Рішення № 141304826, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/9688/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний центр "Алвіго" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Музики Марії Сергіївни (м. Київ)

про стягнення 117 744,28 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний центр "Алвіго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Музики Марії Сергіївни про стягнення 117 744,28 грн заборгованості за договором суборенди частини приміщення №112-01/06-2025 від 01.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Означена ухвала була вручена відповідачу в його електронному кабінеті, тож про розгляд даної справи він повідомлений належним чином.

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний центр "Алвіго" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Музикою Марією Сергіївною (Орендар) було укладено договір суборенди частини приміщення №112-01/06-2025 (далі - Договір), за умовами п. п. 1.1., 1.2. якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (надалі - "Приміщення"), що перебуває у користуванні Орендодавця. Загальна площа Приміщення: 42,36 кв. м., функціональне призначення: офіс, об`єкт нежитлової нерухомості, адреса: м. Київ, вул. О. Тихого (Виборзька), 42-А кімната № 112, 108,114, строк оренди: 1 рік з дати підписання Акту приймання-передачі (31.05.2026).

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.3. Договору Приміщення передається Орендодавцем і приймаються Орендарем в оренду на підставі акту приймання-передачі Приміщення (надалі -"Акт приймання-передачі"). Приймання-передача Приміщення здійснюється уповноваженими представниками Сторін у момент підписання Договору або в інший погоджений Сторонами час. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі.

Після закінчення строку оренди Приміщення передається Орендарем Орендодавцеві на підставі акту приймання- передачі, що підтверджує повернення Приміщення (надалі - "Акт повернення"). Орендар зобов`язаний здійснити оплату всіх платежів, передбачених Договором, до моменту підписання Сторонами Акту повернення Приміщення. У випадку не підписання акту приймання-передачі однією із Сторін Об`єкт оренди вважається не переданим (п. п. 2.4. - 2.6. Договору).

Пунктами 2.8. - 2.10. Договору передбачено, що Орендар повертає Орендодавцеві Приміщення у стані, що є не гіршим від того, в якому Приміщення перебувало на початку оренди з урахуванням природного зносу. Орендодавець та Орендар спільно перевіряють Приміщення на момент або одразу після припинення Договору з метою виявлення будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. Відомості про стан Приміщення, а також виявлені дефекти, недоліки та пошкодження, які не пов`язані з нормальним зносом Приміщення, зазначаються в Акті повернення. На момент повернення Приміщення Орендодавцеві, Приміщення повинне бути вільним від будь-якого обладнання, речей, сміття, а також від будь-якого майна, крім обладнання чи майна (меблів), що належить Орендодавцю. Сторони розуміють та погоджуються, що Акт повернення Приміщення підписується Орендодавцем виключно за умови звільнення Приміщення Орендарем від його майна, обладнання та сміття у порядку, що визначається умовами цього Договору. У протилежному випадку, Орендар зобов`язаний сплатити штраф за несвоєчасне звільнення Приміщення у розмірі, передбаченому цим Договором, додатково до його зобов`язання сплачувати Орендну плату та інші платежі, пов`язані з утриманням та обслуговуванням Приміщення до підписання Акта повернення Приміщення Сторонами, незалежно від спливу встановленого цим Договором Строку оренди.

Пунктами 6.1.1. - 6.2. Договору сторони домовились, що згідно з умовами Договору, Орендар сплачує Орендодавцю наступні суми грошових коштів (надалі - "Платежі"):

- Орендну плату за користування Приміщенням (надалі - "Орендна плата"), яка визначається у наступному розмірі: 330,00 гривень з ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі, вказаної у п. 1.2. цього Договору.

- Експлуатаційні платежі (охорона, прибирання) складають: 210,00 гривень з ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі вказаної у п. 1.2. цього Договору - на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

- Комунальні платежі (відшкодування вартості електроенергії, водопостачання та водовідведення, газопостачання, обслуговування систем пожежної охорони та сигналізації, вивозу сміття, оплата абонентського обслуговування за телефон) - на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

Плата за неповний (перший та/або останній) місяць оренди нараховується і сплачується пропорційно до кількості днів, протягом яких Орендар користувався Приміщенням.

Згідно з п. 6.3. Договору по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець надає Орендарю акти наданих послуг щодо оренди Приміщення (надалі - "Акт наданих послуг"). Орендар, отримавши вищезазначені Акти наданих послуг, зобов`язаний повернути їх Орендодавцю, оформлені належним чином, зокрема, Акти наданих послуг повинні бути належним чином підписані Орендаря. Якщо протягом 5-ти календарних днів з дати особистого вручення Орендарю Акту наданих послуг або його направлення цінним листом з описом вкладення, останній не поверне підписаний примірник Акту Орендодавцю, такий Акт вважається підписаним без зауважень.

Окрім сплати Орендної плати, до початку передачі Приміщення в оренду, Орендар сплачує, як забезпечення умов виконання Договору, додатковий гарантійний платіж за домовленістю Сторін, як грошовий задаток за оренду Приміщення, на випадок псування або пошкодження у зв`язку з неправильним використанням Приміщення, що передане Орендарю в оренду або несвоєчасної сплати орендних платежів. У випадку відсутності грошової заборгованості Орендаря, після закінчення терміну дії Договору або його розірвання сторонами та повернення Орендарем в належному стані Приміщення Орендодавцю, додатковий гарантійний платіж (грошова застава) повертається Орендарю протягом трьох банківських днів після підписання Акту повернення Приміщення з оренди та здійснення Сторонами всіх розрахунків по Договору або може бути зарахований, як оплата за останній місяць Оренди (п. п. 6.4., 6.5. Договору).

Згідно з п. 6.9. Договору Орендар зобов`язаний сплачувати Платежі за користування Приміщенням у розмірах та у терміни, що визначаються Договором. Орендна плата сплачується до 5-го числа кожного місяця в якому використовується Об`єкт оренди. Інші Платежі обумовлені цим Договором сплачується протягом (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Не виставлення чи неотримання Акту приймання-передачі послуг або рахунку не є підставою для звільнення Орендаря від обов`язку оплатити Оренду плату.

Пунктами 5.1. - 5.3. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками). Сторони стверджують, що у випадку укладення Договору більше ніж на 3 (три) роки він підлягає нотаріальному посвідченню. Договір залишатиметься чинним до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним. Строк оренди Приміщення починається з дати підписання Акту приймання-передачі відповідно до п. 2.1 Договору та спливає в останній день Строку оренди, зазначеного у п. 1.2 цього Договору (надалі - "Строк оренди").

01.06.2025 сторони підписали Акт № 1 приймання передачі Приміщення до Договору, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (об`єкт нежитлової нерухомості офіс, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Тихого (Виборзька), 42-А.

24.04.2026 сторони уклали Додаткову угоду № 2 (надалі - Угода) до Договору суборенди частини приміщення №112- 01/06-2025 від 01.06.2025, за умовами якої на момент укладення даної Додаткової угоди Сторонами зафіксовано, що Орендар має заборгованість перед Орендодавцем за Договором у розмірі 108 045,70 гривень. Вказану заборгованість Орендар визнає та зобов`язується оплатити до 31.10.2026 року, за наступним графіком:

до 31.05.2026 - 18 045,70 грн;

до 30.06.2026 - 18 000,00 грн;

до 30.07.2026 - 18 000,00 грн;

до 31.08.2026 - 18 000,00 грн;

до 31.09.2026 - 18 000,00 грн;

до 31.10.2026 - 18 000,00 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю, щодо сплати орендної плати за Договором, Сторони дійшли взаємної згоди про дострокове розірвання Договору суборенди частини приміщення №112-01/06-2025 від 01.06.2025 з 30.04.2026 року.

Орендна плата за користування Об`єктом оренди згідно умов Договору у період з дати укладення цієї угоди та до 30.04.2026 (фактично за квітень місяць) в суму заборгованості не включена та підлягає сплаті самостійно, згідно умов Договору.

З моменту розірвання Договору припиняються основні зобов`язання Сторін, при цьому залишаються чинними умови Договору, що стосуються наслідків його розірвання, порядку проведення взаєморозрахунків, погашення заборгованості та відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Орендар зобов`язується 30.04.2026 звільнити Приміщення, передати його Орендодавцю у належному стані з урахуванням нормального зносу та підписати Акт повернення (приймання-передачі) Приміщення.

Договір вважається розірваним з моменту набрання чинності цією Угодою, але не раніше 30.04.2026.

Як вказує позивач, ним були сформовані рахунки на оплату та акти надання послуг за квітень 2026 року, а саме: рахунок на оплату №252 від 01.04.2026 на суму 3 214,20 грн з ПДВ та акт надання послуг №290 від 30.04.2026 (за оренду); рахунок на оплату №312 від 27.04.2026 на суму 4 438,98 грн з ПДВ та акт надання послуг №274 від 30.04.2026 (за електроенергію); рахунок на оплату №320 від 28.04.2026 на суму 2 045,40 грн з ПДВ та акт надання послуг №289 від 30.04.2026 (за експлуатаційні платежі), всього за квітень: 9 698,58 грн.

Проте, зобов`язання з погашення заборгованості зі сплати орендної плати за погодженим графіком платежів відповідно до Додаткової угоди № 2 від 24.04.2026 відповідачем не виконано, а також не здійснено сплату орендної плати за квітень 2026 року.

13.05.2026 позивач надіслав на адресу відповідача досудову претензію № 13/1, у якій просив сплатити заборгованість за квітень із орендної плати, експлуатаційних i комунальних платежів за Договором №112-01/06-2025 у poзмірi 9 698,58 грн, підписати та повернути другий примірник Акта повернення (приймання-передачі) Приміщення від 04.05.2026, 2 примірники якого були долучені до претензії.

У досудовій претензії №8/1 від 08.07.2026 позивач просив негайно сплатити прострочену заборгованість за Договором суборенди частини приміщення № 112-01/06-2025 від 01.06.2025 та Додатковою угодою № 2 від 24.04.2026 від 01.06.2025 у розмірі 36 045,70 грн, з яких: 18 045,70 грн - платіж, строк сплати якого настав 31.05.2026; 18 000,00 грн - платіж, строк сплати якого настав 30.06.2026; негайно сплатити орендну плату за квітень 2026 року, яка відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 24.04.2026 до Договору суборенди частини приміщення № 112-01/06-2025 від 01.06.2025 не включена до загальної суми заборгованості у розмірі 108 045,70 грн та підлягає самостійній оплаті згідно з умовами Договору.

Означені претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував; доказів сплати заборгованості за Договором або відсутності в нього обов`язку з такої сплати суду не надав.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн на підставі: договору №31/07-ДН-АО про надання правничої допомоги від 31.07.2026, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Сенсум» з додатками, Заявки №1-ДН від 31.07.2026, акту №1-ДН приймання юридичних послуг від 09.10.2026 на суму 20 000,00 грн, платіжної інструкції №343 від 09.10.2026 на таку ж суму.

Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.

Частинами 1 - 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та результат вирішення спору, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн співмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, і їх покладення на відповідача відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.

Відтак, за висновком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Музики Марії Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Технічний центр "Алвіго" (04050, місто Київ, вул. Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код 32984659) 117 744 (сто сімнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн 28 коп. заборгованості, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко