Рішення № 141303748, 09.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/82/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 Справа № 908/1928/26

м.Запоріжжя

За позовом: 1. Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича,

2:Приватного підприємства «ТОРНАДО»

до відповідача: Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Запорізької міської ради

про стягнення грошових коштів

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Філобок Руслана Леонідовича та Приватного підприємства «ТОРНАДО» до відповідача: Запорізької міської ради з вимогами про:

1) cтягнення з Запорізької міської ради, шляхом списання коштів з рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, на користь Приватного підприємства «ТОРНАДО» грошових коштів у загальному розмірі 43 315,71 грн, з яких: 39303,08 грн безпідставно утримані (збережені) кошти, 3043,76 грн інфляційні втрати, 969,11 грн 3% річних;

2) cтягнення з Запорізької міської ради, шляхом списання коштів з рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, на користь Приватного підприємства «ТОРНАДО» грошових коштів у розмірі 5554,44 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди (збитки) та 10000,00 грн моральної шкоди;

3) cтягнення з Запорізької міської ради, шляхом списання коштів з рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, на користь Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича грошових коштів у розмірі 53526,71 грн, з яких: 48566,38 грн безпідставно утримувані (збережені) грошові кошти, 3762,17 грн інфляційні втрати, 1197,53 грн 3% річних;

4) стягнення з Запорізької міської ради, шляхом списання коштів з рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, на користь Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича грошових коштів у розмірі 5867,49 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди (збитки) та 10000,00 грн моральної шкоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.08.2026 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1928/26, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1928/26, присвоєно номер провадження справи 9/82/26; залучено до участі у справі Виконавчий комітет Запорізької міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Ухвалою суду від 15.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ПП «ТОРНАДО» про розгляд справи № 908/1928/26 за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, зокрема, про наступне. 19.11.2024 Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення по справі №908/2046/24 за позовом Запорізької міської ради до ФОП Філобок Руслана Леонідовича та ПП «Торнадо», яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 залишено без змін. 27.08.2025 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області були видані накази про: стягнення з ФОП Філобок Р.Л. на користь Запорізької міської ради суми 48566,38 грн та суми 728,50 грн судового збору; стягнення з ПП «Торнадо» на користь Запорізької міської ради суми 457422,92 грн та суми 6861,34 грн судового збору. 28.08.2025 зазначене рішення було виконано позивачами у даній справі добровільно та у повному обсязі, шляхом перерахування стягнутих рішенням суду коштів за реквізитами, вказаними у судових наказах та рішенні суду. Однак, 02.09.2025 з банківських рахунків позивачів були повторно стягнуті кошти на виконання того ж самого судового рішення, за тими самими наказами у примусовому порядку в рамках виконавчих проваджень, відкритих 01.09.2025 приватним виконавцем Проценко А.Ю. за заявою стягувача. Зауважено, що виконавчі документи, направлені відповідачем на примусове виконання, містили закреслені реквізити розрахункових рахунків. Сам факт існування виконавчих документів не створював правової підстави для стягнення, якщо зобов`язання вже було припинено добровільним виконанням. Стягнуті з позивачів грошові кошти, шляхом проведеного безспірного списання з їх рахунків, були перераховані до бюджету Запорізької міської територіальної громади на рахунок UA318999980314090544000008479; головним розпорядником коштів місцевого бюджету є Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Також з позивачів були стягнуті виконавчі витрати та винагорода приватного виконавця, що є додатково понесеною позивачами майновою шкодою (збитками). Позивачами була подана до Запорізької міської ради вимога про повернення безпідставно стягнутих коштів за виконавчими провадженнями не пізніше 5 вересня 2025, шляхом їх перерахування на рахунки ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо», яка залишилась невиконаною. З підстав повернення Державною казначейською службою України судового збору, сплаченого у подвійному розмірі, 30.10.2025 було здійснено повернення на рахунки позивачів сум судового збору, як помилково перерахованих. Таким чином відповідачем на протязі 300 календарних днів (з 03.09.2025 по 29.06.2026) безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 48566,38 грн, які належать позивачу-1, та у розмірі 39303,08 грн, які належать позивачу-2, та підлягають поверненню позивачам з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі № 908/2046/25 було відмовлено у задоволенні скарги позивача-2 на бездіяльність приватного виконавця, з мотивів відсутності підстав для повернення суми основної винагороди, витрат виконавчого провадження та коштів перерахованих стягувачу в межах повноважень виконавця. Ініціювання відповідачем примусового виконання вже виконаного судового рішення є незаконними діями, внаслідок яких відбулось безпідставне стягнення з позивачів коштів, і негативні наслідки понесені позивачами (списання коштів, виконавчі витрати/винагорода виконавця) не можуть покладатися на них, за відсутності підстав для примусового виконання судового рішення. З урахуванням цього, відповідальність за відшкодування завданої позивачам матеріальної шкоди (понесених збитків) у розмірі 5867,49 грн на користь позивача-1 та 5554,44 грн на користь позивача-2, що є безпосереднім наслідком неправомірної поведінки відповідача, покладається на останнього як особу, дії якої перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною шкодою. Окрім майнової, позивачам також було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в емоційному виснаженні та душевних переживаннях, тривалому емоційному напруженні та порушенні звичного порядку здійснення господарської діяльності, що виникли внаслідок неправомірних дій відповідача, безпідставного накладення арештів на всі банківські рахунки позивачів. У зв`язку із цим виникла неможливість здійснити своєчасні розрахунки за договорами, виплату заробітної плати працівникам, вжиття невідкладних організаційних зусиль для збереження ділової репутації перед працівниками і контрагентами та необхідність вжиття додаткових заходів для відновлення своїх порушених прав у судовому порядку, витрачання значного часу, зусиль та ресурсів на оскарження дій як приватного виконавця, так і відповідача з метою повернення безпідставно стягнутих коштів. На підставі зазначеного, ФОП Філобок Р.Л. та ПП «ТОРНАДО» заявлені позовні вимоги про стягнення з Запорізької міської ради належних позивачам грошових коштів, які безпідставно утримуються, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також грошових коштів в рахунок відшкодування майнової шкоди (понесених збитків) та завданої моральної шкоди.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який було прийнято судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 15.09.2026. Запорізькою міською радою зазначено, зокрема, про повне невизнання позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю, відсутністю складу цивільного правопорушення та суперечністю нормам чинного бюджетного й господарського процесуального законодавства України, з огляду на наступне. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 02.02.2026 у справі № 522/3747/22), судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право. Запорізька міська рада не оспорює і не заперечує право позивачів на повернення коштів, що потрапили на бюджетний рахунок. Також зазначено, що кошти, перераховані позивачами, потрапили на відповідний бюджетний рахунок. Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787 (надалі - Порядок № 787), повернення помилково зарахованих до бюджету коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України виключно за заявою самого платника. Спеціальна процедура повернення помилково перерахованих бюджетних коштів має імперативний характер і передбачає такий алгоритм дій: 1) позивачі зобов`язані подати до відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету (або розпорядника бюджетних коштів - Запорізької міської ради), письмову заяву із зазначенням причин повернення, суми, належних банківських реквізитів (IBAN) та завіреної копії платіжного документа; 2) на підставі отриманої заяви платника орган готує та подає до відповідного органу Казначейства Подання на повернення коштів; 3)орган Казначейства здійснює безпосереднє повернення коштів з бюджетного рахунку на рахунок платника. Позивачі до моменту звернення з цим позовом не зверталися до Запорізької міської ради із належно оформленою заявою та долученими платіжними документами згідно з Порядком № 787. Міська рада, як орган місцевого самоврядування, не є суб`єктом господарювання, не акумулює ці кошти на власних комерційних/поточних рахунках і позбавлена правових підстав формувати подання до Казначейства за власною ініціативою без заяви платника. Позовна вимога про стягнення коштів із міської ради в судовому порядку за відсутності факту звернення із заявою про їх повернення через Казначейство та за відсутності відмови міської ради вчинити такі дії свідчить про відсутність предмета спору як такого. Велика Палата Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошували: якщо законом установлений спеціальний порядок/процедура реалізації або захисту права, застосування загальних норм цивільного законодавства (зокрема ст. 1212 ЦК України щодо кондикційних зобов`язань) є неналежним способом захисту. Суд не може підміняти собою імперативну казначейську процедуру та стягувати з відповідача кошти, які перебувають у бюджетній системі й підлягають поверненню за заявою платника через Казначейство. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в судовому порядку має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком органів місцевого самоврядування діяти виключно у межах, порядку та у спосіб, передбачений законом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19. Таким чином, позивачі повністю проігнорували спеціальну процедуру, встановлену Бюджетним кодексом України та Порядком № 787, намагаючись перекласти наслідки власної бездіяльності на Запорізьку міську раду шляхом штучного ініціювання судового процесу. Враховуючи, що відповідач не відмовляв у поверненні коштів за встановленою процедурою, факт порушення прав позивачів з боку Запорізької міської ради відсутній, а обраний спосіб захисту є неналежним та неефективним, що в силу норм ГПК України є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо правомірності відкриття виконавчого провадження, вказано, що з огляду на те, що через помилкові реквізити кошти не надійшли на належний розрахунковий рахунок обліку надходжень бюджету за рішенням суду від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24, у міської ради юридично та фактично були відсутні підстави вважати це рішення суду виконаним. Звернення рішення суду до примусового виконання є законним процесуальним правом та обов`язком стягувача щодо захисту інтересів територіальної громади. Зазначення неналежних реквізитів у первинних документах не перетворює законні дії органу місцевого самоврядування з пред`явлення виконавчого документа до виконання на «протиправну поведінку». Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 року у справі № 908/2046/24, яка набрала законної сили, було відмовлено позивачам у задоволенні скарги на дії приватного виконавця Проценка А.Ю. Суд дав правову оцінку цим обставинам і визнав дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення коштів повністю правомірними. Оскільки примусове виконання здійснювалося на законних підставах, витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця є законними процесуальними наслідками боржника (ст. 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження»), а не «збитками», завданими Запорізькою міською радою. Після з`ясування обставин щодо подвійно зарахованого судового збору, 30.10.2025 року Запорізька міська рада добровільно повернула вказані кошти позивачам, що спростовує будь-які звинувачення щодо зловживання правами. Як роз`яснено у сталій практиці Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц), дія ст. 625 ЦК України поширюється виключно на зобов`язання, що виникають із цивільно-правових чи договірних відносин. Перерахування коштів у виконавчому провадженні або повернення помилково сплачених бюджетних коштів не є цивільно-правовим грошовим зобов`язанням, а належить до процесуальних та бюджетних правовідносин. Отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є юридично безпідставним. В частині заявлених позивачами вимог про стягнення моральної шкоди, зазначено, що ПП «Торнадо», як юридична особа, за своєю природою позбавлена можливості відчувати психологічне напруження чи моральні страждання. Жодних належних і допустимих доказів заподіяння шкоди її діловій репутації матеріали справи не містять. Щодо ФОП Філобок Р.Л., то у матеріалах справи відсутні будь-які докази (медичні довідки, висновки психологічної/судово-медичної експертизи, рецепти тощо), які б підтверджували факт заподіяння моральних страждань, погіршення стану здоров`я чи причинно-наслідковий зв`язок між цим та діями відповідача. Самі лише процесуальні незручності чи факт перебування справи у суді не є автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв`язку з їх безпідставністю, обраним неналежним способом захисту та відсутністю факту порушення прав позивачів з боку Запорізької міської ради.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 17.09.2026 та була прийнята судом до розгляду з поновлення строку на її подання (ухвала суду 29.09.2026), ФОП Філобок Р.Л., в тому числі, зазначено, що обґрунтування відзиву відповідача, в якому останній посилається на ст. 45 БК України та роз`яснює механізм повернення помилково сплачених коштів з бюджету, він вважає безпідставним. Позивачами заявлені позовні вимоги щодо повернення коштів, що були примусово стягнуті в порядку виконання, вже виконаного відповідачами судового рішення у справі № 908/2046/24. Підставою позову є невиконання відповідачем вимоги від 03.09.2025 про повернення безпідставно стягнутих коштів за виконавчими провадженнями, що є порушенням прав позивачів. Платежі, які є предметом позовних вимог, не є помилково сплаченими, не є такими що сплачені у невірному розмірі, а є понадмірно безпідставно стягненими коштами. Для застосування ст. 45 БК України необхідні наступні умови: платник з власної ініціативи сплатив кошти; платник помилився при оплаті у реквізитах; платник сплатив невірну суму. Таким чином, в даному випадку, відсутні будь-які підстави для застосування ст. 45 БК України, оскільки кошти було сплачено не за волевиявленням позивачів, за відсутністю помилок з їх боку у процесі оплат. Позивачі, виконуючи рішення господарського суду по справі № 908/2046/24, дотримались всіх вимог законодавства та мають гарантоване законом право на повернення безпідставно утриманих коштів. Враховуючи, що відповідач з 03.09.2025 отримав всю необхідну інформацію та вимоги позивачів, які він визнає, до цього часу не виконав зобов`язання щодо повернення безпідставно стягнутих коштів, це є підставою для застосування ст. 625 ЦК України, так як боржник прострочив виконання грошового зобов`язання.

Третя особа Виконавчий комітет Запорізької міської ради пояснень щодо позову або відзиву не надала. Заяви/клопотання з процесуальних питань до суду від третьої особи також не надходили.

В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (ч. 11 статті 242 ГПК України).

Про розгляд даної справи третя особа повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду, в тому числі ухвали про відкриття провадження у справі №908/1928/26 від 17.08.2026, до електронного кабінету Виконавчого комітету Запорізької міської ради, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронних листів, які містяться в матеріалах справи.

Зі змісту ч. ч. 2, 4 ст. 13, п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України слідує, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі №908/2046/24 задоволено позов Запорізької міської ради до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича та Приватного підприємства «Торнадо», а саме:

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича на користь Запорізької міської ради суму 48 566,38 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 30.09.2023, на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600;

- стягнуто з Приватного підприємства «Торнадо» на користь Запорізької міської ради суму 457 422,92 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 30.09.2023, на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича на користь Запорізької міської ради (отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892) суму 728,50 грн судового збору;

- стягнуто з Приватного підприємства «Торнадо» на користь Запорізької міської ради (отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892) суму 6 861,34 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» користувалися земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:040:0021 без достатньої правової підстави, тому відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України повинні відшкодувати Запорізькій міській раді доходи у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2021 до 31.09.2023, пропорційно до площі нерухомого майна кожного з відповідачів, розташованого на земельній ділянці.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 залишено без змін.

27.08.2025 Господарським судом Запорізької області видані відповідні накази про примусове стягнення на виконання вказаного рішення суду у справі № 908/2046/24.

ФОП Філобок Р.Л. в добровільному порядку на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 було перераховано:

- за платіжною інструкцією № 142 від 28.08.2025 на рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: ОДВ, ГУ ДКСУ у Запорізькій області/18010600, код отримувача: 37941997, суму 48566,38 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 (арк.с. 24);

- за платіжною інструкцією № 141 від 28.08.2025 на рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: ОМС, Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код отримувача: 02140892, суму 728,50 грн судового збору згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 (арк.с. 23).

ПП «Торнадо» в добровільному порядку на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 перерахував:

- за платіжною інструкцією № 862 від 28.08.2025 на рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: ОДВ, ГУ ДКСУ у Запорізькій області/18010600, код отримувача: 37941997, суму 457422,92 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 (арк.с. 25);

- за платіжною інструкцією № 861 від 28.08.2025 на рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: ОМС, Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код отримувача: 02140892, суму 6861,34 грн судового збору згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 (арк.с. 26).

01.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. прийняті постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання наказів Господарського суду Запорізької області № 908/2046/24, виданих 27.08.2025, а саме постанови:

- ВП № 78975210 та № 78976508 від 01.09.2025 про стягнення з ФОП Філобок Р.Л. на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 48566,38 грн та 728,50 грн судового збору (арк.с. 27-28);

- ВП № 78976932 та № 78977184 від 01.09.2025 про стягнення з ПП «Торнадо» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 457422,92 грн та 6861,34 грн судового збору (арк.с. 29-30).

Також постановами приватного виконавця від 01.09.2025 визначено розміри мінімальних витрат виконавчих проваджень № 78975210 (469,00 грн ) та № 78976508 (469,00 грн) для боржника Філобок Р.Л. і розміри мінімальних витрат виконавчих проваджень ВП №78976932 (469,00 грн) та №78977184 (469,00 грн) для боржника ПП «Торнадо» (арк.с. 31-34).

Постановами приватного виконавця від 01.09.2025 накладено арешт на грошові кошти коштів боржників, що містяться на їх рахунках, у межах сум звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження (арк.с. 52, 53), а саме: у виконавчому провадженні ВП №78975210 щодо боржника Філобок Р.Л. у межах суми 55162,37 грн та у виконавчому провадженні ВП №78976932 щодо боржника ПП «ТОРНАДО» у межах суми 511650,68 грн.

Також в матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій:

- №Р92С0Х12L5 від 02.09.2025 на суму 55162,37 грн, платник: ФОП Філобок Р.Л., отримувач: приватний виконавець Проценко А.Ю., із зазначенням у призначенні платежу про стягнення за ВП № 78975210 з виконання наказу № 908/2046/24, виданого 27.08.2025 (арк.с. 42);

- №Р92С0ХОV3D від 02.09.2025 на суму 51718,86 грн, платник: ПП «Торнадо», отримувач: приватний виконавець Проценко А.Ю., із зазначенням у призначенні платежу про стягнення за ВП № 78976932 з виконання наказу № 908/2046/24, виданого 27.08.2025 (арк.с. 41).

02.09.2025 приватним виконавцем прийняті постанови про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним виконанням виконавчих документів, а саме:

- про закінчення виконавчих проваджень ВП № 78975210 та ВП № 78976508 про стягнення з ФОП Філобок Р.Л суми 48566,38 грн та 728,50 грн судового збору (стягнута винагорода приватного виконавця 4856,64 грн та 72,85 грн відповідно) (арк.с. 35, 36);

- про закінчення виконавчого провадження ВП № 78977184 від 01.09.2025 про стягнення з ПП «Торнадо» на користь Запорізької міської ради 6861,34 грн судового збору (стягнута винагорода приватного виконавця 686,13 грн) (арк.с. 37).

Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради в листі №06.1-16/1775 від 12.09.2025 за результатами розгляду листа приватного виконавця Антона Проценка № 47054 від 03.09.2025 надано інформацію щодо сплати ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» 28.08.2025 сум, отриманого доходу від безпідставно набутого майна, та сум судового збору згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/2046/24 (арк.с. 55).

15.09.2025 приватним виконавцем Проценко А.Ю. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №78976932 про стягнення з ПП «Торнадо» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 457422,92 грн (стягнута винагорода приватного виконавця 3930,31 грн) та постанову про зняття арешту з коштів (з усіх рахунків), що належать ПП «Торнадо» (арк.с. 38, 54). Зі змісту вказаних постанов слідує, що 15.09.2025 до офісу приватного виконавця Проценка А.Ю. надійшов лист Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 12.09.2025 №06.1-16/1775, яким було підтверджено сплату ПП «Торнадо» 28.08.2025 до бюджету Запорізької територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата за юридичних осіб» 457422,92 грн (сплата доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за рішенням у справі № 908/2046/24).

До позовної заяви додано копію вимоги ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» від 03.09.2025, адресованої Запорізькій міській раді (арк.с. 40), в якій заявники вимагали: 1)протягом одного календарного дня, з дня отримання даної вимоги, але не пізніше 5 вересня 2025 року, здійснити перерахування безпідставно стягнутих коштів за виконавчими провадженнями №78975210 та № 78976932 від 01.09.2025: у розмірі 55162,37 грн на рахунок ФОП Філобок Р.Л. та у розмірі 51718,86 грн на рахунок ПП «Торнадо»; 2)невідкладно здійснити всі відповідні дії щодо закінчення виконавчого провадження №78976932 від 01.09.2025 із винесенням постанов про зняття арештів з майна боржника та банківських рахунків ПП «Торнадо». Також зазначено, що у разі відмови, та з моменту невиконання даної вимоги, у ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» виникає право та всі законні підстави щодо звернення до суду про стягнення безпідставно стягнутих коштів.

Вказана вимога, як зазначено у позові, залишилась невиконаною.

Згідно з платіжними інструкціями №№ 21/10/2025 від 30.10.2025 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було переховано на рахунок ФОП Філобок Р.Л. суму 728,50 грн та на рахунок ПП «Торнадо» суму 6861,34 грн повернення помилково перерахованого судового збору згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 по справі № 908/2046/24 (арк.с. 43-44).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2025 у справі №908/2046/24 відмовлено у задоволенні скарги Приватного підприємства «Торнадо» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича при виконанні рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2046/24.

За змістом зазначеної ухвали суду, Приватне підприємство «Торнадо» у поданій скарзі просило, зокрема: - визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Проценка А.Ю. щодо неповернення суми винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП 78976932 та частково стягненої суми за наказом виданим 27.08.2025 на виконання судового рішення по справі №908/2046/24, у зв`язку з добровільним виконанням боржником виконавчого документу до моменту відкриття виконавчого провадження; - зобов`язати приватного виконавця повернути ПП «Торнадо» кошти, отримані згідно платіжної інструкції № Р92СОХОV3D від 02.09.2025. Судом у вказаній ухвалі від 17.11.2025 у справі № 908/2046/24 встановлено, що кошти, які були стягнуті з Приватного підприємства «ТОРНАДО», в тому числі суми основної винагороди та витрати виконавчого провадження, та, окрім того, 02.09.2025 стягнуто 39303,08 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна та 6861,34 грн. судового збору, були перераховані приватним виконавцем стягувачу Запорізькій міській раді.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову у даній справі № 908/1928/26, виходячи з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, в якій, зокрема, визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст. 13 ЦК України слідує, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним набуттям чи збереженням майна.

Частиною 1 статті 1212 глави 83 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 глави 83 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 913/567/19 (913/725/21), у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З вищенаведеного наведеного слідує, що застосовування норми ст. 1212 Цивільного кодексу України можливе для захисту прав та інтересів у разі наявності факту набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача за відсутності достатньої правової підстави, в тому числі, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення обов`язків. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно існувала, але згодом відпала, тобто була припинена.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З положень частини першої статті 177, частини першої статті 190 ЦК України слідує, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Об`єктами цивільних прав є, у тому числі, гроші.

Як встановлено та зазначено судом вище, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24 відповідачами у вказаній справі ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» 28.08.2025 в добровільному порядку були перераховані стягнуті з кожного з них на користь Запорізької міської ради суми доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, на рахунок UA508999980334139812000008479, відкритий в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, який був зазначений в резолютивній частині рішенні суду та у виданих судом на його виконання виконавчих документах (наказах про примусове стягнення від 27.08.2025), а також перераховано стягнутий з кожного відповідача у вказаній справі на користь Запорізької міської ради судовий збір, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких міститься в матеріалах справи (арк.с. 23 - 26).

Отже ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» в повному обсязі у добровільному порядку 28.08.2025 було виконано рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі № 908/2046/24, у зв`язку з чим припинився обов`язок зазначених осіб зі сплати стягнутих за вказаним рішенням суду грошових коштів на користь позивача Запорізької міської ради та правові підстави для виконання цього рішення у примусовому порядку за виданими судом виконавчими документами у вказаній справі (наказами про примусове стягнення від 27.08.2025).

Разом з тим, 01.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. були відкриті виконавчі провадження з примусового виконання пред`явлених стягувачем Запорізькою міською радою наказів про примусове стягнення, виданих Господарським судом Запорізької області 27.08.2025 у справі № 908/2046/24, в межах яких (виконавчих проваджень) приватним виконавцем був накладений арешт на грошові кошти боржників та списано з рахунку ФОП Філобок Р.Л. кошти в загальному розмір 55162,37 грн (платіжна інструкція №Р92С0Х12L5 від 02.09.2025) та з рахунку ПП «Торнадо» кошти в загальному розмірі 51718,86 грн (платіжна інструкція №Р92С0ХОV3D від 02.09.2025), в тому числі, мінімальні витрати та винагорода приватного виконавця у виконавчих провадженнях №78975210, №78976508 для боржника Філобок Р.Л. і № 78976932, 78977184 для боржника ПП «Торнадо», а саме:

- списано з рахунку ФОП Філобок Р.Л.: 48566,38 грн + 728,50 грн (стягнуті за рішенням суду суми доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, та судового збору) + 469,00 х 2 (мінімальні витрати виконавчих проваджень) + 4856,64 грн + 72,85 грн (винагорода приватного виконавця), всього 55162,37 грн;

- списано з рахунку ПП «Торнадо»: 39 303,08 грн (фактична сума, що списана в рахунок стягнутої за рішенням суду суми (457422,92 грн)) доходу, отриманого від безпідставно набутого майна) + 6861,34 грн (судовий збір) + 469,00 х 2 (мінімальні витрати виконавчих проваджень) + 3930,31 грн + 686,13 грн (основна винагорода виконавця), всього 51718,86 грн.

Листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №06.1-16/1775 від 12.09.2025 у відповідь на звернення приватного виконавця А.Проценка було надано інформацію про підтвердження сплати 28.08.2025 ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» сум отриманого доходу від безпідставно набутого майна та судового збору згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/2046/24 у повному обсязі (арк.с. 55).

Вказані обставини свідчать про стягнення 02.09.2025 з ФОП Філобок Р.Л. та ПП «ТОРНАДО» у примусовому порядку грошових коштів за виданими на виконання судового рішення у справі № 908/2046/24 виконавчими документами, які (грошові кошти) ними вже були перераховані на користь Запорізької міської ради 28.08.2025. Тобто, за наявності факту добровільної їх сплати позивачами.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте/збережене майно виникає безпосередньо з норм ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Повернення такого майна, згідно з вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17) має бути здійснено незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, тобто незалежно від вини набувача.

Згідно з платіжними інструкціями №№ 21/10/2025 від 30.10.2025 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було повернуто на рахунки ФОП Філобок Р.Л. (728,50 грн) та ПП «Торнадо» (6861,34 грн) суми судового збору згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 по справі №908/2046/24, як помилково перераховані.

Таким чином, розмір грошових коштів, які було стягнуто в примусовому порядку на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі №908/2046/24, за вирахуванням вищевказаних повернутих Запорізькою міською радою позивачам сум судового збору, складає: щодо ФОП Філобок Р.Л. 48 566,38 грн, щодо ПП «Торнадо» 39303,08 грн.

Запорізькою міською радою у відзиві, зокрема, зазначено, що нею не оспорюється та не заперечується право позивачів на повернення коштів, що потрапили на відповідний бюджетний рахунок. Однак, відповідач вважає, що позивачами не була додержана спеціальна процедура, визначена Бюджетним кодексом України та Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. Зазначено, що відповідач не відмовляв позивачам у поверненні коштів за встановленою процедурою, тому факт порушення прав позивачів з боку Запорізької міської ради відсутній, а обраний спосіб захисту є неналежним та неефективним.

Стосовно вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 45 БК України).

Класифікація доходів бюджету затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» відповідно до частини 7 статті 45 Бюджетного кодексу України установлено, що перелік податків і зборів та інших доходів бюджету визначається відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, згідно з Додатком.

Згідно з вказаним Переліком (Додаток до Постанови КМУ № 106), органами, які контролюють справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» та 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» є органи ДПС.

Отже, Запорізька міська рада не є органом, який здійснює контроль за справлянням надходжень до бюджету за вказаними вище кодами класифікації доходів бюджету.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (далі Порядок № 787) у разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

З вищенаведеного слідує, що Порядок № 787, на який посилається відповідач, не поширюється на повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС.

При цьому, статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Також судом враховано наступне.

З положень ст.ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України слідує, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та інших.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21)

Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду у справі № 924/438/22 від 26.04.2023).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Встановивши наявність у особи яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 по справі № 525/505/16-ц.

Позивачами надано в матеріали справи копію вимоги ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» від 03.09.2025 щодо перерахування безпідставно стягнутих Запорізькою міською радою коштів за виконавчими провадженнями №78975210 та № 78976932 від 01.09.2025 (арк.с. 40), яка, як зазначена у позові, була подана через канцелярію відповідача.

Докази вручення цієї вимоги відповідачу подання через канцелярію міськради, або її направлення відповідачу засобами поштового зв`язку в матеріалах справи відсутні.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна. Норма частини другої cтатті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п.п. 91, 92 постанови).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з Запорізької міської ради безпідставно збережених грошових коштів на користь ФОП Філобок Р.Л. в розмірі 48566,38 грн та на користь ПП «ТОРНАДО» в розмірі 39303,08 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, і такий спосіб захисту прав позивачів у даній справі відповідає змісту та характеру їх порушених прав, тобто є належним та ефективним.

Позивачами також заявлені вимоги про стягнення з Запорізької міської ради трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які нараховані у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язання щодо повернення ФОП Філобок Р.Л. та ПП «ТОРНАДО» грошових коштів у вищевказаних розмірах.

Згідно з доданими до позовної заяви розрахунками (арк.с. 17,18), нарахування заявлених до стягнення сум 3 % річних здійснено за період прострочення з 03.09.2025 по 26.06.2026, інфляційних втрат за період прострочення вересень 2025 травень 2026 включно.

Частиною другою статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

З положень ст. 536 ЦК України слідує, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

У вже згадуваній вище постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 Великою Палатою Верховного Суду щодо застосування норм статей 625, 1212 ЦК України відступлено від висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 17 серпня 2021 року у справі №913/371/20 про те, що нарахування за прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред`явлення та отримання вимоги про виконання такого зобов`язання відповідно до статті 530 ЦК України. І зроблено висновок, що норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

З огляду на зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та встановлені судом у даній справі № 908/1928/26 обставини, має місце прострочення відповідачем виконання обов`язку з повернення грошових коштів на користь позивачів у даній справі: на користь ФОП Філобок Р.Л. в розмірі 48566,38 грн та на користь ПП «ТОРНАДО» в розмірі 39303,08 грн одразу після отримання таких грошових коштів стягувачем Запорізькою міською радою, яке відбулось внаслідок їх стягнення в примусовому порядку в межах вказаних вище виконавчих проваджень з примусового виконання рішення у справі № 908/2046/24, за наявності фактичної їх добровільної сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Згідно з пунктом 73 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги», примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

З положень ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України слідує, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Таким чином державний/приватний виконавець діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22).

З огляду на викладене, оскільки примусове списання грошових коштів з рахунків позивачів в рамках виконавчих проваджень було здійснено приватним виконавцем 02.09.2025, початок періоду прострочення відповідачем з їх повернення з 03.09.2025 визначений позивачами обґрунтовано.

Докази повернення Запорізькою міською радою безпідставно збережених грошових коштів: ФОП Філобок Р.Л. в розмірі 48566,38 грн та ПП «ТОРНАДО» в розмірі 39303,08 грн, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання з повернення ФОП Філобок Р.Л. та ПП «ТОРНАДО» грошових коштів у вищезазначених розмірах в цілому є правомірними.

Разом з тим, перевіривши розрахунки позивачів, суд встановив, що в них допущені помилки. Здійснивши відповідні перерахунки в межах визначених позивачами граничних періодів відповідних нарахувань, суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача на користь ФОП Філобок РЛ. належить сума 1185,55 грн 3% річних та на користь ПП «Торнадо» сума 959,43 грн 3% річних за визначений позивачами період прострочення з 03.09.2025 по 26.06.2026; на користь ФОП Філобок РЛ. належить сума 3761,14 грн інфляційних втрат та на користь ПП «Торнадо» сума 3043,76 грн інфляційних втрат за визначений позивачами період прострочення з вересня 2025 по травень 2026 включно.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів 3% річних та інфляційних втрат задовольняються судом частково у вказаних вище розмірах. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Позивачами, в тому числі, заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь ФОП Філобок Р.Л. грошових коштів у розмірі 5867,49 грн та на користь ПП «ТОРНАДО» грошових коштів у розмірі 5554,44 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди (збитків), понесеної позивачами у зв`язку із стягненням (списанням з їх рахунків) сум виконавчих витрат та винагороди приватного виконавця за відсутності підстав для примусового виконання судового рішення у справі № 908/2046/26.

Окрім майнової, позивачами також заявлено до стягнення з Запорізької міської ради на користь кожного з позивачів по 10000,00 грн моральної шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За приписами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частині першій статті 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З наведеного слідує, що правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Отже достатньо встановити факт протиправної поведінки, наявність шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначає умови і порядок здійснення виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), яке (виконавче провадження) є сукупністю дій, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Отже, примусовому виконанню в порядку виконавчого провадження підлягають тільки ті судові рішення, які не виконані боржником добровільно. Ініціатором примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа є стягувач, який зобов`язаний повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, в тому числі станом на час подання ним виконавцю заяви про примусове виконання рішення.

Як було встановлено та зазначено судом вище, ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» 28.08.2025 в добровільному порядку на виконання рішення суду у справі № 908/2046/24 були перераховані на користь Запорізької міської ради на рахунки, що були вказані у зазначеному рішенні та у виданих судом на його виконання наказах про примусове стягнення від 27.08.2025, стягнуті за рішенням суду суми (суми доходу, отриманого від безпідставно набутого майна та суми судового збору), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (арк.с. 23 - 26).

Наслідки нез`ясування Запорізькою міською радою (стягувачем) перед пред`явленням до примусового виконання наказів, виданих судом на виконання рішення у справі №908/2046/24, факту надходження від ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» грошових коштів на відповідні зазначені у наказах бюджетні рахунки, покладаються на відповідача.

При цьому, Запорізькою міською радою у відзиві у даній справі № 908/1928/26 підтверджено, що кошти, перераховані позивачами у справі № 908/2046/24, потрапили на відповідний бюджетний рахунок.

З огляду на все вищенаведене, суд погоджується з доводами позивачів про те, що ініціювання відповідачем примусового виконання вже виконаного ними в добровільному порядку судового рішення є незаконними діями, і негативні наслідки понесені позивачами у вигляді стягнення з боржників у виконавчих провадженнях мінімальних виконавчих витрат та винагороди виконавця, не можуть покладатися на них, за відсутності підстав для примусового виконання такого судового рішення.

Таким чином, матеріальна шкода в розмірах мінімальних виконавчих витрат та винагороди виконавця, які були стягнуті приватним виконавцем з ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» в межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішення у справі №908/2046/24, є безпосереднім наслідком неправомірної поведінки відповідача у вказаній справі та покладається на останнього як особу, дії якої перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною шкодою.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Запорізької міської ради сум завданої матеріальної шкоди у розмірі 5867,49 грн на користь позивача-1 ФОП Філобок Р.Л. та 5554,44 грн на користь позивача-2 ПП «Торнадо» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з Запорізької міської ради на користь кожного з позивачів по 10000,00 грн заподіяної моральної шкоди, яка, як вказано у позові, полягає в емоційному виснаженні та душевних переживаннях, тривалому емоційному напруженні та порушенні звичного порядку здійснення господарської діяльності, що виникли внаслідок неправомірних дій відповідача, безпідставного накладення арештів на всі банківські рахунки позивачів, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивачами зазначено про неможливість здійснити своєчасні розрахунки за договорами, виплату заробітної плати працівникам, вжиття невідкладних організаційних зусиль для збереження ділової репутації перед працівниками і контрагентами та необхідність вжиття додаткових заходів для відновлення своїх порушених прав у судовому порядку, витрачання значного часу, зусиль та ресурсів на оскарження дій як приватного виконавця, так і відповідача з метою повернення безпідставно стягнутих коштів.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Європейським Судом з прав людини вказано, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Завдана юридичній особі моральна шкода, у розумінні частини другої статті 23 ЦК України, полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи, оскільки інші передбачені цією статтею способи прояву такої (моральної) шкоди стосуються фізичних осіб.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 914/666/23.

Із вищенаведеного слідує, що моральна шкода, це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона полягає у применшенні немайнового блага. Об`єктом правопорушення є немайнове право: здоров`я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Термін моральна шкода застосовують переважно до фізичних осіб, тоді як до юридичних осіб застосовується поняття немайнової шкоди. Це шкода, заподіяна порушенням законних немайнових прав юридичних осіб. Її наслідками є приниження ділової репутації, формування негативної оцінки як учасника правовідносин і, як результат, зменшення контрагентів.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц викладено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Такі правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

При заявлені позовних вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заявник не може лише зазначити довільний її розмір. У позові має бути чітко обґрунтовано з яких саме конкретних розрахунків, критеріїв або обставин він виходив, визначаючи саме такий розмір моральної (немайнової) шкоди та надано відповідні докази на підтвердження таких доводів.

Відповідно до положень статей 73, 74, 76, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Позивачами у даній справі не надано жодних доказів на підтвердження завданої моральної (немайнової) шкоди та її розміру. Не доведено з яких саме конкретних обставин та критеріїв виходили позивачі, визначаючи розмір такої шкоди саме в сумі 10000,00 грн на користь кожного з них.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП Філобок Р.Л. та ПП «Торнадо» в частині стягнення з Запорізької міської ради моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн на користь кожного з позивачів, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Зі змісту ч. 6 ст. 238 ГПК України слідує, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок виконання рішення.

У позовній заяві заявлено про стягнення грошових коштів з відповідача шляхом їх списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч.ч. 1, 8 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є зокрема їх виконавчі комітети, які утворюються відповідною радою та є підконтрольними і підзвітними раді, що його утворила.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

З положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад.

За змістом статті 28 вказаного Закону, до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно з приписами п. 3 ч. 2, ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Тобто, виконавчі комітети міських рад утворюються, в тому числі, для здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету. Фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування.

Отже Запорізька міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, стягнення грошових коштів з Запорізької міської ради, в тому числі за рішенням суду, в силу наведених вище законодавчих норм може здійснюватись з рахунків Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Враховуючи викладене, стягнення присуджених на користь позивачів грошових сум підлягає з відповідача Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, шляхом їх списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням, копія якого додана до позовної заяви (арк.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн.

Відтак, оскільки позивач-1 від сплати судового збору за розгляд даного спору (подання позову) звільнений, тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 129 ГПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2847,79 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

В силу наведених вище законодавчих норм, судовий збір у розмірі 2847,79 грн підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України з Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, шляхом його списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Витрати позивача-2 ПП «Торнадо» зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на сторони (позивача-2 та відповідача) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206), шляхом списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) на користь Фізичної особи-підприємця Філобок Руслана Леонідовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; р/р НОМЕР_2 , відкритий в Запорізькому РУ АТ КБ «Приватбанк») суму 48566 грн 38 коп. безпідставно збережених коштів, суму 3761 грн 14 коп. інфляційних втрат, суму 1185 грн 55 коп. 3% річних, суму 5867 грн 49 коп. майнової шкоди.

Стягнути з Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206), шляхом списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) на користь Приватного підприємства «ТОРНАДО», код ЄДРПОУ 31051275 (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 8, кв. 103; р/р НОМЕР_3 , відкритий в Запорізькому РУ АТ КБ «Приватбанк») суму 39303 грн 08 коп. безпідставно збережених коштів, суму 3043 грн 76 коп. інфляційних втрат, суму 959 грн 43 коп. 3% річних, суму 5554 грн 44 коп. майнової шкоди.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206), шляхом списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) на користь Приватного підприємства «ТОРНАДО», код ЄДРПОУ 31051275 (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 8, кв.103) суму 2762 грн 14 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206), шляхом списання з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106; стягувач Державна судова адміністрація України) суму 2847 грн 79 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 09.11.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва