Ухвала суду № 141309549, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/23643/26

провадження № 4-с/753/131/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гуртового К.Д., представника скаржника - адвоката Слизченко В.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України, на постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Слизченко В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кунців Ірини Романівни від 10 вересня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

- скасувати постанову головного державного виконавця Кунців Ірини Романівни від 10 вересня 2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 294,00 грн.

- скасувати постанову головного державного виконавця Кунців Ірини Романівни від 10 вересня 2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,00 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2026 року вказану скаргу передано на розгляд судді Яусику О.В.

Розгляд скарги призначено на 05 листопада 2026 року.

У судове засідання стягувач та заінтересована особа не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, розглянув скаргу без їх участі.

Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України 05 листопада 2026 року подав клопотання, у якому просив надати копію скарги щодо неправомірного стягнення виконавчого збору у ВП № НОМЕР_2.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки копія скарги відповідно до вимог статей 43, 448 ЦПК України надіслана скаржником Бориславському відділу державної виконавчої служби шляхом надсилання до електронного кабінету учасника справи та отримана Відділом 16 вересня 2026 року. Крім цього суд зауважує, що предметом скарги, яка розглядається у цій справі є правомірність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та подальших ухвалених рішень, не питання правомірності стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що 10 вересня 2026 року головним державним виконавцем Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кунців Іриною Романівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, у якому ОСОБА_1 визначено боржником, а ОСОБА_2 - стягувачем. Постановою про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Водночас у постанові не визначено, яку саме частину затвердженої судом мирової угоди не виконано ОСОБА_1 , який конкретно передбачений виконавчим документом обов`язок підлягає примусовому виконанню саме нею та які конкретні дії вона повинна вчинити на виконання вимог державного виконавця.

Одночасно, 10 вересня 2026 року, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17294,00 грн, а також постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,00 грн.

ОСОБА_1 вважає оскаржувані постанови такими, що порушують її права та законні інтереси, оскільки виконавче провадження відкрито без належного визначення конкретного обов`язку, який підлягав би примусовому виконанню саме ОСОБА_1 , без урахування взаємного характеру прав та обов`язків сторін, установлених затвердженою судом мировою угодою, та без належного співвіднесення наведених стягувачем обставин зі змістом виконавчого документа.

Також скаржник вважає, що оскаржуваною постановою про відкриття виконавчого провадження на ОСОБА_1 фактично покладено обов`язок протягом 10 робочих днів виконати в цілому судове рішення, яке містить комплекс взаємних, триваючих та періодично виконуваних прав і обов`язків обох батьків, частина яких підлягає виконанню протягом невизначеного майбутнього періоду, а частина покладається безпосередньо на ОСОБА_2 .

За наведених обставин скаржник наполягає на відсутності належних правових підстав для здійснення примусового виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 у тому обсязі та у спосіб, які визначені державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Судом встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року у справі №753/17031/25 затверджено мирову угоду між сторонами, якою, зокрема, постійним місцем проживання дитини визначено місце проживання матері ОСОБА_1 . Одночасно сторони погодили, що батько ОСОБА_2 має рівне з матір`ю право та обов`язок брати участь у вихованні дитини на умовах, визначених мировою угодою.

Так, пунктом 2 мирової угоди сторони встановили повторюваний 14-денний цикл перебування дитини з кожним із батьків за формулою 3/4/4/3, а також визначили порядок і час передачі дитини.

Отже, затверджений судом порядок передбачає почергове виникнення відповідних прав та обов`язків у кожного з батьків залежно від конкретного дня установленого графіка.

Пунктом 4 мирової угоди сторони врегулювали проведення дня народження дитини, Різдва, Нового року, Великодня, Дня знань та інших значущих свят. У разі відсутності попередньої домовленості сторін у парні роки відповідний день розподіляється таким чином: з 10:00 до 15:00 дитина перебуває з матір`ю, після чого - з батьком до 20:00. У непарні роки встановлено зворотний порядок.

Як передбачено статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

08 вересня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області із заявою про примусове виконання вказаної вище ухвали суду, у якій вказав про порушення ОСОБА_1 обов`язків, передбачених пунктом 4 мирової угоди та зазначив, що ОСОБА_1 не надала можливості хоч якось провести день 01 вересня з сином та не компенсувала цей день, допустила присутність своїх батьків на святі без погодження зі стягувачем.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якщо резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що відповідний обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною шостою статті 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

10 вересня 2026 року головним державним виконавцем Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кунців Іриною Романівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, у якому ОСОБА_1 визначено боржником, а ОСОБА_2 - стягувачем.

Вказаною постановою ОСОБА_1 зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та відображено повністю зміст затвердженої судом мирової угоди.

Постанова не містить конкретного передбаченого виконавчим документом обов`язку, який підлягає примусовому виконанню та які конкретні дії ОСОБА_1 повинна вчинити на виконання постанови державного виконавця.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 слідує, що він був присутній у закладі освіти 01 вересня та фактично спілкувався із сином, що очевидно свідчить про відсутність порушення ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого пунктом 4 мирової угоди. Інша частина заяви ОСОБА_2 стосується відвідування закладу освіти бабусею і дідусем без погодження із стягувачем, водночас вказана заява не містить посилання, який саме обов`язок (пункт мирової угоди) порушено ОСОБА_1 їх участю у відвідуванні Дня знань дитиною.

Матеріали справи свідчать, що 10 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала державному виконавцю письмові пояснення щодо обставин, викладених у заяві ОСОБА_2 .

Як свідчить зміст ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, мирова угода встановлює якогось єдиного обов`язку ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , натомість містить виклад взаємних прав та обов`язків обох батьків, які виконуються періодично та виникають залежно від установленого графіка, конкретного дня, обставин, а виконання умов мирової угоди визначено обов`язковим для обох сторін.

Частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено спеціальний порядок для рішень про встановлення побачення з дитиною: у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначає про необхідність виконання рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному судовим рішенням.

Відповідно до статті 64-1 Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною саме в порядку, визначеному рішенням. Перевірка його виконання здійснюється державним виконавцем у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина друга цієї статті).

Відкривши виконавче провадження за вказаною мировою угодою, державний виконавець не зазначив, яка саме частина судового рішення підлягає примусовому виконанню ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , обмежившись загальною вказівкою про необхідність виконання ОСОБА_1 рішення суду протягом 10 робочих днів. На думку суду таке формулювання у постанові про відкриття виконавчого провадження унеможливлює встановлення конкретного обов`язку, який має виконати ОСОБА_1 , не визначає якою дією має бути забезпечене його виконання та за яким критерієм державний виконавець надалі визначатиме факт виконання чи невиконання рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена за відсутності порушення ОСОБА_1 умов мирової угоди, не відповідає змісту виконавчого документа та вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд вважає, що за відсутності належних правових підстав для здійснення примусового виконання судового рішення ОСОБА_1 у тому обсязі та у спосіб, які визначені постановою про відкриття виконавчого провадження, відсутні і правові підстави для покладення на неї майнових наслідків у вигляді стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження як похідних, а тому відповідні постанови також підлягають скасуванню.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність виконавця розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, передбаченими ст. 450 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)..

Керуючись статтями 258 - 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України, на постанови державного виконавця задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кунців Ірини Романівни від 10 вересня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Скасувати постанову головного державного виконавця Кунців Ірини Романівни від 10 вересня 2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 17 294,00 грн.

Скасувати постанову головного державного виконавця Кунців Ірини Романівни від 10 вересня 2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,00 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 09 листопада 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК