Рішення № 141308110, 28.10.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/27/26

Провадження № 2/191/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 року до суду звернувся представник позивача із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором в розмірі 197875,84 грн., судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

20.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5101285, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 15000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін. 29.11.2021 року було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5101285. 10.03.2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5101285. 18.02.2025 року було укладено договір № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5101285. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5101285.

Крім того, 30.07.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2846585, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 8400,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики. 29.12.2021 року було укладено договір № 29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2846585. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2846585. 18.02.2025 року було укладено договір № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2846585. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2846585.

Також 11.02.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1762611, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 15000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики. 30.12.2021 року було укладено договір № 30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1762611. 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1762611. 18.02.2025 року було укладено договір № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1762611. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 1762611.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс»:

- за договором про споживчий кредит № 5101285 від 20.08.2021 року у розмірі 119850,00 грн.,

- за договором позики №2846585 від 30.07.2021 року у розмірі 30808,68 грн.;

- за договором позики №1762611 від 11.02.2021 року у розмірі 47217,16 грн., які позивач просить стягнути із відповідача на свою користь, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

09.02.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання зазначила, що приєднані до матеріалів справи кредитні договори не містять підписів сторін договору. Доказів укладення таких договорів позивачем не надано. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 20.08.2021 року № 5101285, від 30.07.2021 року №2846585, від 11.02.2021 року № 1762611, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Позивачем до позовної заяви долучено лист від платіжних систем. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів використання відповідачем картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач використовує картковий номер, який неповно зазначений у наведених вище листах. Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів. Розрахунок же заборгованості є відображенням міркувань позивача, відповідачем не визнається в повному обсязі, та не відповідає вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним та допустимим доказом отримання відповідачем коштів та наявності будь-якої заборгованості взагалі. Наявність боргу у відповідача мають бути доведені позивачем належними та допустимими доказами. Позивач не надав суду доказів порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду. Доказування на припущеннях не допускається. Подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші дані. Щодо витрат позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнере» про стягнення заборгованості.

Крім того, від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначили, що враховуючи правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронні кредитні договори, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладених договорів. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

З 02.04.2026 року до 06.07.2026 року була призупинена робота Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через атаку ворожих безпілотних літальних апаратів та пошкодження приміщення суду.

У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з`явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження, надала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1762611 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 15000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики. Даним договором було визначено, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною фіксованою процентною ставкою 1,99% в день, яка діє протягом строку договору. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, становить 2,70% в день.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 01.04.2026 року про перерахування суми 15000,00 грн. на карту № НОМЕР_3 отримувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Крім того, 30.07.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №2846585, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням договору. Відповідно до умов договору сума позики: 8400,00 грн.; строк позики: 30 днів; середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,09450 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики; середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

28.08.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики №2846585, відповідно до якої сторони погодили: продовжити строк позики на 30 днів до 27.09.2021 року; залишок заборгованості за сумою позики 8400,00 грн.; розмір процентів середньоденний, базовий 1,99000%.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору позики.

Також 20.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5101285, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк 30 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 15000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 2850,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово, та проценти за користування кредитом у розмірі 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 01.04.2026 року про перерахування суми 15000,00 грн. на карту № НОМЕР_3 отримувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У справі встановлено, що для підписання кредитних договорів ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони уклали кредитні договори.

Отже, підписавши кредитні договори відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредитів до вільно обраних нею фінансових установ та отримавши від останніх всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

30.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу №30-12/2021, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1762611.

29.12.2021 року між ТОВ «Маніфою» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу №29/12-2021, відповідно до умов якого, ТОВ «Маніфою» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2846585.

29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу №29-11-102, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5101285.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (фактор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1762611 та кредитним договором №2846585.

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (фактор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт капітал» передає ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5101285.

18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (фактор) укладено Договір №18-02/25 відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ «Коллект Центр» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1762611, кредитним договором №2846585 та кредитним договором №5101285.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору №18-02/25 відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 :

- за кредитним договором №5101285 в сумі 137100,00 грн.;

- за кредитним договором №2846585 в сумі 30808,68 грн.;

- за кредитним договором №1762611 в сумі 47217,16 грн.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.

Так, відповідно до умов договору позики №1762611 від 11.02.2021 року, строк, на який надається позика, складає 30 днів; базова (фіксована) процентна ставка складає 1,99%, знижена процентна ставка 0,49%, процентна ставка за понадстрокове користування 2,70%.

Відповідно до умов договору позики №2846585 від 30.07.2021 року, строк, на який надається позика, складає 30 днів; базова (фіксована) процентна ставка складає 1,99000%, процентна ставка акційна, фіксована 1,09450%.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит №5101285 від 20.08.2021 року, строк, на який надається кредит, складає 30 днів; процентна ставка складає 2,00%, стандартна (базова) процентна ставка 5,00%.

Водночас, договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Тож тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленого у постанові від 07 вересня 2026року, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитних договорів щодо строку на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість за кредитними договорами не була погашена у строк, встановлений договорами, то суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість, утворена в результаті невиконання умов:

- договору позики №1762611 від 11.02.2021 року в розмірі 17205,00 грн., яка складається з наступного: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2205,00 грн. - заборгованість по процентам (по 0,49 % в день за 30 днів від 15000 грн.);

- договору позики №2846585 від 30.07.2021 року в розмірі 13414,80 грн., яка складається з наступного: 8400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5014,80 грн. - заборгованість по процентам (як визначено у графіку нарахування відсотків, погодженому сторонами);

- договору про споживчий кредит №5101285 від 20.08.2021 року в розмірі 26850,00 грн., яка складається з наступного: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9000,00 грн. - заборгованість по процентам (по 2 % в день за 30 днів від 15000 грн.), 2850,00 грн. заборгованості за комісіями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі.

Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на правову допомогу копії договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс лист АО «Лігал Асісстанс», заявки на надання юридичної допомоги №1770 від 03.11.2025 року, Витягу з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.

Договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року підтверджено, що він укладений між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» про надання правової допомоги, з визначенням у ньому розмірів оплати та порядку розрахунків.

Відповідно до Витягу з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг, які були сплачені позивачем адвокату, становить 25000,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу в цій справі становлять 25000,00 грн., що підтверджується копіями договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс листа АО «Лігал Асісстанс», заявки на надання юридичної допомоги №1770 від 03.11.2025 року, Витягу з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, та які підлягають стягненню з відповідача, як судові витрати по цій цивільній справі.

Позивачем на виконання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України було надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості були задоволені частково, на підставі ст.141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу у сумі 7963,35 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) заборгованість за договором позики №1762611 від 11.02.2021 року, за договором позики №2846585 від 30.07.2021 року та за договором про споживчий кредит №5101285 від 20.08.2021 року у загальному розмірі 57469,80 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 7963,35 грн., а всього 65433 (шістдесят п`ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 15 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.11.2026 року.

Суддя О.І. Окладнікова