Рішення № 141306614, 05.11.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 Справа № 917/1563/26

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Оператор газотранспортної системи України» (адреса пр-т. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, ЄДРПОУ 42795490)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СК" ШЛЯХ" (адреса вул. Софіївська, 36Б, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600, ЄДРПОУ 44998832)

про стягнення 2219840,34 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СК" ШЛЯХ", згідно якого просить суд стягнути 2 219 840 гривень 34 копійки, з яких: 1 644 510,73 грн основного боргу (передплати за непоставлений товар); 129 835,28 грн три проценти річних; 445 494,33 грн індекс інфляції на суму простроченого зобов`язання.

Ухвалою від 14.08.26 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 22.09.26, запропонувати, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 22.09.26 суд постановив відкласти підготовче засідання на 08.10.2026 р.

Ухвали у справі доставлено позивачу та відповідачу до Електронного кабінету ЄСІТС.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету, є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень -www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

08.10.26 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач повідомив суд, що при перевірці суми основного боргу виявлено математичну помилку, оскільки дійсна сума основного боргу складає 1 644 511,73 грн, що підтверджується наявними у справи доказами: платіжними інструкціями № 185374 від 04.10.2023 на 549 695,00 грн, № 185939 від 05.10.2023 на 1 583 400,00 грн, № 185940 від 05.10.2023 на 439 040,00 грн, № 185941 від 05.10.2023 на 313 335,00 грн підтверджується попередня оплата Позивача Відповідачу коштів у загальному розмірі 2 885 470,00 грн; видатковими накладними № 732 від 31.10.2023, № 733 від 31.10.2023, № 734 від 31.10.2023, № 735 від 31.10.2023, № 736 від 31.10.2023, № 723 від 16.10.2023, № 724 від 17.10.2023, № 725 від 18.10.2023, № 726 від 19.10.2023, № 727 від 20.10.2023, № 729 від 23.10.2023, № 730 від 24.10.2023, № 731 від 25.10.2023, № 711 від 31.10.2023, № 712 від 31.10.2023, № 713 від 31.10.2023, № 794 від 01.11.2023, № 795 від 03.11.2023, № 796 від 04.11.2023, № 797 від 06.11.2023, № 798 від 07.11.2023, № 799 від 08.11.2023, № 800 від 09.11.2023, № 801 від 14.11.2023, № 802 від 20.11.2023, № 808 від 21.11.2023, № 809 від 22.11.2023 підтверджується поставка піску на загальну суму 1 140 184,51 грн; платіжною інструкцією від 14.02.2024 підтверджується повернення коштів Відповідачем Позивачу 100 773,76 грн. Таким чином, загальна сума основного боргу складає 2 885 470,00 - 1 140 184,51 - 100 773,76 = 1 644 511,73 грн.

За вказаного позивач просив суд:

1. Читати по тексту позовної заяви в розрахунку ТОВ Оператор ГТС України до ТОВ СК Шлях" про стягнення попередньої оплати за договором поставки з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних та долученому до неї розрахунку суми боргу правильний розмір основного боргу 1 644 511,73 грн замість помилково вказаного 1 644 510,73 грн, у зв`язку із чим ціну позову читати як 2 219 841,33 грн замість помилково вказаної 2 219 840,33 грн.

2. прохальну частину позовної заяви ТОВ Оператор ГТС України читати та задовольнити у такій редакції: "2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК» ШЛЯХ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 2 219 841 гривню 33 копійки, з яких: 1 644 511,73 грн основного боргу; 129 835,28 грн три проценти річних; 445 494,33 грн індекс інфляції на суму простроченого зобов`язання".

Інші заяви чи клопотання сторони на стадії підготовчого провадження не подавали.

Ухвалою від 08.10.26 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1563/26, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05.11.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2026 надав усні пояснення по суті спору, підтримав позов у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач явку представників не забезпечив. Представник відповідача про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав та причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1563/26.

У судовому засіданні 05.11.2026 судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 05.11.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

ТОВ «Оператор ГТС України» є об`єктом критичної інфраструктури загальнодержавного значення та природною монополією у сфері енергетики. Метою діяльності Позивача є забезпечення безперебійного транспортування газу для споживачів. Позивач також виконує організаційно-забезпечувальну функцію для функціонування ринку природного газу в Україні. В умовах військового стану на Позивача також покладено обов`язок з впровадження заходів з метою укріплення об`єктів газотранспортної системи з урахуванням військових загроз.

Позивач вказує, що у зв`язку із систематичними ворожими обстрілами об`єктів та враховуючи термінову необхідність проведення відновлювальних робіт, ним прийнято рішення про закупівлю піску без застосування відкритих торгів, на підставі цінової пропозиції Відповідача отриманих від нього рахунків.

Відповідно до цінової пропозиції відповідача від 21.09.2023 № 21/06/1-1 останній запропонував позивачу поставити пісок для укріплення об`єктів критичної інфраструктури на загальну суму 2 572 114,44 грн з ПДВ зі строком поставки 10 робочих днів з дати 100% попередньої оплати на умовах DDP Інкотермс-2020 на склад вантажоотримувача.

У подальшому відповідачем виставлено позивачу рахунки № 109 від 25.09.2023, № 110 від 25.09.2023, № 111 від 25.09.2023 та № 112 від 02.10.2023 на загальну суму 2 885 470,00 грн.

Позивачем здійснено оплату виставлених рахунків платіжними дорученнями № 185374 від 04.10.2023, № 185939 від 05.10.2023, № 185940 від 05.10.2023 та № 185941 від 05.10.2023 на загальну суму 2 885 470,00 грн.

Отже, позивач виконав взяте на себе зобов`язання щодо попередньої оплати товару в повному обсязі.

Водночас відповідачем зобов`язання щодо поставки товару виконано лише частково.

Згідно з видатковими накладними № 723 від 16.10.2023, № 724 від 17.10.2023, № 725 від 18.10.2023, № 726 від 19.10.2023, № 727 від 20.10.2023, № 729 від 23.10.2023, № 730 від 24.10.2023, № 731 від 25.10.2023, № 732 від 31.10.2023, № 733 від 31.10.2023, № 734 від 31.10.2023, № 735 від 31.10.2023, № 736 від 31.10.2023, № 711 від 31.10.2023, № 712 від 31.10.2023, № 713 від 31.10.2023, № 794 від 01.11.2023, № 795 від 03.11.2023, № 796 від 04.11.2023, № 797 від 06.11.2023, № 798 від 07.11.2023, № 799 від 08.11.2023, № 800 від 09.11.2023, № 801 від 14.11.2023, № 802 від 20.11.2023, № 808 від 21.11.2023 та № 809 від 22.11.2023 відповідачем здійснено поставку піску на загальну суму 1 140 184,51 грн з ПДВ.

Таким чином, відповідач не виконав зобов`язання щодо поставки товару на суму 1 745 285,49 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 24.11.2023 № 7302ВИХ-23-1057 про виконання зобов`язань та здійснення поставки товару.

Оскільки відповідач не продовжив поставку товару, позивач 13.12.2023 направив відповідачу вимогу № 7302ВИХ-23-1152 про повернення залишку попередньої оплати та надання бухгалтерських документів щодо здійснених поставок.

Листом від 05.02.2024 № 05/02/2 відповідач повідомив про настання обставин непереборної сили, які унеможливлюють подальшу поставку товару належної якості, та зобов`язався повернути отримані кошти попередньої оплати у розмірі 1 745 285,49 грн протягом семи днів з дати листа.

14.02.2024 відповідачем повернуто позивачу 100 773,76 грн.

Отже, після здійснення часткового повернення коштів, за розрахунком позивача, залишилася неповернутою сума попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 1 644 511,73 грн.

За вказаного, позивач, звертаючись до суду просить стягнути 1 644 511,73 грн основного боргу (передплати за непоставлений товар).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 129 835,28 грн трьох процентів річних та 445 494,33 грн інфляційних втрат.

Про неправомірність здійснених позивачем нарахувань відповідач при розгляді не повідомляв.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (стаття 642 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами шляхом виставлення рахунків відповідачем та сплати рахунку позивачем був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).

За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства, аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.

Як зазначалося вище, сторонами укладено договір поставки шляхом прийняття Позивачем (акцепт) цінової пропозиції Відповідача (оферти). Оферта Відповідача у виді цінової пропозиції (вих. від 21.09.2023 № 21/09/1-1) містить усі істотні умови для договору поставки: Товар: пісок природний для будівельних матеріалів; Умови поставки: DDP ІНКОТЕРМС-2020 склад вантажоотримувача; Якість товару: ДСТУ Б В.2.7-32-95, не перебував в експлуатації, умови зберігання не порушені; Ціна Товару за кубічний метр залежно від міцезнаходження складу Покупця; Гарантійні зобов`язання: не менше 12 місяців; Умови оплати: передоплата у розмірі 100% вартості товару; Строк поставки: протягом 10 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати; Також запропоновано склад товаросупровідної документації. У зв`язку із узгодженням цінової пропозиції, Постачальником виставлено рахунки на оплату, які були оплачені Покупцем. Відтак, визначені умови були узгоджені сторонами та складають фактичні договірні відносини.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договірних відносин щодо поставки товару Позивачем здійснено оплату виставлених рахунків, водночас відповідачем зобов`язання щодо поставки товару виконано лише частково та здійснене часткове повернення попередньої оплати. Неповернутою залишилася сума попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 1 644 511,73 грн.

У цій справі позивач скористався правом вимагати повернення суми попередньої оплати за товар, який відповідачем не був поставлений.

При цьому листом від 05.02.2024 № 05/02/2 відповідач самостійно підтвердив неможливість подальшої поставки товару та взяв на себе зобов`язання повернути позивачу залишок попередньої оплати.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів поставки товару чи повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 1 644 511,73 грн.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення суми 1 644 511,73 грн попередньої оплати, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач заявив до стягнення 129 835,28 грн три проценти річних; 445 494,33 грн інфляційних на суму простроченого зобов`язання, що нараховані за загальний період з 19.10.23 по 31.05.26.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обгрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 644 511,73 грн основного боргу; 3% річних, що становить 129 835,28 грн, 445 494,33 грн інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 26638,10 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СК" ШЛЯХ" (адреса вул. Софіївська, 36Б, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600, ЄДРПОУ 44998832) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Оператор газотранспортної системи України» (адреса пр-т. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, ЄДРПОУ 42795490) 1 644 511,73 грн основного боргу; 3% річних, що становить 129 835,28 грн, 445 494,33 грн інфляційних нарахувань, 26638,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.11.26 р.

Суддя Киричук О.А.