Рішення № 141306278, 09.11.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4144/26

2/583/2072/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» /далі- ТОВ «ФК «Кредит Капітал»/ через свого представника Усенка М.І. 11 серпня 2026 року звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 95382668000 від 31 травня 2019 року у сумі 78367,62 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 31 травня 2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95382668000, відповідно до якого йому було надано кредит, а він в свою чергу зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки з користування кредитними коштами.

25 квітня 2023 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №242 (договір додається). Згідно з умовами цього Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №95382668000 від 31 травня 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та відсутністю добровільного погашення заборгованості станом на дату відступлення права вимоги заборгованість перед Позивачем становить 78367,62 грн , а саме: заборгованість за тілом кредиту 53744,63 грн; заборгованість за відсотками 24622,99 грн.

10 вересня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнав у повному обсязі, мотивуючи тим, що він підтверджує факт укладання кредитного договору № 95382668000 від 31 травня 2019 року з АТ «УКРСИББАНК». Посилаючи на невиконання ним обов`язків, позивач не зазначає конкретної дати виникнення прострочення. Відповідно до доданої Позивачем до позовної заяви засвідченої копії виписки за кредитним договором № 95382668000, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором Відповідач здійснено 25 лютого 2022 року. Жодних платежів після цієї дати Відповідачем не вносилося, що підтверджується самою випискою, наданою Позивачем. Отже, про порушення свого права первісний кредитор (АТ «УКРСИББАНК») довідався або мав довідатися невдовзі після 25 лютого 2022 року, з моменту настання строку внесення чергового платежу, який не було сплачено. Саме з цього моменту, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, розпочався перебіг позовної давності. 25 квітня 2023 року АТ «УКРСИББАНК» відступило Позивачу право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі Договору факторингу № 242, тобто вже станом на дату відступлення заборгованість була простроченою понад рік. Відповідно до ст. 262 ЦК України, заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та не перериває перебіг позовної давності. Новий кредитор (Позивач) не набуває нового строку позовної давності він продовжує спливати з того самого моменту, з якого довідався про порушення первісний кредитор, тобто з дати, що настала невдовзі після 25.02.2022 року. Загальний строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України становить три роки. Таким чином, позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості спливла орієнтовно у березні 2025 року. Позовна заява подана до суду 10 серпня 2026 року, тобто більш ніж через рік після спливу позовної давності, в зв`язку з цим просить застосувати строк позовної давності. Крім цього позивач визначає загальний розмір заборгованості у сумі 78367,62 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 53 744,63 грн, а заборгованість за відсотками 24 622,99 грн. Разом з тим, наданий Позивачем розрахунок заборгованості не містить помісячної або по операційної деталізації: дат і сум кожного здійсненого Відповідачем платежу, порядку розподілу цих платежів між тілом кредиту та нарахованими відсотками, а також дат і розміру кожного окремого нарахування відсотків за весь період з 2019 по 2026 рік. Без детального розрахунку неможливо перевірити, яким чином розподілялися здійснені Відповідачем платежі, включно з останнім платежем від 25.02.2022 року, чи спрямовувались вони на погашення тіла кредиту, чи в повному обсязі на погашення нарахованих відсотків. Відповідно, неможливо перевірити правильність визначення залишку тіла кредиту у заявленому Позивачем розмірі. Також відповідач не отримував належного письмового повідомлення про відступлення права вимоги від АТ «УКРСИББАНК» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а тому Позивач не довів свого статусу належного кредитора станом на момент, який він вважає моментом виникнення права на позов /а.с. 42-44/.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи /а.с. 66-68/.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття до суду не повідомив /а.с. 37-39, 46-47, 65/.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31 травня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95382668000. Відповідно до п. 3.1 цього договору сума кредиту за договором становить 70260,00 грн. Згідно із п. 3.5 договору позичальник зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до Графіку платежів, але не пізніше 25 травня 2024 року. Згідно із п. 3.6, 3.7, 3.8 договору розмір ануїтетного платежу 3456,00 грн, який повинен бути сплачений щомісячно до 25 числа, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 55 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 62 % річних /п. 3.9/ /а.с. 6-7/.

25 квітня 2023 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 242, згідно з умовами якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «УКРСИББАНК», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95382668000 від 31 травня 2019 року /а.с. 24-27/.

Відповідно до наданого позивачем детального помісячного розрахунку заборгованості з конкретизацією дат і сум кожного платежу та кожного нарахування, порядку розподілу платежів між тілом кредиту та відсотками, заборгованості за кредитним договором № 95382668000 від 31 травня 2019 року станом на 25 квітня 2023 року розмір заборгованості відповідача становить 78367,62 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 53744,63 грн, заборгованості за користування кредитом 22355,69 грн, заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін 2267,30 грн /а.с. 13-23, 53-62/.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 242 від 25 квітня 2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95382668000 від 31 травня 2019 року на загальну суму 78367,62 грн /а.с. 27/.

Суд не бере до уваги твердження сторони відповідача щодо не направлення йому досудової вимоги, оскільки в матеріалах справи є досудова вимога від 10 липня 2026 року, яка направлена ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» відповідачу за йому за адресою: АДРЕСА_1 , який був вказаний в договорі, вих. № 22674972, яка досліджена в електронному вигляді.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договорами.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.

Щодо пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

Кредитний договір № 95382668000 між первісним кредитором та відповідачем було укладено 31 травня 2019 року, відповідач частково виконував умови договору, шляхом погашення заборгованості.

Такі дії відповідача свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину введеного Урядом України, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) становив з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року.

У Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 р. по справі N 679/1136/21 Верховний Суд надав роз`яснення, що у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно, запровадження на території України карантину і введення воєнного стану припадають на період у який позивач мав би реалізувати своє право на звернення до суду.

Закон України «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» від 14.05.2025 року набрав чинності 04.09.2025 року, тож не розповсюджується на вимоги позовної заяви, оскільки на відповідний період було зупинено строк позовної давності, а закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст. 257, 258 ЦК України, п. 12,19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням роз`яснень Верховного Суду, які викладені у Постанові від 07.09.2022 року по справі № 679/1136/21 посилання відповідача на пропущення строку позовної давності є безпідставним та необґрунтованим.

Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами по справі, витікають з договірних відносин, які є обов`язковими для виконання сторонами в повному обсязі, а тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №95382668000 від 31.05.2019 року у сумі 78367,62 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту наданих послуг № 686 від 10 липня 2026 року, детальний опис наданих послуг, рахунок на оплату в сумі 8000,00 грн, копію ордеру, які досліджені в електронному вигляді.

Із документів слідує, що загальна вартість наданих Адвокатським бюро послуг зі складання та направлення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості із відповідачки становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /ч. 5 ст. 137 ЦПК України/.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з такого.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 8000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір в сумі 2662,40 грн /а.с. 5/.

Керуючись: ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КредитКапітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором №95382668000 від 31 травня 2019 року у сумі 78367,62 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40, на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, всього до стягнення підлягає 84530,02 грн /вісімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять гривень 02 копійки/.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», /юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова