Рішення № 141303848, 27.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/7112/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південна брама 26-Г»

про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов`язання вчинити дії,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Лехкар Оксана Василівна

- ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південна брама 26-Г» про визнання недійним рішення загальних зборів та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що пунктом 10 рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №1/2024 від 07.12.2024, запроваджено тимчасове, до погашення заборгованості, обмеження користування ліфтами співвласників, заборгованість яких перевищує 1000 грн, шляхом відключення карт/магнітних ключів пропуску системи контролю доступу. Позивач зазначає, що такий захід впливу на боржників не передбачений ні законодавством, ні чинним на дату прийняття оспорюваного рішення статутом ОСББ. За твердженнями позивача, 02.04.2026 йому було відключено карти/магнітні ключі пропуску у ліфтах, при цьому позивач є пенсіонером, має захворювання ніг, а його квартира розташована на 14 поверсі, тому обмеження користування ліфтами фактично позбавляє його доступу до житла і є непропорційним заходом. На підставі викладеного позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південна брама 26-Г», що оформлені протоколом загальних зборів від 07.12.2024, в частині п. 10, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку, а також зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Південна брама 26-Г», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не чинити перешкод ОСОБА_1 у вільному та безперешкодному користуванні ліфтами у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вимогу про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні ліфтами позивач визначив як похідну від вимоги про визнання недійсним пункту 10 оспорюваного рішення.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що рішенням позачергових загальних зборів співвласників ОСББ від 28.06.2026 пункт 10 оспорюваного рішення визнано таким, що втратив чинність. Також відповідач зазначив, що оспорюване рішення лише встановлює порядок і умови застосування обмежень, однак до позивача цей порядок не застосовувався, доступ до користування ліфтами позивачу не обмежувався, і позивач продовжує ними користуватися. Окрім того, відповідачем заявлено про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним пункту 10 оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Вказане обґрунтовано відсутністю предмета спору у зв`язку з втратою чинності пунктом 10 оспорюваного рішення. В решті позовних вимог відповідач просить відмовити.

Щодо заяви відповідача про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Рішенням позачергових загальних зборів ОСББ від 28.06.2026 пункт 10 оспорюваного рішення від 07.12.2024 (протокол №01/2024) визнано таким, що втратив чинність.

Тобто до прийняття рішення від 28.06.2026 та на момент відкриття провадження у даній справі (22.06.2026) пункт 10 оспорюваного рішення був чинним,та позивач пов`язує порушення своїх прав з подіями квітня 2026 року, які мали місце в період його дії.

За таких обставин спір щодо оспорюваного рішення підлягає вирішенню по суті з оцінкою наявності чи відсутності порушення прав позивача, а підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

В судовому засіданні 27.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.12.2012 серії НОМЕР_1 , а також є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 13.12.2023.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ, оформленим протоколом №01/2024 від 07.12.2024, за питанням 10 порядку денного вирішено: затвердити Правила обмеження користування ліфтами у будинку у новій запропонованій редакції; запровадити тимчасове, до погашення заборгованості, обмеження користування ліфтами до співвласників, розмір заборгованості яких по загальнообов`язкових внесках та платежах, які затверджені загальними зборами ОСББ, складає більше 1000 гривень; забезпечення виконання цього рішення покласти на Правління ОСББ; уповноважити Правління ОСББ не застосовувати обмеження користування ліфтами до боржників, які звернулися до ОСББ з відповідною заявою за наявності поважних причин.

Протокол вказаних загальних зборів складено 27.01.2025.

Цим же пунктом рішення визначено: «Забороняється обмежувати користування ліфтами мешканцям будинку: одиноким матерям (батьку), які самостійно виховують неповнолітню дитину (дітей); особам з інвалідністю; пенсіонерам та військовослужбовцям. Це правило не застосовується до осіб, які своїми діями/бездіяльністю спричинили майнову шкоду ОСББ, що підтверджено рішенням суду».

Пунктом 10 Правил обмеження користування ліфтами у будинку (нова редакція), затверджених вказаним рішенням, також передбачено, що забороняється обмежувати користуватись ліфтами мешканцям будинку: одиноким матерям (батьку), які самостійно виховують неповнолітню дитину (дітей); особам з інвалідністю; пенсіонерам та військовослужбовцям.

28.06.2026 відбулися позачергові загальні збори співвласників ОСББ, оформлені протоколом №02/2026, на яких за пунктом 4 порядку денного вирішено: затвердити Правила використання системи контролю доступу у будинку у запропонованій редакції; визнати таким, що втратив чинність, пункт 10 рішення загальних зборів, що оформлене протоколом №01/2024 загальних зборів від 07.12.2024.

Протокол вказаних загальних зборів складено 03.08.2026.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ в частині пункту 10 суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема, визначення обмежень на користування спільним майном.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Як встановлено судом, пунктом 10 оспорюваного рішення загальних зборів, поряд із запровадженням тимчасового обмеження користування ліфтами для співвласників, заборгованість яких перевищує 1000 грн, прямо заборонено обмежувати користування ліфтами мешканцям будинку, які є, зокрема, пенсіонерами.

