Рішення № 141304882, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/9819/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпростір" (03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, буд. 24, ідентифікаційний код 45544754)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" (19325, Черкаська обл., Лисянський р-н, село Смільчинці, вул. Поштова, буд. 88, ідентифікаційний код 43654736)

про стягнення 115 686, 85 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпростір" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" (далі - відповідач) про стягнення 115 686, 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛОЩА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агаран" укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 39/04-24 від 22.04.2024 (далі - Договір суборенди), за яким останнє винаймало приміщення та площі загалом у розмірі 290, 12 кв.м., що розташоване за адресою: 03062, м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконструктора, 24, при цьому відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і експлуатаційних послуг здійснюється за окремим договором, укладеним з позивачем, як балансоутримувачем нерухомого майна за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і експлуатаційних послуг № 39 від 01.05.2024 (далі - Договір про відшкодування витрат). У період з червня по вересень 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпростір" були надані послуги, які не оплачені відповідачем на суму 76 244, 49 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення вказаної заборгованості, а також 5 671, 16 грн інфляційних втрат, 11 413, 50 грн пені та 22 357, 70 грн процентів річних за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпростір" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

12.08.2026 (зареєстровано 13.08.2026) через підсистему ЄСІСТ "Електронний суд" позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

21.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Агаран" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення 27 978, 76 грн (акти №1619, №1830, №1620, №1831), однак заперечує проти позовних вимог в іншій частині, з тих підстав, що з моменту укладення додаткової угоди №1 до договору суборенди мало місце подвійне нарахування вартості експлуатаційних послуг, що підтверджується податковими накладними, складеними самим позивачем, зокрема: заборгованість за актами № 1175, № 1255, № 1505, № 1723 в загальній сумі 19 563, 41 грн вже була нарахована відповідачу на підставі договору суборенди № 39/04-24 від 22.04.2024, і відповідач не повинен двічі відшкодовувати вартість утримання однієї й тієї самої прибудинкової території; акти № 1925 та №1926 на загальну суму 9 199, 52 грн складені за період, у якому відповідач взагалі об`єктом не користувався, акт № 1925 суперечить власній податковій накладній, а щодо акта № 1926 податкова накладна взагалі не реєструвалася; позивачем не врахований платіж, здійснений 14.07.2025 на суму 21 828, 20 грн; ставка відшкодування за водопостачання завищена позивачем у 7,3 рази внаслідок чого безпідставно нараховано 5 112, 96 грн; нарахування витрат доступу до Інтернету та прочистку жироуловлювача в сумі 3 670, 00 грн договором не передбачені; нараховані обсяги спожитої електроенергії є недоведеними; позивачем не доведено суду направлення актів та рахунків через систему M.E.DOC; відповідач повідомив позивача про причини відмови від підписання актів листом вих. № 3 від 25.05.2026; нарахування процентів річних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним.

У відзиві відповідач також просить суд зменшити розмір пені та процентів річних на підставі ст. 551 ЦК України.

Крім того відповідачем у відзиві заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період, що передує 06.08.2025.

26.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що договір суборенди № 39/04-24 та договір про відшкодування витрат балансоутримувача №39 регулюють відносини відповідача з двома різними та самостійними суб`єктами господарювання, отже жодного подвоєння нарахування експлуатаційних послуг немає; заборгованість відповідача вважається підтвердженою з огляду на відсутність заявлених у триденний строк мотивованих заперечень щодо обсягу чи вартості послуг за конкретним актом; розбіжність сум в актах та податкових накладних обумовлена частковим погашенням несплачених рахунків з авансового платежу; позивач зараховував платежі, які надійшли від відповідача в порядку черговості, в тому числі платіж від 14.07.2025; послуги з водопостачання вважаються наданими балансоутримувачем з огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання робіт, при цьому умовами договору передбачено збільшення розміру даних послуг балансоутримувачем в односторонньому порядку без укладання додаткової угоди; послуги з доступу до мережі Інтернет та з очистки жироуловлювача надавалися відповідачу та споживалися ним на регулярній основі; листи відповідача вих. № 3 від 25.05.2026 та від 27.05.2026 надіслані зі значним перевищенням триденного строку, передбаченого п. 2.2. Договору і не містили мотивованих заперечень; відповідач протягом усього попереднього періоду дії Договору №39 не заперечував проти визначеного пунктом 6.7 Договору порядку електронного документообігу, і такі документи оплачувалися відповідачем; відповідачем обчислено строк позовної давності без урахування його зупинення на період дії воєнного стану; зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України позивач не вважає можливим, оскільки розмір пені та процентів визначений сторонами в Договорі № 39 за взаємною згодою, а прострочення виконання грошового зобов`язання є тривалим і з вини відповідача.

28.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив), у яких наполягає на позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву, додатково вказавши на визнання позивачем обставин, наведених у відзиві.

15.10.2026 (зареєстровано 16.10.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано клопотання про долучення доказів, в саме докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

05.11.2026 (зареєстровано 06.11.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано додаткові пояснення у справі, у яких наведено обставини, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 14.10.2026 у справі 910/9824/26.

В той самий день (зареєстровано 06.11.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких позивач зазначає, що обставини, встановлені у справі №910/9824/26, не спростовують позовних вимог у даній справі.

06.11.2026 (зареєстровано 09.11.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано додаткові пояснення у справі щодо заперечень позивача на додаткові пояснення відповідач додатково наголосив на преюдиційності обставин щодо знищення 07.09.2025 об`єкта нерухомого майна.

06.11.2026 (зареєстровано 09.11.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛОЩА ПЛЮС" (далі - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агаран" (далі - Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення 39/04-24 (далі - Договір суборенди), за умовами пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення з характеристиками, наведеними у розділі 2 цього договору (надалі іменується - "об`єкт оренди"), та своєчасно сплачувати орендодавцю встановлену цим договором орендну плату.

Відповідно до пункту 2.1. Договору суборенди об`єктом оренди за цим договором є нежитлове приміщення, відновною вартістю 176 383, 21 грн., з урахуванням індексації, загальною площею 158,52 кв.м., що розташоване за адресою: 03062, м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконстра, 24: приміщення будівлі літ. "И" загальною площею 158, 52 кв. м.

Згідно з пунктом 5.7. Договору суборенди у редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2025, встановлено, що Суборендар відшкодовує Орендарю вартість експлуатаційних послуг за фактичний строк користування Об`єктом оренди, виходячи з фактичного терміну отримання Суборендарем експлуатаційних послуг у відповідному календарному місяці, в залежності від розміру площі Об`єкта оренди, які надані Суборендареві у користування. Орендарем оформлюється факт надання оренди та експлуатаційних послуг Актом про надання послуг, який є підтвердженням наданих послуг. У разі, якщо Суборендар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акта про надання послуг його не підписав та не повернув Орендарю або не надав йому в 3-денний строк мотивовані заперечення у письмовій формі, послуги вважаються наданими Орендарем належним чином та в повному обсязі і акт надання послуг вважається підписаним.

Пунктом 5.9. Договору суборенди передбачено:

- витрати на матеріали та засоби по утриманню прибудинкової території та місць загального користування;

- компенсація податку на майно (у трактуванні статті 265 Податкового кодексу України);

- витрати на забезпечення контрольно-пропускного режиму на території;

- витрати на З/П персоналу по обслуговуванню, ремонту та утриманню території та місць загального користування;

- адміністративні витрати;

Вартість відшкодування експлуатаційних послуг складає:

- приміщення 2 поверх 30,70 грн. без ПДВ за 1 кв. м.;

- приміщення 1 поверх 30,70 грн. без ПДВ за І кв. м.,

- рампа 25,20 грн. без ПДВ за І кв. м., що становить 6552,76 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1310, 55 грн. всього 7863,31 грн.

Суборнедар відшкодовує Орендарю вартість експлуатаційних послуг за фактичний строк користування Об`єктом оренди, виходячи з фактичного терміну отримання Суборендарем експлуатаційних послуг у відповідному календарному місяці, в залежності від розміру площі Об`єкта оренди, які надані Суборендареві у користування.

Орендарем оформлюється факт надання оренди та експлуатаційних послуг Актом про надання послуг, який є підтвердженням наданих послуг. У разі, якщо Суборендар протягом 3 робочих днів з дня отримання Акта про надання послуг його не підписав та не повернув Орендарю або не надав йому в 3-денний строк мотивовані заперечення у письмовій формі, послуги вважаються наданими Орендарем належним чином та в повному обсязі.

Пунктом 5.8. Договору суборенди встановлено, що у разі користування Об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата та експлуатаційні послуги за дні користування розраховується пропорційно кількості днів оренди в такому місяці.

Відповідно до пункту 5.9. Договору суборенди до експлуатаційних послуг входить:

- витрати на матеріали та засоби по утриманню прибудинкової території та місць загального користування;

- компенсація податку на майно (у трактуванні статті 265 Податкового кодексу України);

- витрати на забезпечення контрольно-пропускного режиму на території;

- витрати на З/П персоналу по обслуговуванню, ремонту та утриманню території та місць загального користування;

- адміністративні витрати;

Вартість відшкодування експлуатаційних послуг складає:

- приміщення 21, 33 грн. без ПДВ за 1 кв. м., що становить 3381, 23 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 676, 25 грн, всього 4057, 48 грн.

За актом приймання-передачі від 01.05.2024 Орендар передав, а Суборендар прийняв у платне строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 158, 52 кв. м., що розташоване за адресою: 03062, м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконструктора, буд. 24: приміщення будівлі літ. "И" загальною площею 158, 52 кв.м.

01.05.2024 між Приватним акціонерним товариством "Завод сантехнічних заготовок" (Балансоутримувач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агаран" (далі - Орендар) укладено договір №39 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і експлуатаційних послуг (далі - Договір про відшкодування витрат), відповідно до пункту 1.1. якого Балансоутримувач надає можливість користуватися технологічними мережами, забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконструктора, 24 (надалі - Будівля) - приміщення будівлі літ. «И», загальною площею 158,52 кв. м.; і які наймаються Орендарем в частині приміщень площею 158,52 кв. м. (далі - Об`єкт оренди), а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі і за даними лічильників таких послуг, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором. У разі відсутності лічильників обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій пропорційно до займаної площі.

Під терміном Орендар для цілей даного Договору мається на увазі як орендар, який орендує майно у Балансоутримувача, так і суборендар, який орендує майно у орендаря Балансоутримувача (пункт 1.2. договору про відшкодування витрат).

Згідно з пунктом 2.1. договору про відшкодування витрат Орендар відшкодовує Балансоутримувачу вартість комунальних та експлуатаційних послуг за фактичний строк користування Об`єктом оренди, виходячи з фактичних показників споживання Орендарем комунальних та експлуатаційних послуг у відповідному календарному місяці на підставі заявлених лімітів, показників лічильників та в залежності від розміру площі Об`єкта оренди, які надані Орендареві у користування. Експлуатаційні послуги відшкодовуються в розмірі, що встановлений законодавством та передбачений Договором.

Пунктом 2.2. Договору про відшкодування витрат встановлено, що Балансоутримувачем оформлюється факт спожитих Орендарем комунальних та експлуатаційних послуг Актом про надання послуг, який є підтвердженням спожитих послуг. У разі, якщо Орендар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акта про надання послуг його не підписав та не повернув Балансоутримувачу або не надав йому в 3-денний строк мотивовані заперечення у письмовій формі, послуги вважаються наданими Балансоутримувачем належним чином та в повному обсязі.

За умовами пункту 2.3. Договору про відшкодування витрат у разі користування Об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) експлуатаційні та комунальні витрати за дні користування розраховуються пропорційно кількості днів оренди в такому місяці.

За змістом пункту 2.4. Договору про відшкодування витрат до комунальних та експлуатаційних послуг, що підлягають відшкодуванню Орендарем Балансоутримувачу, належать:

2.4.1. До комунальних послуг:

- електропостачання;

- холодне водопостачання та водовідведення;

- теплопостачання;

2.4.1.1. До суми відшкодування комунальних послуг також входить відшкодування вартості обслуговування комунальних та експлуатаційний мереж та обладнання Об`єкта оренди, втрати при транспортуванні комунальних та експлуатаційних послуг до Об`єкта оренди, знос комунальних та експлуатаційних мереж та обладнання Об`єкта оренди, що складає:

- для електропостачання - 22% від суми вартості послуги з електропостачання;

- для водопостачання та водовідведення - 54% від суми вартості послуг з водопостачання та водовідведення.

2.4.2. До експлуатаційних послуг:

-витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування;

- компенсація податку на майно (у трактуванні статті 265 Податкового кодексу України);

- витрати на забезпечення контрольно-пропускного режиму на території.

Вартість відшкодування експлуатаційних послуг складає: - приміщення 21,33 грн. без ПДВ за 1 кв. м., що становить 3381,23 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 676,25 грн., всього 4057,48 грн.

Відповідно до пункту 2.5. Договору про відшкодування витрат відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг за відповідний місяць сплачується Орендарем щомісячно до 5 (п`ятого) числа наступного місяця, на підставі виставленого Балансоутримувачем рахунку, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Балансоутримувача. При цьому експлуатаційні витрати нараховуються наперед за поточний місяць, а комунальні послуги за минулі періоди.

Пунктом 5.2. Договору про відшкодування витрат встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати платежів за Договором Орендар сплачує на користь Балансоутримувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, і проценти в аналогічному розмірі, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з пунктом 6.7. Договору про відшкодування витрат документи в електронному вигляді з електронним підписом надаються іншій стороні через комп`ютерну програму "М.Е.DOC" або систему "Вчасно" або за наявності попереднього погодження за допомогою інших систем на електронну адресу, вказану в реквізитах Договору. Усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином за умови здійснення їх у письмовій формі та надіслання відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення або передача листа посильним) або в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису.

01.10.2024 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про відшкодування витрат, згідно з якою, у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна, балансоутримувача було замінено з Приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпростір".

Додатковою угодою №2 від 18.04.2025 до Договору про відшкодування витрат сторонами викладено пункт 2.4.2. Договору у наступній редакції:

До експлуатаційних послуг:

- витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування;

- компенсація податку на майно (у трактуванні статті 265 Податкового кодексу України);

- витрати на забезпечення контрольно-пропускного режиму на території.

Вартість відшкодування експлуатаційних послуг складає:

- приміщення 2 поверх 30,70 грн. без ПДВ за 1 кв.м.,

- приміщення 1 поверх 30,70 грн. без ПДВ за 1 кв.м.,

- рампа 25,20 грн. без ПДВ за 1 кв.м., що становить 6552, 76 грн без ПДВ, крім того ПДВ 1310, 55 грн, всього 7863, 31 грн.

Додаткова угода №2 від 18.04.2025 до Договору про відшкодування витрат вступає в силу з 01.05.2025 і є невід`ємною частиною Договору.

Позивач зазначає, що з 01.05.2024 по 30.09.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агаран" надано послуги за Договором про відшкодування витрат на загальну суму 395 887, 49 грн, з яких орендарем оплачено лише 319 643, 00 грн.

Суд встановив, що відповідачу були надіслані через систему "М.Е.DOC" акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а також відповідні рахунки, а саме: акт № 1175 від 30.06.2025 на суму 7 918,36 грн (рахунок № 1083 від 22.05.2025); акт № 1250 від 30.06.2025 на суму 2 790, 00 грн (рахунок № 1158 від 10.06.2025); акт № 1376 від 30.06.2025 на суму 9 180, 46 грн (рахунок № 1284 від 20.06.2025); акт № 1377 від 30.06.2025 на суму 1 539, 38 грн (рахунок № 1285 від 20.06.2025); акт № 1255 від 31.07.2025 на суму 8 021, 30 грн (рахунок № 1163 від 12.06.2025); акт № 1360 від 31.07.2025 на суму 400, 00 грн (рахунок №1268 від 18.06.2025); акт № 1619 від 31.07.2025 на суму 11 690, 92 грн (рахунок №1526 від 23.07.2025); акт № 1620 від 31.07.2025 на суму 3 216, 22 грн (рахунок №1527 від 23.07.2025); акт №1505 від 31.08.2025 на суму 8 085, 47 грн (рахунок №1412 від 11.07.2025); акт №1611 від 31.08.2025 на суму 400, 00 грн (рахунок №1518 від 22.07.2025); акт №1830 від 31.08.2025 на суму 13 978,76 грн (рахунок №1738 від 25.08.2025); акт №1831 від 31.08.2025 на суму 4 205, 82 грн (рахунок №1739 від 25.08.2025); акт №1723 від 06.09.2025 на суму 1 617, 10 грн (рахунок №1631 від 11.08.2025); акт №1822 від 06.09.2025 на суму 80, 00 грн (рахунок №1730 від 25.08.2025); акт №1925 від 30.09.2025 на суму 6 725, 50 грн (рахунок № 1831 від 22.09.2025); акт №1926 від 30.09.2025 на суму 2 474, 02 грн (рахунок № 1832 від 22.09.2025).

За доводами позивача із зазначених актів відповідачем лише частково оплачено акт № 1175 від 30.06.2025 - в сумі 6 078, 82 грн, відтак утворилась заборгованість у розмірі 76 244, 49 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 671, 16 грн інфляційних втрат, 11 413, 50 грн пені та 22 357, 70 грн процентів річних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до пункту 5.2. Договору про відшкодування витрат.

Відповідач, в свою чергу, визнав позовні вимоги в частині стягнення 27 978, 76 грн заборгованості за актами: № 1619 від 31.07.2025 на суму 11 690, 92 грн, № 1830 від 31.08.2025 на суму 13 978, 76 грн; № 1620 від 31.07.2025 з відшкодуванням 54 % за пунктом 2.4.1.1 Договору про відшкодування витрат - 1 000, 60 грн; акт № 1831 від 31.08.2025 з відшкодуванням 54 % за пунктом 2.4.1.1 Договору про відшкодування витрат - 1 308,48 грн, однак заперечує проти задоволення позовних вимог в іншій частині.

В заперечення позовних вимог відповідач посилається на ті обставини, що починаючи з 01.05.2024 мало місце подвійне нарахування вартості експлуатаційних послуг за договором суборенди нежитлового приміщення №39/04-24 від 22.04.2024 та за договором №39 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і експлуатаційних послуг від 01.05.2024, укладеними з різними кредиторами, однак пов`язаними особами.

Зокрема, відповідач стверджує, що вимоги за актами: №1175 від 30.06.2025 в частині стягнення 1 839, 54 грн, №1255 від 31.07.2025 на суму 8 021, 30 грн, №1505 від 31.08.2025 на суму 8 085, 47 грн, №1723 від 06.09.2025 на суму 1 617, 10 грн щодо відшкодування експлуатаційних послуг за змістом та сумами ідентичні послугам по Договору суборенди, при цьому зобов`язання відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпростір" виникли раніше, ніж перед позивачем, і відповідач не міг і не повинен був відшкодовувати вартість утримання однієї й тієї самої прибудинкової території, одного й того самого податку на майно та одного й того самого контрольно-пропускного режиму двічі.

Водночас, акти №1925 від 30.09.2025 на суму 6 725, 50 грн та №1926 від 30.09.2025 на суму 2 474, 02 грн складені за період, у якому відповідач об`єктом не користувався, та є неналежними доказами з огляду на їх суперечність відомостям відповідних податкових накладних.

Позивачем не врахований платіж, здійснений 14.07.2025 на суму 21 828, 20 грн.

Відповідач також зазначає, що ставка відшкодування за водопостачання завищена позивачем у 7,3 рази внаслідок чого безпідставно нараховано 5 112,96 грн, в той же час нарахування витрат доступу до інтернету та прочистку жироуловлювача в сумі 3 670, 00 грн договором не передбачені, при цьому нараховані обсяги спожитої електроенергії позивачем не доведені, як і не доведений факт направлення актів та рахунків через систему M.E.DOC.

Також відповідач наголошує на повідомленні ним причин відмови ним від підписання актів у листі вих. № 3 від 25.05.2026.

Нарахування процентів річних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на думку відповідача, є неправомірним.

Позивачем у відповіді на відзив зазначено, що договір суборенди № 39/04-24 та договір про відшкодування витрат балансоутримувача №39 регулюють відносини відповідача з двома різними та самостійними суб`єктами господарювання, отже жодного подвоєння нарахування експлуатаційних послуг немає; заборгованість відповідача вважається підтвердженою з огляду на відсутність заявлених у триденний строк мотивованих заперечень щодо обсягу чи вартості послуг за конкретним актом; розбіжність сум в актах та податкових накладних обумовлена частковим погашенням несплачених рахунків з авансового платежу; позивач зараховував платежі, які надійшли від відповідача в порядку черговості, в тому числі платіж від 14.07.2025; послуги з водопостачання вважаються наданими балансоутримувачем з огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання робіт, при цьому умовами договору передбачено збільшення розміру даних послуг балансоутримувачем в односторонньому порядку без укладання додаткової угоди; послуги з доступу до мережі Інтернет та з очистки жироуловлювача надавалися відповідачу та споживалися ним на регулярній основі; листи відповідача вих. № 3 від 25.05.2026 та від 27.05.2026 надіслані зі значним перевищенням триденного строку, передбаченого п. 2.2. Договору і не містили мотивованих заперечень; відповідач протягом усього попереднього періоду дії Договору № 39 не заперечував проти визначеного пунктом 6.7 Договору порядку електронного документообігу, і такі документи оплачувалися відповідачем; відповідачем обчислено строк позовної давності без урахування його зупинення на період дії воєнного стану; зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України позивач не вважає можливим, оскільки розмір пені та процентів визначений сторонами в Договорі № 39 за взаємною, а прострочення виконання грошового зобов`язання є тривалим і з вини відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Правовідносини щодо користування відповідачем нежитловим приміщенням за адресою: 03062, м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконстра, 24: літ. "И" загальною площею 158, 52 кв. м. виникли на підставі договору суборенди (піднайму).

Відповідно до частин 1, 3 статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3 та 5 статті 762 ЦК України).

Водночас, 01.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агаран" уклало договір №39 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і експлуатаційних послуг, за яким Балансоутримувач надає можливість користуватися технологічними мережами, забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Петра Балабуєва Авіаконструктора, 24 - приміщення будівлі літ. «И», загальною площею 158,52 кв. м.; і які наймаються Орендарем в частині приміщень площею 158,52 кв. м. (далі - Об`єкт оренди), а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі і за даними лічильників таких послуг, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Отже, у даному випадку погоджено, що Орендар (Суборендар за Договором суборенди) відшкодує витрати Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і експлуатаційних послуг на підставі окремого договору, укладеного з Балансоутримувачем.

Пунктом 2.5. Договору про відшкодування витрат встановлено, що відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг за відповідний місяць сплачується Орендарем щомісячно до 5 (п`ятого) числа наступного місяця, на підставі виставленого Балансоутримувачем рахунку, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Балансоутримувача. При цьому експлуатаційні витрати нараховуються наперед за поточний місяць, а комунальні послуги за минулі періоди.

При цьому, згідно з умовами пункту 2.2. Договору про відшкодування витрат Балансоутримувачем оформлюється факт спожитих Орендарем комунальних та експлуатаційних послуг Актом про надання послуг, який є підтвердженням спожитих послуг. У разі, якщо Орендар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акта про надання послуг його не підписав та не повернув Балансоутримувачу або не надав йому в 3-денний строк мотивовані заперечення у письмовій формі, послуги вважаються наданими Балансоутримувачем належним чином та в повному обсязі.

Суд встановив, що відповідачу були надіслані через систему "М.Е.DOC" акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а також відповідні рахунки, а саме: акт № 1175 від 30.06.2025 на суму 7 918,36 грн (рахунок № 1083 від 22.05.2025); акт № 1250 від 30.06.2025 на суму 2 790, 00 грн (рахунок № 1158 від 10.06.2025); акт № 1376 від 30.06.2025 на суму 9 180, 46 грн (рахунок № 1284 від 20.06.2025); акт № 1377 від 30.06.2025 на суму 1 539, 38 грн (рахунок № 1285 від 20.06.2025); акт № 1255 від 31.07.2025 на суму 8 021, 30 грн (рахунок № 1163 від 12.06.2025); акт № 1360 від 31.07.2025 на суму 400, 00 грн (рахунок №1268 від 18.06.2025); акт № 1619 від 31.07.2025 на суму 11 690, 92 грн (рахунок №1526 від 23.07.2025); акт № 1620 від 31.07.2025 на суму 3 216, 22 грн (рахунок №1527 від 23.07.2025); акт №1505 від 31.08.2025 на суму 8 085, 47 грн (рахунок №1412 від 11.07.2025); акт №1611 від 31.08.2025 на суму 400, 00 грн (рахунок №1518 від 22.07.2025); акт №1830 від 31.08.2025 на суму 13 978,76 грн (рахунок №1738 від 25.08.2025); акт №1831 від 31.08.2025 на суму 4 205, 82 грн (рахунок №1739 від 25.08.2025); акт №1723 від 06.09.2025 на суму 1 617, 10 грн (рахунок №1631 від 11.08.2025); акт №1822 від 06.09.2025 на суму 80, 00 грн (рахунок №1730 від 25.08.2025); акт №1925 від 30.09.2025 на суму 6 725, 50 грн (рахунок № 1831 від 22.09.2025); акт №1926 від 30.09.2025 на суму 2 474, 02 грн (рахунок № 1832 від 22.09.2025).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів Договору про відшкодування витрат строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

У той же час, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за актами: №1175 від 30.06.2025 в частині стягнення 1 839, 54 грн, №1255 від 31.07.2025 на суму 8 021, 30 грн, №1505 від 31.08.2025 на суму 8 085, 47 грн, №1723 від 06.09.2025 на суму 1 617, 10 грн щодо відшкодування експлуатаційних послуг за період червень - вересень 2025 року.

Так, пунктом 5.7. договору суборенди нежитлового приміщення 39/04-24 від 22.04.2024, який укладений відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛОЩА ПЛЮС", у редакції Додаткової угоди №1 від 18.04.2025, встановлено, що Суборендар відшкодовує Орендарю вартість експлуатаційних послуг за фактичний строк користування Об`єктом оренди, виходячи з фактичного терміну отримання Суборендарем експлуатаційних послуг у відповідному календарному місяці, в залежності від розміру площі Об`єкта оренди, які надані Суборендареві у користування. Орендарем оформлюється факт надання оренди та експлуатаційних послуг Актом про надання послуг, який є підтвердженням наданих послуг. У разі, якщо Суборендар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Акта про надання послуг його не підписав та не повернув Орендарю або не надав йому в 3-денний строк мотивовані заперечення у письмовій формі, послуги вважаються наданими Орендарем належним чином та в повному обсязі і акт надання послуг вважається підписаним.

Пунктом 5.9. Договору суборенди передбачено:

- витрати на матеріали та засоби по утриманню прибудинкової території та місць загального користування;

- компенсація податку на майно (у трактуванні статті 265 Податкового кодексу України);

- витрати на забезпечення контрольно-пропускного режиму на території;

- витрати на 3/П персоналу по обслуговуванню, ремонту та утриманню території та місць загального користування;

- адміністративні витрати;

Вартість відшкодування експлуатаційних послуг складає:

- приміщення 2 поверх 30,70 грн. без ПДВ за 1 кв. м.;

- приміщення 1 поверх 30,70 грн. без ПДВ за І кв. м.,

- рампа 25,20 грн. без ПДВ за І кв. м., що становить 6552,76 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1310,55 грн. всього 7863,31 грн.

У матеріалах справи наявні, зокрема, податкові накладні Товариства з обмеженою "Площа Плюс": від 11.05.2025 № 13 на суму 6 552,76 грн; від 30.06.2025 № 51 на суму 6 598,63 грн; від 14.07.2025 № 11 на суму 6 684, 41 грн; від 31.08.2025 № 42 на суму 6 737, 89 грн; від 06.09.2025 № 24 на суму 1 347,58 грн, зареєстровані за зобов`язаннями відповідача щодо відшкодування експлуатаційних послуг, які за періодами, змістом та сумами ідентичні податковим накладним Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпростір", а саме: від 11.05.2025 № 31; від 30.06.2025 № 159; від 31.07.2025 № 150 від 31.08.2025 № 127; від 06.09.2025 № 38.

Отже, нарахування відповідачу витрат балансоутримувача, які одночасно передбачені та вже були нараховані за Договором суборенди, є неправомірним, суперечить засадам справедливості та добросовісності.

Разом з цим, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 3 670, 00 грн з витрат доступу до інтернету та прочистку жироуловлювача (акти № 1250 від 30.06.2025, № 1360 від 31.07.2025, №1611 від 31.08.2025, №1822 від 06.09.2025), які Договором взагалі не передбачені, і сам факт надсилання позивачем відповідних актів не свідчить про фактичне надання даних послуг.

Також обґрунтованими є доводи відповідача щодо неврахування позивачем умов пункту 2.4.1.1 Договору про відшкодування витрат, яким встановлено ставку для відшкодування витрат водопостачання та водовідведення - 54% від суми вартості послуг.

При цьому, обґрунтування позивача, наведені у відповіді на відзив, щодо застосування завищеної ставки у зв`язку з перевищенням концентрацій забруднюючих речовин, природа походження яких саме харчове виробництво та нарахування Департаментом екологічного нагляду Акціонерної компанії "Київводоканал" судом не беруться до уваги, оскільки таке збільшення договором не передбачено.

Отже, за актом № 1620 від 31.07.2025 обґрунтованою є сума заборгованості у розмірі 1 000, 60 грн, а за актом № 1831 від 31.08.2025 - 1 308, 48 грн,

В той же час, суд вважає помилковими зауваження відповідача щодо неврахування позивачем платежу на суму 21 828, 20 грн за червень 2025 року, оскільки такий був врахований в рахунок попередніх періодів, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період: 01.01.2024 - 05.08.2026.

Також суд не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за вересень 2025 року (акти № 1925 від 30.09.2025 на суму 6 725,50 грн та №1926 від 30.09.2025 на суму 2 474, 02 грн), оскільки з матеріалів справи вбачається, і не заперечується відповідачем, останній фактично користувався об`єктом до 06.09.2025 включно, водночас за умовами пункту 2.3. Договору про відшкодування витрат у разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) експлуатаційні та комунальні витрати за дні користування розраховуються пропорційно кількості днів оренди в такому місяці. При цьому обґрунтованих заперечень щодо розміру заборгованості, наведеної в актах №1925 та №1926 відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу - в сумі 37 178, 28 грн (акти № 1619 від 31.07.2025, № 1830 від 31.08.2025, №1620 від 31.07.2025, №1831 від 31.08.2025, № 1925 від 30.09.2025 та №1926 від 30.09.2025), в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Пунктом 5.2. Договору про відшкодування витрат встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати платежів за Договором Орендар сплачує на користь Балансоутримувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, і проценти в аналогічному розмірі, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати витрат Балансоутримувача, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 11 413, 50 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 671,16 та проценти річних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 2 749, 83 грн (загальний період нарахування з 08.07.2025 - 05.08.2026).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов про часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині з огляду на невірно визначену позивачем суму основного боргу - за розрахунком суду, сума пені складає - 10 468, 60 грн.

Разом з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків та відсутність протягом тривалого часу розгляду позивачем заперечень відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, подані сторонами, суд не вбачає наявності виключних підстав для зменшення розміру пені, а тому відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення її розміру.

Окрім цього, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої за період до 06.08.2025, та відмовити в їх задоволенні.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу за зобов`язаннями, які виникли до 06.08.2025 у зв`язку з їх необґрунтованістю, підстави для застосування позовної давності за вищезазначеними вимогами відсутні.

Здійснивши власний розрахунок суми інфляційних втрат, в межах спірного періоду, з урахуванням обґрунтованої суми основного боргу, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2 902, 10 грн, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

В той же час, суд зазначає, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами.

Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/3578/18 від 05.06.2020).

Таким чином, розрахунок позивача відсотків річних у розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежем за кожний день прострочення, здійснений відповідно до п. 5.2 Договору про відшкодування витрат, не може бути прийнятий судом як обґрунтований.

Відтак, враховуючи, що сторонами у договорі не погоджено іншого розміру процентів, ніж три проценти річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, судом здійснено власний розрахунок, за результатами якого визначено, що обґрунтованою сумою процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача є 1 031, 04 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу зокрема щодо правомірності прийняття наглядовою радою позивача рішення про обрання нових членів правління, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідач у відзиві визнав позов в частині стягнення 27 978, 76 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не вбачає підстав для висновку, що часткове визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, а відтак підстави для неприйняття судом визнання позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

При цьому, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відзив на позовну заяву поданий відповідачем через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 21.08.2026, тобто до початку розгляду справи №910/9819/26 по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо можливості вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в частині позовних вимог, визнаних відповідачем, в іншій частині позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 650 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги №565/25 від 01.01.2025 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладеним між Адвокатським бюро "Вально Ігор та партнери" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпростір" (далі - Замовник), згідно з пунктом 1.1. якого погоджено, що Замовник замовляє та доручає Виконавцю надавати йому правничу допомогу шляхом збору інформації; вивчення, складання, подання чи отримання документів; представництва; захисту; надання усних та письмових консультацій; участі у зустрічах та переговорах, зборах, засіданнях, процесуальних, слідчих діях зокрема при дізнанні, досудовому слідстві та судовому розгляді; посвідчення копій документів; поїздок у відрядження; залучення осіб, що мають спеціальні знання (перекладачів, експертів, спеціалістів, інших фахівців), замовлення перекладів, експертиз інших висновків, здійснення інших видів правничої допомоги та дій, направлених на виконання завдань Замовника у судах, арбітражах, органах місцевої влади, нотаріату, опіки та піклування, юстиції, податкової служби, казначейства банках, виконавчої служби, у відносинах з приватними виконавцями, нотаріусами та іншими без виключення органами, установами, юридичними, фізичними, публічними утвореннями та іншими особами, а Виконавець зобов`язується виконувати отримані від Замовника доручення від імені та за рахунок Замовника в порядку та на умовах, визначених Договором Детальний опис завдань можуть зазначатися в додатках.

Вартість послуг (гонорар) визначений у додатку до Договору (пункт 4.1. Договору про надання правової допомоги).

Актом-рахунком № 19 прийому-передачі послуг від 31.08.2026 сторони зафіксували, що Виконавець у серпні 2026 року належним чином надав, а Замовник прийняв, зокрема, такі послуги з представництва у справі № 910/9819/26 (з ТОВ "Агаран") загальною вартістю 37 650,00 грн: вивчення документів та підготовка позову - вивчення документів та підготовка позову (9 год) 16 650, 00 грн; підготовка відповіді на відзив (10 год) 20 000, 00 грн; вивчення заперечення на відповідь на відзив (1/2 год) 1 000, 00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за Договором про надання правової допомоги склав 37 650,00 грн.

Судом встановлено, що Валько Ігор Вікторович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 685 від 29.10.2009.

Відповідач, у запереченнях на клопотання (заяву) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить суд відмовити у стягнення витрат у розмірі 37 650,00 грн з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом робіт і витраченим часом, зазначивши також, що 16 650,00 грн є частиною фіксованого щомісячного платежу, який позивач сплатив би повністю і за відсутності цієї справи. Розподіл абонентської плати між справами є внутрішньою обліковою операцією сторін договору і не відображає фактично витраченого часу, розмір витрат в сумі 21 000,00 грн документально не підтверджений.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не є складною, зважаючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, тобто дана справа є звичайним розрахунковим спором.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи результати розгляду даної справи - задоволення позовних вимог частково, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаран" (19325, Черкаська обл., Лисянський р-н, село Смільчинці, вул. Поштова, буд. 88, ідентифікаційний код 43654736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпростір" (03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, буд. 24, ідентифікаційний код 45544754) заборгованість у розмірі 37 178 грн 28 коп, пеню у розмірі 10 468 грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 902 грн 10 коп., 3% річних у розмірі 1 031 грн 04 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 475 грн 81 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промпростір" (03062, м. Київ, вул. Авіаконструктора Петра Балабуєва, буд. 24, ідентифікаційний код 45544754) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 711 грн 24 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією №414 від 06.08.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.11.2026

Суддя Л.Г. Пукшин