Рішення № 1413051, 03.03.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.08 р. Справа № 38/5

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаінової І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Електромашина” м. Харків

до відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області

про стягнення 26240грн.86коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ізотова Н.Л. юрисконсульт за дов. № 1/25 від 14.01.2008р

Суть спору:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Електромашина” м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області про стягнення боргу у сумі 24454грн.00коп., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 140грн.37коп., інфляційних у сумі 1 271грн.61коп., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 374грн.88коп., а всього 26240грн.86коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з посиланням на договір № 95/07 від 17.09.2007р.

21.01.2007р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області, відповідно до якого за ідентифікаційним кодом 33644433 значиться у ЄДРПОУ Відокремлений підрозділ „Управління постачання „Державного підприємства „Селидіввугілля” без права юридичної особи (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41А.).

Лист судом розглянутий, залучений до матеріалів справи.

23.01.2008р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 22.01.2008р. № 52, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі, але просить суд зменшити штрафні санкції (неустойку, пеню) у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства відповідача.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач 11.02.2008р. надіслав до суду супровідний лист від 05.02.2008р № 25/30, яким додав витребувані судом документи, крім цього, надіслав клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача у зв’язку з неможливістю прибуття до судового засідання.

Клопотання судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

19.02.2008р. відповідач надіслав до суду витребувані судом документи, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Судові засідання відкладалися у зв’язку з необхідністю представлення сторонами витребуваних судом документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2007р. між Відокремленим підрозділом „Управління постачання” ДП „Селидіввугілля” (за договором-покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Електромашина” м. Харків (за договором – постачальник, далі- позивач) було укладено договір № 95/07 (далі- договір).

Договір від імені покупця підписано директором С.Б. Міхура на підставі виданої Державним підприємством „Селидіввугілля” м. Селидове довіреності від 19.07.2007р. № 1/329, відповідно до якої директор ВП „Управління постачання” ДП „Селидіввугілля” має право від імені ДП „Селидівввугілля” укладати господарські договори для забезпечення господарської діяльності підприємства та його відокремлених підрозділів, з обов’язковим погодженням ДП „Селидіввугілля”.

Відповідно до п. 1.2 Положення про відокремлений підрозділ „Управління постачання Державного підприємства „Селидівугілля” підрозділ входить до складу Державного підприємства „Селидіввугілля”.

Відповідно до п. 3.1 Статуту ДП „Селидіввугілля” останнє є юридичною особою, а тому є відповідачем по даній справі.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити покупцю на умовах цього договору продукцію виробничо-технічного призначення (далі- продукція ПТП) на суму 49900грн. Найменування товару, кількість та ціна погоджується специфікацією. Специфікацією до договору передбачено, що продукцією по договору є ДТН-45/27У5 ел. двигун у кількості 1 шт. за ціною 29545грн.

Покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію ПТП відповідно до п. 4.3 договору (п.1.3 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюється в національній валюті України шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів після отримання продукції.

Поставка продукції ПТП здійснюється само вивозом. Приймання продукції ПТП по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції П-6 та П-7, з послідуючими доповненнями та змінами, внесеними постановами Держарбітражу, з супровідними документами: товарно-транспортними та податковими накладними, рахунками ( п.п.3.1, 3.2 договору).

На виконання вимог договору постачальник 20.09.2007р. виставив покупцю рахунок- фактуру № 369 від 20.09.2007р. на суму 29454грн.

21.09.2007р. покупець надіслав до постачальника гарантійний лист № 509, в якому просив постачальника поставити продукцію, а саме: електродвигун ДТН-45/27У5, а оплату відповідач гарантував здійснити на протязі 14 календарних днів з моменту отримання продукції.

21.09.2007р. постачальник відвантажив покупцю продукцію на суму 29454грн., що підтверджується наказом № 20254 від 21.09.2007р., а покупець прийняв її, що підтверджується довіреністю серії ЯОА № 139685 від 21.09.2007р., але не оплатив її.

Оскільки покупець не оплатив поставлену продукцію, тому позивач 16.11.2007р. направив покупцю претензію № 206/30, в якій пропонував у добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 24454грн.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не погасив заборгованість, тому позивач просить суд стягнути з останнього заборгованість за поставлену продукцію у сумі 24454грн.

Сторони пунктом 5.1 договору передбачили, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору, відповідно до діючого законодавства України.

Оскільки відповідач порушив умови оплати за поставлену продукцію, тому позивач просить суд стягнути з пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 374грн.88коп.

Крім цього, позивач на підставі ст.625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 140грн.37коп., інфляційні у сумі 1271грн.61коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір № 95/07 від 17.09.2007р., специфікацію № 1 до договору, рахунок-фактуру № 369 від 20.09.2007р., довіреність серії ЯОА 3 139685, наказ № 20254 від 21.09.2007р., гарантійний лист від 21.09.2007р. № 509, претензію від 16.11.2007р. № 206/30., лист від 05.02.2008р. № 25/30, клопотання від 05.02.2008р. № 24/30, правовстановлюючі документи.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву від 22.01.2008р. № 52, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2007р., виписку з реєстру підприємства ПЕК від 28.11.2005р. № 209, лист від 18.02.2008р. № 16, правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюється в національній валюті України шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів після отримання продукції.

Згідно ч.1 статті 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, яка була залишена відповідачем без реагування.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлену продукцію на суму 24454грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору, відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховані відповідачу три відсотки річних у сумі 140грн.37коп., інфляційні у сумі 1271грн.61коп., які суд вважає обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання ( ч. 1 ст. 218 ГК України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення ( ч. 2 ст. 218 ГК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Частина шоста ст. 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 374грн.88коп. є доведеними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені) вважає, його таким, що не підлягає задоволенню з посиланням на таке.

Державне підприємство „Селидіввугілля” увійшло до переліку, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України №568 від 10.11.2005р. Відповідач в обґрунтування заявленого клопотання надав виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Відповідно до частини другої ст. 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711-1У, дія цього закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

В даному випадку наявна заборгованість перед позивачем внаслідок неповних розрахунків за отриману продукцію, а не за енергоносії.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись 193, 218, 230,231 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Електромашина” м. Харків до Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області про стягнення боргу у сумі 24454грн.00коп., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 140грн.37коп., інфляційних у сумі 1 271грн.61коп., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 374грн.88коп., а всього 26240грн.86коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К, Маркса, 41-а, р/р 26000301490832 в АК ПІБ м. Селидове, МФО 334312, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Відкритого акціонерного товариства „Електромашина” (61016, м. Харків, вул. Муранова, 106, р/р 26000070159 в ХА ВАТ „Кредит промбанк”, МФО 350727, код ЄДРПОУ 00214868 ) заборгованість у сумі 24454грн.00коп, пеню у сумі 374грн.88коп., 3% річних у сумі 140грн.37коп., інфляційні у сумі 1 271грн.61коп., держмито у сумі 262грн.41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення оголошено у судовому засіданні 03.03.2008року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2—сторонам у справі