Рішення № 141308121, 28.10.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4958/26

Провадження № 2/191/2374/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Силкіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кульбашного І.О., звернулася до суду із цивільним позовом до Синельниківської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом, а саме просила визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж-Г, загальною площею 19,8 кв.м., площею забудови 24,0 кв.м. та погріб-пг, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 .

За своє життя, а саме в 1991 році, ОСОБА_2 , побудувала гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 без дозвільних документів, після чого рішенням виконкому Синельниківської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17.02.1994 року № 48 ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , було узаконене самовільне будівництво на АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та гаражу - Г, загальною площею 19,8 кв. метри, площею забудови 24,0 кв. метри та погребу - пг,, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.04.2019 року, зареєстрованому в реєстрі за № 188; випискою із рішення виконкому Синельниківської ради народних депутатів про узаконення будівництва гаражу № НОМЕР_1 від 17.02.1994 року; довідкою КП «Самарівське МБТІ» від 11.04.2025 року за № 285; Ідентифікатором об`єкта будівництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Витягом з реєстру будівельної діяльності, реєстраційний номер Т101: НОМЕР_3 ; Технічним паспортом.

Зазначає, що згідно ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 був її чоловік ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і дочка - ОСОБА_1 . Батько позивача, ОСОБА_3 , на час смерті жінки проживав окремо, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади про зареєстрованих у житловому приміщенні від 16.04.2025 року, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавав, тому вважається таким, що не прийняв спадщину.

Позивачка зазначає, що на час смерті матері проживала разом з нею, що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади про зареєстрованих у житловому приміщенні від 16.04.2025 року; в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.

19.04.2019 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.04.2019 року, відповідно до якого стала власницею 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.04.2025 року позивачка звернулася із заявою до Першої Синельниківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить її матері ОСОБА_2 , але державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Монич Н.Д. їй було відмовлено на підставі того, що вона не надала правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на гараж.

Позивачка посилається на правові приписи статей 182, 392, 1268, 1296 ЦК України, а також на ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації, виходячи зі змісту якого право власності на збудоване до набрання чинності цим Законом (до 03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зазначає, що до 05.08.1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою КМ України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Виходячи з цього, під час життя ОСОБА_2 не оформила право власності на вищевказаний гараж оскільке чинне законодавство на час будівництва гаражу не передбачало обов`язку вводити його в експлуатацію та оформляти право власності на гараж.

Разом з тим, відповідно довідки КП «Самарівське МБТІ» від 11.04.2025 року за № 285 гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 все ж було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення № 48 Синельниківської міської ради від 17.02.1994 року, про що зроблено запис в БТІ в реєстрову книгу 1 за № 219.

Також посилається на п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, згідно якого не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року. Таким чином будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проведене в 1991 році, узаконене компетентними органами, на даний гараж виготовлено технічний паспорт, а чине на той час законодавство не вимагало обов`язкової реєстрації нерухомого майна та оформлення на нього права власності.

Вказаний об`єкт нерухомості не порушує прав інших осіб, тому позивач просить визнати за нею право власності на гараж і погріб в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі, підготовче судове засідання призначене на 23.09.2026, о 10-00 год.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кульбашний І.О. надав суду письмову заяву, в якій просив суд підготовче засідання провести без його участі та призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача Ковтун А.О. надала через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позову не заперечує.

Ухвалою суду від 23.09.2026 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду о 16 год. 00 хв. 28 жовтня 2026 року.

В судове засідання сторони не з`явилися; про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Кульбашний І.О. надав суду письмову заяву, в якій просив суд підготовче засідання провести без його участі та призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача Ковтун А.О. надала через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позову не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, встановивши всі фактичні обставини у справі, дослідивши надані письмові докази, оцінивши їх в сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься копія виписки із рішення № 48 виконкому Синельниківської міської Ради народних депутатів від 17.02.1994 року «Про узаконення самочинного будівництва житлових будинків, літніх кухонь, гаражів, добудов житлових будинків, приміщень для зберігання господарського інвентаря і твердого палива, переобладнання, капітального ремонту житлових будинків», з якого вбачається, що, керуючись рішенням Дніпропетровського облвиконкому №6/23 339 від 14 липня 1977 року, виконком міської Ради народних депутатів вирішив узаконити громадянці ОСОБА_2 самочинне будівництво гаража розміром 4,00 на 6,00 кв.м. по АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 .

Як вбачається з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої на запит суду, 03.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом; згідно інформації із Спадкового реєстру заповіти, спадкові договори відсутні, інші спадкоємці першої черги спадкування за законом окрім позивачки відсутні.

Отже, судом встановлено, що позивачка є єдиної спадкоємицею першої черги за законом після смерті своєї матері і прийняла спадщину.

19.04.2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з 1/3 частки квартири за АДРЕСА_4 та належить померлій на підставі свідоцтва про право власності, на житло /б/н/ від 16 грудня 1997 року виданого Синельниківською міською радою Дніпропетровської області та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області, 06.02.1998 року в реєстрову книгу №107/1036.

Разом з тим, 15.04.2025 року державний нотаріус Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Монич Н.Д. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що не надані правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

07.04.2025 року КП «Самарівське МБТІ» ДОР» виготовлений технічний паспорт на гараж і погріб.

Довідкою КП «Самарівське МБТІ» ДОР» від 11.04.2025 року № 285 підтверджується, що гараж розташований за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано: за ОСОБА_2 на підставі рішення № 48 Синельниківської міської ради від 17.02.1994 року, що зроблено запис в БТІ в реєстрову книгу за № 219. Також зазначається, що в цілому на земельній ділянці розташовані: Г гараж (1991 р/з, шлакоблок, загальною площею 19,8 кв.м., площею забудови 24,0 кв.м.); пг погріб (1991 р/3, бетон).

У довідці також зазначено, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки та господарські будівлі (далі об`єкти нерухомого майна), які побудовані до 05 серпня 1992 року не потребують прийняття в експлуатацію.

Також наданий ідентифікатор об`єкта будівництва, реєстраційний номер 01.3550052.4832618.20250407.30.0000.21.

Як вбачається з Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Реєстраційний номер документу: T101:5619-7062-7215-4812, статус документа: Діючий) заінвентаризований гараж, який є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК України).

Отже, в розумінні статті 1218 ЦК України вказаний гараж є також спадковим майном позивачки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд встановив, що гараж не є самочинним чи самовільним будівництвом, його збудовано у 1991 році померлою ОСОБА_2 , тому в неї виникло право власності на нього до 1992 року.

Оскільки після смерті матері спадщину в установленому законом порядку прийняла її рідна донька як спадкоємиця першої черги за законом, вважається, що вона успадкувала, окрім іншого майна, також і гараж, і погріб (як частину цього нерухомого майна), не дивлячись на те, що на нього не було правовстановлюючих документів.

Питання набуття прав власності на гараж було врегульовано чинним на момент завершення його будівництва, тобто до 1992 року, Законом України «Про власність» та ЦК УРСР, нормами яких і передбачалось, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). За законодавством виникнення прав власності на новостворене майно, побудоване до 1992 року, не пов`язувалось ні з моментом введення цього майна в експлуатацію, ні з проведенням державної реєстрації прав на нього. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення. До 05 серпня 1992 року законодавство не передбачало процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою КМ України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року №8.4-35//18/1).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Враховуючи викладене, те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, доведені належними та достатніми доказами, не заперечуються відповідачем, вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1218,1261,1268,1296,1270 ЦК України, ст. ст. 12,13,78-81,258-263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж-Г, загальною площею 19,8 кв.м., площею забудови 24,0 кв.м. та погріб-пг, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06 листопада 2026 року.

Суддя О. В. Чорна