80 ПК України звернення покупця (споживача) оформленого відповідно до закону про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування згідно з наказом «Про проведення фактичної перевірки» №1927-п від 09.03.2026 та направлень на проведення фактичної перевірки №1925, №1926 від 09.03.2026. Звернення споживача, яке стало підставою для проведення перевірки, отримано ГУ ДПС у Дніпропетровській області 27.03.2026 (вх. ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 27.03.2026 №Д-83/ЕЗ). Запитувана інформація про третіх осіб може бути надана у разі надходження відповідної ухвали суду або за згодою осіб, безпосередньо яких вона стосується. Також повідомлено, що окремого та/або спеціального фінансування Державної податкової служби України для організації та проведення контрольних розрахункових операцій перед проведенням фактичних перевірок не здійснюється. Контрольні розрахункові операції з метою підтвердження фактів порушень законодавства і подальше повернення товарів, які є предметом таких розрахункових операцій, здійснюється відповідно до статей 20, 80 ПК України та статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Додатково повідомлено, що під час проведення контрольної розрахункової операції на суму 1680,00 грн за замовлення номеру у готелі на одну добу адміністратором готелю ОСОБА_2 не були повернуті службових (посадовим) особам контролюючого органу готівкові кошти в сумі 1680,00 грн. Також повідомлено, що з каси ГУ ДПС у Дніпропетровській області не здійснювалась видача під звіт готівкових коштів на господарські витрати та відрядження головним державним інспекторам ГУ ДПС у Дніпропетровській Єфіменку О.В. та Лисицькому В.О., видаткові касові ордери та авансові звіти в управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області не виписувались.
До вказаного листа контролюючим органом долучено копію звернення, на підставі якого проведено фактичну перевірку.
Зі змісту звернення вбачається, що третя особа повідомила контролюючий орган, що нею під час відпочинку у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ж були здійснені розрахунки за послуги проживання в готелі та гри в більярд, за замовлення продукції харчування (в т.ч. алкогольні напої) на загальну суму 3280 грн. Під час розрахунку із заявником, ані офіціантом, ані адміністратором, автору звернення не були пробиті та не видані фіскальні чеки. У зв`язку з викладеним, автор звернення просив провести перевірку готелю «КАЗАНОК» та повідомити його про результати засобами електронної пошти.
На відповідний запит ОСОБА_1 від 27.03.2023, ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 22.04.2026 №20851/6/04-36-07-08-16 повідомило, що контрольні розрахункові операції з метою підтвердження фактів порушень законодавства і подальше повернення товарів, які є предметом таких розрахункових операцій, здійснюються відповідно до статей 20, 80 ПК України та статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Перед початком фактичної перевірки 10.03.2026 об 17:26 годині в готелі «КАЗАНОК» за адресою: АДРЕСА_1 проведено контрольну розрахунків операцію із замовлення проживання у номері готелю на 1 добу на суму 1680,00 грн. Адміністратором готелю ОСОБА_2 при отриманні готівкових коштів в сумі 1680,00 грн не було проведено розрахункову операцію через програмний реєстратор розрахункових операцій. Після того, як працівники ГУ ДПС у Дніпропетровській області надали адміністратору готелю ОСОБА_2 особисті посвідчення, копію наказу фактичної перевірки Сербіна А.А. та направлення на перевірку, адміністратором ОСОБА_3 проведено через ПРРО суму 1680,00 грн (час операції 17:41). Таким чином, контрольну розрахункову операцію в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ОСОБА_1 на суму 1080,00 грн проведено без застосування ПРРО, чим порушено вимоги чинного законодавства. Копію наказу, на проведення фактичної перевірки №1297-п від 09.03.2026 вручено адміністратору готелю ОСОБА_2 , про що свідчить його особистий підпис в направленнях на перевірку. За результатами фактичної перевірки складено акт від 20.03.2026 №996/04/36/Ж5/07/08/PPO/2331100336), другий примірник якого направлено платнику податків засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
28.04.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0229510708, яким застосовано до позивача штрафні санкції за платежем «штрафні санкції за порушення про патентування, регулювання норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1680,00 грн.
У податковому повідомленні-рішенні вказано про встановлення порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої здійснено порушення: з 20.03.2023 до 20.03.2026. Заперечення, письмові пояснення та додаткові документи, що спростовують встановлені порушення не надавались.
28.04.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0229520708, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн у зв`язку з ненаданням платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої здійснено порушення: березень 2026.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями ПК України.
Згідно з положеннями пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1. статті 80 ПК України).
Відповідно до підпункту 80.2.3. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 ПК України).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Суд наголошує на тому, що наказ про проведення перевірки є ключовим документом на підставі якого контролюючий орган може приступити до проведення перевірки.
Суд зазначає, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.
У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.
З огляду на це вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненими позначеннями фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності.
У цій справі встановлено, що в наказі про проведення перевірки від 09.03.2026 №1297-п як об`єкт визначено «готель «КАЗАНОК», тобто використано комерційне найменування місця провадження господарської діяльності, яке саме по собі не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас, фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на якого й були складені документи за результатами перевірки.
Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах.
Суд наголошує, що належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.
Отже, значення наказу у процедурі податкового контролю полягає не лише у формальному оформленні рішення контролюючого органу, а у забезпеченні законності початку перевірки, визначеності її меж та гарантуванні прав платника податків. Недотримання вимог щодо індивідуалізації суб`єкта перевірки ставить під сумнів правомірність усієї процедури податкового контролю, що здійснювалася на підставі такого наказу.
Суд також враховує, що за змістом частини другої статті 19 Конституції України будь-яка реалізація владних управлінських функцій контролюючим органом повинна мати чітку нормативну підставу та здійснюватися у порядку, встановленому законом.
Оскільки наказ про проведення перевірки не забезпечував належної індивідуалізації платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, подальше здійснення перевірочних заходів стосовно фізичної особи підприємця ОСОБА_1 не відповідало вимогам законності, що є самостійним підтвердженням неправомірності спірних дій контролюючого органу.
За таких обставин, суд доходить висновку, що встановлені у справі порушення, допущені при оформленні та визначенні змісту наказу про проведення перевірки, є такими, що мають істотний характер, оскільки стосуються базової передумови здійснення податкового контролю - належної та індивідуалізованої правової підстави для його початку.
Невідповідність наказу вимогам ПК України щодо визначення конкретного платника податків, щодо якого має проводитись перевірки, свідчить про порушення процедури призначення перевірки, що є визначальною стадією податкового контролю. У такому випадку сам наказ не може розглядатися як належна та законна підстава для проведення перевірки.
Суд виходить з того, що протиправність наказу про проведення перевірки має наслідком незаконність усіх дій контролюючого органу, вчинених на його виконання, а також результатів такої перевірки, оформлених відповідними актами та прийнятими на їх підставі рішеннями. За відсутності в наказі чіткого визначення платника податків, який підлягає перевірці, сам процес її здійснення не породжує правомірних юридичних наслідків.
У зв`язку з цим усі інші доводи сторін, у тому числі щодо правомірності встановлених під час перевірки обставин, оцінки доказів та застосування норм матеріального права, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки вони стосуються наслідків перевірки, яка проведена з істотним порушенням процедури її призначення.
Таким чином, встановлена протиправність наказу про проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність результатів перевірки, що унеможливлює їх збереження в правовому полі незалежно від інших доводів учасників справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/26084/24.
Отже, у цій справі судом встановлено, що в наказі про проведення перевірки зазначено найменування готелю «КАЗАНОК» та адресу місця провадження господарської діяльності. Водночас, у наказі не зазначено прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи платника податків, діяльність якої підлягала перевірці.
При цьому, пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що наказ про проведення перевірки повинен містити, зокрема, реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податків, який перевіряється), перевірка якого проводиться.
У разі визначення суб`єктом перевірки фізичної особи платника податків закон прямо передбачає необхідність зазначення її прізвища, імені та по-батькові. Саме по собі зазначення комерційного найменування готелю та адреси місця провадження діяльності не дає змоги ототожнити таку фізичну особу з конкретним платником податків.
Таким чином, суд доходить висновку, що наказ про проведення перевірки не містить обов`язкових відомостей, які дають змогу ідентифікувати фізичну особу платника податків, щодо якої призначено перевірку, що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України.
За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не дотримано встановленого законом порядку призначення перевірки, а отже, її результати не можуть вважатися правомірними та слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, з огляду на встановлене порушення процедури призначення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.09.2022 у справі №1340/3590/18 (пункт 37), установивши порушення процедури чи підстав проведення податкової, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою для ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів.
За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.03.2026 №1297-п «Про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у готелі «КАЗАНОК» за адресою: АДРЕСА_1 », що, своєю чергою, зумовлює протиправність її результатів та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.04.2026 №0229510708, від 28.04.2026 № 0229520708 є протиправними та підлягають скасуванню.
Також, позивачем заявлено клопотання, в якому позивач просить:
- не брати до уваги подані відповідачем 17.09.2026 копії електронних доказів (зображення екрана та файл «відповідь заявнику.pdf») як докази часу створення та надіслання документів у зв`язку з обґрунтованим сумнівом у їх достовірності та ненаданням оригіналів (ст. 94, ч. 5 ст. 99 КАС України).;
- визнати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 такою, що не виконана відповідачем;
- витребувати від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: журнал (лог) подій системи електронного документообігу щодо реєстраційно контрольної картки звернення № Д-83/ЕЗ із датою, часом кожної події та ідентифікаторами користувачів; електронне повідомлення, яким надійшло звернення, зі службовими (технічними) заголовками; витяг із журналу реєстрації звернень громадян за 2026 рік у частині звернень з порядковими номерами з 80 по 86 незалежно від літерного індексу із зазначенням дат їх реєстрації; файл відповіді, який фактично надіслано заявникові, у первісному вигляді з накладеним на нього кваліфікованим електронним підписом або електронною печаткою установи, якщо такі накладалися; реєстрацію вихідного документа, запис про надіслання та підтвердження доставки, встановивши строк подання та попередивши про наслідки невиконання;
- у разі неподання відповідачем витребуваних доказів застосувати наслідки, передбачені ст. 80 КАС України, визнавши встановленою обставину відсутності передбаченої пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки, та вирішити питання про накладення на відповідача штрафу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 149 КАС України;
- постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо дій посадових осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та направити її прокурору або органу досудового розслідування для перевірки наявності ознак кримінальних правопорушень, а саме: призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 і складення за її результатами акта та податкових повідомлень-рішень на підставі документа, який не відповідав вимогам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», підлягав поверненню заявникові та надійшов не від особи, названої в ньому заявником, а від особи, яка перебуває з позивачем у судовому конфлікті, за ознаками ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України; подання 17.09.2026 до суду матеріалів з ознаками втручання в системний час комп`ютера та у формі, що унеможливлює перевірку часу їх виготовлення, за ознаками ч. 1 ст. 384 Кримінального кодексу України.
З приводу заявленого клопотання суд зазначає, що під час розгляду цієї справи судом встановлено протиправність наказу про проведення фактичної перевірки від 09.03.2026 №1297-п, що зумовлює протиправність її результатів та є самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
При цьому, суд не переходив до оцінки інших обставин, пов`язаних із призначенням та проведенням перевірки, зокрема щодо змісту звернення, яке слугувало підставою для її призначення, відповідності такого звернення вимогам законодавства та наявності передбачених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення перевірки.
Отже, обставини, для з`ясування яких позивач просив витребувати додаткові докази, не мають визначального значення для вирішення цього спору з огляду на встановлене судом самостійне процедурне порушення, яке вже є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд не вбачає необхідності у наданні оцінки достовірності поданих відповідачем 17.09.2026 електронних доказів та встановленні факту виконання ухвали суду від 07.09.2026, оскільки відповідні питання не впливають на вирішення спору по суті.
Так само суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наведені позивачем доводи стосуються обставин, які суд не досліджував і яким не надавав правової оцінки, а матеріали справи не містять встановлених судом обставин, які б свідчили про наявність підстав для реагування в порядку цієї статті.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2662,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №9В64-РЕ0С-Х846-7Т7Н від 27.072026.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікованої картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; реєстраційний ідентифікаційний код ВП в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.04.2026 №0229510708 та від 28.04.2026 №0229520708.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на сплату сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар
Судове рішення № 141312109, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/22511/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: