Ухвала суду № 141303646, 09.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"09" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1148/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради, код ЄДРПОУ 22563554, місцезнаходження 35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Лятуринської, будинок 15,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», код ЄДРПОУ 44858321, місцезнаходження 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вулиця Молодіжна, будинок 9,

про стягнення заборгованості за договором поставки,

В С Т А Н О В И В :

Костопільський ліцей №4 Костопільської міської ради (далі позивач) від імені та в інтересах якого діє адвокат Оніщук С.П. (згідно з ордеру серії ВК №1249785 від 02.11.2026), через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 02.11.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1229/26 від 02.11.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (далі відповідач) про стягнення 9215,00 грн заборгованості за договором поставки №269/48 від 20.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №269/48, за умовами якого позивач придбав бензин А-92 на загальну суму 9215,00 грн та отримав 19 скретч-карток номіналом по 10 літрів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання та 22.11.2023 перерахував попередню оплату на рахунок відповідача. Проте отримати пальне на автозаправних станціях не вдалося через фактичне припинення роботи мережі наприкінці 2024 та на початку 2025 року, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2026.

Дослідивши матеріали позовної заяви від 02.11.2026, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.162 і 164 цього кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 4 «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви встановлено, що позивачем у справі заявлена одна позовна вимога про стягнення з відповідача 9215,00 грн заборгованості за договором поставки №269/48 від 20.11.2023.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 3328,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за подачу в 2026 році через систему «Електронний суд ЄСІТС» позову в даній справі із заявленою позовною вимогою про стягнення з відповідача 9215,00 грн позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України не додав до позовної заяви доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі. Відтак, позивачу, для усунення недоліків позовної заяви слід сплатити 2662,40 грн судового збору і докази такої сплати надати суду.

Щодо цього суд зазначає, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (№24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (№49069/11) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Залишити без руху позовну заяву Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради від 02.11.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» про стягнення 9215,00 грн заборгованості за договором поставки №269/48 від 20.11.2023 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1229/26 від 02.11.2026).

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору в сумі по 2662,40 грн.

3. Зобов`язати позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків невідкладно надіслати копії усіх відповідних документів та пояснень на усунення недоліків позовної заяви відповідачеві. Докази такого надіслання надати суду.

4. Роз`яснити заявнику, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

5. Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.В. Сисин