Рішення № 141304457, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/11103/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» (03113, місто Київ, вулиця Грушецька, будинок 9; ідентифікаційний код 33096208)

до

Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 34 248,40 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» (далі - ПРАТ «КЦКБА»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (далі - АТ «НАЕК "Енергоатом"»/відповідач) про стягнення 34 248,40 грн, у тому числі: 12 261,56 грн - інфляційних втрат, 1 998,80 грн - 3% річних та 19 988,04 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10581 від 17.08.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.09.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.09.2026 через систему «Електронний суд» АТ «НАЕК "Енергоатом"» подало відзив на позовну заяву.

22.09.2026 через систему «Електронний суд» ПРАТ «КЦКБА» подало відповідь на відзив.

30.09.2026 через систему «Електронний суд» АТ «НАЕК "Енергоатом"» подало клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 у справі №910/2102/26.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

ПРАТ «КЦКБА» обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням АТ «НАЕК "Енергоатом"» зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10581 від 17.08.2021 з оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивач нарахував на суму боргу пеню за період з 28.02.2026 по 08.06.2026, 3% річних за період з 28.02.2026 по 08.06.2026 та інфляційні втрати за період з 01.02.2026 по 31.05.2026.

Позиція відповідача.

АТ «НАЕК "Енергоатом"» у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом сума боргу за договором поставки товару №53-121-01-21-10581 від 17.08.2021 погашена, відповідно відсутні підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість заявленої вимоги щодо пені, оскільки сторони не передбачили умовами договору поставки товару № 53-121-01-21-10581 від 17.08.2021 можливість нарахування пені за порушення строків здійснення оплати за поставлений товар та не визначили її розмір, відтак, відсутні підстави для нарахування пені у розмірі, непогодженому у договірному порядку.

Водночас, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Господарський суд міста Києва рішенням від 26.05.2026 у справі №910/2102/26 позов Приватного акціонерного товариств «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» задовольнив частково, зокрема, присудив до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» на користь Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» 240 780,00 грн - основного боргу, 149 191,53 грн - інфляційних втрат, 30 041,43 грн - 3 % річних та 5 040,16 грн - судового збору; у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 37 436, 34 грн - відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.09.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2102/26 залишив без змін.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2102/26 набрало законної сили 09.09.2026.

ПРАТ «КЦКБА» стверджує, а АТ «НАЕК "Енергоатом"» не заперечує, що останнє 09.09.2026 сплатило суму основного боргу у розмірі 240 780,00 грн.

Позивач зазначає, що оскільки у справі №910/2102/26 здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2022 року по січень 2026 року, 3% річних за період з 01.01.2022 по 27.02.2026 та розмір пені розрахував за період з 28.08.2025 по 27.02.2026, відповідно ПРАТ «КЦКБА» має право на нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 261,56 грн за період з лютого 2026 року по травень 2026 року включно, 3% річних у розмірі 1 998,80 грн та пені у сумі 19 988,04 грн за період з 28.02.2026 по 08.06.2026, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, судом вище встановлено, що Господарський суд міста Києва рішенням від 26.05.2026 у справі №910/2102/26 позов Приватного акціонерного товариств «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» задовольнив частково, зокрема присудив до стягнення з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» на користь ПРАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» 240 780,00 грн - основного боргу, 149 191,53 грн - інфляційних втрат, 30 041,43 грн - 3 % річних та 5 040,16 грн - судового збору; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.09.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/2102/26 залишив без змін, відтак рішення суду набрало законної сили 09.09.2026.

Зокрема, судом у рішенні від 26.05.2026 у справі №910/2102/26 встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 53-121-01-21-10581 від 17.08.2021 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 240 780,00 грн, строк оплати якого настав, у відповідача утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі.

09.09.2026 АТ «НАЕК "Енергоатом"» сплатило суму основного боргу у розмірі 240 780,00 грн.

Як зазначено судом вище, позивач при зверненні до суду із позовом у справі №910/2102/26 здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2022 року по січень 2026 року включно на суму 149 191,53 грн, 3% річних розрахував за період з 01.01.2022 по 27.02.2026 на суму 30 041,43 грн та пеню розрахував за період з 28.08.2025 по 27.02.2026 на суму 37 436,34 грн.

За таких обставин, при зверненні до суду із цим позовом позивач здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 12 261,56 грн за період з лютого 2026 року по травень 2026 року включно, 3% річних у сумі 1 998,80 грн та пені у розмірі 19 988,04 грн за період з 28.02.2026 по 08.06.2026, та просить суд стягнути ці суми з відповідача.

Так, згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини другої статті 217 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, станом на день виникнення спірних правовідносин законодавцем пов`язувалась можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

При цьому, не встановлювалось зобов`язання щодо сплати боржником на користь кредитора пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, частиною шостою статті 231 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатись згідно з умовами конкретного укладеного сторонами договору, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Суд зазначає, що з`ясування дійсного змісту правовідносин сторін договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Близькі за змістом правові висновки у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду: від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, від 02.09.2025 у cправі № 910/16367/23.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що умовами договору не передбачено положень щодо нарахування або стягнення пені з відповідача у разі несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Суд звертає увагу позивача, що умовами договору не встановлено погодження такого виду відповідальності, як то стягнення пені за порушення строків оплати товару, за згодою сторін.

При цьому, відповідні зміни до договору в порядку, передбаченому п. 11.1., зокрема шляхом доповнень окремих положень (щодо сплати пені за порушення строків оплати товару) договору за умови підписання таких уповноваженими представниками сторін, - не внесено.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість нарахування позивачем пені у розмірі 19 988,04 грн за період з 28.02.2026 по 08.06.2026.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з посиланням на висновки Північного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 27.08.2026 у справі №910/16442/25 щодо нарахування пені на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України, яку доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025, що дає можливість кредитору за відсутності погодження в договорі умов щодо стягнення пені та погодження її розміру, стягувати з боржника пеню, передбачену цією нормою, з огляду на таке.

Так, 09.01.2025 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», яким частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим такого змісту: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені".

Суд зазначає, що цей Закон № 4196-IX від 09.01.2025 набрав законної сили 28.02.2025 та введено в дію з 28.08.2025, при цьому договір поставки товару № 53-121-01-21-10581 укладено між сторонами 17.08.2021, а граничним терміном оплати відповідачем за поставлений товар є 31.12.2021 включно, відтак прострочення почалось з 01.01.2022, тобто до набрання чинності Закону 4196-IX від 09.01.2025, що унеможливлює його застосування до спірних правовідносин.

Разом із тим, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу сторін, що стаття 625 ЦК України, розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що їх обчислено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає, що з огляду на відмову у задоволенні цієї вимоги, у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПРАТ «КЦКБА» в частині стягнення з АТ «НАЕК "Енергоатом"» 12 261,56 грн - інфляційних втрат та 1 998,80 грн - 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматурбудування» (03113, місто Київ, вулиця Грушецька, будинок 9; ідентифікаційний код 33096208) 12 261 (дванадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн 56 коп. - інфляційних втрат, 1 998 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 80 коп. - 3% річних та 1 108 (одну тисячу сто вісім) грн 57 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК