Рішення № 141304776, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026Справа № 910/9607/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УСГ»

про стягнення 226 983,63 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УСГ» про стягнення 226 983,63 грн, з яких: 212 889,20 грн страхового відшкодування, 12 621,70 грн пені, 1259,84 грн 3% річних та 212,89 грн інфляційного збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

17.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9607/26, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

25.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомив суд, що 05.08.2026 ним сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 212 889,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 80936 від 05.08.2026. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України відповідач просив суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

25.08.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 212 889,20 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та покладення судових витрат на відповідача позивач підтримав та просив суд такі вимоги задовольнити.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів № FO-02825954 від 07.10.2025, згідно з яким застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу (автомобіля «Toyota Camry Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 ).

Як повідомлено позивачем, 25.12.2025 в м. Харків, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Lexus RX 350 державний номерний знак НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції і внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини підтверджуються Електронним європротоколом від 25.12.2025 № 6CE91819FD77.

Розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно рахунку ТОВ «АРТСІТІ» № 11943 від 30.12.2025, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає: 212 889,20 грн.

Відповідно до Страхового акту № 00539/42/926 від 07.01.2026 позивач вирішив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 212 889,20 грн на користь ТОВ «АРТСІТІ».

09.01.2026 позивач сплатив на користь ТОВ «АРТСІТІ» вищевказану суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 114998.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/230611678 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача (ліміт відповідальності по майну - 250 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).

20.02.2026 позивач надіслав на адресу відповідача заяву №01109/9226 про виплату страхового відшкодування у розмірі 212 889,20 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 212 889,20 грн відповідно до встановлених Полісом № ЕР/230611678 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 12 621,70 грн пені, 1259,84 грн 3% річних та 212,89 грн інфляційного збільшення.

Відповідач надав суду докази про сплату 05.08.2026 на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 212 889,20 грн, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов`язань за Договором страхування наземних транспортних засобів № FO-02825954 від 07.10.2025, предметом якого є страхування транспортного засобу автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 , було відшкодовано суму за ремонт вказаного автомобіля у розмірі 212 889,20 грн на користь станції технічного обслуговування - ТОВ «АРТСІТІ».

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату ДТП) у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи електронний європротокол від 25.12.2025 № 6CE91819FD77 містить інформацію щодо учасників події, у ньому зазначено дату і час події, координати місця ДТП та обставини її скоєння, контактні дані водіїв та інформацію щодо страхових полісів. Також до електронного європротоколу долучені фото з місця ДТП і схема дорожньо-транспортної пригоди, фото посвідчень водія та свідоцтв про реєстрацію ТЗ.

Крім того, сам лише факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи законодавства, суд приймає електронний європротокол від 25.12.2025 № 6CE91819FD77 як належний доказ настання 25.12.2025 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Lexus RX 350 державний номерний знак НОМЕР_2 , та «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Так, відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось обставин ДТП, яка сталася 25.12.2025, а також вини водія автомобіля Lexus RX 350 державний номерний знак НОМЕР_2 у її скоєнні.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Lexus RX 350 державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Компанія «УСГ» відповідно до Полісу ЕР/230611678, обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм вказаного транспортного засобу власнику транспортного засобу Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3 , покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, рахунок на оплату від 30.12.2025, платіжна інструкція № 114998 від 09.01.2026 року визнаються судом належними доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 03.08.2026, а Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» 05.08.2026 було відшкодовано позивачу страхове відшкодування у розмірі 212 889,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №80936 від 05.08.2026 із посиланням у призначенні платежу на вимогу позивача № 01109/9226 від 20.02.2026.

Позивач у відповіді на відзив підтвердив надходження вказаної суми коштів страхового відшкодування, у зв`язку з чим вказував на наявність підстав для закриття провадження у справі у даній частині.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи сплату Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» грошових коштів позивачу в розмірі 212 889,20 грн після звернення позивача до суду, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі №910/9607/26 в частині стягнення суми страхового відшкодування, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за прострочення сплати страхового відшкодування 3% річних у розмірі 1259,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 212,89 грн та пеню у розмірі 12 621,70 грн за загальний період прострочення з 24.05.2026 по 03.08.2026.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки у відповідача виник обов`язок зі сплати страхового відшкодування, тобто виникло грошове зобов`язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 625 ЦК України. Ця норма встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов`язання, що виникло з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, в тому числі і такого, що не засновано на договорі.

Станом на дату настання ДТП відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулювалися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024.

Частиною 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, а саме, ст. 36.2. вказаного Закону, на яку у позовній заяві посилається позивач.

У контексті наведеного, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).

У постановах Велика Палата Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) дійшла висновку, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову).

Частиною 5 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX визначено, що граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 страховик (МТСБУ) зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення.

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний здійснити страхову (регламентну) виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати.

Суд встановив, що заяву на виплату страхового відшкодування від 20.02.2026 № 01109/9226 позивачем було направлено відповідачу на електронну пошту - 23.02.2026, що останнім не заперечувалось.

Таким чином, враховуючи встановлені ч. 5 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX строки для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, відповідне рішення мало бути прийняте відповідачем у строк до 24.04.2026.

Водночас, оскільки позивач визначає початок прострочення з 24.05.2026, а суд відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі позовних вимог, суд бере до уваги визначену позивачем дату початку прострочення відповідача.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що суми 3% річних у розмірі 1259,84 грн та інфляційних у розмірі 212,89 грн позивачем визначено вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, частиною 8 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX встановлено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його зобов`язання, за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з 24.05.2026 по 03.08.2026 р. у розмірі 12 621,70 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені є правильним.

Відповідач, у свою чергу, свого контррозрахунку пені та компенсаційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України не надав, правильності заявлених до стягнення сум не спростував.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9607/26 в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 212 889,20 грн.

2. Решту позовних вимог Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» - задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (03062, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) 3% річних у розмірі 1 259,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 212,89 грн, пеню у розмірі 12 621,70 грн та судовий збір у розмірі 2 660,40 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного рішення: 09.11.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко