Рішення № 141304588, 09.11.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/10356/26

Провадження № 2/175/3107/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство «Апогей Плюс», треті особи: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство «Апогей Плюс» про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого вказує на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 106067 від 21.11.2006 року, виконання зобов`язань за яким забезпечувалося заставою автомобіля марки Ford Transit, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . У межах позасудового врегулювання заборгованості зазначений автомобіль було реалізовано через електронні торги на вебмайданчику ДП «СЕТАМ», переможцем яких став позивач, який сплатив його вартість у розмірі 21 400, 00 грн. За результатами торгів АТ КБ «ПриватБанк» складено та затверджено відповідний акт від 09.10.2025 року.

Після придбання автомобіля заявник звернувся до територіального сервісного центру МВС для його перереєстрації, однак йому було повідомлено, що транспортний засіб зареєстрований за ПНВП «Апогей Плюс» та перебуває під арештом. З метою зняття арешту заявник звернувся до органу державної виконавчої служби, проте листом від 27.04.2026 року йому відмовлено з посиланням на те, що він не є стороною виконавчого провадження та має право вирішити це питання в судовому порядку.

Крім того, на адвокатський запит щодо виконавчих проваджень, у межах яких накладено арешт на автомобіль, заявнику було надано лише перелік відкритих виконавчих проваджень стосовно ПНВП «Апогей Плюс» без запитуваних копій відповідних постанов.

Посилаючись на те, що наявність арештів перешкоджає реєстрації автомобіля, а також користуванню та розпорядженню придбаним майном, заявник вважає порушеним своє право власності та просить суд захистити його шляхом зняття арешту з автомобіля, який накладений в рамках виконавчих проваджень щодо боржника Приватного підприємства Приватного науково-виробничого підприємства «Апогей Плюс».

Представник позивача про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі сторони позивача, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв не надавав.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, заяв не надавали.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.11.2025 р. вбачається, що 22.11.2024 р. реєстратором Пастернак Т.В. Дніпроптеровської регіональної філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» накладено арешт на автомобіль Ford Transit, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вид обтяження: приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, де в якості боржника вказаний: ПП Приватне «Апологей Плюс», а в якості обтяжувача АТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_1 став переможцем електронних торгів (аукціону) з продажу заставного майна, а саме: автомобіля марки Ford Transit (державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 ), 1998 року випуску який раніше належав Приватному підприємству Приватне науково-виробниче підприємство «Апогей Плюс» в особі Штепи Олександра Михайловича.

Позивач повністю сплатив повну вартість придбаного автомобіля в сумі 21 400 грн. 00 коп.

На підставі результатів торгів АТ «Комерційним банком «ПриватБанк» було складено та затверджено Акт про проведені електронні торги від «09» жовтня 2025 року.

Відповідно до акту видачі майна переможцю електронних торгів від 13.10.2025 року, представник Дніпропетровської філії ДП «Сетам» (зберігач) передав на підставі листа АТ КБ «Приватбанк», а ОСОБА_1 (переможець) прийняв наступне майно: Ford Transit (державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 ), 1998 року випуску.

Згідно відповіді наданої ТСЦ МВС №1452 слідує, що станом на 12.12.2025 року згідно ЄДР МВС транспортний засіб Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстровано за ПНВП «АПОГЕЙ ПЛЮС», ЄДРПОУ 31313193, на який накладені арешти.

Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.04.2026, позивачу було відмовлено у знятті арешту з майна, посилаючись на те, що він не є стороною виконавчого провадження та відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. На теперішній час у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

05.06.2026 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області було спрямовано адвокатський запит щодо отримання інформації. 11.06.2026 Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області надало відповідь на адвокатський запит, згідно якої вони не можуть надати інформацію, так як позивач не є стороною виконавчого провадження, надано лише перелік відкритих виконавчих проваджень, де ПНВП «АПОГЕЙ ПЛЮС» є боржником.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

На підставі наданих доказів вбачається, що на даний час виконавчі провадження відкриті стосовно боржника ПНВП «АПОГЕЙ ПЛЮС», в рамках яких винесено постанову про накладення арешту на Ford Transit (державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 ) відсутні.

Проте наявний арешт порушує права позивача, так як він не має можливості розпоряджатися майном.

Відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV (далі - Закон) записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Аналогічні норми містяться і в Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830.

Пунктом 24 Порядку визначено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Державного реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років.

При цьому, записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Відповідно до статей 391,392ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даному випадку право власності ОСОБА_1 на автомобіль Ford Transit, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ніким не оспорюється та не визнається за іншою особою і документ на право власності втрачений ним також не був.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.11.2025 р. вбачається, що 22.11.2024 р. реєстратором Пастернак Т.В. Дніпроптеровської регіональної філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» накладено приватне обтяження на автомобіль Ford Transit, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , де в якості боржника вказаний: ПП Приватне «Апологей Плюс», а в якості обтяжувача АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, вимога про зняття арешту з автомобіля, який накладений в рамках виконавчих проваджень щодо боржника Приватного підприємства Приватного науково-виробничого підприємства «Апогей Плюс» не підлягає задоволенню, оскільки обтяження накладене не в рамках виконавчого провадження, а на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи, тобто скасування заборони про відчуження призведе до порушення прав третіх осіб, а саме АТ КБ «Приватбанк», який є обтяжувачем транспортного засобу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №299/2931/17 (провадження №61-35013св18).

Звертаючись з вказаним позовом ОСОБА_1 просив зняти арешт з автомобіля, який накладений в рамках виконавчих проваджень щодо боржника Приватного підприємства Приватного науково-виробничого підприємства «Апогей Плюс», проте як з`ясовано обтяження накладене не в рамках виконавчого провадження, а на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи, а саме АТ КБ «Приватбанк», який є обтяжувачем транспортного засобу.

З урахуванням зазначеного, належними відповідачем/співвідповідачем у справі, що розглядається, є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно - АТ КБ «Приватбанк».

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі №711/3591/21).

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.

Таким чином, з урахуванням особи, в інтересах якої накладено обтяження на майно, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову до Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство «Апогей Плюс» про зняття арешту з майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство «Апогей Плюс», треті особи: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Білоусова