Єдиний державний реєстр судових рішень Провадження № 2/484/2228/26
Справа № 484/3097/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді - Шикері І.А., за участю секретаря судових засідань - Туркалової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження, в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 555586-КС-002 про надання кредиту від 23.10.2025, в сумі 111870 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2025 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 555586-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти, в розмірі 33000 грн., на засадах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кошти, сплатити проценти, в розмірі 1% за кожен день користування кредитом та комісію. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договором не виконала. Згідно розрахунку заборгованості станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 555586-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 111 870 грн, що складається з: cуми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000грн; cуми прострочених платежів по процентах - 55 770 грн; cуми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500 грн; cуми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн. Сума заборгованості до теперішнього часу відповідачкою не сплачена, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в позові міститься клопотання про проведення розгляду даної справи за відсутності позивача.
Відповідачка в судове засідання не з`явилась, проте подала до суду відзив у якому зокрема зазначила, що заперечує укладення кредитного договору через наявні істотні хронологічні суперечності, які ставлять під сумнів достовірність процесу укладення кредитного договору та фактичне волевиявлення відповідача. Також заперечувала про нарахування відсотків посилаючись на їх несправедливість та незаконність. Окрім цього, нарахування відсотків, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, вважала неправомірними, так як за своєю суттю такі відсотки є штрафними санкціями і у період дії воєнного стану не нараховуються. Крім того, заперечувала й отримання кредитних коштів зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорі про надання кредиту. Зокрема, не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо на указану суму, які зазначені у позовній заяві. Позивечем не доведено належності картки, а саме, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів які б підтверджували, що платіжна картка НОМЕР_1 належить їй. Зауважила, що позов подано і підписано неповноважним представником, адже згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 29.10.2025 року, у якому чітко зазначено, що одноосібним виконавчим органом (Директором) ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, є Гайворонська Марія Миколаївна. Довіреність № 17 від 23.12.2025 р., видана та підписана від імені Товариства Директором Тимощуком Русланом Олександровичем. Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів (, які б підтверджували факт припинення повноважень директора Гайворонської М.М. та законність набуття статусу керівника компанії Тимощуком Р.О. станом на день підписання довіреності представника. Додатково вказала на повну неузгодженість доказової бази Позивача щодо повноважень осіб на підписання документів. Позовна заява подана в порядку самопредставництва юрисконсультом Пєсковою С.В. на підставі Положення від 13.05.2026 року. Проте ключові матеріальні докази - "Розрахунок заборгованості" та "Довідка про заборгованість" станом на 06.05.2026 року - підписані особисто Директором Русланом Тимощуком. Підписання розрахунку заборгованості особою, чиї повноваження керівника не підтверджені матеріалами справи, робить такий розрахунок недопустимим доказом. Таким чином, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має належним чином підтверджених повноважень на ведення справи, просила суд залишити позовну заяву ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» без розгляду З врахуванням наведеного, остаточно просила відмовити у позові, а судові витрати покласти на позивача, зв`язку з його недобросовісною поведінкою, наданням суду суперечливих доказів та порушенням прав споживача.
У відповіді на відзив представник позивача з посиланням на судову практику апеляційних судів, зокрема зазначив, що заперечення відповідачки щодо укладення кредитного договору повністю спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема, до позовної заяви були додані оригінали цілісних та незмінюваних файлів Кредитного договору, а також Оферта та Акцепт на його укладення. Сторона Відповідача належним чином не обґрунтувала те, що додані до Позовної заяви файли Кредитного договору, а також Оферти та Акцепту на його укладення, начебто не є їх оригіналами, та начебто не є цілісними та незмінюваними. Сторона Відповідача не надала суду взагалі жодних доказів на спростування цілісності та незмінюваності файлів Кредитного договору (Додаткових угод у випадку їх укладення), а також Оферти та Акцепту на його укладення. Зауважив, що незначна відмінність у часі (у декілька секунд) під час підписання Кредитного договору Позичальником/Кредитодавцем у Кредитному договорі та Візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору пов`язана із затримкою між Позичальником, сервером, та веб-сайтом Кредитодавця (особистим кабінетом, де укладався Керидтний договір), і жодним чином не спростовує факт укладення Кредитного договору між Позивачем та Відповідачем. Щодо перерахування кредитних коштів зазначив, що на підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви була додана «Анкета клієнта», яка є витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця, відповідно до якої Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Щодо нарахування відсотків за договором зазначив, що підписавши кредитний договір відповідачка погодилась з його умовами, а отже й з розміром відсотків. Невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту, і якщо Позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. Крім того, у випадку встановлення у Кредитному договорі зниженої та стандартної процентних ставок, невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів також призводить до застосування за Кредитним договором до закінчення його строку (терміну) стандартної процентної ставки за кредитним договором, що також призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. Також зауважив, що Позивач за Кредитним договором не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Щодо нарахування комісії зазначив, що відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 6 600 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Обов`язок Відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Окрім цього, вважав, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості Позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи. Щодо повноважень предстаників позивача зазначив, що самопредставництво юридичної особи можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тому відсутні підстави вважати, що Пєскової С.В. відсутні повноваження діяти у судовому процесі за правилами як самопредставництва як на підставі трудового договору, так і представника позивача. Підсумовуючи наведене, просив врахувати дані пояснення при прийнятті рішення.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 23.10.2025 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 555586-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, 23.10.2025 позивачем направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір № 555586-КС-002 про надання кредиту, остання прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 555586-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Позивачем направлено відповідачці через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1261, отриманий ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_3 , що був зазначений ним в анкеті в особистому кабінеті, який було реалізовано останньою 23.10.2025 о 09:50:55 та підписано кредитний договір.
Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, позивач надає відповідачу грошові кошти у розмірі 33000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Свої зобов`язання за договором кредиту ТОВ «Бізнес позика» виконало, надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську карту, емітовану в АТ КБ «ПриватБанк», яка вказана останньою при заповнення анкетних даних в особистому кабінеті.
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 6600 грн.
Пунктом 2.7 договору встановлено, що термін дії договору 09.04.2026.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитними договором не виконала. Згідно розрахунку заборгованості, на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 555586-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 111 870 грн, що складається з: cуми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000грн; cуми прострочених платежів по процентах - 55 770 грн; cуми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500 грн; cуми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшла реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідачка створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка обрала суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської/платіжної карти та підтвердила, що ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 23.10.2025 ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останньою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідачки.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.
Оскільки відповідачка вважається ознайомленою з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, суд доходить висновку, що відповідачка повністю ознайомлена з його порядком укладення та підписання, про що свідчать виконані останньою фактичні дії в ІТС, а також використання нею електронного підпису одноразового ідентифікатору. За таких обставин, підписавши за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору кредитний договір № 555586-КС-002 відповідачка погодилась з визначеними у ньому умовами кредитування, в тому числі і щодо розміру відсотків за кредитом.
Наведеного відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами і матеріали справи не містять відомостей про оскарження чи визнання недійсним кредитного договору.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 23.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 555586-КС-002 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідачка у передбачений договором строк заборгованість не повернула.
Вищенаведене спростовує заперечення відповідачки про те, що вона не була належним чином ідентифікована при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, наявний у справі договір про надання фінансового кредиту не містить одноразового ідентифікатора, яким він був підписаний, а надана позивачем копія договору, графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника, відтак договір є неукладеним. Адже оспорюваний договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг бути укладений.
Заперечення відповідачки про те, що у матеріалах справи немає оригіналів бухгалтерських документів про видачу кредиту, є безпідставними, адже на виконання ухвали від 03.09.2026, суду АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію про те, що ОСОБА_1 має емітовану у Банку картку № НОМЕР_2 та контактний номер телефону НОМЕР_3 .
Посилання відповідачки на несправедливе нарахування позивачем відсотків пов`язане з невірним тлумаченням умов договору про надання кредиту № 555586-КС-002.
Так, пунктом 4.2.1 укладеного сторонами Договору передбачено, що позичальнику здійснюється нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, вказаною у п. 2.4 Договору. П. 2.4 передбачена стандартна процентна ставка за кредитом вдень - 1 %.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.
Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.
Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.
Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Підписавши кредитний договір, відповідачка погодилася з його умовами в т.ч. і щодо розміру відсотків та комісії, тому заявлений позивачем розмір відсотків та комісії, суд вважає обґрунтованим.
Не заслуговують на увагу заперечення відповідачки про те, що позивачем не доведено перерахування їй кредитних коштів, оскільки спростовується зібраними по справі письмовими доказами. Більш того, із наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки вбачається, що на картковий рахунок відповідачки 23.10.2025 були перераховані кредитні кошти, в сумі 33000 грн.
Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення cуми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000грн; cуми прострочених платежів по процентах - 55 770 грн; cуми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В той же час, суд погоджується з запереченнями відповідачки, щодо стягнення з неї процентів, на підставі ст. 625 ЦК України, в сумі 16500 грн., які за своєю суттю є штрафними санкціями.
За вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/1452315.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, підсумовуючи наведене, у стягненні з відповідача процентів, на підставі ст. 625 ЦК України, в сумі 16500 грн. необхідно відмовити, в зв`язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ч.10 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог, тобто в розмірі 85,25 % від сплаченої суми судового збору.
Доводи відповідачки про те, що позовну заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається, у випадку коли заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
В процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками органу державної влади. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади без додаткового уповноваження. Подібні висновки зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року в справі № 667/7582/15-ц (провадження № 61-303св20).
У пунктах 18, 20, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Під час розгляду спорів, що виникають із трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при подані позовної заяви на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ТОВ «Бізнес ПОЗИКА» в суді Пєскова С.В. надала копії: положення про самопредставництво ТОВ «Бізнес ПОЗИКА», затверджене директором товариства Марією Гайворонською; довіреність юридичної особи на представництво інтересів в судах, відповідно до якої Пєскова С.В. має повноваження/обов`язки, зокрема й представлення (захист) інтересів в судах з правом підпису на заявах, позовних заявах; наказ № 17-кд від 15.12.2025 року про прийняття Пєскової С.В. на роботу до ТОВ «Бізнес Позика»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого видно, що керівником юридичної особи ТОВ «Бізнес Позика» є Гайворонська М.М. згідно статуту.
З огляду на те, що самопредставництво юридичної особи можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тому відсутні підстави вважати, що у Памірського М.А. відсутні повноваження діяти у судовому процесі за правилами як самопредставництва як на підставі трудового договору, так і представника позивача.
Крім того, ця справа є малозначною тому для підтвердження повноважень представника в такій справі достатньо виданої учасником справи довіреності.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,247,263-265,274-279 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за договором віл 23.10.2025 № 555586-КС-002, яка складається з: cуми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000грн; cуми прострочених платежів по процентах - 55 770 грн; cуми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн., а всього стягнути 95370(дев`яносто п`ять тисяч триста сімдесят) грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" витрати по сплаті судового збору, в сумі 2269 (двох тисяч двохсот шістдесяти дев`яти)грн. 70 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлено 09.11.2026.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження якого: вул. Лесі Українки, 26 оф.411, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
С У Д Д Я: І.А.ШИКЕРЯ
Судове рішення № 141301831, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 484/3097/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: