Рішення № 141303772, 09.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/139/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 Справа № 908/2071/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2071/26

за позовною заявою: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД, 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 9

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: головне управління статистики у Запорізькій області, 69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75

про стягнення 22 726,40 грн

У засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

26.08.26 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 26.08.26 № 912-007-12-6366 регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД (надалі ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД) за участі Головного управління статистики у Запорізькій області (третя особа) про стягнення заборгованості за договором оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д у розмірі 22 726,40 грн, а саме: 18 569,95 грн заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 р. по квітень 2021 р. включно, 2 067,37 грн неустойки та 2 089,08 грн пені.

27.08.26 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2071/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 01.09.26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2071/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

02.09.26 до суду в системі Електронний суд надійшла заява за вих. від 02.09.26 № 908/2071/26, в якій представник третьої особи Кузьменко О.В. просить суд позовну заяву РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з вимогами до ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД за участі головного управління статистики у Запорізькій області (третя особа) про стягнення заборгованості за договором оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д у розмірі 22 726,40 грн, а саме: 18 569,95 грн заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно, 2 067,37 грн неустойки та 2 089,08 грн пені залишити без руху у відповідності до ч. 11 ст. 176 ГПК України (наголошуючи на тому, що, дослівно: «… у позовній заяві не зазначено з яких саме підстав майбутнє судове рішення може вплинути на права та обов`язки, змінено наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому третьої особи у справі Головного управління статистики у Запорізькій області, враховуючи те, що орендна плата за договором перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50/50, тим більше, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.21 у справі № 908/1538/21 стягнуто з ТОВ «Олвін-Трейд» на користь Головного управління статистики У Запорізькій області заборгованість з орендної плати у розмірі 35 898,05 грн. за цим же договором».

Ухвалою від 03.09.26 судом призначено розгляд справи № 908/2071/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 30.09.26 о 10 год. 00 хв.

04.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника третьої особи надійшло клопотання з проханням провести судове засідання у справі № 908/2071/26, яке відбудеться 30.09.26 о 10 год. 00 хв., без участі уповноваженого представника.

29.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява з проханням відмовити в задоволенні заяви третьої особи від 02.09.26 про залишення позовної заяви РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях без руху у справі № 908/2071/26.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 30.09.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 30.09.26 представник позивача надав усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи.

Ухвалою від 30.09.26 судом відкладено розгляд справи № 908/2071/26 на 27.10.26 об 11 год. 30 хв.

02.10.26 до суду в системі Електронний суд від представника третьої особи надійшло клопотання з проханням всі наступні судові засідання проводити без участі уповноваженого представника третьої особи.

05.10.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява про виконання п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 01.09.26 по справі № 908/2071/26.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 27.10.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 27.10.26 представник позивача надав усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи.

Ухвалою від 27.10.26 судом відкладено розгляд справи № 908/2071/26 на 02.11.26 об 09 год. 30 хв.

27.10.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 27.10.26 (зареєстрована в канцелярії суду та передана судді 28.10.26), в якій представник позивача, для забезпечення всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, з метою підвищення результативності процедури доказування направляє для подальшого долучення до матеріалів справи № 908/2071/26 роздруківку інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/96003925, а саме: рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 по справі № 908/3394/20 про розірвання договору № 12/1-3851/д, стягнення заборгованості та зобов`язання повернути нерухоме майно. Рішення суду першої інстанції по справі № 908/3394/20 набрало законної сили 26.04.21.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 02.11.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Більш того, не виконали вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали суду ухвали суду від 01.09.26 про відкриття провадження у справі стосовно: «До початку розгляду справи по суті надати все листування між сторонами у справі з доказами його направлення однією стороною і дотримання іншою та письмово повідомити суд в про відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні 02.11.26 представник позивача надав усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 219 ГПК України, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та ухвалою суду від 02.11.26 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 09.11.26 о 10 год. 30 хв.

В засіданні 09.11.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення без оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав (ла) у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 26.08.26. Просив (ла) суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість за договором оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д у розмірі 22 726,40 грн, а саме: 18 569,95 грн заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно, 2 067,37 грн неустойки та 2 089,08 грн пені.

Відповідач (його представник) в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини такої неявки суд не повідомив.

Про відкриття провадження у даній справі та її розгляд судом відповідач був повідомлений належним чином.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до Єдиного державного реєстру вносяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД є: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 9.

У зв`язку з відсутністю станом на час (01.09.26) відкриття провадження у даній справі № 908/2071/26 зареєстрованого електронного кабінету у ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД, ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.09.26 про відкриття провадження у справі № 908/2071/26 та всі інші ухвали наведенні вище по тексту вказаного рішення були направлені відповідачу на вищезазначену адресу.

Разом з тим, 18.09.26 ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.09.26, 23.09.26 ухвала суду від 03.09.26, 27.10.26 ухвала суду від 30.09.26 були повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату, з відміткою (дослівно): за закінченням встановленого терміну зберігання.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09.02.22 у справі № 916/939/15-г.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.20 у справі № 904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вищевказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.22 у справі № 910/4430/21).

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, судом враховано, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: …Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. ….

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: … Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. ….

Частиною 2 розділу ІІ Прикінцеві положення вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов`язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатись в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Більш того, неявка керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов`язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/2071/26 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Третя особа (уповноважений представник) в судові засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до норм чинного законодавства.

При цьому:

- 02.09.26 до суду в системі Електронний суд надійшла заява за вих. від 02.09.26 № 908/2071/26, в якій представник третьої особи просить суд позовну заяву РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з вимогами до ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД за участі головного управління статистики у Запорізькій області (третя особа) про стягнення заборгованості за договором оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д у розмірі 22 726,40 грн, а саме: 18 569,95 грн заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно, 2 067,37 грн неустойки та 2 089,08 грн пені залишити без руху у відповідності до ч. 11 ст. 176 ГПК України;

- 04.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника третьої особи надійшло клопотання з проханням провести судове засідання у справі № 908/2071/26, яке відбудеться 30.09.26 о 10 год. 00 хв., без участі уповноваженого представника;

- 02.10.26 до суду в системі Електронний суд від представника третьої особи надійшло клопотання з проханням всі наступні судові засідання проводити без участі уповноваженого представника третьої особи.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.19 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та кіровоградській областях (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД (Орендар) укладено договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д (Договір), який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 3078.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення № 26 (у складі приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, № 7 та частин приміщень № 1, № 4 спільного користування, площею 16,7 кв.м.), загальною площею 98,2 кв.м., першого поверху будівлі (Літ. А-11), реєстраційний № 2360576.31.АААДЕЕ919, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75 (Майно). Орендоване майно перебуває на балансі головного управління статистики у Запорізькій області (Балансоутримувач). Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.19, що затв. наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 31.10.19 № 12/1-313, і становить за незалежною оцінкою, виконаною суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ЕЛІТ-ЕКСПЕРТ», у перерахунку на площу 98,2 кв.м., 560 410,00 грн без урахування ПДВ (Додаток 3).

Згідно із п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою іншого використання нерухомого майна (розміщення поліграфічного центру).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна (Додаток 2).

Орендна плата (п. 3.1. Договору) визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями) (Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2019 року 7 110,64 грн (Додаток 1). Розмір орендної плати за перший місяць оренди грудень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2019 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).

У відповідності до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно із п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50 % від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;

- 50 % розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок,

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У відповідності до п. 3.10. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до, дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно в межах терміну встановленого п. 10.9. цього Договору. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

… У разі порушення Орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати, він має відшкодувати державному бюджету та Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку (п. 5.2. Договору).

Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п. 5.3. Договору).

Умовами п. 5.10. Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової-) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно із п. 9.1. та п. 9.4. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, та цим Договором. Стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених цим Договором, проводиться на підставі рішення суду та/або в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 27.12.19 по 27.12.24 включно.

Пунктом 10.6. Договору визначено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу (п. 10.9. Договору).

Умовами п. 10.10. Договору визначено, що Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами відповідного Акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна.

Згідно із п. 10.11. Договору, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна в термін визначений в п. 10.9. Договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна.

У відповідності до акту приймання-передавання (Додаток 2 до договору), регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Орендодавець) за участю головного управління статистики у Запорізькій області (Балансоутримувач) передає, а ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД (Орендар) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення № 26 (у складі приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, № 7 та частин приміщень № 1, № 4 спільного користування, площею 16,7 кв.м.), загальною площею 98,2 кв.м., першого поверху будівлі (Літ. А-11), реєстраційний № 2360576.31.АААДЕЕ919, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75 (Майно).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління статистики у Запорізькій області, задоволено частково. Вирішено:

- стягнути з ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за договором оренди № 12/1-3851/д від 27.12.19 в сумі 39 312 грн. 93 коп. та 2 127 грн. 04 коп. пені;

- розірвати договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д від 27.12.19, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД;

- зобов`язати ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД повернути Головному управлінню статистики у Запорізькій області, державне нерухоме майно, яке є предметом договору оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д від 27.12.19, а саме: частину нежитлового приміщення № 26 (у складі приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, № 7 та частин приміщень № 1, № 4 спільного користування, площею 16,7 кв.м.), загальною площею 98,2 кв.м., першого поверху будівлі (Літ. А-11), реєстраційний номер 2360576.31.АААДЕЕ919, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, за актом приймання-передавання;

- стягнути з ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 6 123 грн. 87 коп. судового збору;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 встановлено, що (дослівно):

«… З матеріалів справи вбачається, що відповідач орендну плату у період з грудня 2019 по грудень 2020 вносив з порушенням термінів її сплати та не у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 39 312,93 грн.

Розмір орендної плати з грудня 2019 по грудень 2020 визначений позивачем у відповідності до умов Договору.

Так, за розрахунком суду загальний розмір нарахованої орендної плати за період з грудня 2019 по грудень 2020 складає 40 212,93 грн.

З врахуванням часткової оплати боргу за спірний період в сумі 900,00 грн. розмір заборгованості з орендної плати складає 39 312,93 грн.

Втім, докази здійснення відповідачем (Орендарем) сплати в повному обсязі орендної плати за період з грудня 2019 по грудень 2020 у строк, встановлений Договором в матеріалах справи відсутні.

Строк оплати орендної плати за період з грудня 2019 по грудень 2020 у відповідності до умов п. 3.6. Договору настав.

Отже, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору оренди № 12/1-3851/д від 27.12.2019 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Факт наявності заборгованості з орендних платежів в розмірі 39 312,93 грн. підтверджується матеріалами справи.

Станом на час розгляду спору відповідач доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД 39312,93 грн. заборгованості з орендної плати обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.01.2020 по 15.12.2020 включно у розмірі 2 127,04 грн. …

… Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за допомогою програми Законодавство суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є правильними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 127,04 грн. …».

02.04.21 ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД звернулось до позивача з листом за вих. від 30.03.12 (саме така дата вказана у вказаному листі) № 22, в якому просить останнього розірвати договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д від 27.12.19, у зв`язку з припиненням діяльності підприємства.

Згідно із актом від 30.04.21 повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД (Орендар) передав, а Головне управління статистики у Запорізькій області (Балансоутримувач) прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового приміщення № 26 (у складі приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, № 7 та частин приміщень № 1, № 4 спільного користування, площею 13,7 кв.м.), загальною площею 98,2 кв.м., першого поверху будівлі (Літ. А-11), реєстраційний номер 2360576.31.АААДЕЕ919, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75. Загальна та корисна площа 98,2 кв.м. (п. 4). Датою припинення договору оренди є: 30.04.21 (п. 2).

Позивач звернувся з претензією за вих. від 25.05.23 № 11-11-02244 до відповідача, в якій вимагає в останнього негайно сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 56 451,61 грн, пені в розмірі 3 969,76 грн та неустойки в розмірі 7 752,62 грн до Державного бюджету України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З положень ч.ч. 1-3 ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами та Головним управлінням статистики у Запорізькій області виникли відносини на підставі договору оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Положеннями ст. 283 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Частинами 1 та 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Як вже зазначалось судом вище, орендна плата (п. 3.1. Договору) визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (із змінами та доповненнями) (Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2019 року 7 110,64 грн (Додаток 1). Розмір орендної плати за перший місяць оренди грудень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2019 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).

У відповідності до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно із п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50 % від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;

- 50 % розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок,

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.

З матеріалів цієї господарської справи вбачається, що відповідач орендну плату у період з грудня 2020 року по квітень 2021 року не сплачував у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 18 569,95 грн (50 % розміру якої належить перераховувати на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, яким у цій справі є Головне управління статистики у Запорізькій області).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року у відповідності до умов п. 3.6. Договору настав.

Отже, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно умов договору оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д належним чином та в повному обсязі не виконав.

Факт наявності заборгованості з орендних платежів в розмірі 18 569,95 грн підтверджується матеріалами справи № 908/2071/26.

На підставі викладеного, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД заборгованості з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 18 569,95 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 089,08 грн пені та 2 067,37 неустойки.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем розрахунок пені здійснено за загальний період з 16.12.20 по 26.04.21 враховуючи основну заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 у розмірі 39 312,93 грн.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи ЗАКОНОДАВСТВО розрахунки пені, виконані позивачем, а також період їх нарахування, судом визнано, що вказаний розрахунок позивача виконано не зовсім вірно (коректно), а саме позивачем допущено помилку при визначені періоду нарахування по місяцям.

Так, згідно із п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50 % від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;

- 50 % розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок,

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.

Тобто, прострочення оплати за: грудень 2020 року розпочинається з 16.01.21; за січень 2021 року розпочинається з 16.02.21; за лютий 2021 року розпочинається з 16.03.21; за березень розпочинається з 16.04.21 та за квітень розпочинається з 16.05.21.

А тому, як наслідок, пеня повинна нараховуватись за заборгованість:

- станом з 16.12.20 до 15.01.21 включно на суму 39 312,93 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20) та становити 400,10 грн;

- станом з 16.01.21 по 15.02.21 включно на суму 43 038,28 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 + грудень 2020 року у розмірі 3 725,35 грн) та становити 438,64 грн;

- станом з 16.02.21 по 15.03.21 включно на суму 46 812,06 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 + грудень 2020 року у розмірі 3 725,35 грн + січень 2021 року у розмірі 3 773,78 грн) та становити 445,04 грн;

- станом з 16.03.21 по 15.04.21 включно на суму 50 623,58 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 + грудень 2020 року у розмірі 3 725,35 грн + січень 2021 року у розмірі 3 773,78 грн + лютий 2021 року у розмірі 3 811,52 грн) та становити 558,94 грн;

- станом з 16.04.21 по 26.04.21 включно на суму 54 499,89 грн (заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 + грудень 2020 року у розмірі 3 725,35 грн + січень 2021 року у розмірі 3 773,78 грн + лютий 2021 року у розмірі 3 811,52 грн + березень 2021 року у розмірі 3 876,31 грн) та становити 246,37 грн. Разом пеня становить 2 089,09 грн.

Перерахувавши суму та періоди заявлено пені, судом визначено, що заявлена позивачем до стягнення сума нарахованої пені не перевищує нарахованої та перевіреної суми пені судом.

А тому, як наслідок, судом задовольняється повністю позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 089,08 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 549, ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

З положень ч. 2 ст. 795 ЦК України слідує, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 вирішено, зокрема:

- розірвати договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д від 27.12.19, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД;

- зобов`язати ТОВ ОЛВІН-ТРЕЙД повернути головному управлінню статистики у Запорізькій області, державне нерухоме майно, яке є предметом договору оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д від 27.12.19, а саме: частину нежитлового приміщення № 26 (у складі приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, № 7 та частин приміщень № 1, № 4 спільного користування, площею 16,7 кв.м.), загальною площею 98,2 кв.м., першого поверху будівлі (Літ. А-11), реєстраційний номер 2360576.31.АААДЕЕ919, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, за актом приймання-передавання.

Вказане рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.21 у справі № 908/3394/20 набрало законної сили 26.04.21, про що зазначено у відповідних наказах суду від 13.05.21.

У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу (п. 10.9. Договору).

Умовами п. 10.10. Договору визначено, що Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами відповідного Акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна.

Згідно із п. 10.11. Договору, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна в термін визначений в п. 10.9. Договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання Акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого Майна.

Отже відповідач (орендар) після припинення дії (розірвання) договору оренди майна, що належить до державної власності № 12/1-3851/д від 27.12.19 повинен був повернути орендоване за договором приміщення позивачу (орендодавцю) протягом 3 робочих днів з дати припинення даного договору (25.02.21), а саме - до 29.04.21 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Фактично відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення з орендного користування 30.04.21 (за актом від 30.04.21 повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності), тобто з порушенням строку, встановленого договором в 1 день.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна позивачу після припинення дії Договору, тому вимоги позивача про застосування до відповідача санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, в цілому є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, з огляду на вищевикладені висновки суду щодо строку повернення нежитлового приміщення з орендного користування згідно з умовами договору, а саме до 29.04.21 включно, позивач неправильно визначив початок періоду нарахування неустойки. В даному випадку, прострочення відповідача виникло з 30.04.21.

Орендна плата за останній повний місяць оренди, а саме січень 2021 року з урахуванням індексу інфляції становила 3 773,78 грн (50 % від розміру орендної плати у відповідності до п. 3.6. Договору).

З урахуванням зазначеного, здійснивши відповідний перерахунок, суд встановив, що неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період 30.04.21, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, складає 251,59 грн. В іншій частині щодо стягнення неустойки судом відмовляється через необґрунтованість та недоведеність.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини справи № 908/2071/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, з огляду на той факт, що:

- в ухвалі суду від 01.09.26 про відкриття провадження у справі № 908/2071/26 суд розглянувши матеріали позовної заяви дійшов висновку, що підстави для її (позовної заяви) залишення без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні (але вказане було залишено поза увагою представником Головного управління статистики у Запорізькій області);

- договір оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д укладено у тристоронньому форматі (Орендодавець, Балансоутримувач та Орендар) то, у відповідності до ст. 50 ГПК України, рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін: чи то на права Орендодавця, чи то на права Балансоутримувача, чи то на права Орендаря;

- Головне управління статистики у Запорізькій області у справі № 908/2071/26 є Балансоутримувачем орендованого майна за наведеним вище у цьому рішенні договором оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д (пункт 1.1. договору);

- в силу п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 50 % від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства; 50 % розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок;

- рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Горохов І.С.) від 02.08.21 у справі № 908/1538/21 (набрало законної сили 31.08.21), на яке посилався представник Головного управління статистики у Запорізькій області Кузьменко О.О. у справі № 908/2071/26 (суддя Корсун В.Л.), як на відсутність необхідності залучення судом до участі у справі № 908/2071/26 Головного управління статистики у Запорізькій області в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивач, стосувалось заборгованості за оренду нерухомого майна згідно договору оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д лише Балансоутримувача, які виникли на підставі п. 3.6. вказаного договору та за період часу із 12.10.20 по 11.05.21;

- розгляд справи по суті (в порядку ч. 2 ст. 252 ГПК України) в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання, або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться;

- дослідження періоду заборгованості за оренду нерухомого майна згідно договору оренди майна, що належить до державної власності від 27.12.19 № 12/1-3851/д, які виникли на підставі п. 3.6. вказаного договору, законодавець відніс не на стадію відкриття провадження у справі, а на стадію розгляду по суті (у т.ч. по справі № 908/2071/26);

- якщо за умовами договору частина коштів (орендної плати) чи компенсація витрат на утримання майна підлягає перерахуванню безпосередньо Балансоутримувачу, то в залежності від умов договору та тристоронньої угоди позов може подаватись або орендодавцем в інтересах балансоутримувача, або спільно, або кожною стороною окремо стосовно своєї частини платежів;

- судове рішення у справі про стягнення заборгованості за договором оренди може безпосередньо вплинути на права та обов`язки балансоутримувача (або орендодавця), зокрема щодо розподілу коштів (наприклад, співвідношення 70/30 або 50/50 між бюджетом/орендодавцем та балансоутримувачем), необхідності встановлення точного розміру заборгованості (підтвердити облік платежів, які надходили на рахунок балансоутримувача, або акти звіряння розрахунків) тощо;

судом визнаються надуманими, безпідставними та такими, що суперечать наявним матеріалам та фактичним обставинам справи № 908/2071/26, які встановлені в ній судом, твердження представника Головного управління статистики у Запорізькій області Кузьменко О.О. про те, що сам факт перебування державного нерухомого майна на балансі та обліку Головного управління статистики у Запорізькій області та безпосереднє приймання участі у підписанні акту приймання-передавання від 30.04.21, що має пряме відношення до договору оренди від 27.12.19 № 12/1-3851/д не може вважатись правовою підставою для залучення у справі № 908/2071/26 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління статистики у Запорізькій області.

Слід також зазначити, що фактичне не виконання Головним управлінням статистики у Запорізькій області, як третьою особою у справі № 908/2071/26, вимог п. 7 ухвали суду від 01.09.26 про необхідність надання … до початку розгляду справи по суті всього листування між сторонами у справі по суті спору з доказами його направлення однією стороною та отримання іншою та про необхідність письмово повідомити суд про відсутність іншого листування між сторонами, що додано до відповідної заяви, має всі підстави для застосування судом до вказаної юридичної особи заходів процесуального примусу відповідно до вимог ст. ст. 131, 132, 135 ГПК України …

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 41956810) на користь Державного бюджету України (за реквізитами: «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном», отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/22080300, код ЄДРПОУ: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA818999980313020094000008479, стягував: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 42767945) 18 569 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 95 коп. заборгованість з орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно, 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 08 коп. пені та 251 (двісті п`ятдесят одну) грн 59 коп. неустойки. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОЛВІН-ТРЕЙД (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 41956810) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 42767945, р/р UA188201720343100001000055549, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код програмної кваліфікації видатків: 6611010) 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) грн 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Суддя В.Л. Корсун