Рішення № 141306420, 06.11.2026, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 589/5372/25

Провадження №2/590/262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 жовтня 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Деркача І.М.,

за участю секретаря судового засідання Демешко Н.П.,

представника позивача: Корзан Н.О.

прокурора: Кривошап О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), представник позивача: адвокат Корзан Наталія Олександрівна (адреса: АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_2 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області (код ЄДРПОУ 45198197, юридична адреса: вул. Садовий бульвар, буд. 14, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100); Служба у справах дітей Глухівської міської ради Сумської області (адреса: пл. Рудченка, 1, м. Глухів, Шосткинський район, Сумська область, 41400 ЄДРПОУ 45258342) про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 через представника - адвоката Корзан Наталію Олександрівну - звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2010 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2013 року у справі № 576/614/13-ц шлюб між сторонами розірвано. Ще до розірвання шлюбу, 30 серпня 2011 року, Глухівський міськрайонний суд Сумської області ухвалив два рішення: у справі № 2-470/11 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та у справі № 2-469/11 про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку. Позивачка зазначає, що з травня 2013 року відповідач сином не цікавиться і самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Без поважних причин і за відсутності будь-яких перешкод з її боку він залишив дитину без турботи, уваги та матеріального утримання. Приблизно у 2014 році позивачка від спільних знайомих дізналася, що відповідач виїхав за межі України, проте куди саме, їй невідомо. Понад 12 років позивачка самостійно виховує та утримує сина. Позивачка наголошує, що відповідач знає, де проживає дитина, з народження син мешкає за однією і тією самою адресою. Перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні вона батькові не створювала. Таку поведінку позивачка вважає свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 .

Рух справи.

Позовну заяву подано до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області. Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року справу передано на розгляд до Ямпільського районного суду Сумської області за підсудністю. 04.05.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи Ямпільським районним судом Сумської області.

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.07.2026 зобов`язано Службу у справах дітей Шосткинської міської ради, як органу опіки та піклування надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав..

Ухвалою суду від 09.09.2026 зобов`язано орган опіки та піклування Глухівської міської ради надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. 22.09.2026 до суду надійшов висновок виконавчого комітету Глухівської міської ради № 02-52/400.

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 11.08.2026 року до справи був залучений прокурор Ямпільського відділу Шосткинської окружної прокуратури.

Позиції учасників справи.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити. Представник позивачки наголосила, що щонайменше з січня 2022 року відповідач перебуває на території Російської Федерації, де має місце проживання (Брянська область), і відтоді державний кордон України не перетинав. Дитина від народження проживає за однією адресою, відомою відповідачу, а позивачка ніколи не перешкоджала спілкуванню батька із сином. Також представник позивачки зазначила, що у позивачки відсутні інші мотиви для позбавлення відповідача по справі батьківських прав окрім інтересів дитини, оскільки позивачка має право на звільнення зі служби ще з грудня місяця 2025 року згідно ч. 12 п. 3 статті 26 Закону України « Про військову службу та військовий обов`язок» про що надала витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісті за особливих обставин (а.с.196). Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав. Судові повістки, надіслані за зареєстрованим місцем його проживання, повернулися з відміткою «адресат відсутній».

Представник третьої особи Служби у справах дітей Глухівської міської ради подала клопотання про розгляд справи без участі. Позов підтримує в повному обсязі.

Прокурор, з урахуванням всіх обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, а також з огляду на висновок Виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , висловила позицію про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, і зміст спірних правовідносин.

Сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 11 листопада 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Глухову Глухівського міськрайонного управління юстиції у Сумській області (актовий запис № 219), що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторним) від 01.11.2011 та витягом з актового запису про шлюб (а.с.17, 197)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народився син ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (повторно) виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану служби Глухівського міськрайонного управління юстиції у Сумській області серія НОМЕР_1 від 16 червня 2015 року, актовий запис № 152 від 24 червня 2011 року. Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) серії НОМЕР_2 від 16.06.2015 (актовий запис № 152 від 24.06.2011) (а.с.18).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21.05.2013 у справі № 576/614/13-ц (провадження №2/576/223/13). У цьому рішенні встановлено, що сторони не проживають разом з листопада 2012 року (а.с.20).

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади від 17.09.2025 позивачка та дитина зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_4 (а.с.15, 16).

За відповідями Глухівського відділу державної виконавчої служби від 03.09.2025 №55142 та Ямпільського відділу державної виконавчої служби від 03.09.2025 №31122 виконавчі листи про стягнення з відповідача аліментів на виконання не надходили і виконавчі провадження не відкривалися (а.с.21, 22). Водночас відсутність виконавчого провадження не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину, оскільки цей обов`язок покладено на батьків безпосередньо законом (ст. 180 СК України). Доказів того, що відповідач добровільно надавав будь-яке утримання сину, матеріали справи не містять.

Відповідно до нотаріально посвідченої згоди від 26.01.2022 (реєстр № 32/19-н/32-2022-1-524), посвідченої нотаріусом Брянського нотаріального округу Брянської області, відповідач надав згоду на виїзд сина разом з матір`ю за кордон на строк з 26.01.2022 по 26.01.2023 (а.с.81-82).

Головний центр обробки спеціальної інформації ДПС України повідомив, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 08.11.2017 по 16.06.2026 в Базі даних не виявлено. Відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даним осіб впродовж 10 років з моменту її внесення здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472 (а.с.67).

Згідно з довідками про доходи від 03.10.2025 № 357 і № 358 позивачка проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 і має стабільний дохід (а.с.23, 24). За службовою характеристикою від 18.09.2025 позивачка перебуває на службі в ДПСУ з 11.04.2014 і характеризується виключно позитивно. У характеристиці також зазначено, що вона розлучена, самостійно виховує неповнолітню дитину і неодноразово використовувала відпустки за сімейними обставинами для обстеження та лікування дитини (а.с.25).

Як повідомило КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Глухівської міської ради (лист від 16.10.2025 № 01-01/502), дитина з народження перебуває під наглядом лікаря-педіатра. З усіх питань, пов`язаних зі здоров`ям дитини, зверталася виключно мати, а батько зв`язку із закладом не підтримував (а.с.26). Дитина перебуває на диспансерному обліку в лікаря-офтальмолога; огляди та лікування організовує мати (а.с.27).

Довідками КЗ СОР «Глухівський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» від 21.08.2025 № 01-20/355 та від 12.08.2026 № 01-20/341 підтверджено, що вихованням і навчанням дитини займається мати. Батько не підтримує зв`язку із закладом освіти, не спілкується з учителями, не цікавиться навчанням сина, не відвідує батьківських зборів і шкільних заходів (а.с.28).

Показання свідків і думка дитини

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Одним із засобів доказування є показання свідків. За ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то без допиту цих осіб і без підтвердження іншими допустимими доказами вони не є допустимим доказом (ч. 2 ст. 90 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України). З огляду на ці вимоги суд дослідив показання кожного свідка.

Свідок ОСОБА_4 , з 1999 року проживає по АДРЕСА_5 , є головою ОСББ будинку, де проживає сім`я позивачки, зазначила, що знає позивачку давно, а її сина - від народження. За весь час проживання сім`ї в будинку вона бачила лише одного разу відповідача, жодного разу не бачила, щоб відповідач приймав участь у вихованні дитини, дитину виховують мати та бабуся.

Свідок ОСОБА_5 , колега та подруга позивачки, надала показання, що знає позивачку понад 10 років. Ніколи не бачила відповідача з позивачкою та дитиною, позивачка самостійно виховує й утримує сина і неодноразово брала відпустки за сімейними обставинами для лікування дитини. Про участь батька в житті дитини свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 , мати однокласника дитини, є головою батьківського комітету з першого класу, зазначила, що з першого класу бачить на шкільних заходах і батьківських зборах лише позивачку. Батька дитини вона ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_7 , мати позивачки, показала, що проживає однією сім`єю з дочкою та онуком і бере участь у вихованні онука. За її словами, з самого народження дитини батько не надавав матеріальної допомоги і не цікавився життям дитини.

Оцінюючи показання свідків у сукупності, суд враховує таке. Кожен свідок назвав конкретне джерело своєї обізнаності, і всі вони повідомили лише про обставини, які сприймали особисто. Свідки описують різні сфери життя дитини сім`ю, місце проживання та навчання. Їхні показання не суперечать одне одному й узгоджуються з письмовими доказами. Відповідач, будучи належно повідомленим про розгляд справи, не скористався правом поставити свідкам запитання, не подав доказів, які б спростовували їхні показання, і не заявив клопотань про допит свідків зі свого боку. Тому суд визнає показання свідків належними, допустимими та достовірними доказами того, що відповідач тривалий час, без перешкод і без поважних причин, не бере участі у вихованні, утриманні, лікуванні та навчанні сина.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються. Цим поглядам приділяється належна увага згідно з віком і зрілістю дитини. Для цього дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового розгляду, що стосується її (ч. 2 ст. 12 Конвенції). Подібні гарантії містять ст. 3 і 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 03.08.2006 року.

Згідно зі ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 372/3402/22 зазначив, що процесуальний закон не містить спеціальних норм про порядок заслуховування думки дитини, тому суд керується загальними приписами цивільного процесуального законодавства з урахуванням міжнародних актів. Заслуховування думки дитини не є допитом свідка: воно спрямоване не на встановлення обставин справи, а на з`ясування суб`єктивної думки дитини. Суд має створити безпечні й комфортні умови, за яких дитина може вільно висловитися без страху та психологічного тиску. Присяга і попередження про відповідальність до дитини не застосовуються. Думку дитини суд враховує з огляду на обставини справи та її найкращі інтереси. У постанові від 14.03.2025 у справі № 527/955/24 Верховний Суд наголосив, що в рішенні суд має зазначити, чи враховано думку дитини, або навести підстави, з яких її не враховано.

З огляду на ці вимоги суд заслухав неповнолітнього ОСОБА_3 , 2011 року народження, у спосіб, що забезпечив йому можливість вільно висловити свою позицію. Дитина пояснила, що ніколи не бачила свого батька, не знає як він виглядає та не спілкувався з ним, подарунків чи будь-яку іншу допомогу від батька не отримував.

Оцінюючи думку дитини, суд враховує його вік, дитині 15 років, який висловився послідовно, відповідно до свого віку. Його пояснення не містять ознак стороннього впливу чи заучених формулювань і збігаються з показаннями свідків, письмовими доказами та висновком органу опіки та піклування. Відсутність будь-якого зв`язку між дитиною і батьком є не наслідок конфлікту між батьками, а природний результат того, що за все свідоме життя сина батько не був у ньому присутній.

Суд зважає, що думка дитини не є для суду обов`язковою і сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Водночас у цій справі вона підтверджує встановлені іншими доказами обставини і відповідає найкращим інтересам дитини.

Оцінка висновку органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України під час розгляду судом спорів про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Висновок ґрунтується на відомостях, одержаних під час обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною чи брати участь у її вихованні, а також на інших документах, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На виконання ухвали суду від 09.09.2026 виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області подав висновок від 22.09.2026 № 02-52/400 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Висновок оформлений на бланку виконавчого комітету. Орган опіки та піклування встановив, що з 2012 року відповідач не проживає з сім`єю : ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не цікавиться дитиною і не виявляє бажання займатися її вихованням. Вихованням і матеріальним забезпеченням сина самостійно займається мати, ОСОБА_1 , якій допомагають її батьки. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує його харчування та медичного догляду, не бачиться з ним та не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Для підготовки висновку орган опіки та піклування з`ясовував такі обставини: чи спілкується батько з дитиною і чи проявляє ініціативу в такому спілкуванні; чи бере участь у її навчанні; чи турбується про її здоров`я; чи сплачує кошти на її утримання. Висновок ґрунтується на таких документах: довідка Глухівського ДНЗ (ясла-садок) «Фіалка» від 12.08.2026 № 01-16/66: за час перебування дитини в закладі у 20142018 роках відповідач не відвідував батьківські збори, не цікавився перебуванням сина в закладі і не спілкувався з вихователями; довідка КЗ СОР «Глухівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» від 12.08.2026 № 01-20/341: відповідач не підтримує зв`язку із закладом освіти, не відвідує батьківські збори, не цікавиться шкільним життям сина і не спілкується з класним керівником; довідка голови ОСББ «САД1А» Воєйко В. В. від 13.08.2026 № 11/103: за весь час проживання дитини її самостійно виховує мати, а батька голова ОСББ ніколи не бачила ні вдома, ні на дитячому майданчику; лист служби у справах дітей Свеської селищної ради: відповідач за місцем реєстрації не проживає, його місце перебування невідоме, контактів немає; пояснення самої дитини: батька він не знає, у його житті батька ніколи не було (а.с.156-157).

Оцінюючи цей висновок, суд враховує, що він ґрунтується на конкретних документах, ці документи охоплюють увесь період життя дитини: дошкільний заклад, навчання в ліцеї, місце проживання сім`ї. Обставини, встановлені органом опіки та піклування, незалежно підтверджуються доказами, які суд дослідив безпосередньо. За таких обставин висновок органу опіки та піклування ґрунтується на достатній доказовій базі, узгоджується з іншими доказами у справі і відповідає найкращим інтересам дитини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви ухваленого рішення

Суд, враховуючи пояснення учасників, їх представників, показання свідків, думку дитини, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

В силу ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно із ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Насамперед це спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також стимулювання батьків до належного виконання своїх обов`язків.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини батьків (постанови від 04.03.2021 у справі № 756/6112/18, провадження № 61-12087св20, від 07.02.2024 у справі № 455/307/22, від 20.03.2024 у справі № 204/2097/22, від 24.10.2024 у справі № 199/3287/23).

Тобто чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

З огляду на вищевикладене, суд виходить з того, що сторони не проживають разом з листопада 2012 року, тобто з часу, коли дитині - ОСОБА_3 виповнився один рік. Відповідач не спілкується з дитиною і не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Неповнолітній ОСОБА_10 пояснив суду, що ніколи не бачив свого батька і не спілкувався з ним. Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 жодного разу не бачили відповідача поряд з дитиною ні вдома, ні за місцем проживання, ні на шкільних заходах. Такі самі відомості містить висновок органу опіки та піклування.

Відповідач не піклується про здоров`я дитини, не бере участі в навчанні дитини і не створює умов для здобуття ним освіти, не утримує дитину - доказів того, що відповідач будь-коли добровільно надавав утримання сину, матеріали справи не містять. Дитину самостійно утримує позивачка за рахунок власного доходу. Отже, відповідач повністю самоусунувся від виховання, утримання, лікування та навчання сина, що узгоджено підтверджується письмовими доказами, показаннями свідків, поясненнями дитини та висновком органу опіки та піклування.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відповідач не виконує батьківських обов`язків унаслідок хвороби або з інших не залежних від нього причин. Відповідач про такі обставини не заявляв, і матеріали справи їх не містять.

Не встановлено також перешкод з боку позивачки у спілкуванні відповідача із сином. Дитина з народження проживає за однією й тією самою адресою: АДРЕСА_4 (а.с.15, 16). Свідки підтвердили, що перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачу ніхто не чинив. Відповідач не звертався ні до органу опіки та піклування, ні до суду з питанням визначення способів його участі у вихованні сина (ст. 158, 159 СК України), тобто не скористався жодним із передбачених законом способів відновити контакт з дитиною.

Суд не вбачає підстав для застосування такого заходу, як попередження, оскільки ухилення відповідача від виконання обов`язків триває понад тринадцять років і має систематичний характер, відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву не подав і жодним чином не висловив наміру змінити свою поведінку чи відновити стосунки із сином, емоційний зв`язок між батьком і сином відсутній, дитина батька не знає і бажання спілкуватися з ним не має, а її думка з огляду на вік і рівень зрілості має значну вагу. За таких обставин попередження відповідача не матиме реального виховного впливу і не відповідатиме інтересам дитини.

Враховуючи вищенаведене, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Згідно зі ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом, а також якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 155, 164, 166, 169, 171, 180 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області; Служба у справах дітей Глухівської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).

Роз`яснити сторонам у справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області, код ЄДРПОУ 45198197, юридична адреса: вул. Садовий бульвар, буд. 14, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Глухівської міської ради Сумської області, ЄДРПОУ 45258342, юридична адреса: пл. Рудченка, 1, м. Глухів, Шосткінський район, Сумська область, 41400.

Дата складення повного судового рішення 06.11.2026.

Суддя Ямпільського районного суду

Сумської області І.М. Деркач