Рішення № 141300201, 27.10.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2037/26

Провадження № 2/626/1326/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2026 року м. Берестин Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.01.2022 р. між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №74769517 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12447,00 грн., строком на 30 днів, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,99 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор GBze7LcCGp).

Того ж дня, позикодавець на виконання умов договору позики, виконав свої зобов`язання та передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 12447,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

04 січня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу №025-040122, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74769517 від 10.01.2022 р.

05.12.2025 р. ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74769517 від 10.01.2022 р.

Посилаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачем від виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму у розмірі 25574,85 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12447,00 грн., нарахованих процентів 13127,85 грн, а також понесених судових витрат по сплату судового збору в розмірі 2622,40 грн., та 4500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації та відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

10.01.2022 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №74769517 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором GBze7LcCGp.

За умовами вказаного договору відповідач отримав позику в розмірі 12447,00 грн строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою 1,99 % в день, дата повернення позики 09.02.2022, сплатою процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,7 % за день.

За умовами договору позики кошти надаються позичальнику безготівково на банківський рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору позики відповідач зобов`язався повернути позику, сплатити плату від суми позики у строки і на умовах, передбачених договором.

04 січня 2022 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу №025-040122, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74769517 від 10.01.2022 р.

05.12.2025 р. ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74769517 від 10.01.2022 р.

Отже, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ "Деал Фінанс Груп" за плату прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача.

06.07.2026 року на виконання ухвали суду від 19.06.2025 року від АТ "Акцент-Банк" надійшла інформація, якою підтверджено належність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_3 .

Із виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Акцент-Банк" вбачається, що ОСОБА_1 10.01.2022 року на платіжну картку було зараховано грошові кошти у сумі 12447,00 грн.

Відповідно до Розрахунку суми заборгованості, складеного ТОВ "Деал Фінанс Груп", заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором №74769517 від 10.01.2022 складає 25574,85 грн., зокрема: - 12447,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 13127,85 грн. - сума заборгованості за процентами.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для пред`явлення даного позову.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із п.1 ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч.12 ст.11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, процентами; сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

При укладенні спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі договорів факторингу відбулася заміна первісного кредитора за кредитними договорами, на нового кредитора - ТОВ "Деал Фінанс Груп".

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти розмірі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками, яка склала 25574,85 грн., зокрема: - 12447,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 13127,85 грн. - сума заборгованості за процентами.

На підставі викладеного, суд погоджується з заявленими позовними вимогами, наданим позивачем розрахунком заборгованості та вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 22.08.2025 року між ТОВ "Деал Фінанс Груп" в особі директора Велікданова С.К.. та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладений Договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ (далі Договір). Відповідно до витягу з Акту від 16.02.2026 №8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги вбачається, що вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 4500 гривень.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість заяви представника відповідача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 4500 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Беручи до уваги категорію і складність справи, суму заявлених вимог, зважаючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, враховуючи конкретні обставини справи, висновок суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, обсяг підтверджених робіт, виконаних адвокатом, їх необхідність та доцільність, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 207, 512, 514, 526, 530, 612, 626, 628, 629, 633, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрованаий в АДРЕСА_1 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" , (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) заборгованість закредитним договором №74769517 від 10.01.2022 р. в розмірі 25574 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 85 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., а всього 30237 (тридцять тисяч двісті тридцять сім) гривень 25 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Берестинським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Берестинського районного суду І.Г.Рибальченко