Ухвала суду № 141305704, 06.11.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про забезпечення позову

06 листопада 2026 року Справа № 915/1762/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ (вх. № 16872/26 від 04.11.2026) про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ, вул. Володимира Момота, буд. 41А, м. Бориспіль, Київська обл., 08305 (код ЄДРПОУ 05538833)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК, вул. Комарова, буд. 62, с. Котляреве, Миколаївський р-н., Миколаївська обл., 57260 (код ЄДРПОУ 35048287)

про стягнення грошових коштів в сумі 3 501 000, 00 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. № 16872/26 від 04.11.2026), в якій заявник просить суд, зокрема:

- накласти арешт на об`єкти нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК, що належать товариству на праві власності, без обмеження права володіння та користування зазначеним майном, в межах суми майбутньої позовної заяви 3 501 000, 00 грн.

- накласти арешт на грошові кошти, у межах ціни позову в розмірі 3 501 000, 00 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах.

1. Предмет та підстави майбутнього позову.

Заявник в заяві про забезпечення позову зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про стягнення з ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК 3 501 000, 00 грн. вартості наданих послуг.

Підставою майбутнього позову заявником зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на перевезення вантажів № 09/02-2023 від 09.02.2023, а саме зобов`язань щодо оплати за отримані послуги у порядку та строки, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 3 501 000, 00 грн., в тому числі прострочена 2 346 000, 00 грн.

Заявник зазначає, що сума основного боргу станом на 16.10.2026 становить 3 501 000, 00 грн. згідно умов договору.

2. Підстави звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Підставами подання заяви про забезпечення позову зазначено наступні обставини.

ПрАТ АТАСС-БОРИСПІЛЬ звертається до господарського суду з даною заявою у зв`язку з відсутністю інших можливих способів забезпечення майбутнього позову.

З загальнодоступного Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК має ряд боргових зобов`язань, і є відповідачем у ряді справ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав про неможливість урегулювання спору у досудовому порядку та відсутність можливості стягнення боргу в інший спосіб окрім судового.

Крім того, є обґрунтовані ризики, що у разі не накладення арешту на рахунки та майно товариства, позивач буде позбавлений можливості отримати наявну перед ним значну заборгованість.

Дані ризики полягають в ухиленні від відповідальності.

Заявник зазначає, що в публічних реєстрах наявна інформація про закриття одного з філіалів товариства. Такі дії можуть свідчити про ухилення від оплати боргів шляхом ліквідації товариства.

Відповідач як власник має можливість розпоряджатися належним йому майном, а тому існує ризик зміни його майнового стану до моменту виконання можливого рішення суду. На 2025 рік чистий прибуток ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК становить 5 775 00 грн. при цьому розмір майбутньої позовної вимоги 3 501 000, 00 грн.

Щодо співмірності заявник зазначає, що просить арештувати лише грошові кошти та рахунки товариства, виключно на суму майбутньої позовної заяви. Також заявник просить накласти арешт і на майно товариства в межах ціни майбутнього позову. Арешт не перешкоджатиме володінню та користуванню майном, а обмежуватиме лише можливість його відчуження. Заявник посилається на відсутність у реєстрі відомостей про вартість майна та зазначає, що обов`язковість встановлення його вартості законом не передбачена.

Заявник вважає, що обраний захід забезпечення є розумним, адекватним та співмірним майновій вимозі, яка буде заявлена та безпосередньо пов`язаний із предметом майбутнього позову та спрямований на збереження можливості реального виконання майбутнього рішення суду.

Необхідність застосування такого заходу зумовлена потребою зберегти майнову базу відповідача, за рахунок якої у разі задоволення майбутнього позову може бути реально виконане рішення суду, та запобігти можливому ускладненню або унеможливленню його виконання внаслідок зміни належності відповідного майна під час розгляду спору.

Заявник зазначає, що необхідність забезпечення позову обґрунтовується сукупністю конкретних обставин: значним розміром майбутньої грошової вимоги; можливістю відповідача як власника розпоряджатися належною йому нерухомістю протягом судового розгляду; наявністю нерухомого майна, яке може бути джерелом виконання майбутнього рішення, а також можливістю відповідача розпоряджатися на свій розсуд коштами на рахунку.

При цьому, відомості про актуальну ринкову вартість нерухомого майна відповідача відсутні.

Заявник зазначає, що заявлений захід має безпосередній зв`язок із предметом майбутнього позову, має тимчасовий забезпечувальний характер, не є тотожним задоволенню майбутніх позовних вимог та спрямований на збереження можливості реального виконання майбутнього рішення суду.

Застосування відповідних заходів забезпечення позову дозволить уникнути можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, а також реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та уникнення будь-яких труднощів щодо його виконання, що і є метою забезпечення позову.

На виконання п. 5, 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України позивачем повідомлено, що ціна майбутнього позову, про забезпечення якої просить позивач, складає 3 501 000, 00 грн., а пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки арешт не позбавляє відповідача права володіти та користуватись майном і не перешкоджає його використанню за призначенням.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем подано докази сплати судового збору у сумі 1 664, 00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 15224 від 29.10.2026 на суму 1 664, 00 грн.

3. Правова позиція ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК.

06.11.2026 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд від ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК надійшли заперечення (вх. № 17020/26 від 06.11.2026), в яких ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК просить суд відмовити повністю в задоволенні заяви ПрАТ АТАСС-Бориспіль від 29.10.2026 № 259 про забезпечення позову до його пред`явлення.

В обґрунтування заперечень ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК зазначає наступне:

1. Посилаючись на п. 1 ч. 1, 3 та 4 ст. 137 ГПК України, ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК зазначає, що суд може поєднати арешт коштів і майна за умови співмірності заходів позовній вимозі. Пункти 2 і 3 прохальної частини заяви встановлюють по 3 501 000 грн. для кожного виду активів. У заяві немає єдиної межі для обох арештів і застереження, що арешт нерухомості допускається лише на суму, якої бракує після арешту коштів. Збереження права користування нерухомістю не усуває цього перевищення.

2. Претензія від 16.10.2026 № 232, акти звірки, реєстр актів і товарно-транспортні накладні стосуються надання послуг та розрахунків. Заявник називає 2 346 000 грн. простроченої заборгованості та 3 501 000 грн загального боргу, але не пояснює, за якими конкретними нарахуваннями сплив заявлений ним 40-денний строк оплати та чим обґрунтовано арешт на повні 3 501 000 грн. Різниця становить 1 155 000 грн.

Загальні посилання на інші судові справи не дають змоги оцінити їхній вплив на виконання можливого рішення. У заяві не зазначено номерів справ, розмірів присуджених сум чи відомостей про їх примусове виконання. Товариство прямо заперечує твердження заявника про припинення діяльності філії 31.10.2024.

Скріншот з Опендатаботу відображає 5 775 000 грн. чистого прибутку за 2025 рік, а також 4 150 000 грн. чистого прибутку та 331 898 000 грн. активів за перші два квартали 2026 року. Ці показники не відображають поточних залишків коштів або ліквідності окремих активів.

3. Нерухомість не визначена, а вплив арешту коштів не оцінений. У п. 2 прохальної частини заяви немає адрес, реєстраційних номерів або інших ознак, за якими можна визначити об`єкти. У переліку додатків не зазначено витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Сам заявник повідомляє, що актуальна ринкова вартість нерухомості йому невідома. За відсутності відомостей про конкретні об`єкти, права на них, обтяження й дані, що дозволяють оцінити масштаб обмеження, застереження в межах суми позову не дає суду змоги перевірити співмірність заходу.

Заперечення обґрунтовані ст. 136 ГПК України та судовою практикою.

4. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, врахувавши пояснення особи, щодо якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

5. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 14 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови КГС ВС від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 06.12.2023 № 917/805/23, постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів та визнання договору розірваним, тобто вимоги майнового та немайнового характеру. Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

При цьому використання судом терміну "боржник" не свідчить про упередженість і про передчасне вирішення ним питання щодо наявність заборгованості відповідача перед позивачем до розгляду спору по суті, оскільки відповідно до статей 509, 510 ЦК сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (постанова КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23).

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами" (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанови КГС ВС від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 11.12.2023 № 904/1934/23, постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).

Арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21 (постанова КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23).

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Суд дійшов правильного висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24, постанова від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо) (постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).

Для цілей вжиття заходів забезпечення позову, побудова судового рішення на припущені є допустимою, за умови, що таке припущення було достатньо обґрунтованим (постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).

Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на висновок Верховного Суду у справі № 905/447/22 щодо правомірності вжитих заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту і на нерухоме майно, і на кошти відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.

Правовідносини у справі № 905/447/22 і в цій справі, що розглядається, є подібними як за суб`єктним складом (позивач - одна й та сама особа, відповідачі - товариства, які є покупцями ПГ), так і за характером спірних правовідносин (стягнення заборгованості за договорами постачання ПГ).

Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 23 238 041,19 грн.), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

6. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Предметом майбутнього позову є вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 501 000, 00 грн. (вимога майнового характеру), тобто судове рішення у випадку задоволення позову підлягатиме примусовому виконанню.

Підставою майбутнього позову заявником зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на перевезення вантажів № 09/02-2023 від 09.02.2023, а саме зобов`язань щодо оплати за отримані послуги у порядку та строки, передбачені умовами договору.

Заявник просить суд накласти арешт на об`єкти нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК, що належать товариству на праві власності, без обмеження права володіння та користування зазначеним майном, в межах суми майбутньої позовної заяви 3 501 000, 00 грн. та на грошові кошти, у межах ціни позову в розмірі 3 501 000, 00 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах.

Відповідно до інформації з ЄДРЮОФОПГФ статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК (код ЄДРПОУ 35048287) становить 57 458 393, 10 грн.

На підтвердження наявності заборгованості заявником долучено до матеріалів заяви наступні документи:

- досудову претензію № 232 від 16.10.2026 про сплату заборгованості, адресовану ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК, в якій ПрАТ АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ вимагав погасити заборгованість в розмірі 3 501 000, 00 грн;

- підписані сторонами шляхом накладення ЕЦП акти звіряння взаємних розрахунків між ПрАТ АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ та ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК за періоди 01.05.2026-31.05.2026, 01.06.2026-30.06.2026, 01.07.2026-31.08.2026, 01.09.2026-30.09.2026, 01.10.2026-19.10.2026.

Так, відповідно акта звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2026-19.10.2026 заборгованість ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК становить 3 501 000, 00 грн.;

- реєстр актів з електронного документообігу (медок);

- товарно-транспортні накладні.

Суд під час вирішення питання про забезпечення позову не надає оцінку обставинам наявності заборгованості та її розміру або її відсутності, оскільки вказані питання є предметом розгляду справи по суті.

Судом також встановлено, що відповідно до інформації з сайту Опендатабот, яка є у відкритому доступі, рішеннями Господарського суду Миколаївської області по судовим справам № 915/245/26, № 915/1465/25 стягнуто з ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК грошові кошти. Крім того, в порядку наказного провадження стягнуто з ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК грошові кошти (судовий наказ по справі № 915/1672/26).

Судом також враховано, що в запереченнях на заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК зазначив, що показники, зазначені в Опендатабот щодо наявності у Товариства 5 775 000 грн. чистого прибутку за 2025 рік, 4 150 000 грн. чистого прибутку та 331 898 000 грн. активів за перші два квартали 2026 року, не відображають поточних залишків коштів або ліквідності окремих активів. Товариством не подано жодних доказів на підтвердження власного майнового стану.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно в межах ціни позову з огляду на наступне.

Враховуючи, що предметом майбутнього позову буде вимога майнового характеру про стягнення коштів, отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Забезпечення позову вживається в межах ціни, яка визначена позивачем у заяві про забезпечення позову, у даному випадку в межах 3 501 000, 00 грн.

Також суд зазначає, що об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 дійшла висновку стосовно того, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Отже, оскільки предметом майбутнього позову буде вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 501 000, 00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість та накладення арешту на грошові кошти та належне відповідачу нерухоме майно в межах ціни позову, що в свою чергу матиме наслідком дотримання принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Однак, накладення арешту як на кошти, так і на майно ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 3 501 000, 00 грн.), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наведені позивачем підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та, відповідно, обґрунтованість зазначеного позивачем припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, враховуючи наведені заперечення особи, щодо якої вирішується питання про вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на значну суму майбутнього позову (3 501 000, 00 грн.), взявши до уваги наявність ряду судових рішень прийнятих у 2026 році про стягнення з ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК грошових коштів, встановивши безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме майно, яке належать ТОВ ЕЛІКАТНИЙ СМАК, в межах суми позову 3 501 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. № 16872/26 від 04.11.2026).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1762/26, а саме:

Накласти арешт у межах ціни позову в розмірі 3 501 000, 00 грн. на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКАТНИЙ СМАК», вул. Комарова, буд. 62, с. Котляреве, Миколаївський р-н., Миколаївська обл., 57260 (код ЄДРПОУ 35048287), що належить товариству на праві власності, без обмеження права володіння та користування зазначеним майном та на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК, вул. Комарова, буд. 62, с. Котляреве, Миколаївський р-н., Миколаївська обл., 57260 (код ЄДРПОУ 35048287) у банківських та/або в інших фінансово-кредитних установах.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство АВТОТРАНСПОРТНА АКЦІОНЕРНА СПІВДРУЖНІСТЬ СЛАВУТИЧ-БОРИСПІЛЬ, вул. Володимира Момота, буд. 41А, м. Бориспіль, Київська обл., 08305 (код ЄДРПОУ 05538833)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛІКАТНИЙ СМАК, вул. Комарова, буд. 62, с. Котляреве, Миколаївський р-н., Миколаївська обл., 57260 (код ЄДРПОУ 35048287)

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Суддя Е.М. Олейняш