Аналогічну заборону встановлено пунктом 10 Правил обмеження користування ліфтами у будинку, затверджених цим рішенням.

Позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням, і на вказану обставину позивач сам посилається у позовній заяві.

Доказів того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю спричинив майнову шкоду ОСББ, що підтверджено рішенням суду, тобто що щодо позивача діє виняток із зазначеної заборони, матеріали справи не містять.

Таким чином, оспорюване рішення загальних зборів в частині пункту 10 як на час його прийняття, так і протягом усього часу його дії не поширювалося на позивача в частині обмеження користування ліфтами, не покладало на позивача жодних обмежень та не могло бути підставою для обмеження позивача у користуванні ліфтами.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного обмеження позивача у користуванні ліфтами у вищевказаному будинку матеріали справи також не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів оспорюваним рішенням загальних зборів ОСББ в частині пункту 10.

Крім того, суд враховує, що в пункті 11.85 постанови від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оскільки на час розгляду справи пункт 10 оспорюваного рішення втратив чинність на підставі рішення загальних зборів від 28.06.2026, а будь-яких правових наслідків для позивача він не створив, визнання його недійсним не призведе до поновлення прав позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом від 07.12.2024, в частині пункту 10.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачу у вільному та безперешкодному користуванні ліфтами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позивач визначив вимогу про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні ліфтами як похідну від вимоги про визнання недійсним пункту 10 оспорюваного рішення.

Оскільки в задоволенні основної вимоги відмовлено, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Для задоволення такої вимоги позивач має довести факт створення йому відповідачем перешкод у користуванні майном.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

На підтвердження обставин створення позивачу перешкод у користуванні ліфтами позивач посилається на довідку дільничного офіцера поліції Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та заяву свідка.

Надана позивачем довідка дільничного офіцера поліції, видана за результатами перевірки звернення позивача від 09.04.2026, містить висновок про можливі самоуправні дії голови ОСББ щодо мешканців будинку з обмеження доступу до користування ліфтом, про можливу кваліфікацію таких дій як порушення порядку управління об`єднанням та користування спільним майном, а також рекомендацію звернутися до суду.

Відомостей про відключення саме позивачу карт/магнітних ключів пропуску у ліфтах вказана довідка не містить.

Викладені у заяві свідка відомості не підтверджені іншими належними та допустимими доказами, а відповідачем факт обмеження позивачу доступу до користування ліфтами заперечується.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Зі змісту заяви свідка вбачається, що про обставини неможливості позивача скористатися ліфтом свідку стало відомо зі слів самого позивача, а не внаслідок того, що свідок особисто був очевидцем цих обставин. За таких обставин, з урахуванням частин 1, 4 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, вказана заява свідка не є доказом створення позивачу перешкод у користуванні ліфтами та не береться судом до уваги.

Інших доказів відключення позивачу карт/магнітних ключів пропуску у ліфтах, зокрема станом на час розгляду справи, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, враховуючи ненадання позивачем необхідних, належних та допустимих доказів, зокрема, на підтвердження створення відповідачем перешкод позивачу у користуванні ліфтами, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачу у вільному та безперешкодному користуванні ліфтами у будинку.

Щодо доводів позивача про те, що Статут ОСББ «Південна брама 26-Г» від 07.01.2019 не передбачав права об`єднання обмежувати співвласників-боржників у користуванні ліфтами, пункт 9.2 Статуту від 07.12.2024 не визначає процедури застосування такого обмеження, а сам захід є неспівмірним і непропорційним з посиланням на рішення Конституційного Суду України, суд зазначає, що вказані доводи стосуються правомірності запровадження обмежень щодо співвласників, на яких поширюється дія пункту 10 оспорюваного рішення.

Оскільки позивач як пенсіонер належить до категорії осіб, щодо яких пунктом 10 встановлено заборону обмеження користування ліфтами, а прав позивача оспорюваним рішенням не порушено, зазначені доводи не впливають на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи позивача про позбавлення його доступу до житла внаслідок обмеження користування ліфтами не підтверджені належними та допустимими доказами з огляду на викладене вище.

Щодо наданих позивачем оголошення правління ОСББ про обмеження боржникам доступу до користування ліфтами та відповіді на адвокатський запит №01/06/26-1 від 01.06.2026, суд зазначає, що вказані документи фактично стосуються сплати цільового внеску та платежів, затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №01/2026 від 28.02.2026, яке не є предметом оскарження у цій справі, та не підтверджують застосування до позивача пункту 10 оспорюваного рішення, оформленого протоколом загальних зборів №01/2024 від 07.12.2024 і факту відключення позивачу карт/магнітних ключів пропуску у ліфтах. Крім того, у вказаній відповіді на адвокатський запит, факт обмеження позивачу доступу до користування ліфтами заперечується.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 06.11.2026

Суддя Я.В. Маринченко