Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/33441/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
16.10.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (далі - позивач) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, в якому позивач просить:
- скасувати постанову старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Віталія Матусевича, буд. 41, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50065, Код ЄДРПОУ 34545897) Піхай Ірини Володимирівни, від 06.10.2026 року у виконавчому провадженні ВП №82087993, про стягнення з Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (вул. Шиферна, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50041, код ЄДРПОУ 08562915, тел. (098)463-25-58, E-mail: vk80@dp.kvs.gov.ua) виконавчого збору у розмірі: 34588,00 (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням від 05 грудня 2025 року у справі № 160/31826/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов`язав Державну установу Криворізька виправна колонія (№80) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум. Старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Іриною Володимирівною постановою від 06.09.2026 року було відкрито виконавче провадження ВП № 82087993. 06.10.2026 державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 82087993 була винесена постанова про стягнення з Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Позивач не погоджується із постановою про стягнення виконавчого збору, і зазначає, що спір, який був розглянутий судом у справі № 160/31826/25 є майновим і виконавчий збір має бути визначений від суми, яка буде визначена в процесі виконання судового рішення. Проте, згідно з оскаржуваною постановою виконавцем був визначений виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, як за примусове виконання рішення немайнового характеру, що, на думку позивача є протиправним. Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування спірної постанови.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2026 відкрито провадження в адміністративний справі №160/33441/26 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (у письмовому провадженні) з 06.11.2026 року, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою витребувано у Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 882087993, а також відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.
Відповідач станом на 09.11.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі № 160/31826/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька виправна колонія(№80)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць;
- зобов`язано Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум;
- в решті позовних вимог відмовлено.
06.10.2026 старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Іриною Володимирівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 82087993 з примусового виконання виконавчого листа № 160/31826/25, виданого 15.01.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум; стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 34588 грн.
Також 06.10.2026 старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Іриною Володимирівною прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у виконавчому провадженні № 82087993 Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» у розмірі 34588,00 грн.
Позивач вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404 VIII "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до приписів частин першої, третьої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі № 580/11774/23 наведено такі висновки:
..34. З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, висновується, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.
35. У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
36. В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
37. Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 640/26475/21...
Тобто, порядок вирішення питання щодо стягнення виконавчого збору залежить від фактичних умов:
- стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, і в такому випадку виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору (статті 26, 27 Закону № 1404-VІІІ);
- стягнення виконавчого збору пов`язано з поверненням виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках (статті 40 Закону № 1404-VІІІ).
У справі, що розглядається, постанову про стягнення виконавчого збору прийнято одночасно з відкриттям виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Частиною п`ятою статті 27 Закону визначено випадки, в яких виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
В межах спірних правовідносин не встановлено умов і підстав, коли виконавчий збір не стягується.
Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Зазначений висновок в повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20, від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 та інших.
Таким чином, виконавче провадження № 82087993 відкрито з метою примусового виконання виконавчого документа, виданого судом, тому обов`язком державного виконавця було прийняття постанови про стягнення виконавчого збору прийнято одночасно з відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог статей 26, 27 Закону № 1404-VІІІ.
Разом з тим, суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є визначення розміру виконавчого збору.
Так, відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно із частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Мінімальна заробітна плата у 2026 році визначена Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 8647 грн.
Оскаржуваною постановою стягнуто з боржника юридичної особи виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн за виконання рішення немайнового характеру (8647,00 * 4).
Суд зазначає, що предметом оскарження у справі № 160/31826/25 є дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Правова природа такого спору полягає у захисті права на належне врядування та законність процедури, що виключає можливість цінової оцінки позову в розумінні КАС України.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 400/7965/24, від 29 січня 2026 року у справі № 260/6923/24.
Сам по собі факт того, що результатом виконання судового рішення з перерахунку грошового забезпечення у майбутньому може бути виплата грошових коштів, не є достатньою підставою для віднесення відповідної позовної вимоги до майнових. Визначальним є предмет судового контролю та характер порушеного права. Інший підхід призводив би до формального розширення категорії майнових спорів та створення непропорційних процесуальних бар`єрів для доступу до суду у соціальних спорах.
Суд зауважує, що ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/31826/25 не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період.
Тому такий спір має усі ознаки немайнового.
Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ні державному виконавцю.
Відповідно, невизначеність суми на момент відкриття провадження виключає можливість застосування норми про 10% і зобов`язує виконати вимогу закону щодо фіксованого збору в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Щодо посилань позивача на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 року у справі № 907/9/17, від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, Верховним Судом у постановах віл 14.09.2022 у справі № 280/9443/21, від 02.04.2025 у справі № 380/9176/24, суд зазначає, що наведені висновки не є релевантними щодо справи, яка розглядається, оскільки стосувалися інших предметів спору і не предметом розгляду не було визначення майнового чи немайнового характеру в контексті саме виконавчого провадження.
Суд зауважує, що для цілей виконавчого провадження майновий чи немайновий характер судового рішення визначається виключно за змістом його резолютивної частини, а не за кінцевою метою правовідносин. Якщо суд не присудив до стягнення конкретні кошти, державний виконавець не має можливості обчислити 10% виконавчого збору від суми, яка в майбутньому буде нарахована боржником на виконання судового рішення.
Такі висновки суду в повній мірі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17.
З урахуванням наведеного, судом не було встановлено протиправність прийняття спірної постанови від 06.10.2026 року у ВП №82087993, а отже відсутні підстави для її скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача щодо протиправності спірної постанови, а тому дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
У відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (50041, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Шиферна, буд. 3, код ЄДРПОУ 08562915) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (50065, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 41, код ЄДРПОУ 34545897) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя Н.Є. Сліпець
Судове рішення № 141312044, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/33441/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: