Рішення № 141304120, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/18447/23 (910/4868/25)

За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (04071, м. Київ, а/с 71)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління ДПС у м. Києві

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

За заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" (ідентифікаційний код 41727977)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Позивач Реверук П.К .

Відповідач не з`явився

Від третьої особи Бондаренко О.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/18447/23 за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 15.07.2024.

17.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2025 зобов`язано Головне управління державної міграційної служби України в Харківській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

23.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.05.2025 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до розгляду в межах справи № 910/18447/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана", розгляд здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.08.2025.

Судове засідання 18.08.2025 не відбудеться у зв`язку з відпусткою судді Чеберяка П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2025 розгляд справи призначено на 08.09.2025.

28.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка нге заявляє вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

08.09.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2025 задоволено клопотання позивача про залучення Головного управління ДПС у м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2025 розгляд справи відкладено на 12.01.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2026 розгляд справи відкладено на 23.03.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено позов ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича до ОСОБА_1 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління ДПС у м. Києві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в межах справи № 910/18447/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" до судового розгляду по суті на 01.06.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2026 розгляд справи відкладено на 03.08.2026.

У судовому засіданні 03.08.2026 оголошено перерву до 19.10.2026.

У судовому засіданні 19.10.2026 заявник надав пояснення по суті поданої заяви.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастана" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" зареєстровано як юридичну особу 10.11.2017, засновником та керівником товариства є Рогочов В`ячеслав Миколайович.

В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута було направлено запит № 02-139/1076 від 01.08.2024 керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" про надання інформації, передання бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, однак відповідь на даний запит надана не була.

Під час виїзду за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана", а саме за адресою: 04112, м. Київ, вул. Т. Шамрила, 1 для проведення інвентаризації активів і зобов`язань, інвентаризаційною комісією було встановлено, що за вказаною адресою товариство відсутнє.

На підставі вищевикладеного, ліквідатором подано заяву про кримінальне правопорушення до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві з проханням розпочати досудове розслідування за фактом вчинення керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" Рогочовим В`ячеславом Миколайовичем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України.

Щодо аналізу фінансово-господарського стану боржника ліквідатор зазначає, що з відповіді Головного управління ДПС у м. Києві №70069/6/26-15-12-01-07 від 07.08.2024 вбачається, що фінансова звітність за період з 2021 року по теперішній час відсутня, тому надати її копії за 2021-2024 роки та інформацію про дебіторську заборгованість за запитуваний період немає можливості.

На запит арбітражного керуючого Реверука П.К. вих.№02-139/1076 керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" про надання інформації, передання бухгалтерської та іншу документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута також не надходило відповіді.

Під час ліквідаційної процедури документація та матеріальні цінності банкрута не були передані ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Реверуку П.К.

Враховуючи викладене вище, аналіз фінансово-господарського стану боржника на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, ліквідатором не проведено, у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу документів фінансової звітності товариства, а також іншої документації банкрута.

При цьому, ліквідатор дійшов до висновку, що боржник фактично припинив здійснювати свою діяльність, що підтверджується відсутністю за юридичною адресою будь-яких представників, закритими банківськими рахунками та неподанням фінансової звітності.

Натомість відсутні докази, які б підтвердили хоч якісь дії з боку керівника для попередження виникнення стану неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана", серед іншого, ліквідацію юридичної особи в порядку, передбаченому законодавством, ініціювання банкрутства тощо.

Таким чином, за твердженнями ліквідатора, між бездіяльністю керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" та виникненням значної податкової заборгованості вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Окрім того, ліквідатор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастана" фактично навіть не мало офісу, а юридична адреса фіктивна.

Крім того, всі банківські рахунки банкрута були закриті до 22.11.2023, а дані про відкриті рахунки в цінних паперах відсутні, що підтверджує відсутність господарської діяльності серед іншого, в період з 22.11.2023 по дату відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, за переконанням ліквідатора, при вказаних обставинах встановлюється факт бездіяльності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана", що призвело до банкрутства та його приховування, і яка проявляється у: невнесенні змін до державного реєстру щодо актуальної адреси боржника; ненаданні інформації на запити арбітражних керуючих; непереданні документів, печаток, цінностей ліквідатору; несплаті податкових платежів, унаслідок чого виникла значна заборгованість.

Вказані обставини, за переконанням ліквідатора, є підставою для покладення на засновника та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута в розмірі 5 603 824,62 грн., що становить різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Закон передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Вимоги щодо покладення субсидіарної відповідальності на відповідача заявник обґрунтовує тим, що в ході проведення ліквідаційної процедури встановлено факти бездіяльності керівника, який є одночасно засновником підприємства - боржника, що призвело до банкрутства та його приховування, яка проявляється у невнесенні змін до державного реєстру щодо актуальної адреси боржника, ненадання інформації на запити арбітражних керуючих, непереданні документів, печаток, цінностей ліквідатору, а також несплаті податкових платежів, унаслідок чого виникла значна заборгованість.

Визначене нормами частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутство не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

При цьому час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на вирішення питання про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності.

Суд також враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 Кодексу.

Наведені правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

У зв`язку із цим у спорах про покладення субсидіарної відповідальності виникає/існує проблема у доведенні суб`єктом звернення (ліквідатором) та в об`єктивному встановленні (судом) обставин існування цього правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду з заявою сторона, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

В свою чергу, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заволодіння ОСОБА_1 будь-якими коштами. Окрім того відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" приймав будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Також в матеріалах справи № 910/18447/23 відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення ОСОБА_1 до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана".

За відсутності зазначених доказів відсутня об`єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб`єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на будь-кого із зазначених ліквідатором боржника осіб субсидіарної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи викладене вище, розглянувши заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення поданої заяви.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастана" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя П.П. Чеберяк