Рішення № 141308141, 29.10.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 202/10133/25

Провадження № 2/191/915/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.11.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 08.11.2024-100002616.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредиту у розмірі 9500,00 грн. строком на 140 днів (до 30.03.2025) з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, комісією у розмірі 20% від суми кредиту та становить 1900,00 грн. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу-інтернет-еквайрингу.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 29450,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9500,00 грн., по процентам в розмірі 13300,00 грн., комісії в розмірі 1900,00 грн. та неустойки в розмірі 4750,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 08.11.2024-100002616 від 11.11.2024 року у розмірі 29450,00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві зазначив можливість розгляду справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

11.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 08.11.2024-100002616, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9500 грн. строком на 140 днів (до 30.03.2025) з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, комісією у розмірі 20% від суми кредиту та становить 1900,00 грн. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу-інтернет-еквайрингу.

Електронний кредитний договір укладено у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно довідки №333-0610 від 06.10.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР», ОСОБА_1 11.11.2024 отримав грошові кошти у розмірі 9500,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 562995896.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 08.11.2024-100002616 від 11.11.2024 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.03.2025 становить 29450,00 грн., яка складається з наступного: заборгованості по тілу кредиту 9500,00 грн.; проценти 13300,00 грн.; комісія 1900,00 грн.; неустойка 4750,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 11.11.2024 року по 30.03.2025 року, в межах строку кредитування.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору 08.11.2024-100002616 від 11.11.2024 року із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з їх умовами та правилами надання позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

Факт отримання грошових коштів від ТОВ «Споживчий центр» відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору 08.11.2024-100002616 від 11.11.2024 року, розмір заборгованості підтверджений документально, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентам підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення неустойки суд враховує наступне.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України№ 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до п. 13 вказаного кредитного договору внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідно до копії довідки-розрахунку відповідач має заборгованість у розмірі 4750,00 грн. по неустойці.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача неустойки оскільки вона нарахована в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягає списанню.

Щодо наявності заборгованості відповідача за комісією слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що нарахована комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу-інтернет-еквайрингу.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "По споживче кредитування".

За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що оскільки відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, пункти про нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставним та вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Можливість самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на нікчемність умов спірного договору в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником та простроченої комісії), відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01 лютого 2023 року справа № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

Таким чином, позивачу в стягненні комісії в сумі 1900,00 грн. слід відмовити.

Так, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: на 77,42 % (розрахунок 22800 грн. (задоволена частинна вимог): 29450,00 грн. (ціна позову)) х 100.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1875,42 грн. (2 422,40 х 77,42 %):100=1875,42 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , року народження, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ - 37356833) заборгованість за Кредитним договором №08.11.2024-100002616 від 11.11.2024 року, у розмірі 22800 (двадцять дві тисячі вісімсот) грн. 08 коп. яка складається з наступного: заборгованості по тілу кредиту 9500,00 грн.; проценти 13300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , року народження, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ - 37356833) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн. 42 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Твердохліб