Рішення № 141301405, 02.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/25684/26

Провадження № 2/127/7055/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

21.07.2026 на адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 7 525,00 грн та сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн. Також позивач просить стягнути витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі, у сумі 120,18 грн.

Позов мотивовано тим, що 18.12.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №18.12.2024-100001473. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 155 днів. Дата надання (видачі) кредиту -18.12.2024. Дата повернення кредиту - 21.05.2025.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9% від суми кредиту та дорівнює 225,00 грн.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 225,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Неустойка становить 37,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/ неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до договору від 18.12.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 2 500, 00 грн. В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 7 525,00 грн, з яких 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 100,00 грн - заборгованість за процентами, 225,00 грн - комісія за надання кредиту, 450,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 1 250,00 грн - неустойка.

Позивач зазначає, що договір укладався відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач електронним підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку на отримання кредиту, підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти в сумі 2 500,00 грн, а отже, акцептував умови договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Березовську О. А.

Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Суд постановив розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

22.10.2026 до суду від представника відповідача Брадарської Н. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути суму основного боргу в розмірі 2 500,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що детальний аналіз умов договору та наданого позивачем розрахунку вказує на те, що нарахування зазначених сум процентів, комісій та штрафів суперечить нормам чинного цивільного законодавства України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів» та сталій судовій практиці Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо правомірності нарахування кредитором штрафних санкцій (неустойки) після 24.02.2022, слід керуватися положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23. Позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в частині стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) штрафу (неустойки) у розмірі 1 250,00 грн прямо суперечать закону та не підлягають задоволенню.

Щодо незаконності нарахування та стягнення комісій за обслуговування кредиту (щодо стягнення 675, 00 грн комісій), представник відповідача вказує, що комісія без надання реальних послуг є нікчемною: Хоча Закон України «Про споживче кредитування» дозволяє встановлювати комісії, кредитор зобов`язаний довести наявність та надати конкретний перелік додаткових і супутніх банківських послуг, які фактично надавалися позичальнику за цю щомісячну плату. Якщо кредитор не довів, яку саме послугу отримав клієнт за комісію, відповідні положення договору є нікчемними (відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону).

Аналіз пункту 9 Заявки до договору свідчить, що комісія за обслуговування встановлена за «організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки... забезпечення можливості робити платежі онлайн... відновлення паролю... інформування про дати сплати». Проте, надання грошових коштів є обов`язком фінансової установи за кредитним договором. Операції з ведення рахунку, моніторингу заборгованості, надання доступу до електронного кабінету відповідають виключно економічним потребам самої фінансової установи, необхідні їй для обліку та контролю повернення власних коштів, і не є самостійними супутніми послугами, що замовляються споживачем та об`єктивно йому надаються на платній основі. Крім того, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу (актів наданих послуг, розрахунку витрат на такі послуги), які б підтверджували фактичне надання відповідачу послуг на суму 675, 00 грн. Нарахування комісії за сам факт надання кредиту (п. 8 Заявки) є прямим порушенням принципу справедливості, оскільки платою за користування кредитом є проценти.

Отже, положення пунктів 8 та 9 Заявки до кредитного договору щодо нарахування комісій є нікчемними. Вимоги позивача про стягнення залишку комісій у розмірі 675,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо неможливості стягнення непропорційно великих процентів через нечіткість умов договору та їх несправедливість (щодо стягнення 3 100, 00 грн процентів), представник відповідача вказує, що позивач заявляє вимогу про стягнення 3 100,00 грн, нарахованих процентів на суму основного боргу 2 500,00 грн. Відповідач категорично заперечує проти стягнення цієї суми з огляду на такі правові підстави.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Заявки до кредитного договору, позивачем встановлено дві різні процентні ставки: «Стандарт» - 1% за день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів, та «Економ» - 0, 5% за день у наступних періодах. Такий порядок нарахування, викладений у типовому електронному договорі, позбавляє споживача можливості чітко усвідомити кінцевий розмір процентної ставки та суму переплати. Відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, під час вирішення спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами суди повинні враховувати, що через двозначність умов договору стягненню підлягають лише ті проценти, розмір яких був чітко погоджений сторонами за початковий (орієнтовний) строк кредитування, відмовивши кредитору у стягненні додатково нарахованих відсотків. Крім того, заявлена сума процентів (3 100, 00 грн), яка перевищує саму суму наданого кредиту (2 500, 00 грн), є явно несправедливою умовою.

Надмірні відсотки є несправедливою умовою: Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вимога сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості) у разі невиконання зобов`язань є несправедливою. Нарахування явно завищених відсотків, які у підсумку складають більше 100% від суми основного боргу, прямо суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статтях 3, 509, 627 ЦК України.

Споживач є слабкою стороною (практика КСУ та ЄС): Згідно з рішеннями Конституційного Суду України (№ 15-рп/2011, № 7-рп/2013) та Директивами ЄС (2005/29/ЄС, 2008/48/ЄС), споживач фінансових послуг є слабкою стороною, що підлягає особливому захисту. Фінансові установи часто користуються необізнаністю позичальника, формуючи умови договорів таким чином, щоб максимально ускладнити розуміння реальної вартості кредиту. Умови про 1% та 0,5% за кожен день (що складає 365% та 182,5% річних відповідно) були нав`язані позичальнику через електронну форму, яка не передбачає можливості узгодження чи зміни умов (договір приєднання).

Право суду на зменшення відповідальності: Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду (справа № 902/417/18), якщо відповідальність боржника не обмежена жодними межами та є непропорційною, суд, керуючись принципами розумності та справедливості, має право зменшити загальний розмір процентів та штрафних санкцій. У даному випадку нарахування 3 100, 00 грн процентів на мікропозику у розмірі 2 500, 00 грн порушує баланс інтересів сторін. Враховуючи вище викладене, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 3 100, 00 грн є необґрунтованими. Відповідач просить суд застосувати тлумачення сумнівних умов договору на користь споживача та відмовити у стягненні непропорційно великих відсотків, застосувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Аналіз розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», свідчить про те, що позивач збільшив суму боргу за рахунок нарахування нікчемних комісій, безпідставних штрафів у період воєнного стану та непропорційно великих процентів.

Відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) не заперечує факту отримання коштів у розмірі 2 500,00 грн та визнає позовні вимоги виключно в цій частині (основний борг). Вимоги про стягнення додаткових 5 025, 00 грн (3 100, 00 грн відсотків + 675, 00 грн комісій + 1 250, 00 грн штрафів) підлягають відхиленню.

До відзиву додано свідоцтво про зміну імені, яким підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила ім`я, про що 31.01.2025 складено відповідний актовий запис №21. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 .

22.10.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає що обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Щодо процентів за користування кредитом представник позивача вказує, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, Законом України «Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Оскільки ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Комісія, пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо неустойки представник позивача вказує, що відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до Законом України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Представник позивача просить позов задовольнити, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

26.10.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача у порядку письмового провадження. Представник відповідача зазначає, що позовні вимоги кредитора визнає в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у частині суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 2 500, 00 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами у їх сукупності, проаналізувавши вимоги та заперечення сторін, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні відносини, а саме відносини щодо договору споживчого кредиту, які регулюються відповідними нормами ЦК України, Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію».

Судом встановлено такі фактичні обставини.

18.12.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №18.12.2024-100001473, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки кредитного договору (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Електронні документи сформовані на сайті кредитодавця в особистому кабінеті позичальника та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора E891.

З договору №18.12.2024-100001473 вбачається, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Кредит надається позичальнику на умовах, визначених заявкою, яка є невід`ємною частиною оферти; тип кредиту - кредитна лінія.

Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу 4149-62ХХ-ХХХХ-4580.

Відповідно до умов заявки сума кредиту становить 2 500,00 грн, строк, на який надається кредит, - 155 днів з дати його надання, дата надання (видачі) кредиту - 18.12.2024, дата повернення (виплати) кредиту - 21.05.2025.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9% від суми кредиту та дорівнює 225,00 грн.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 225,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Неустойка становить 37,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/ неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 14 заявки сторони визначили графік платежів, який встановлює загальний розмір чергового платежу, розмір платежу з процент і в складі чергового платежу, розмір платежу з комісії за надання у складі чергового платежу, розмір платежу з комісії з а обслуговування у складі чергового платежу.

Відповідно до листа вих. №1-1704 від 17.04.2026 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладеного між позивачем та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 18.12.2024 15:11:50 на суму 2 500,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 599046738, призначення платежу: видача за договором кредиту №18.12.2024-100001473.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №18.12.2024-100001473 станом на 13.07.2026 заборгованість ОСОБА_3 становить 7 525,00 грн, з яких 2 500,00 грн - основний борг, 3 100,00 грн - проценти, 225,00 грн - комісія за надання кредиту, 450,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 1 250,00 грн - неустойка. Платежі в розрахунку не зазначені. Проценти нараховані за період з 18.12.2024 по 21.05.2025.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статей 10541055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що між сторонами на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору виникли зобов`язання. При укладенні кредитного договору сторонами було узгоджено його істотні умови. Позивач виконав своє зобов`язання з надання кредитних коштів, що підтверджується листом вих. №1-1704 від 17.04.2026 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Відповідач умови кредитного договору №18.12.2024-100001473 від 18.12.2024 своєчасно і в повному обсязі не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом.

Відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору та факт одержання коштів, визнає позов в сумі 2 500, 00 грн, тобто в сумі одержаного кредиту. Спір між сторонами стосується нарахованих процентів за користування кредитом, комісій та неустойки.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами та комісією та заперечень відповідача в цій частині позову, суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №18.12.2024-100001473 позивач визначив заборгованість у сумі 7 525,00 грн, що складається з основного боргу в сумі 2 500,00 грн, процентів у сумі 3 100,00 грн, комісії за надання кредиту в сумі 225,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 450, 00 грн. Відповідач альтернативний розрахунок процентів за користування кредитом суду не надала.

Доводи відповідача щодо незаконності нарахування процентів суд вважає необґрунтованими, оскільки розмір процентної ставки та порядок її нарахування погоджені сторонами при укладенні кредитного договору. Саме по собі перевищення суми нарахованих процентів над сумою отриманого кредиту не свідчить про незаконність таких нарахувань.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. При цьому погоджена сторонами процентна ставка не перевищує граничного розміру, встановленого статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування». Процентна ставка «Стандарт» - 1,0% та «Економ» - 0, 5% визначена в кредитному договорі, сторонами визначено в графіку платежів п`ять чергових платежів, дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом, дата оплати та розмір чергового платежу, його складові частини. Суд не вбачає жодних двозначностей у визначені процентної ставки. Зменшення процентної ставки в складі останніх двох чергових платежів не суперечить вимогам заокнодавства.

Посилання відповідача на несправедливість умов договору та положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою для автоматичного зменшення процентів, оскільки передбачене цією нормою обмеження стосується компенсації за невиконання зобов`язань, а не плати за правомірне користування кредитними коштами. Відповідачем не доведено наявності неоднозначності умов договору щодо погодженої сторонами процентної ставки, на що вказує Верховний Суд в постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23.

За таких обставин, з урахуванням умов кредитного договору, наданих доказів отримання кредитних коштів та розрахунку заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 500,00 грн та процентами в сумі 3 100,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення комісії суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, суд зазначає, що відповідно до умов договору така комісія становить 9% від суми кредиту та дорівнює 225,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 225,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, а загальний її розмір становить 450,00 грн. Отже, умовами укладеного сторонами кредитного договору передбачено оплату комісії за надання та комісії за обслуговування кредиту, із визначенням послуг, за які вона справляється.

Доводи відповідача щодо незаконності нарахування комісії суд відхиляє, оскільки її оплата прямо передбачена умовами укладеного сторонами договору, з якими відповідач погодилась при його укладенні. Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, які є обов`язковими для виконання. Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця. При цьому відповідачем не доведено нікчемності відповідних положень договору, а наведені у відзиві твердження самі по собі не спростовують обов`язку виконувати погоджені договірні умови. Отже, підстав для відмови у стягненні комісії в розмірі 675, 00 грн суд не вбачає.

Щодо вимоги про стягнення неустойки за порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Дія воєнного стану продовжена та не припинилась на час укладення кредитного договору та ухвалення рішення.

Враховуючи наведене, неустойка підлягає списанню кредитодавцем, тому у задоволенні вимоги про її стягнення в сумі 1 250,00 грн слід відмовити.

Суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 6 275,00 грн, з яких 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 100,00 грн - заборгованість за процентами, 225,00 грн - комісія за надання кредиту та 450,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості. В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом встановлено зміну імені відповідачем з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Сума задоволених вимог становить 6 275,00 грн із заявлених

7 525,00 грн, що становить 83, 39%. Оплата судового збору позивачем у сумі 2 662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією від 20.07.2026 №СЦ00126615. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 220, 18 грн.

Витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі, у сумі 120,18 грн підтверджуються квитанцією №2164384 від 17.07.2026 «Поштова служба «Е-Пост». З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на надсилання в сумі 100, 22 грн.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 320, 40 грн.

На підставі викладеного, згідно зі статтями 207, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування», статтями 19, 76, 77, 81, 141, 247, 256, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №18.12.2024-100001473 від 18.12.2024 у сумі 6 275,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати в сумі 2 320, 40 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 09.11.2026.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА