Рішення № 141307765, 29.10.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4897/26

Провадження № 2/191/2341/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Форощука О.В.

за участю секретаря - Рибак М.П.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради про визнання права власності на квартиру з господарськими будівлями і спорудами,-

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_1 інтереси якого, представляє ОСОБА_2 з позовною заявою до Синельниківської міської ради про визнання права власності на квартиру з господарськими будівлями і спорудами.

В обґрунтування вимог зазначив, що рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 267 від 20.09.2007 року «Про оформлення права власності і обмін правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що належать фізичним та юридичним особам м. Синельникове», було здійснено виділ частки житлового будинку в цілу частку і змінено, об`єкт нерухомого майна житловий будинок на квартири.

На теперішній час право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу ВКС № 587806 від 19.01.2008 року, а на кв. АДРЕСА_2 цього ж будинку за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу № 740 від 22.10.2019 року, що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 489328222 та № 489328440 від 10.08.2026 року.

Заявник по справі, ОСОБА_5 , своєчасно не оформив та не зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 267 від 20.09.2007 року «Про оформлення права власності і обмін правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що належать фізичним та юридичним особам м. Синельникове» в зв`язку з тим, що йому було невідомо про наявність вищевказаного рішення.

Таким чином в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

30.07.2026 року ОСОБА_5 звернувся до начальника відділу державної реєстрації виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , але йому було відмовлено у зв`язку не поданням реєстратору документу, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна та договір про виділ у натурі частки із спільного майна.

Вищевказані документи заявник подати не зміг, так як у нього наявні документи підтверджуючі право власності на 1/4 частку будинку АДРЕСА_6 , а колишні співвласники будинку свого часу перереєстрували належні їм частки вищевказаного будинку в квартири.

Наявність вказаних розбіжностей та відсутність реєстрації спірної квартири в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушують право заявника на право користування, розпорядження своєю власністю та створюють незручності при отриманні різноманітних довідок з Державних реєстрів (рішення про відмову № 01-16/165 від 29.05.2025 року), отримання компенсацій та інше.

Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на кв. АДРЕСА_3 з господарськими будівлями і спорудами: В- сарай, Г - гараж, К - шлакоблочний навіс, Л - альтанка, М - вольєр, Н - цегляний навіс, О - гараж, огорожа № 1-2 , припинивши право спільної часткової власності.

До початку проведення судового засідання представник позивача надав суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без їх присутності.

Відповідач в особі представника Територіальної громади в особі Синельниківської міської ради Ковтун А.О. до початку проведення судового засідання надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, щодо позовних вимог позивача не заперечують.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

З копії договору купівлі - продажу від 18.12.2003 року, зареєстрованому в реєстрі за № 3453 та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2372145 від 22.12.2003 року вбачається, що ОСОБА_1 належить частка жилого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 .

У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 267 від 20.09.2007 року «Про оформлення права власності і обмін правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що належать фізичним та юридичним особам м. Синельникове», було здійснено виділ частки житлового будинку в цілу частку і змінено, об`єкт нерухомого майна житловий будинок на квартири.

Відповідно до копій інформаційної довідки з державного реєстру речових прав № 489328233 від 10.08.2026 року та копії інформаційної довідки з державного реєстру речових прав № 489328440 від 10.08.2026 року за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу ВКС № 587806 від 19.01.2008 року зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу № 740 від 22.10.2019 року зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_2 цього ж будинку.

Інформація про реєстрацію права власності на вказану у позові квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Згідно відповіді начальника відділу державної реєстрації виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 30.07.2026 року № 32/09-07/26 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації права власності на квартиру, оскільки відповідно до пункту 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1127 від 25.12.2015 року визначено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку з виділом частки подаються: документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, частка з якого виділяється; договір про виділ у натурі частки із спільного майна, посвідчений нотаріально або відповідне рішення суду, які останній державному реєстратору не надав.

Згідно ч.1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, відсутності будь-яких заперечень з боку відповідачів, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання права власності на квартиру з господарськими будівлями і спорудами, припинивши право спільної часткової власності, оскільки позивачем доведено його право власності на частку спірної квартири, однак оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності, у зв`язку з чим, заявлені ним позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 206, 212, 214, 215 ЦПК України, ч. 2 ст. 331, ст. 328 ЦК, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд,-

УХВАЛИВ:

Вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на кв. АДРЕСА_3 з господарськими будівлями і спорудами: В- сарай, Г - гараж, К - шлакоблочний навіс, Л - альтанка, М - вольєр, Н - цегляний навіс, О - гараж, огорожа № 1-2 , припинивши право спільної часткової власності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О. В. Форощук