Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29 жовтня 2026 рокуСправа № 903/613/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Волинського обласного центру зайнятості, м. Луцьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство Державний ощадний банк України, м. Київ
до відповідача: Лікіних Євгенія Олександровича, с. Шацьк, Ковельський р-н., Волинська обл.
про стягнення 250000,00 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: Захарчук Н.В.
від відповідача: н/з
від третьої особи: н/з
В С Т А Н О В И В:
Суть спору.
Волинський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до Лікіних Євгенія Олександровича про стягнення коштів мікрогранту в сумі 250000,00 грн.
Стислий виклад позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання по договору про надання мікрогранту від 12.01.2023, а саме за власним рішенням 30.04.2025 припинив підприємницьку діяльність без попередження центру зайнятості до закінчення трирічного строку реалізації проєкту та не виконав обов`язкову умову мікрогранту щодо працевлаштування найманих працівників на строк не менше як 24 місяці. Виходячи з цього, Волинським обласним центром зайнятості прийнято наказ №46 від 19.02.2026 «Про повернення коштів мікрогранту ФОП Лікіних Є.О.» в сумі 250000,00 грн, що дорівнює сумі коштів мікрогранту.
У поясненнях третя особа зазначає, що АТ «Ощадбанк», як уповноважений банк, лише проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел - даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки. ФОП Лікіних Є.О отримав та використав кошти мікрогранту в сумі 250 000,00 грн. В ході супроводу, моніторингу та контролю за додержанням вимог Порядку надання мікрогрантів відповідальними особами Волинського обласного центру зайнятості встановлено, що ФОП Лікіних Є.О порушив вимоги п. 20 Порядку №738 та умови договору мікрогранту, що має наслідком повернення ним отриманої суми на підставі розділу VII Договору мікрогранту та пункту 21 Порядку № 738. Розгляд справи просить здійснювати без участі представника банку.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач відзиву не подав, правом участі у судовому засіданні не скористався.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2026 о 12:30 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.
21.07.2026 від представника позивача надійшло пояснення, в якому останній просить суд врахувати пояснення АТ Державний ощадний банк України.
Суд зазначає, що ухвала суду від 29.06.2026 була надіслана 30.06.2026 на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі.
На день проведення підготовчого засідання у суду відсутні відомості щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
Ухвалою суду від 29.07.2026 відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2026 року о 15:00 год.
Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", направлена на адресу відповідача ухвала суду від 29.07.2026, прибула до поштового відділення 01.08.2026. Господарському суду Волинської області судова повістка з позначкою про вручення/невдалу спробу вручення не повернута. Таким чином, станом на день розгляду справи, докази повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2, ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
У відповідності до частини третьої ст.177 ГПК України підготовче провадження має бути проведено протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше, ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 19.08.2026 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 22 вересня 2026 року о 10:30 год. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.
20.08.2026 на адреси Волинської дирекції АТ Укрпошта та АТ Укрпошта судом надіслано запити щодо надання відомостей про стан вручення поштових відправлень з позначкою "Судова повістка" з трек-кодами R067214534760 та R067242123473, які були надіслані відповідачу.
Ухвали суду від 29.06.2026, від 29.07.2026 та від 19.08.2026, надіслані відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі, повернулися до суду без вручення Лікіних Є.О. з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою.
У відповіді на запит суду (вх.№01-75/2151/26 від 16.08.2026) АТ Укрпошта повідомлено, що запитувані судом поштові відправлення повернуті на адресу відправника по причині адресат відсутній за казаною адресою.
Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 22.09.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.10.2026 на 12:00 год.
З метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 14.10.2026 відклав розгляд справи по суті на 29.10.2026 на 14:30 год.
Фактичні обставини, встановлені судом.
21.11.2022 ФОП Лікіних Є.О. засобами Порталу Дія подав заяву №998JQF на отримання мікрогранту для розвитку бізнесу, до якої був доданий бізнес-план з описом витрат використання коштів мікрогранту.
Згідно поданого бізнес-плану ФОП Лікіних Є.О. планував використати кошти мікрогранту на закупівлю багатофункціональної термомасляної печі на загальну суму 250000 грн.
23.12.2023 Державним центром зайнятості прийнято наказ №140 про надання ФОП Лікіних Є.О. мікрогранту на суму 250 000,00 грн.
12.01.2023 між ФОП Лікіних Є.О. та Державним центром зайнятості укладено договір про надання мікрогранту шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання, що є додатком до цього договору, та подана Уповноваженому банку разом з бізнес-планом з метою укладання цього договору шляхом приєднання до його умов.
Платіжною інструкцією (МО) № 1-102-4511 від 17.03.2023 підтверджується факт перерахування Лікіних Є.О. 250 000,00 грн мікрогранту згідно з Постановою КМУ №738 від 21.06.2022.
22.05.2023 представником центру зайнятості здійснено моніторинговий візит щодо дотримання умов договору про надання мікрогранту за період з 13.01.2023 по 22.05.2023, за результатами якого складено акт №2 моніторингового візиту дотримання умов договору про надання мікрогранту від 25.05.2025. Згідно акту ФОП Лікіних використано 250000 грн коштів мікрогранту на закупівлю печі пекарської термомасляної та створено 2 робочих місця, на які працевлаштована 2 найманих працівників: Редько В.С. з 28.04.2023 (наказ №2 від 27.04.2023), Чорноуцан Г.С. з 27.04.2023 (наказ №1 від 26.04.2023).
Згідно актів моніторингового візиту № 5 від 26.12.2023, № 4 від 17.05.2024 та № 14 від 29.11.2024 підтверджено наявність придбаного обладнання за кошти мікрогранту в повному обсязі та перебування на дати перевірок у трудових відносинах 2 найманих працівників.
30.04.2025 відповідач припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, що стверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається із листа Державного центру зайнятості від 30.05.2025 № 1419/08.3 Лікіних Є.О. звернувся до Державного центру зайнятості із заявою від 01.05.2025 та додатковою угодою про розірвання мікрогранту, що надійшла 12.05.2025 після припинення підприємницької діяльності (а.с. 81-82).
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області від 15.07.2025 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у страхувальника ОСОБА_1 наявні відомості про трудові відносини з Черноуцан Г.С. за період з 27.04.2023 по 30.04.2025; з Редько В.С. з 28.04.2023 по 08.11.2023 та з Карпук Т.Ф. з 14.11.2023 по 30.04.2025. Заборгованість по сплаті єдиного внеску відсутня (а.с. 87-88).
Із відповіді Головного управління ДПС у Волинській області від 01.08.2025 слідує, що ФОП Лікіних Є.О. ліквідаційну звітність до податкового органу подано та проведено в повному обсязі розрахунки з бюджетом зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), податковий борг відсутній (а.с. 90).
Відповідно до Протоколу № 12 засідання комісії Волинського обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів на створення або розвиток власного бізнесу від 17.02.2026 комісією одноголосно рекомендовано заступнику директора Волинського обласного центру зайнятості прийняти рішення щодо повернення ФОП Лікіних Є.О. коштів мікрогранту в сумі 250000,00 грн, у зв`язку з припиненням діяльності за його рішенням без попередження центру зайнятості до завершення трирічного строку реалізації проєкту та неповного виконання умов договору мікрогранту.
19.02.2026 Волинським обласним центром зайнятості прийнято наказ №46 «Про повернення коштів мікрогранту ФОП Лікіних Є.О.», яким наказано ФОП Лікіних Є.О. повернути кошти мікрогранту в сумі 250000,00 грн, що дорівнює сумі коштів мікрогранту та вважається заборгованістю згідно з абзацом тринадцятим пункту 21 Порядку у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку (а.с. 95).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслано лист від 23.02.2026 та претензії від 21.04.2026 з вимогою в найкоротші терміни повернути кошти мікрогранту в сумі 250000,00 грн на спеціальний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Ураховуючи, що відповідач кошти в добровільному порядку не відшкодував, позивач звернувся до суду з позовом про повернення вказаної суми в примусовому порядку.
Оцінка суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Предметом позову у цій справі є вимога Волинського обласного центру зайнятості про стягнення з Лікіних Є.О. 250 000,00 грн коштів мікрогранту, фактично використаних відповідачем для реалізації бізнес-плану.
Підставою позову визначено невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору про надання мікрогранту, а саме припинення підприємницької діяльності без попередження центру зайнятості до закінчення трирічного строку реалізації проєкту та не виконання обов`язкової умови мікрогранту щодо працевлаштування найманих працівників на строк не менше як 24 місяці, у зв`язку із чим позивач вважає, що на підставі Порядку №738 та умов договору про надання мікрогранту відповідач зобов`язаний повернути фактично використану суму мікрогранту в повному обсязі.
Відносини, пов`язані з наданням ФОП Лікіних Є.О. мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу, його використанням, виконанням отримувачем умов надання мікрогранту та визначенням наслідків їх невиконання, регулюються, зокрема, Конституцією України, ЦК України, Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (далі -Порядок №738), у відповідних редакціях, а також укладеним на його виконання договором про надання мікрогранту.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами першою, третьою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
В силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями частини першої статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Порядком про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 «Деякі питання надання грантів бізнесу», визначено процедуру надання суб`єктам господарювання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, розмір мікрогрантів, джерела фінансування, а також умови повернення отримувачем коштів.
Згідно з пунктом 1 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:
75000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем;
150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;
250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.
Максимальний розмір мікрогранту, передбачений абзацом другим цього пункту, для отримувачів віком від 18 до 25 років включно збільшується на 100 відсотків.
Пунктом 6 Порядку надання мікрогрантів визначено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк», АТ КБ «ПриватБанк» (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, укладеного шляхом подання Фізичною особою-підприємцем Лікіних Євгенієм Олександровичем 12.01.2023 заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту.
Згідно з п. 1 розділу III договору (тут і далі - у редакції від 06.07.2022, що діяла на момент його укладення), розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання.
Обов`язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання (п. 1 розділу V договору).
Відповідно до умов заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту від 12.01.2023 обов`язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення 2 робочих місця.
Згідно з п. 2 розділу VI договору, отримувач зобов`язується, зокрема: 1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; 2) виконати обов`язкову умову; 3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору; 5) повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов`язкової умови.
Положеннями п. 3 розділу ХІІІ договору (у редакції від 06.07.2022, що діяла на момент його укладення, яка є аналогічною чинній редакції договору) передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами. Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.
У подальшому наказами Міністерства економіки №447 від 19.01.2023 та №26810 від 28.11.2024 були внесені зміни до форми договору про надання мікрогранту, за результатами яких п. 1 розділу V договору передбачає, що обов`язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи.
У частині майнових наслідків невиконання обов`язкової умови нормативне та договірне регулювання також зазнало змін.
На момент приєднання ФОП Лікіних Є.О. 12.01.2023 до договору про надання мікрогранту пункт 2 розділу VI форми договору передбачав, що у разі невиконання обов`язкової умови договору отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами) і єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Надалі форма договору про надання мікрогранту зазнавала змін, зокрема згідно з наказом Міністерства економіки України від 19.01.2023 №447, та була викладена в редакції наказу Міністерства економіки України від 24.05.2023 №4021.
Наказом Міністерства економіки України від 23.11.2023 №17803, який набрав чинності 08.01.2024, до форми договору про надання мікрогранту внесено, зокрема, зміни до пункту 2 розділу VI договору, за якими у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови, визначеної пунктом 1 розділу V договору, отримувач зобов`язаний повернути уповноваженому банку суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
Таким чином, передбачений пунктом 2 розділу VI договору правовий наслідок невиконання обов`язкової умови у вигляді повернення всієї суми отриманого мікрогранту, без її зменшення на суму фактично сплачених податків, зборів та єдиного внеску, встановлено з 08.01.2024 внаслідок набрання чинності змінами, внесеними наказом Міністерства економіки України від 23.11.2023 №17803.
Отже, при вирішенні цього спору підлягають розмежуванню три самостійні елементи правового регулювання: 1) кількість робочих місць, яку отримувач зобов`язався створити; 2) строк створення цих робочих місць; 3) майнові наслідки невиконання або несвоєчасного виконання відповідного обов`язку.
У разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку пріоритетними є умови Порядку (п. 2 розділу XIV договору (в чинній редакції)).
З матеріалів справи вбачається, що заява про приєднання умов договору мікрогранту підписана відповідачем 12.01.2023, а 17.03.2023 на рахунок відповідача зараховані 250000,00 грн.
Відтак, договір мікрогранту було укладено 12.01.2023, а зобов`язання за договором мікрогранту у відповідача виникли 17.03.2023 року, які згідно Порядку №738 мали бути виконані відповідачем у такий спосіб:
- використати кошти мікрогранту за цільовим призначенням;
- у термін з 18.03.2023 року по 18.09.2023 року створити не менше 2 робочих місць та працевлаштувати на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту;
- для виконання умови щодо працевлаштування осіб на строк не менше як 24 місяці, сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку.
Так, фізичною особою-підприємцем Лікіних Є.О. прийнято на роботу:
- Черноуцан Г.С. на посаду пекаря з 27.04.2023, яка звільнена 30.04.2025;
- Редько В.С. на посаду пекаря з 28.04.2023, яка звільнена 08.11.2023. Замість неї прийнято Карпук Т.Ф. на посаду пекаря з 14.11.2023, яка звільнена 30.04.2025.
З актів моніторингового візиту щодо дотримання умов договору про надання мікрогранту №2 від 22.05.2023, № 5 від 26.12.2023, № 4 від 17.05.2024 та № 14 від 29.11.2024 вбачається, що кошти мікрогранту у сумі 250 000,00 грн використані відповідачем за цільовим призначенням - на закупівлю печі пекарської термомасляної, створено протягом шестимісячного строку 2 робочих місця, на які працевлаштована 2 найманих працівників, а також підтверджено наявність придбаного обладнання за кошти мікрогранту в повному обсязі та перебування на дати перевірок у трудових відносинах 2 найманих працівників.
Пунктом 20 Порядку №738 (у редакції чинній на час припинення підприємницької діяльності відповідачем) визначено, що обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації або укладення контракту на проходження військової служби, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. Під виконанням обов`язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання.
Для виконання обов`язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку.
Для виконання отримувачем обов`язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб`єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб`єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних.
За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб`єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно.
У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення 24-місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи. Суб`єкт господарювання протягом п`яти календарних днів після звільнення працівника, працевлаштованого на умовах цього Порядку, повідомляє відповідному центру зайнятості про наявність або відсутність наміру комплектування ним робочого місця особами з числа зареєстрованих безробітних. За наявності такого наміру у роботодавця та у разі відсутності протягом п`яти днів з дня отримання такого повідомлення у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на умовах цього Порядку, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно.
У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов`язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.
У разі розірвання договору мікрогранту до завершення трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов`язаний протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацом другим пункту 4 цього Порядку.
У разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.
Для цілей цього Порядку:
до фактично сплачених податків і зборів належать: податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників;
до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку.
На переконання суду, пункт 20 Порядку №738 слід застосовувати в цілому, а не окремі його положення, які наведено у позові.
На підстави системного аналізу пункту 20 Порядку №738 суд доходить до висновку, що сума мікрогранту (250000,00 грн) підлягає поверненню у повному обсязі саме у випадку нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них цих осіб.
У випадку ж створення робочих міць, але не дотримання припису щодо сплати податків і зборів протягом 24 місяців, за збігом трьох років з моменту отримання коштів, з отримувача мікрогранту може бути стягнута різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском.
В іншому випадку, відповідач втрачає і сплачені податки, збори, єдиний внесок, тощо, і додатково з нього стягується вся сума мікрогранту, що суперечить загальній процедурі, що викладена у пункті 20 Порядку №738.
Як зазначалося вище відповідачем виконано вказану вище обов`язкову умову та створено робочі місця із працевлаштуванням двох працівників протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку.
Працевлаштовані відповідачем 2 працівники перебували у трудових відносинах протягом такого періоду:
- ОСОБА_2 з 27.04.2023 по 30.04.2025, що становить 2 роки 3 дні;
- ОСОБА_3 з 28.04.2023 по 08.11.2023 та ОСОБА_4 з 14.11.2023 по 30.04.2025, що сукупно становить 23 місяці 28 днів.
Відповідно до Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2023 року встановлена у розмірі 6700,00 грн. Водночас частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, визначених статтею 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску, визначеної статтею 7 цього Закону.
Отже, на дату укладення договору єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з мінімальної заробітної плати на одне робоче місце становив 1474 грн (6700 грн х 22%).
Таким чином, відповідно до умов Порядку №738, для виконання умови щодо працевлаштування осіб на строк не менше як 24 місяці відповідач був зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати двох працевлаштованих осіб із розрахунку за 24 місяці, що становить 70752,00 грн (1474 грн х 24 х 2).
Отже, розмір коштів, що підлягають поверненню, є складовою предмета доказування у цій справі. Саме на позивача, який заявив вимогу про стягнення з відповідача коштів мікрогранту в конкретному розмірі, покладається обов`язок довести не лише наявність передбачених Порядком №738 підстав для їх повернення, а й розмір відповідного грошового зобов`язання.
Передбачена пунктом 20 Порядку №738 сума, що підлягає поверненню, за своєю правовою природою є розрахунковою величиною, остаточний розмір якої залежить від суми фактично сплачених отримувачем платежів, що підлягають урахуванню відповідно до цієї норми.
З акта моніторингового візиту № 2 від 22.05.2023, складеного позивачем та долученого ним до матеріалів справи, вбачається, що за даними обміну з ДПС України станом на 22.05.2023 відповідачем сплачено податків, зборів та єдиного внеску на загальну суму 11680,34 грн, з яких 5559,39 грн становлять податки та збори (обов`язкові платежі), а 6120,95 грн - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Крім того, відповідно до акту №4 перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 17.05.2024, складеного за результатами перевірки за період з 22.05.2023 по 17.05.2024, встановлено, відповідачем сплачено податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 100 545,38 грн, з яких: податки та збори 52509,83 грн., а єдиний внесок 48035,55 грн. Різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами та єдиним внеском становила 149 454,62 грн.
Станом на 01.10.2024, відповідно до акту №14 від 29.11.2024, відповідачем сплачено податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 157 489,98 грн, з яких: податки та збори 82089,49 грн, а єдиний внесок 75400,49 грн. Тобто, різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами та єдиним внеском за працівників, працевлаштованих на умовах Порядку №738, становила 92510,02 грн.
Суд звертає увагу, що мікрогрант є безповоротною державною допомогою, витрати якого покриваються податками та зборами, які сплачують отримувачі мікрогрантів, у розмірі не менше отриманого мікрогранту.
Із наявних у матеріалах справи доказів, а саме останнього акту моніторингового візиту слідує, що станом на 01.10.2024 ФОП Лікіних Є.О. сплачено уже 157 489,98 грн податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Тобто зафіксована в акті сума 157 489,98 грн відображає обсяг фактично сплачених відповідачем платежів станом на 01.10.2024. В той же час, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснював підприємницьку діяльність до 30.04.2025 і працевлаштовані ним 2 працівники також були звільнені 30.04.2025. За даними Головного управління ДПС у Волинській області від 01.08.2025 ФОП Лікіних Є.О. подано ліквідаційну звітність до податкового органу та проведено в повному обсязі розрахунки з бюджетом зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), податковий борг відсутній (а.с. 90). Згідно листа Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області від 15.07.2025 за даними реєстру застрахованих осіб ФОП Лікіних Є.О. відсутня заборгованість по сплаті єдиного внеску (а.с. 87-88).
Натомість позивач, звертаючись із позовом про стягнення 250 000,00 грн, визначив свої вимоги виходячи з обов`язку відповідача повернути фактично використану суму мікрогранту в повному обсязі та не здійснював розрахунку належної до повернення різниці відповідно до тієї редакції пункту 20 Порядку №738, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. У матеріалах справи відсутні відомості про сплату відповідачем станом на дату припинення ним підприємницької діяльності - 30.04.2025 податків, зборів та єдиного внеску, що позбавляє суд можливості встановити їх фактичний розмір, та, відповідно, визначити дотримання/недотримання відповідачем умов Порядку №738, а відтак - наявність чи відсутність певного грошового зобов`язання.
Отже, позивачем не обґрунтовано та не доведено розміру грошового зобов`язання відповідача, визначеного відповідно до застосовної редакції пункту 20 Порядку.
Водночас із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач належним чином виконав, передбачену умову Порядку №738 щодо працевлаштування осіб на строк не менше як 24 місяці, адже станом на 01.10.2024 сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати двох працевлаштованих у сумі 75400,49 грн, що перевищує мінімальний розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант (70752,00 грн).
Крім того, позивач вказує, що Лікіних Є.О. порушив п.п.13 п.2 розділу VІ Договору, який визначає обов`язок отримувача попередити центр зайнятості за місцем укладення договору про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію, оскільки не повідомив центр зайнятості про намір припинити підприємницьку діяльність.
Так, 30.04.2025 відповідач припинив підприємницьку діяльність. Після припинення діяльності відповідачем були подані всі ліквідаційні звіти, здійснено повний розрахунок із бюджетом, податковий борг відсутній, про що свідчить лист ГУ ДПС у Волинській області від 01.08.2025.
У подальшому, як стверджує позивач, Лікіних Є.О. звернувся до Державного центру зайнятості із заявою від 01.05.2025 та додатковою угодою про розірвання мікрогранту, яка надійшла на його адресу 12.05.2025.
Суд зазначає, що позивач ні в наказі №46 від 19.02.2026 «Про повернення коштів мікрогранту ФОП Лікіних Є.О.», ні в позові не посилається на жодне положення Порядку №738, яке б прямо передбачало, що припинення підприємницької діяльності або неповідомлення центру зайнятості про намір припинити таку діяльність є самостійною та безумовною підставою для повернення всієї суми мікрогранту.
Водночас ані Порядок №738, ані договір мікрогранту не передбачають виникнення обов`язку відповідача з повернення всієї суми отриманого мікрогранту внаслідок встановлення факту припинення діяльності суб`єктом господарювання або не повідомлення Державного центру зайнятості про намір припинити підприємницьку діяльність.
З урахуванням наведених обставин, а також вимог пункту 20 Порядку №738, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем обов`язкових умов договору мікрогранту, а отже про відсутність підстав вимагати повернення мікрогранту у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у позові відмовлено, то судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в позові.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.11.2026.
Суддя С. В. Бідюк
Судове рішення № 141303240, Господарський суд Волинської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 903/613/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: