Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 177/3411/26
Провадження № 2/177/2557/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 листопада 2026 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Березюк М. В.
за участі: секретаря Бабєєва К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
В С Т А Н О В И В:
28.09.2026 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни № 42856 від 24.05.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 22557,62 грн, таким, що не підлягає виконанню. Також просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, заявивши про витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 6500 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував що 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 42856 про стягнення з позивача грошових коштів на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», що є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в розмірі 22557,62 грн. Нині вказаний приватний нотаріус не діє.
На підставі спірного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. відкрито виконавче провадження № 67791788 від 07.12.2021, в рамках якого, ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.07.2026 стягувача ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» замінено правонаступником ТОВ «ФК «Позика».
Позивач не погоджується з виконавчим написом, вважає його таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню. Виконавчий напис міг бути вчинений лише на підставі кредитного договору, що посвідчено нотаріально, в той час як позивач не підписував в будь-який спосіб кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договір не посвідчувався нотаріально. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, стягнута заборгованість не була безспірною, позивач не визнавав та не визнає її, він не підписував кредитний договір, в тому числі за допомогою одноразового ідентифікатора.
У зв`язку з цим, представник позивача просить суд позов задовольнити. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 6500 грн.
Ухвалою судді від 06.10.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому заперечив суму витрат позивача на правничу допомогу. Представник вказував, що підготовка заявника до звернення до суду з даним позовом не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, сама справа не вирізняється значною складністю, є типовою. Витрати позивача на правничу допомогу не підтверджені жодними доказами, зокрема не надано акту виконаних робіт. Зміст позовних вимог відповідач не заперечував.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися в порядку визначеному законом, суду надано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, на задоволенні позову наполягали.
Представник відповідача будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, виклавши свою позицію по справі у відзиві.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. в судове засідання не прибула, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 42856 про стягнення з ОСОБА_1 21357,62 грн у рахунок заборгованості за кредитним договором № 153840690 від 06.07.2020 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та вартості послуги на вчинення виконавчого напису 1200 грн, тобто в загальному розмірі 22557,62 (а.с.21).
За змістом тексту кредитного договору, що став підставою для видачі виконавчого напису, договір кредиту укладено в електронній формі, нотаріально договір не посвідчувався (а.с. 18-20).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. від 07.12.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 67791788 з виконання виконавчого напису № 42856 від 24.05.2021, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 22557,62 грн (а.с. 22).
В рамках даного виконавчого провадження, з ОСОБА_1 стягнуто 130 грн, що перераховані на депозитний рахунок приватного виконавця, в рахунок витрат за виконавчим провадженням (а.с. 18).
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.07.2026, у виконавчому провадженні замінено стягувача ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на ТОВ «ФК «Позика» (а.с. 23-24).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Саме тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, постановах ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 305/2082/14-ц та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Як слідує з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, він виданий щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 153840690 укладеного між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 з періодом заборгованості з 16.04.2021 по 12.05.2021 у розмірі 21357,62 грн., яка складається з 9721,07 грн. прострочена заборгованість за сумою позики, 11514,06 грн. строкова заборгованість за штрафами, пенею 122,49 грн (а.с.21).
Крім цього, з тексту оспорюваного виконавчого напису слідує, що приватний нотаріус, при вчиненні нотаріальної дії, керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 (а.с. 21).
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Як встановлено судом у даній справі, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 24.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.
Доказів того, що укладений між фінансовою установою та позивачем договір (а.с. 18-20), який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічних висновків дійшов ВС у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ОСОБА_1 , за якими видано виконавчий напис нотаріусом, на момент звернення стягувача з заявою до нотаріуса, не були безспірними, при видачі виконавчого напису нотаріусом вказана обставина не була перевірена, порушено процедуру видачі виконавчого напису, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача що стосуються визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки позов задоволено повністю, то в силу ст. 141 ЦПК України, сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інших судових витрат, відмінних від судового збору, зокрема витрат на правничу допомогу у розмірі 6500 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням перекладачів, а також витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч.3 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
На підтвердження факту здійснення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача суду надано Договір про надання правової допомоги № б/н/26 від 01.09.2026, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Калінін і Партнери», додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.09.2026, акт виконаних робіт, відповідно до яких плата (гонорар) за послуги за вищевказаним Договором складає 6500 грн ( а.с. 22-29).
Відповідач, заперечуючи розмір судових витрат, які представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в клопотанні зазначає, що вказана справа є малозначною, не складною, а отже не потребує великого об`єму робіт від адвоката, вважає вказану суму явно завищеною, у зв`язку з чим просить відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, з урахуванням позиції представника відповідача, викладеної у клопотанні, суд приходить до висновку про те, що розмір витрат на правову допомогу, які просить представник позивача стягнути з відповідача є дещо завищеним. Суд звертає увагу на те, що договір та акт виконаних робіт за ним містять необґрунтоване збільшення тривалості (6 годин) та вартості послуг за складення позову, а саме 4000 грн. Така послуга як надання консультації з вивченням документів, розділена на дві позиції, з виділенням в окрему вивчення матеріалів виконавчого провадження, що завищує вартість наданих послуг. З урахуванням складності справи, що не є складною, є справою зі сталою судовою практикою, беручи до уваги фактичний обсяг необхідних, реальних послуг на правничу допомогу по даній справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., що є співмірними складності справи та витраченому адвокатом часу на виконання робіт, пов`язаних із розглядом справи.
У порядку забезпечення позову по даному провадженню, ухвалою суду від 05.10.2026 зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.
Приймаючи до уваги задоволення позову ОСОБА_1 та відсутність клопотань учасників справи про інше, керуючись ч. 7 ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне зберегти дію вжитих заходів забезпечення позову протягом дев`яноста днів з дня набрання рішення по справі законної сили.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 42856 від 24.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованості в розмірі 22557,62 грн, за договором № 153840690 від 06.07.2020 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , та плати за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, адреса: вул Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область, 07406) на користь ОСОБА_1 (року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, адреса: вул Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область, 07406) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.
Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення в межах виконавчого провадження № 67791788, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною № 42856 від 24.05.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованості в розмірі 22557,62 грн, за договором № 153840690 від 06.07.2020 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , та плати за вчинення виконавчого напису, застосовані ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2026, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 09.11.2026.
Суддя М.В. Березюк
Судове рішення № 141305971, Криворізький районний суд Дніпропетровської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 177/3411/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: