Рішення № 141306276, 09.11.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4616/26

2/583/2289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

08.09.2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 кв.м. Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, загальною площею 0,6459 га. Внаслідок невжиття з боку відповідача заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі міська об`єднана територіальна громада в особі Охтирської міської ради не отримала плату за використання земельною ділянкою у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. За період 7 днів 4 місяці 2020 по 6 місяців 2025 року розмір збитків у вигляді неотриманої орендної плати за землю склав 47 440,56 грн, які просив стягнути з відповідача.

Процесуальні дії у справі.

09.09.2026 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

02.10.2026 від представника відповідачки адвоката Кутового Я.А. надійшло клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

05.10.2026 року від представника відповідачки Кутового Я.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність заявлених вимог, оскільки під час визначення суми безпідставно збережених коштів за вказану земельну ділянку позивач надав розрахунок, у якому вказує площу земельної ділянки, на яку нараховуються збитки 8/1000 від 6459 га, у свою чергу начальник сектору економіки та фінансів Охтирської міської ради у додатку до договору оренди від 24.10.2025 року зазначив, що частка відповідачки складає 5/1000 від загальної площі землі 0,6459 га, а згідно довідки Комунального підприємства Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» ідеальна частка ОСОБА_1 від загальної площі будівель складає 6/1000. На думку представника відповідачки, розрахунок позивача є неправильний та помилковий, а тому є потреба у проведенні судової експертизи у даній справі з метою визначення реальної частки. Згідно рішення Охтирської міської ради № 2006-МР від 25.06.2020 року ставка орендної плати для обслуговування індивідуального/кооперативного гаража становить лише 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в той же час позивач помилково вважав вказаний об`єкт нерухомості об`єктом торгівлі (магазином) та зробив помилково розрахунок збитків за ставкою орендної плати 10 %, як для об`єкту торгівлі, а не для індивідуального гаражу. Крім того, просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності встановлені ст.ст.256-258 ЦК України.

05.10.2026 від представника відповідачки Кутового Я.А. надійшло клопотання про витребування письмових доказів, а саме від Головного управління ДПС у Сумській області витребувати відомості про сплату ОСОБА_1 земельного податку та (або) орендної плати за земельну ділянку та його розміри за період 7 днів 4 місяці 2020 року по 6 місяців 2025 року під об`єктом нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 ; витребувати від Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області копії рішень про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для розміщення та обслуговування індивідуального/кооперативного гаража, які діяли на території Охтирської громади у період 7 днів 4 місяці 2020 року по 6 місяців 2025 року, а також відомості про передачу в оренду іншим особам земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6459 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, у період 7 днів 4 місяці 2020 року по 6 місяців 2025 року.

05.10.2026 від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення земельно-технічної експертизи, в якому просив призначити по справ судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити атестованому судовому експерту Сукаленко С.В., на дослідження поставити питання: який фактичний порядок користування земельною ділянкою розташованою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6459 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005 склався у ОСОБА_1 , яка конфігурація та площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 .

Також, 05.10.2026 року від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення до розгляду справи третіх осіб, а саме власників нерухомого майна розташованого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «СПЕЦАРМБУД», ТОВ «ТД ОФІС УКРАЇНА», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30

09.10.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві. Щодо твердження відповідача про невикористання всієї земельної ділянки та залучення інших власників нерухомого майна зазначив, що згідно положень ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.08.2020 року ОСОБА_1 є одноособовим власником нерухомого майна, а саме гаражу за адресою АДРЕСА_1 , тому залучення інших власників нерухомого майна за цією земельною ділянкою не є доцільним. Твердження відповідача про те, що її гараж взагалі не потребує користування (проходу чи проїзду), оскільки має виїзд на дорогу, не впливає на обов`язок укладення договору оренди та сплати оренди за користування частки земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, оскільки гараж знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,6459 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, що відповідно до ст.ст.120,125 ЗК України підтверджує його використання. Позивач, у відповідності до п.4.3 рішень сесії Охтирської міської ради №2006-МР від 05.06.2020 року «Про затвердження Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок» та №1175-МР від 26.06.2018 року «Про затвердження Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок» обґрунтовано застосував для розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Доводи відповідача про застосування ставки 3 % є безпідставними, оскільки відповідно до витягу з ДЗК земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6459 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005 має цільове призначення КВЦПЗД 03.07- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. У відповідності до вищевказаного рішення Охтирської міської ради №2006-МР від 05.06.2020 року ставка орендної плати за землі «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» встановлена в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у випадку укладення договору оренди землі. Строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки згідно норм «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України зупинялися строки позовної давності на період карантину та воєнного стану у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 року.

16.10.2026 року від представника відповідачки надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи квитанції про сплату ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради грошових коштів в сумі 9220,46 грн з призначенням платежу безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 21.10.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідачки про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, про залучення до участі у справі третіх осіб, витребування доказів, призначення земельно-технічної експертизи відмовлено, продовжено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, в судове засідання викликано спеціаліста відділу земельних відносин Охтирської міської ради для надання роз`яснено у справі.

26.10.2026 року від представника відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що представником позивача при обрахунку заборгованості неправомірно застосовано коефіцієнт К2 та здійснено розрахунок з урахуванням 10 % замість 5 %, оскільки розмір суми коштів, заявлений до стягнення повинен дорівнювати розміру недоотриманої місцевим бюджетом суми орендної плати, яку зобов`язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташовані на ній. Вважає, що пункт 4.3 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР, що передбачає застосування подвоєного коефіцієнту, суперечить правовій природі кондиційних зобов`язань та не може бути застосовано при стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки, на відміну від деліктних зобов`язань, предметом стягнення в кондиційних зобов`язаннях є сума, яка відповідає еквіваленту орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за користування земельною ділянкою за звичайних умов.

04.11.2026 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яку мотивує тим, що зроблено перерахунок безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за 7 днів 4 місяці 2020 по 6 місяців 2025 року з урахуванням частки 5/1000 від загальної площі, а також до бюджету Охтирської міської територіальної громади від ОСОБА_31 надійшли грошові кошти в розмірі 9220,46 грн від 10.09.2026, тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності за період 7 днів 4 місяці 2020 по 6 місяців 2025 року в сумі 5606,64 грн, а також судовий збір в розмірі 3328 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідача та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнали повністю, погодилися з розміром нарахування.

Допитана в судовому засіданні спеціаліст відділу земельних відносин Охтирської міської ради ОСОБА_32 пояснила, що розрахунок заборгованості безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності проведено виходячи із довідки КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 22.09.2025 за № 248, згідно якої розмір ідеальної частки ОСОБА_1 від загальної площі складає 5/1000.

У відповідності до положень ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Установлено, що ОСОБА_1 згідно договору дарування нежитлового приміщення від 25.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського нотаріального округу Лебєдєвою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 783 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 23,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7). Вказане приміщення розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,6459 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005.

Як убачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2026 № НВ-5900403362026 земельна ділянка площею 23,6 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, розташована за адресою АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 8-13).

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17.02.2016 №30 затверджено Порядок з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради (а.с. 14-19).

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 30.12.2025 №281 затверджено склад комісії та інших дорадчих органів при виконавчому комітеті міської ради (а.с. 24-25).

Рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР затверджено Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок (а.с. 26-33).

Відповідно до акту № 02-09/192 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 06.11.2025, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 02.12.2025 № 248, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 використанням без достатньої правової підстави земельної ділянки площею 0,6459 га, кадастровий номер 5910200000:11:013:0005 за період 7 днів 4 місяці 2020 по 6 місяців 2025 року складає 47440,56 грн (а.с. 43).

05.12.2025 за вих. № 01-05/3386 на адресу ОСОБА_1 надіслана копія акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 06.11.2025 № 02-09/192 з повідомленням, яке містить пропозицію у 30-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати Охтирську міську раду. Також відповідача повідомлено, що у разі визнання заявлених вимог добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладення договору про відшкодування збитків (а.с. 52).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 ЗК України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Положеннями ст. 80 ЗК України визначено, що територіальні громади, реалізують право власності на землі комунальної власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В ч. 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з вимогами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 152 ЗК України власникам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений частиною першою статті 1212 ЦК України обов`язок за своєю правовою природою не є заходом відповідальності, оскільки його застосування спрямоване на повернення майна або коштів, набутих чи збережених особою за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а не на покарання за допущене порушення чи спонукання до вчинення певних юридично значущих дій.

За таких обставин при визначенні розміру безпідставно збережених коштів суд має виходити з розміру плати, яку відповідач за звичайних умов мав би сплачувати власнику земельної ділянки за фактичне користування нею. При цьому покладення на особу додаткового фінансового тягаря, зумовленого невиконанням обов`язку щодо оформлення права користування земельною ділянкою, не відповідає правовій природі зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року по справі № 917/1739/17.

За таких обставин при визначенні розміру безпідставно збережених коштів суд має виходити з розміру плати, яку відповідач за звичайних умов мав би сплачувати власнику земельної ділянки за фактичне користування нею. При цьому покладення на особу додаткового фінансового тягаря, зумовленого невиконанням обов`язку щодо оформлення права користування земельною ділянкою, не відповідає правовій природі зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України.

Так, пунктом 4.3 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25 червня 2020 року № 2006-МР, передбачено, що обчислення розміру орендної плати за користування сформованими земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства без документів, що посвідчують право оренди, здійснюється із застосуванням ставки орендної плати, відповідної категорії земель, з підвищеним коефіцієнтом К2, але не більше 12 % від нормативної грошової оцінки земель.

При зверненні до суду представник позивача просив стягнути безпідставно збережені кошти підвищеним коефіцієнтом К2, однак, в послідуючому зменшив позовні вимоги та при здійсненні розрахунку просив не враховувати підвищений коефіцієнт К2, надавши новий розрахунок, з яким суд погоджується.

Розмір площі земельної ділянки кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, яка застосовується при розрахунку збитків, а саме 5/1000 від 0,6459 га визначений позивачем за довідкою КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» від 22.09.2025 за № 248, якою уточнено саме такий розмір частки відповідачки, який суд приймає до уваги. У судовому засіданні відповідачка та її представник не заперечували проти визначеного розміру частки площі земельної ділянки.

Щодо клопотання представника відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

У постанові від 15 вересня 2026 року (cправа № 908/3774/23) Верховний Суд відзначив, що пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначає строк, протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків. Водночас спірні правовідносини не є податковими, оскільки виникли у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою без належного оформлення права оренди та стягненням безпідставно збережених коштів. За таких обставин положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а питання щодо строків давності має вирішуватися відповідно до положень цивільного законодавства.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і триває надалі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

При цьому суд враховує, що 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Разом із тим позивач звернувся до суду першої інстанції 08.09.2026 та просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла починаючи з серпня 2020 року. Таким чином, враховуючи вищезазначене, звернення до суду відбулось у межах строків позовної давності, які були визначені законом. Підстав для його застосування та у зв`язку з цим для відмови у задоволенні позову немає.

Твердження представника відповідачки про те, що при здійсненні розрахунку заборгованості необхідно враховувати відсоткову ставку 3% замість 5%, суд відхиляє, оскільки відповідно витягу з державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:11:013:0005 має цільове призначення КВЦПЗД 03.07- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, про що відповідачка є обізнаною.

Таким чином, враховуючи заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради необхідно стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, площею 0,6459 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період 7 днів 4 місяці 2020 по 6 місяців 2025 в розмірі 5606,64 грн.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3328 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910200000:11:013:0005, площею 0,6459 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період 7 днів 4 місяці 2020 по 6 місяців 2025 у розмірі 5606,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області (Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 04058002) понесені судові витрати в розмірі 3328 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 09.11.2026 року.

Позивач: Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, код ЄДРПОУ 36467402.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко