Рішення № 141304969, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/6365/26За позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»

до Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод»

про стягнення 16 185, 34 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових кошів у розмірі 16 185, 34 грн, з яких: 14 151, 80 грн інфляційні втрати та 2 033, 54 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 20, 520-521, 526, 610-611, 625-627, 629, 638 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії №73980 від 01.02.2016, у частині повної та своєчасної оплати електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/6365/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

09.07.2026 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду надійшли письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась та виписка банку про рух коштів, разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на їх подання.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 02.06.2026, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем 03.06.2026 о 16:52 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2025 рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/14059/24, яке набрало законної сили 08.05.2025, позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» 54 947, 27 грн пені, 5 443, 37 грн 3% річних, 12 499, 56 грн інфляційних втрат та 874, 65 грн судового збору.

Так, у межах розгляду справи № 910/14059/24, судом було встановлено наявність заборгованості в Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» перед Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.01.2019, до умов якого відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 73980 від 01.02.2016, а саме: 143 902,43 грн за надані послуги з розподілу електричної енергії та 123 606,63 грн за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Як установлено судом, у вказаному рішенні під час розгляду справи №910/14059/24, поручителем відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аньюітет Проект» здійснено оплату заборгованості за послуги з розподілу електроенергії за 2024 рік, що підтверджується платіжними інструкціями № 485 від 29.11.2024 на суму 100 000, 00 грн та № 495 від 12.12.2024 на суму 231 812, 56 грн, а також 134 462,17 грн за послуги із забезпечення перетікань реактивної енергії за 2024 рік, що підтверджується платіжною інструкцією № 494 від 05.12.2024.

З огляду на викладене, ухвалою суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження в справі №910/14059/24 в частині стягнення основного боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 143 902,43 грн та за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 123 606,63 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору. Предметом подальшого судового розгляду були вимоги про стягнення з відповідача 83 291,73 грн пені, 23 573,20 грн інфляційних втрат та 7 885,75 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з 10.02.2024 по 01.09.2024.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що сума основного боргу у справі №910/14059/24 у загальному розмірі 267 509, 06 грн була сплачена поручителем відповідача лише 12.12.2024, що підтверджується вказаним рішенням суду, а тому враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 033, 54 грн 3% річних за загальний період 02.09.2024 по 10.12.2024, та 14 151, 80 грн інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2024 року.

Відповідно до норм ст. 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. У той же час, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2025 у справі № 910/14059/24, яке набрало законної сили 08.05.2025 було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.01.2019, до умов якого останній приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 73980 від 01.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг та факт наявності заборгованості перед позивачем, а саме: 143 902,43 грн за надані послуги з розподілу електричної енергії та 123 606,63 грн за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом у справі № 910/14059/24, під час розгляду справи поручителем відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аньюітет Проект» здійснено оплату заборгованості за послуги з розподілу електроенергії за 2024 рік, що підтверджується платіжними інструкціями № 485 від 29.11.2024 на суму 100 000 00, грн та № 495 від 12.12.2024 на суму 231 812, 56 грн, а також 134 462,17 грн за послуги із забезпечення перетікань реактивної енергії за 2024 рік, що підтверджується платіжною інструкцією № 494 від 05.12.2024.

З огляду на викладене, ухвалою суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження в справі №910/14059/24 в частині стягнення основного боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 143 902,43 грн та за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 123 606,63 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору. Предметом подальшого судового розгляду були вимоги про стягнення з відповідача 83 291,73 грн пені, 23 573,20 грн інфляційних втрат та 7 885,75 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з 10.02.2024 по 01.09.2024.

Отже, під час розгляду справи № 910/14059/24 відповідач сплатив заборгованість у розмірі 267 509, 06 грн, але з простроченням.

Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми заборгованості в розмірі 2 033, 54 грн 3% річних за загальний період 02.09.2024 по 10.12.2024, та 14 151, 80 грн інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2024 року, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії №73980 від 01.02.2016, у частині повної та своєчасної оплати електричної енергії.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем у розмірі 2 033, 54 грн за загальний період з 02.09.2024 по 10.12.2024 суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 033, 54 грн підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 14 151, 80 грн за період з вересня по грудень 2024 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 151, 80 грн підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 033, 54 грн 3% річних та 14 151, 80 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 49/2, ідентифікаційний код 14308569) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн 54 коп. 3% річних, 14 151 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят одну) грн 80 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань