Рішення № 141304931, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2026Справа № 910/6375/26

За позовом фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК";

фізичної особи-підприємця Володіна Костянтина Олександровича;

про зобов`язання вчинити певні дії.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Григоренко С.В.

Представники:

Від позивача: Щербакова О.С., адвокат, ордер серії АВ № 1281677 від 11.05.2026;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Наволоков Руслан Євгенійович (далі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва через систему "Електроний суд" із позовом, в якому просить суд:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" (далі також - відповідач 1) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення), видалення оголошень про продаж таких товарів із мережі Інтернет, розміщених за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6;

ІНФОРМАЦІЯ_7;

- заборонити фізичній особі-підприємцю Володіну Костянтину Олександровичу (далі також - відповідач 2) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Володіна Костянтина Олександровича припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 позовну заяву фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

11.06.2026 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2026.

Так, фізичною особою-підприємцем Наволоковим Русланом Євгенійовичем додано до заяви про усунення недоліків, позовну заяву в новій редакції, з якої вбачається що позивач просить суд:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення), видалення оголошень про продаж таких товарів із мережі Інтернет, розміщених за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_8;

ІНФОРМАЦІЯ_9;

ІНФОРМАЦІЯ_10;

ІНФОРМАЦІЯ_11;

ІНФОРМАЦІЯ_12;

ІНФОРМАЦІЯ_13;

ІНФОРМАЦІЯ_14;

ІНФОРМАЦІЯ_15;

ІНФОРМАЦІЯ_16;

ІНФОРМАЦІЯ_17;

- заборонити фізичній особі-підприємцю Володіну Костянтину Олександровичу використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Володіна Костянтина Олександровича припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення):

ІНФОРМАЦІЯ_18;

ІНФОРМАЦІЯ_19;

ІНФОРМАЦІЯ_20;

ІНФОРМАЦІЯ_21;

ІНФОРМАЦІЯ_22;

ІНФОРМАЦІЯ_23;

ІНФОРМАЦІЯ_24;

ІНФОРМАЦІЯ_25;

ІНФОРМАЦІЯ_26;

ІНФОРМАЦІЯ_27.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 14.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/6375/26 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 03.11.2026 представник фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 03.11.2026 представники відповідачів не з`явилися про дату, час та місце його проведення були повідомлені судом належним чином.

Суд вказує, що ухвали направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" в його відповідний електронний кабінет в системі "Електронний суд", та які були ним отримані, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, які наявні в матеріалах справи.

Суд вказує, що ухвалу суду від 13.10.2026 фізична особа-підприємець Володін Костянтин Олександрович отримав 27.10.2026, що вбачається з трекінгу поштового відправлення, яке було йому направлене судом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

03.11.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наволоков Руслан Євгенійович є власником промислових зразків «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 (далі - Промислові зразки).

Наволоков Руслан Євгенійович є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність шляхом виготовлення та продажу продукції по всій Україні, зокрема в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 та на онлайн-маркетплейсах «Епіцентр» і «Prom.ua».

Як вказує позивач, йому стало відомо про те, що сторонні особи без його дозволу виробляють, пропонують до продажу та продають через мережу Інтернет (на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_29) товари (в асортименті), що порушують його права на Промислові зразки.

Позивач зазначає, що згідно з розміщеною на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_29, виробником товарів, які, на його думку, порушують його права, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання Адамант СК» (далі також - ТОВ «НВО Адамант СК»).

Окрім цього, позивач звертає увагу, що замовив через веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_29 продукцію Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання Адамант СК», однак отримав рахунок на оплату від фізичної особи-підприємця Володіна Костянтина Олександровича (далі також - ФОП Володін К.О.), які сплатив на користь відповідача 2 та отримав від останнього нього товар.

На думку позивача, той факт, що рахунок виставлений саме від ФОП Володіна К.О., кошти зараховані на його рахунок, і відправником за накладною «Нової Пошти» значився відповідач 2, свідчить про його самостійну підприємницьку діяльність, відокремлену від діяльності ТОВ «НВО Адамант СК».

Позивач звертає увагу суду на те, що ТОВ «НВО Адамант СК» та ФОП Володін К.О. не зверталися до нього за отриманням дозволу на використання Промислових зразків на підставі ч. 5 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», а відтак, їхні дії порушують права позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Оскільки позов обґрунтовано порушенням прав інтелектуальної власності позивача на промислові зразки «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього інтересу щодо предмету спору, а отже і наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України, належать, зокрема, промислові зразки.

Відповідно до ст. 426 ЦК України, способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Як встановлено ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно з ч. 1 ст. 462 ЦК України, право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок - свідоцтвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 464 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" передбачено, що промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших осіб.

Будь-яке посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною другою статті 20 цього Закону, або будь-яке посягання на права власника незареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною дев`ятою статті 20 цього Закону, вважаються порушенням прав власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка відповідно, що тягне за собою відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок. (ч. 3 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Оскільки позивач є власником промислових зразків «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, то в силу приписів ст. 424, 464 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", йому належать виключні права на виготовлення та реалізацію продуктів з використанням речовин та способу, які є об`єктами винаходів за вказаними патентом та свідоцтвом, та права перешкоджати неправомірному використанню належним йому промислових зразків.

Суд вказує, що товари пропонуються позивачем в асортименті розмірів, що не впливає на обсяг правової охорони, оскільки лінійні розміри виробів не є суттєвою ознакою Промислових зразків позивача, а конструктивні лінії не змінюються зі зміною розміру умивальника.

Як зазначає позивач, ТОВ «НВО Адамант СК» та ФОП Володіна К.О. без його дозволу виробляють, пропонують до продажу та продають через мережу Інтернет (на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_29) товари (в асортименті), що порушують його права на Промислові зразки.

Оскільки патент України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та свідоцтво України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 надають їх володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню Промислових зразків, у тому числі забороняти таке використання, до предмету доказування у справі входять обставини щодо схожості товарів, які виробляють та продають відповідачі через мережу Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_29, із Промисловими зразками «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, володільцем яких є позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вжив низку кроків для встановлення осіб, що порушують його права на Промислові зразки.

За інформацією, розміщеною на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_29, виробником товарів, які порушують права позивача, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання Адамант СК».

Вказане також підтверджується Звітом № 12/2026-ЗВ.

Позивач через свого представника подав до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) адвокатський запит для визначення того, чи являється Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Адамант СК» (адреса: 40007, м. Суми, вул. Лінійна, буд. 15, код ЄДРПОУ 42960739) власником будь-якого зареєстровано-го промислового зразка станом на дату отримання адвокатського запиту (копія додається). Проте відповідь отримана не була.

Позивач вказує, що як слідує з відкритих джерел інформації ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ), ТОВ «НВО Адамант СК» та Володін К.О. не є заявниками або власниками будь-яких промислових зразків станом на дату подання позовної заяви.

Також позивач замовив через веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_29 продукцію відповідача 1, однак отримав рахунок на оплату від відповідача 2 як суб`єкта господарювання, сплатив йому кошти і отримав від нього товар, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Позивачем до матеріалів справи надано висновок експерта № 1389 від 09.04.2026 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для подання до суду (далі - висновок експерта № 1389), складений судовим експертом Дорошенком Олександром Федоровичем, відповідно до якого експерт дійшов наступного висновку:

1) Зовнішній вигляд виробу, зображення якого надано на дослідження («ІНФОРМАЦІЯ_30»), справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020;

2) У виробі («ІНФОРМАЦІЯ_31»), зображення якого надано на дослідження, використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта № 1389, складений судовим експертом Дорошенком О. Ф., суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яке є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.

Висновок експерта № 1389, за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві від 09.04.2026, складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Дорошенком О. Ф., який є провідним науковим співробітником відділу промислової власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, наукове звання старшого дослідника кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.4: «Дослідження, пов`язані з охороною прав на промислові зразки» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 933, безстрокове), стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 1997 року, стаж судово-експертної роботи - з 2001 року. Експертизу проведено в період з 27.01.2026 по 09.04.2026 в м. Києві, вул. Казимира Малевича, буд. 11, офіс 1303, при проведенні якої був присутній лише судовий експерт Дорошенко О. Ф.

За таких обставин висновок експерта № 1389 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

В той же час, відповідачами зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом Дорошенком О. Ф.

Отже, судом встановлено, що товари, які виробляються та продаються відповідачами через мережу Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_29, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_30, ІНФОРМАЦІЯ_32, ІНФОРМАЦІЯ_33, ІНФОРМАЦІЯ_34, ІНФОРМАЦІЯ_31, ІНФОРМАЦІЯ_35, ІНФОРМАЦІЯ_36, ІНФОРМАЦІЯ_37, ІНФОРМАЦІЯ_38, порушують права позивача, як власника із промислових зразків «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020.

Судом встановлено, що позивач не надавав дозволу відповідачам на промислових зразків «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 на підставі ч. 5 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Також суд зазначає, що за змістом ст. 16 та 432 ЦК України, способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) та ін.].

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Як зазначає Верховний Суд, відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону; отже, з огляду на вказані приписи суд може, а не зобов`язаний, відповідно до викладеної в позові вимоги визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, це повноваження суду є суддівською дискрецією (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 910/2559/21).

За приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17).

У цій справі позивач заявив такі вимоги до відповідачів:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення), видалення оголошень про продаж таких товарів із мережі Інтернет, розміщених за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_8;

ІНФОРМАЦІЯ_9;

ІНФОРМАЦІЯ_10;

ІНФОРМАЦІЯ_11;

ІНФОРМАЦІЯ_12;

ІНФОРМАЦІЯ_13;

ІНФОРМАЦІЯ_14;

ІНФОРМАЦІЯ_15;

ІНФОРМАЦІЯ_16;

ІНФОРМАЦІЯ_17;

- заборонити фізичній особі-підприємцю Володіну Костянтину Олександровичу використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Володіна Костянтина Олександровича припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення):

ІНФОРМАЦІЯ_18;

ІНФОРМАЦІЯ_19;

ІНФОРМАЦІЯ_20;

ІНФОРМАЦІЯ_21;

ІНФОРМАЦІЯ_22;

ІНФОРМАЦІЯ_23;

ІНФОРМАЦІЯ_24;

ІНФОРМАЦІЯ_25;

ІНФОРМАЦІЯ_26;

ІНФОРМАЦІЯ_27.

Таким чином, заборона відповідачам використовувати промислові зразки «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 є вимогою припинення дії, яка таке право порушує; припиненню підлягає конкретна дія, яка порушує право, оскільки в іншому випадку існуватиме невизначеність щодо оцінки певних дій на предмет їх кваліфікації, як таких, що порушують право; припинення дії, яка порушує право здійснюється у визначений спосіб, який є ефективним за результатом.

Суд, відповідно до викладених в позові вимог, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону «Про охорону прав на промислові зразки», власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок.

Отже, вказаним законом чітко визначено право забороняти використання Промислових зразків.

Оскільки у даному спорі порушення права позивача охоплюється неправомірним використанням Промислових зразків, тому припинення таких неправомірних дій має бути обумовлено конкретним ефективним способом, яким є обраний позивачем спосіб заборони використання Промислових зразків та зобов`язання їх припинити таке порушення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, зважаючи на його ефективність, господарський суд вважає, що належним і ефективним способом захисту прав позивача у даній справі є вимога припинення порушення права шляхом заборони відповідачам використовувати Промислові зразки та зобов`язання їх припинити таке порушення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що товари, які виробляють та пропонують до продажу відповідачі через мережу Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_29 порушують право інтелектуальної власності позивача як власника промислових зразків «ІНФОРМАЦІЯ_28» за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018 та «ІНФОРМАЦІЯ_28» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються в рівних частинах на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" (40007, м. Суми, вул. Лінійна, буд. 15, ідентифікаційний номер 42960739) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" (40007, м. Суми, вул. Лінійна, буд. 15, ідентифікаційний номер 42960739) припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення), видалення оголошень про продаж таких товарів із мережі Інтернет, розміщених за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_5;

ІНФОРМАЦІЯ_6;

ІНФОРМАЦІЯ_7.

4. Заборонити фізичній особі-підприємцю Володіну Костянтину Олександровичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях.

5. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Володіна Костянтина Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_2 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Суддя О.В. Мандриченко